Постанова № 10199188, 23.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 р. справа № 2а-12169/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Козаченка А.В.

при секретаріШалагіновій М.В.

за участю:

представника позивача Локтіонова В.Ю.

представника відповідача Косуля О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу з позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області була проведена позапланова перевірка відповідача з питання дотримання вимог законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на послуги з теплопостачання.

За результатами проведеної перевірки було прийняте рішення №53 від 23.05.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 69671,22 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства разом з рішенням відповідачу була направлена претензія від 23.05.2008 року № 05-04/53-53.

У разі невиконання субєктом господарювання рішення органів державного контролю за цінами, сума застосованих економічних санкцій відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» стягується у судовому порядку.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача економічні санкції за порушення державної дисципліни цін в розмірі 69671,22 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеному у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (а.с.89-90) в яких вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 03.04.2000р. Волноваською райдержадміністрацією зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю “Росія” як юридична особа, про що зроблений відповідний запис про державну реєстрацію (а.с.12).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Питання Державної інспекції з контролю за цінами” № 1819 від 13.12.2000 року державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. У межах своєї компетенції Держцінінспекція організує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Міністру економіки.

Згідно ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою КМ України від 13.12.2000р. №1819 на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади та субєктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Таким чином, позивач є суб`єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому чинним законодавством України повноваження.

В результаті проведеної позивачем позапланової перевірки дотримання відповідачем державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на послуги з теплопостачання складено Акт перевірки №185 від 08.05.2008р., яким виявлено порушення ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №4, Постанови КМ України «Про внесення змін до деяких постанов КМ України» від 27.02.2007р. №297, а саме, застосування тарифів на послуги з теплопостачання, які надавались бюджетним установам в опалювальний період 2007-2008 роки, без затвердження органом місцевого самоврядування (а.с.26-29).

За наслідками зазначеної перевірки позивачем, на підставі ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, прийняте рішення від 23.05.2008 року №53 про застосування до ТОВ “Росія” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: стягнення в доход бюджету відповідно до вимог розділу І ст. 2 п.15 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 23223,74 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 46447,48 грн. Загальна сума економічної санкції складає 69671,22 грн. (а.с.4).

Зазначене рішення отримано відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6), та оскаржене не було.

Крім цього, разом з рішенням відповідачу була направлена претензія від 23.05.2008р. № 05-04/53-53 (а.с.5).

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно ж до ст. 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, веденими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників визначаються Законом України «Про систему оподаткування», яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування.

Згідно ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади та субєктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п.1.6 «Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», зареєстрованої в Мінюсті України за №1047/6238 від 18.12.2001р., вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією виручка в результаті порушення державної дисципліни цін та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки підлягає вилученню в доход бюджету на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Згідно п.1.7 «Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами» вилученню в доход бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок, незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.

Відповідач в порушення зазначених норм законодавства економічні санкції за порушення державної дисципліни цін у встановлені строки не сплатив, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 69671,22 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки вони повністю спростовуються наступним.

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; 4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; 5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; 6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; 7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців; 8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; 9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; 10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг; 11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства; 12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Також, частиною 5 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Як вбачається з листа від 07.05.2008р. №90 Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області, за період з 08.02.2007р. по теперішній час, що є спірним за цим позовом, тарифи на послуги з теплопостачання, які надає бюджетним установам та населенню ТОВ «Росія», сільською радою не затверджувалися і не узгоджувалися (а.с.34).

Крім цього, в порушення вищезазначених норм відповідачем не надано суду доказів щодо доведення до відома споживачів нового тарифу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем на різницю в тарифах були правомірно нараховані економічні санкції.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, тобто з відповідача слід стягнути економічні санкції у вигляді безпідставно отриманої суми виручки у розмірі 23223,74 грн., а також штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки у розмірі 46447,48 грн., а всього 69671,22 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 17, 23, 58, 69-71, 79, 86-87, 94, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адмністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (85765, с. Златоустівка Волноваського району Донецької області, вул. Леніна, 54, ЄДРПОУ 30844921) на користь бюджету суму застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 69671,22 гривень.

Постанова в повному обсязі складена 29.06.2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Козаченко А.В.