Рішення № 101987207, 29.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2860/15-ц

Провадження № 2/755/2538/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю - представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд: визнати порушеними права споживача банківських послуг - ОСОБА_4 ; поновити порушене право позивача - визнати недійсним Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі від 20.04.2007, що був укладений між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та банком був укладений оспорюваний договір, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на поточні потреби, грошові кошти у сумі 99 000,00 доларів США, зі сплатою 13,00% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 19.04.2017. Між позичальником та банком 22.05.2009 був укладений Договір «Про внесення змін № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі від 20.04.2007», за умовами п. 1 якого відсоткову ставку змінено з 13% до 14% річних з 01.07.2008, а також змінено порядок сплати вартості кредиту. В порушення вимог чинного законодавства, в аспекті положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», розділу 3 Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007, Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі від 20.04.2007 не містить детального розпису сукупної вартості основного зобов`язання. Натомість договір містить максимальний ліміт заборгованості, що не має перевищуватися станом на 11 число кожного місяця. Договором про внесення змін № 1 від 22.05.2009 встановлено розмір щомісячних платежів з червня 2009 року по квітень 2017 року у розмірі 876 доларів США. Проте, такі графіки не містять детального розпису сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом та загалом. Крім того, відсутній чіткий і зрозумілий обсяг зобов`язань позивача щодо сплати відсотків за користування кредитом та порядок його визначення. На думку позивача, вказане свідчить про те, що позичальник не знав і не міг знати про кінцевий обсяг свого зобов`язання за відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець не повідомив споживача кредитних послуг у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, чим порушив її право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуг, а отже ввів її в оману, що є видом нечесної підприємницької практики. Також банк включив до договору несправедливі умови. Оспорюваний кредитний договір та договір № 1 про внесення змін до нього не містять істотної умови щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, внаслідок чого позивач не знала і не могла знати про повний обсяг свого зобов`язання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилової О.В. від 14.02.2015 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, справа призначена до судового розгляду.

29.04.2015 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, який прийнятий ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.04.2015.

В судовому засіданні 29.04.2015 прийнято заяву представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Задорожньої Т.А. про збільшення позовних вимог.

14.05.2015 надійшла заява ПАТ «Укрсоцбанк» про застосування строків позовної давності, у якій позивач просить суд: застосувати строк позовної давності до вимог позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору кредиту та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вважає мотиви та підстави позову є необґрунтованими. Договір був укладений 20.04.2007 та більше двох років виконувався позичальником і нею не ставилось питання про його недійсність. Виходячи з вимог законодавства, строк звернення до суду з таким позовом вичерпався 19.04.2010. Оскільки позивач звернулася до суду з позовом у 2015 році, то нею пропущений трирічний строк позовної давності.

30.09.2015 року надійшло заперечення ОСОБА_3 на збільшення позовних вимог. Цього ж дня до суду надійшла заява ОСОБА_3 про застосування позовної давності.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.09.2015 в порядку забезпечення доказів зобов`язано ПАТ «Укрсоцбанк» надати в судове засідання для огляду оригінали заяв ОСОБА_3 на видачу готівки: №61 від 20.04.2007 на суму 50 000,00 доларів США; від 21.05.2007 на суму 25 000,00 доларів США; №3 від10.09.2007 на суму 3 550,00 доларів США; № 1 від 05.10.2007 на суму 6 300,00 доларів США; № 1 від 24.07.2007 на суму 10 000,00 доларів США.

14.01.2016 надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання правочину нікчемним, який цього ж дня ухвалою суду прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору. Цього ж дня, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у зазначеній цивільній справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено.

07.07.2016 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експертів від 06.07.2016 № 8182/8183/16-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.07.2016 відновлено провадження у цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічними позовами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та про визнання правочину нікчемним.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2016 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання правочину нікчемним залишено без розгляду за заявою позивача.

10.10.2016 надійшла заява ПАТ «Укрсоцбанк» про уточнення позовних вимог.

17.11.2016 надійшла заява представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 про призначення судової економічної експертизи, яка задоволена ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №421 від 16.03.2017, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2017, справа передана в провадження судді Катющенко В.П.

10.05.2017 до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення судових експертів про неможливість надання висновку № 21904/16-45 від 26.04.2017 та 15.05.2017 вказане повідомлення було передано судді Катющенко В.П.

25.05.2017 Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі.

03.09.2018 надійшов відзив ПАТ «Укрсоцбанк» на зустрічну позовну заяву про захист прав споживача, у якому просить застосовувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, для визнання правочину недійсним, оскільки договір укладений з дотриманням письмової форми договору і вимог чинного законодавства та він підписаний сторонами. У запиті на отримання кредиту позичальник власник підписом на цій заяві на отримання кредиту засвідчила про той факт, що банк надав їй повну, достовірну та вичерпну інформацію, зокрема, про всі умови отримання, користування та повернення кредиту. Крім того, власним підписом на заяві позичальник свідчить про відсутність у неї будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту наданої їй банком інформації, як про особу і місцезнаходження банку, так і про умови отримання, користування та повернення боргу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2018 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про витребування доказів.

11.04.2019 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва первісну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

31.07.2019, відповідачем, АТ «Укрсоцбанк», на виконання ухвали суду від 03.12.2018 подано до суду витребувані докази.

15.01.2020 до суду надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони її правонаступником, яку цього ж дня задоволено ухвалою суду від 15.01.2020 та замінено первісного відповідача АТ «Укрсоцбанк» правонаступником АТ «Альфа-Банк».

Цього ж дня, до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про призначення судової економічної експертизи, яка задоволена ухвалою суду від 05.02.2020. У зазначеній цивільній справі призначена судово-економічна експертиза, провадження у справі до отримання висновку експерта зупинено.

19.03.2020 до суду надійшло клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України Мацегора І.Г. про уточнення питань, необхідних для проведення судово-економічної експертизи № 7422/20-72.

19.06.2020 ухвалою суду поновлено провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору призначено повторно судово-економічну експертизу.

26.02.2021 до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 29.01.2021 р. № 7422/20-72 за результатами проведення судової економічної експертизи.

05.03.2021 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі.

21.05.2021 надійшли пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 за результатами ознайомлення із висновком експерта, у яких вважає, що відповідь експерта на третє питання фактично підтверджує порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні оспорюваного договору. Загалом, на задоволенні позову наполягає, з викладених раніше підстав та обґрунтувань.

19.07.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У судовому засіданні представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та просив повністю задовольнити, з підстав викладених у ньому та заявах по суті справи.

Представник правонаступника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Воронцова М.О. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підставі, викладені у відзиві на позовну заяву, а також вважала, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду з цим позовом.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 02.09.2007 ОСОБА_3 звернулася до АКБ «Укрсоцбанк» із запитом на отримання кредиту на поточні потреби у розмірі 99 000,00 доларів США (том 1 а.с. 71-72).

20.04.2007 між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 99 000,00 доларів США, з погашенням кредиту на умовах та в порядку, що передбачені Договором, з початковою відсотковою ставкою 13,00% річних, а також у відповідності до графіку погашення Кредиту, викладеного в п. 1.1.1. Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 19.04.2017 (том 1 а.с. 37-39).

Крім того, 22.05.2009 між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений Договір про внесення змін № 1 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі від 20.04.2007 (том 1 а.с. 34).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Факт отримання грошових коштів у вищевказаній сумі стороною позивача не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воля. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991, в редакції Закону, що діяла на час укладення договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими документами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведеної правової норми та ст. 18 Закону № 1023-XII до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Отже умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Зі змісту укладеного сторонами Кредитного договору убачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов.

За приписами ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Вказана інформація була доведена до відома позичальника ОСОБА_3 , що підтверджується змістом запиту на отримання кредиту, відповідно до якого Позичальник власним підписом на цій заявці на отримання кредиту свідчить про той факт, що Банк надав йому повну, достовірну та вичерпну інформацію, власне, про особу та місце знаходження Банку та про всі умови отримання, користування та повернення кредиту, щодо якого цей Запит на отримання кредиту підписаний Позичальником та поданий на розгляд у Банк. Разом з цим, власним підписом на цій заявці на отримання кредиту Позичальник свідчить про відсутність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому Банком інформації, як про особу і місце знаходження Банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору № 400/20/07-Пі від 20.04.2007 надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш, транші), в межах максимального ліміту, який на дату укладення цього Договору встановлюється у розмірі 99 000,00 доларів США та який буде змінюватись на умовах, передбачених п. 1.1.2 цього Договору (далі - максимальний ліміт заборгованості), зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 13,0% річних, а також комісій, в розмірі та в порядку, визначених цим Договором; позичальнику кредит для споживчих потребу у сумі 55 000,00 доларів США; кошти надаються строком по 03 червня 2018р.; за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5% процентів річних.

Крім того, за умовами п. 1 Договору про внесення змін № 1 від 22.05.2009 сторони дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який станом на 10.12.2008 становить 83 324,75 доларів США зі сплатою 14% з 01.07.2008 та у зв`язку з цим з 10.12.2008 встановлено графік погашення заборгованості, що викладений, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 15.04.2017, на умовах визначених цим Договором.

Отже фактично графік платежів встановлений вказаними умовами договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 1023-XII у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Згідно з п. 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача.

В той же час, суд звертає увагу на ту обставину, що на час укладання кредитного договору Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені не були, а тому посилання сторони позивача на недотримання позикодавцем цих правил є помилковим.

При цьому, укладеним сторонами Кредитним договором передбачені всі фінансові зобов`язання позичальника, тобто до відома позивача у необхідному обсязі була доведена передбачена законом інформація щодо умов кредитування.

Крім цього, відповідно до абзацу 14 ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII у разі ненадання зазначеної у цій правовій нормі інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, а саме - відшкодування збитків та сплату штрафів. Тобто навіть у випадку ненадання споживачу необхідної інформації він має право на відшкодування завданих такою бездіяльністю збитків, однак закон не передбачає у такому випадку визнання кредитного договору недійсним.

Головною умовою є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначений договір.

Позивач була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку, на який кредит одержано, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення тощо, а також із орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки та строку кредитування, про що свідчить її підпис на самому оспорюваному кредитному договорі та на кожному його аркуші, а також - підпис на договорі про внесення змін.

Отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, яка особисто підписала договір, чим засвідчила отримання вищевказаної інформації.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_3 не навела жодних зауважень щодо змісту цього правочину, не зверталася до банку з пропозиціями щодо викладення у певній редакції чи зміни умов договору та про надання їй докладнішої інформації або з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були їй не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Доводи сторони позивача щодо несправедливості умов кредитного договору та їх невідповідності принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, спростовуються змістом кредитного договору та не узгоджуються з матеріалами справи.

Підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України та Законом для визнання кредитного договору недійсним немає, так як позивач не довів наявність умов для визначення такого договору несправедливим, що є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин вимоги позивача про визнання кредитного договору недійсним з підстав порушення банком Закону № 1023-XII не підлягають задоволенню, оскільки позивач володіла інформацією з приводу умов кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, вартості послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору.

При укладенні спірного договору позивач була ознайомлена з його умовами, не заперечувала проти них та проти підписання, погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, визначених договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивач суду не надала.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону № 1023-XII споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, проте позивач таким правом споживача не скористалася.

Судом враховується, що позивач протягом певного часу виконувала умови договору та погашала кредитну заборгованість, а з позовом про визнання кредитного договору недійсним звернулася вже після надходження до суду позовної заяви банку про стягнення заборгованості за цим кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що дії позивача щодо оспорення договору кредиту через вісім років після його укладення є нічим іншим, як намаганням позичальника уникнути належного виконання взятих на себе зобов`язань.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

При розгляді цих спірних правовідносин суд керувався правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 279/8811/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 266/29/15-ц.

Судом не встановлено порушення прав ОСОБА_3 , як споживача, під час укладання кредитного договору та відповідно видачі кредитних коштів.

Судом враховується, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у цивільній справі № 755/2860/15-ц від 29.01.2021 № 7422/20-72, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, документально підтверджується надання Кредитором (Банком) та отримання Позичальником ( ОСОБА_3 ) кредитних коштів за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 400/20/07-Пі від 20.04.2007 в сумі 94 850,00 доларів США. Інші висновки викладені у висновку експерта, не спростовують доводів суду щодо відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Водночас, в силу вимог ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі з наданих матеріалів, враховуючи вимоги законодавства України, встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та викладених у позові обставин, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 626-629, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, м. Київ вул. В.Васильківська, 100), про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 13.12.2021.

Суддя: