Рішення № 101991683, 16.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Київ № 826/10151/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 1028/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії щодо відновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що помилково сплачував єдиний податок на рахунок ФОП ОСОБА_2 і виявивши вказані обставини обидва підприємця звернулись до контролюючого органу з заявами про зарахування коштів на належний рахунок - ФОП ОСОБА_1 . Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було взято до уваги вказані обставини та не розглянуто заяви ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . На переконання позивача, оскаржуване рішення відповідача є передчасним та підлягає скасуванню. Також, позивач звертає увагу, що 25.04.2018 на адресу останнього надійшла вимога від 13.04.2018 № 70381-17 про сплату боргу з єдиного податку в розмірі 9893,80 грн. Не погодившись з вимогою, позивач оскаржив останню в адміністративному порядку. Рішенням від 19.05.2018 № 6889/Ш/99-99-17-04-14 ДФС України повідомила позивача про відсутність предмета оскарження, позаяк станом на 14.05.2018 податковий борг відсутній через проведення інвентаризації карток платника податків з єдиного податку з фізичних осіб, відповідно, податкова вимога вважається відкликаною. За наведених обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 09.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10151/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

06.08.2018 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній акцентував увагу на тому, що відповідач підтверджує зарахування грошових коштів на відповідний казначейський рахунок датою здійснення оплати єдиного податку, а перенаправлення сум відбулось на підставі висновку від 11.04.2018, а тому податковий борг з єдиного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів був відсутній. За наведених обставин вважає, що оскаржуване рішення є необ`єктивним.

14.08.2018 до суду від представника відповідача Богдановської Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним, позаяк прийнято на підставі пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України за недотримання платником єдиного податку вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

22.08.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Листом від 28.02.2018 № 2070/БОРГ/26-57-13-02-15 ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила ОСОБА_1 , що станом на 01.02.2018 (протягом двох послідовних кварталів) останній має податковий борг по сплаті та перерахуванню до бюджету податків і зборів. Станом на 20.03.2018 податковий борг буде збільшено у зв`язку з автоматичним нарахуванням авансових платежів (при умові перебування на 1, 2 групі єдиного податку).

Так, 15.07.2017 ФОП ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року, у якій визначено до сплати суму єдиного податку в розмірі 4818,90 грн.

Згідно платіжного доручення від 11.08.2017 № 6 ФОП ОСОБА_1 на казначейський рахунок перераховано 4818,90 грн. У призначенні платежу вказано: "2490201421, єдиний податок 3 групи - 5 % за 2 кв. 2016 року, нараховано та сплачено повністю; термін сплати 20.08.2017".

Згідно платіжного доручення від 30.08.2017 № 9 ФОП ОСОБА_1 на казначейський рахунок перераховано 2000,00 грн. У призначенні платежу вказано: "2490201421, єдиний податок 3 групи - 5 % за 3 кв. 2017 року, нараховано та сплачено повністю; термін сплати 20.11.2017".

25.10.2017 ФОП ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2017 року, у якій визначено до сплати суму єдиного податку в розмірі 6975,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 15.11.2017 № 14 ФОП ОСОБА_1 на казначейський рахунок перераховано 4975,00 грн. У призначенні платежу вказано: "2490201421, єдиний податок 3 групи - 5 % за 3 кв. 2017 року, нараховано та сплачено повністю; термін сплати 20.11.2017".

25.01.2018 ФОП ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, у якій визначено до сплати суму єдиного податку в розмірі 7187,10 грн.

Згідно квитанції від 14.02.2018 № П6059 ФОП ОСОБА_1 на казначейський рахунок перераховано 7187,10 грн. У призначенні платежу вказано: "2440601078, єдиний податок за 4 кв. 2017 року".

Виявивши, що у платіжних дорученнях у призначенні платежу ФОП ОСОБА_1 помилково зазначив ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_3 , останні 28.03.2018 звернулись до контролюючого органу з заявами про здійснення зарахування сплачених сум податку на рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 1028/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ОСОБА_1 через наявність протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

13.04.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу № 70381-17, згідно якої станом на 12.04.2018 сума податкового боргу з єдиного податку становить 9893,80 грн.

Одночасно з вимогою відповідачем було прийнято рішення № 70381-17 про опис майна у податкову заставу.

Не погодившись з вимогою, позивач оскаржив останню в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.05.2018 № 6989/Ш/99-99-17-04-14 повідомлено ФОП ОСОБА_1 про відсутність предмета оскарження, оскільки податковий борг, який зазначений в податковій вимозі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.04.2018 № 70381-17, відсутній, така вимога відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною, а рішення про опис майна в податкову заставу від 13.04.2018 № 70381-17 таким, що втратило юридичну силу.

У вказаному рішенні Державна фіскальна служба України зазначила, що за даними інформаційної системи "Податковий блок" станом на 14.05.2018 податковий борг у ФОП ОСОБА_1 відсутній через проведення інвентаризації карток платника податків з єдиного податку з фізичних осіб.

В подальшому, позивач в адміністративному порядку оскаржив рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку № 1028/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 , проте рішенням Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 № 8136/Ш/99-99-13-01-02-14 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 1028/26-15-13-02-26/2440601078 про виключення з реєстру платника єдиного податку - без змін.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, пунктами 299.1, 299.2 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2021 у справі № 815/1764/16.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем жодної перевірки ФОП ОСОБА_1 проведено не було та, відповідно, не було складено акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Також, не знайшли свого підтвердження доводи контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу зі сплати єдиного податку.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач, до прийняття відповідачем спірного рішення, повідомив контролюючий орган про помилкове перерахування сум єдиного податку через зазначення невірного ідентифікаційного номера.

У свою чергу, переліченими вище платіжними дорученнями підтверджено сплату позивачем сум єдиного податку у строки, встановлені ПК України, що і не заперечується відповідачем.

Також, Державна фіскальна служба України у рішенні від 16.05.2018 № 6989/Ш/99-99-17-04-14 визнала відсутність у позивача боргу зі сплати єдиного податку саме внаслідок проведення інвентаризації карток платника податків з єдиного податку з фізичних осіб.

Тобто, вказаними діями відповідач фактично визнав помилкову сплату позивачем єдиного податку у рахунок сплати ФОП ОСОБА_2 , внаслідок чого і була проведена інвентаризація карток ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та здійснено належне зарахування сплачених сум єдиного податку.

Таким чином, висновок відповідача про наявність у позивача податкового боргу не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що спірне рішення прийняте всупереч порядку та без дотримання вимог податкового законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 25.06.2018 № 33132095 позивачем сплачено 3524,00 грн судового збору.

Так, частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до відповідача одну вимогу немайнового характеру

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві 1762,00 грн сплаченого судового збору. У свою чергу, сума надміру сплаченого судового збору може бути повернута судом у порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 1028/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) поновити реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в реєстрі платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1762,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко