Постанова № 10198803, 21.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 р. справа № 2а-13380/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Міміношвілі Н.М.

представника відповідача - Панкова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобовязання внести зміни у зворотній бік на особовому рахунку Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» та виключити суму нарахованої пені за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб у розмірі 55197,38 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобовязання внести зміни у зворотній бік на особовому рахунку Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» та виключити суму нарахованої пені за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб у розмірі 55197,38 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відособленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року. Відповідно до п.3.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003р. № 290 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» на підставі акту перевірки від 15.04.2008 року № 409/15-16-23/3-33577414 ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» була нарахована пеня у розмірі 55197,38 гривень за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб.

Вважають вищевказані дії відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Єдиним звітним документом для податкових агентів з податку з доходів фізичних осіб є форма № 1 ДФ, що затверджена Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003р., тобто ця форма не є податковою декларацією та під час її подання не здійснюється узгодження сум податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковим агентом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.16, ст.5 ЗУ № 2181-ІІІ.

Також зазначає, що відповідно до п. 8.1 Закону України № 889-ІУ від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» не визначено порядку узгодження податкових зобовязань зі сплати податку з доходів фізичних осіб. Таким чином вважає, що у разі відсутності податкової декларації, узгодженого податкового зобовязання, порядку узгодження податкового зобовязання, термінів погашення узгодженого податкового зобовязання відсутні й правові підстави для нарахування пені за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб згідно ст. 16 ЗУ № 2181-ІІІ.

Вважає, що відповідно до норм Конституції та Законів України органи податкової служби повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Однак відповідачем без відповідних правових підстав було нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення відповідно до яких зазначив, що Відокремлений підрозділ "Шахта ім. О.О. Скочинського" ДП "ДВЕК" є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія". Відокремлений підрозділ "Управління інформаційного забезпечення та комп'ютерних технологій " "Шахта ім. О.О. Скочинського" ДП "ДВЕК" є податковим агентом у розумінні п.1.17 ст.1 Закону України від 22.05.03 №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб "(із змінами та доповненнями).

Позивач є юридичною особою та зареєстрований виконкомом Донецької міської ради 02.09.04, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО №304081 та перереєстровано 27.01.06 згідно довідки №12661050044000843.

У період з 25.02.10 по 25.03.10 СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проводилась виїзна планова перевірка Відокремленого підрозділу "Шахта ім. О.О. Скочинського" ДП "ДВЕК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 31.12.09, за результатами якої складено акт від 15.04.10 №409/15-16-23/33377414.

Зазначеним актом встановлено, що позивачем порушено п.п.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону №889 у вигляді несвоєчасного перерахування податку, що призвело до нарахування пені згідно п.п.16.1.1 п.16.1 та п.п.16.1.4 п.16.4 ст.16 Закону України від 21.12.00 №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (із змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон №2181) із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. Станом на 01.04.08 за підприємством рахувалась заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1877680,34 грн.

Також цим актом не встановлено порушень правильності та своєчасності заповнення розрахунку 1-ДФ, що доводить факт подання такого розрахунку позивачем до податкового органу.

Твердження позивача про те, що розрахунок форми 1-ДФ не є податковою декларацією у розумінні п.5.1 ст.5 Закону №2181 а також, що на час перевірки у позивача була відсутня узгоджена сума податкового зобов'язання є помилковою з огляду на наступне.

Пунктом 1.11 ст.1 Закону №2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податку до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до п.19.2 ст.19 Закону №889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або завищує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платника податків, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту "б" пункту 19.2 статті 19 Закону № 889 регулює Порядок заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ.

Пунктом 2.1 цього Порядку передбачено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Таким чином, податковий розрахунок з податку з доходів фізичних осіб підпадає під визначення п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181.

У відповідності до п.п.16.1.1 п.16.1 ст.1 ст.16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з п.5.1 ст.5 цього ж Закону податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації .

Таким чином, у даному випадку податкові зобов'язання, визначені позивачем у податкових розрахунках з податку з доходів фізичних осіб є узгодженим з дня їх подання до податкового органу. Як вбачається з акту перевірки, позивачем суми податкових зобов'язань, вказані у податкових розрахунках, у повному обсязі не сплачені тому залишок несплаченої суми є податковим боргом у розумінні п.1.3 ст.1 Закону № 2181.

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахуванню) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 16.4.1, 16.4.2 п.16.4 ст.16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи на суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, діючої на день такого податкового боргу або на день його погашення.

Звертає увагу суду на той факт, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб позивачем не заперечується.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є філією (іншим відокремленим підрозділом) головного підприємства ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області № 101-4930 від 22.08.2007 року (а.с. 32).

Відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є податковим агентом у розумінні п. 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 304081 (а.с. 33).

У період з 26.02.2010 року по 08.04.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проводилася виїзна планова перевірка Відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 15.04.2010 року № 409/15-16-23/33377414 (а.с.7-27).

Згідно вказаного акту відповідачем, зокрема встановлені порушення п.п.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону України № 889 ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями в частині несплати до бюджету податку у строки встановлені законом для місячного податкового періоду. Нараховано пені у сумі 55197,38 гривень. (зв. бік а.с.26).

Як вбачається із описової частини акту перевірки станом на 01.04.2008 року за підприємством рахувалась заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1397776,76 гривень. У перевіряємому періоді нараховано податку 26995344,24 грн., перераховано до бюджету 26515440,66 грн. Станом на 31.12.2009 року заборгованість з податку з доходів фізичних осіб становить 1877680,34 грн. (а.с. 19).

Встановлені порушення призвели до нарахування пені, згідно п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення. Нараховано пені в сумі 55197,38 гривень (зв. бік а.с.19).

Вказаним актом перевірки не встановлено порушень правильності та своєчасності заповнення розрахунку 1-ДФ, що доводить факт подання такого розрахунку позивачем до податкового органу.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що податковий розрахунок за формою 1-ДФ не є податковою декларацією у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також що на час перевірки у позивача була відсутні узгоджена сума податкового зобовязання.

Суд не погоджує такі посилання позивача з огляду на наступне.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту "б" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" регулює Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ.

Пунктом 2.1 цього Порядку передбачено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Таким чином, податковий розрахунок з податку з доходів фізичних осіб підпадає під визначення п. 1.11 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, у даному випадку податкові зобовязання, визначені позивачем у податкових розрахунках з податку з доходів фізичних осіб є узгодженими з дня їх подання до податкового органу. Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується актом перевірки, позивачем суми податкових зобовязань, вказані у податкових розрахунках з податку з доходів фізичних осіб, у повному обсязі не сплачені, розмір таких зобовязань складає 23543,41 грн., що є податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 16.4.1, 16.4.2 п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність в позивача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб станом на 31.12.2009р. то у даному випадку є правомірним застосування до нього пені, передбаченої п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що доводить законність та обґрунтованість дій відповідача та відсутність необхідності внесення змін у зворотній бік облікової картки по особовому рахунку позивача.

В той же час суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступні обставини.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його права, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь яким способом, встановленим чинним законодавством.

Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушене її права, свободи чи інтереси.

За змістом зазначених статей будь яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобовязаний надати такий захист. За для того, щоб судовий захист був наданий, су повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно правових відносинах.

Виходячи із мети адміністративного судочинства відновлення порушених прав, свобод та інтересів від порушень з боку органів державної влади, суд при вирішенні питання про надання судового захисту має встановити чи вчинялися особою, право якої порушено, інші засоби захисту права та чи будуть відновлені порушені права особи рішенням суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представником відповідача у судовому засіданні надано зворотній бік облікової картки платника (скорочена форма) станом на 21.06.2010 року.

Із вказаної картки не вбачається наявності у позивача пені щодо якої заявлені позовні вимоги, а тому відсутній обєкт судового захисту порушене право, що обумовлює неможливість здійснення судового захисту права.

Таким чином станом на момент розгляду справи відсутній предмет спору, а тому відсутня необхідність внесення змін у зворотній бік облікової картки по особовому рахунку позивача.

Отже виходячи з вищенаведеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобовязання вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобовязання внести зміни у зворотній бік на особовому рахунку Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» та виключити суму нарахованої пені за несвоєчасне перерахування податків з доходів фізичних осіб у розмірі 55197,38 гривень, - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 червня 2010 року.

Повний текст постанови складений 26 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.