Рішення № 101991684, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/17097/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 14.04.2020 №2600-0309-8/47457 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 20.03.2020 та доданої до неї довідки військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих.20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми усіх складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення), визначених у довідці військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих20, згідно з якою розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії складає 51 517,61 грн., без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим у позивача з`явились підстави для перерахунку пенсії. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), однак, відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки, що на переконання позивача порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17097/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач правом щодо надання відзиву у встановлені судом строки не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 зупинено провадження в адміністративній справі № 640/17097/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20 та зобов`язано сторін протягом десяти днів з дня усунення обставин, що зумовили зупинення провадження справі повідомити про це суд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 поновлено провадження у справі №640/17097/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Продовжено розгляд адміністративної справи №640/17097/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмового провадження).

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві. У грудні 2010 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру (від 5 жовтня 1991 року № 1789-ХІІ) у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17жовтня 2017 року у справі № 759/8671/17, серед іншого, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2016 року № 18 - 1701зп.

Військовою прокуратурою 04.03.2020 видано довідку №14-81вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-(ІІ)/2019, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошовове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою від 20.03.2020 про перерахунок пенсії на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих20.

Листом від 14.04.2020 №2600-0309-8/47457 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсії, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно з частиною сімнадцятою цього Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

У подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 50-1 з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15.07.2015.

Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015, зокрема, частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Цим же Законом зменшено розмір пенсії у відсотках від заробітної плати до шестидесяти.

Згідно з частиною тринадцятою статті 86 Закону №1697-VIІ пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Проте, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Таким чином, упродовж тривалого періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність уряду.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, держава взяла на себе обов`язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Отже, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, що гарантований законом.

Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, частина двадцята статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, зі змінами, заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Цією ж статтею врегульовано складові та розмір заробітної плати прокурора.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу доповнено пунктом 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, 26 березня 2020 року відновлено дію статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів.

Судом досліджено питання щодо твердження відповідача про те, що згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», та встановлено наступне.

Як встановив суд, позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.03.2020, в якій просив здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2020 року йому призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04 березня 2020 року № 14- 81 вих20, однак листом від 14.04.2020 №2600-0309-8/47457 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсії, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

В матеріалах справи міститься копія заяви позивача про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.03.2020 та докази отримання її відповідачем.

Також у матеріалах справи міститься копія довідки від 04.03.2020 №14-81вих20, виданої Військової прокуратурою Об`єднаних Сил для пред`явлення в Пенсійний фонд України, про розмір середньої заробітної плати позивача за посадою військового прокурора гарнізону, видана позивачу відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2020.

Відповідач не заперечує проти фактів отримання та достовірності довідок про заробітну плату позивача, що свідчить про те, що ці документи долучено до пенсійної справи ОСОБА_1 .

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», оскільки право позивача на перерахунок пенсії виникло у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а тому положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» не застосовуються до спірних правовідносин.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «збільшення розміру складових заробітної плати» позивача.

Що стосується права позивача на перерахунок пенсії за вислугу років, суд вважає, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) позивач отримав можливість реалізувати право на перерахунок пенсії за вислугу років, яке виникло до прийняття зазначеного рішення, а саме: у зв`язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», з призначенням його на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Проте, враховуючи обставини справи та з урахуванням рішення Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року.

За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії відповідач не заперечував, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничним розміром. Разом з тим, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу, оскільки, на його думку, при перерахунку має бути застосовано менший відсоток від заробітної плати, ніж був застосований раніше, а також обмежено пенсію максимальним розміром. Позивач у позовній заяві висловив протилежну позицію, що є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів перерахунку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначних правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-р2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Конституційний Суд України зазначив, що звуження обсягу конституційних прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісних показників. Суд врахував, що держава загалом повинна дотримуватися узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені перед людьми обіцянки (поняття «законні очікування»), про що зазначено у п.48 доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» 25-26.03.2011. Також, Конституційний Суд України відокремив соціальні пільги та інші засоби допомоги держави від конституційного права громадян на пенсійне забезпечення, яке має фундаментальний характер.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп дав чітке тлумачення принципу незворотності дії закону в часі - це означає, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи нормативно-правовими актами чинності. Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, породжує у громадян упевненість в тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

В іншому Рішенні Конституційного Суду України (№ 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року) також дано роз`яснення, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Надання зворотної сили законам суперечить конституційному принципу верховенства права та духу правової держави, при цьому наголошено, що метою принципу незворотності є блокування ущемлення прав і свобод людини з боку держави.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, а отже набуте законне право не може бути скасоване чи звужене.

У постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а зазначено, що «при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16 зроблено висновок, що оскільки перерахунок пенсії позивачу, пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначені розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Виходячи із припису ст.58 Конституції України, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформована правова позиція та викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18), а саме «дія положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону)».

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного та викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІ» внесено зміни до частини п`ятнацдятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Враховуючи, що позивач вже отримує пенсію за вислугу років, призначену до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №759/867/19, серед іншого, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2016 року № 18 - 1701зп.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України «обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини».

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та керуючись встановленими судом обставинами, суд приходить до обгрунтованого висновку, що вказаною вище постановою суду визнано законне право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного (максимального) розміру.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури.

В той же час, згідно п.2 р.ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Згідно п.2 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань, та з огляду на те, що пенсія позивачу була призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», перерахунок пенсії позивача має бути здійснено без обмеження її максимальним розміром.

У відзиві на позов відповідач заперечував щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії в розмірі 90 % від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру.

З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, на який сподівається позивач, та з обмеженням її граничним розміром.

Суд зазначає, що перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії, та з обмеженням її граничним розміром, змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На думку суду, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 20.03.2020 про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру.

Відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі. Однак позиція відповідача з цих питань відома з його відзиву на позов. Вона не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, вона буде перерахована так, як про це просив позивач.

Відсутність таких заперечень у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що з питань урахування 90% від сум усіх складових заробітку та застосування обмеження максимального розміру відсутній спір. І у позовній заяві, і у відзиві сторони висловили протилежні позиції, що є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів перерахунку. Відтак, ці позовні вимоги навряд чи можна вважати передчасними.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 14.04.2020 №2600-0309-8/47457 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 20.03.2020 та доданої до неї довідки військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих.20 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми усіх складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення), визначених у довідці військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих20, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив за подачу позову до Окружного адміністративного суду міста Києва судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 14.04.2020 №2600-0309-8/47457 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 20.03.2020 та доданої до неї довідки військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих.20.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми усіх складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення), визначених у довідці військової прокуратури Об`єднаних Сил від 04.03.2020 №14-81вих20, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.