Рішення № 101979902, 17.12.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2698/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 08 листопада 2021 року вона (позивач) мала намір скористатися послугами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для придбання продуктів харчування, натомість їй було відмовлено у обслуговуванні. Перебуваючи у магазині вона жодних правил не порушувала, а тому вважаючи таку відмову незаконною, викликала поліцію для фіксування вказаних подій. Натомість, прибувши за викликом, підрозділом поліції було зазначено про порушення нею (позивачем) встановлених правил, зокрема зазначено про перебування нею у приміщенні магазину без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, що підпадає під адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. 08 листопада 2021 року старшим сержантом відділення поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Корня Є.О. складено постанову про притягнення її (позивача) до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Про свою незгоду із вчиненням адміністративного правопорушення нею було заявлено під час складання постанови, натомість її заперечення щодо притягнення її до адміністративної відповідальності враховано не було, протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався та до постанови не доданий, чим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та оформлення результатів такого розгляду. Позивач вважає, що у її діях відсутній склад правопорушення, а тому, враховуючи вищевикладене, просила скасувати постанову серії ГАБІ № 074003 від 08 листопада 2021 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення її (позивача) до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 грн та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03 грудня 2021 року до суду від представника Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач вважає заявлені вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У вказаному відзиві представник, посилаючись на норми КУпАП, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказав на відповідність оскаржуваної постанови вимогам законодавства та відсутність правових підстав для її скасування.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 листопада 2021 року старший сержант відділення поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Корня Є.О. виніс постанову серії ГАБІ № 074003 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170 грн за те, що 08 листопада 2021 року близько 20 години 08 хвилин в смт Бородянка по вул. Парковій у приміщенні магазину «Фора», вона знаходилась без засобів індивідуального захисту, а саме без медичної маски, яка закриває ніс та рот, чим порушила вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до ч. 2 ст. 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

За правилами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19) з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року було установлено карантин шляхом продовження дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.

Згідно вказаної постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Диспозиція ч. 2 ст. 44-3 КУпАП передбачає, що підставою для накладення штрафу є перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Отже, заборона перебування в громадських будинках, спорудах під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту встановлена безпосередньо у диспозиції ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил щодо карантину, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як убачається з оскаржуваної постанови, позивачу ставиться у вину те, що 08 листопада 2021 року близько 20 години 08 хвилин в смт Бородянка по вул. Парковій у приміщенні магазину «Фора», вона знаходилась без засобів індивідуального захисту, а саме без медичної маски, яка закриває ніс та рот, чим порушила вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Позивач же посилається на те, що вона, перебуваючи у магазині, жодних правил не порушувала.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з цим, відповідачем на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не надано доказів, які б могли спростувати доводи позивача про те, що жодних правил вона не порушувала.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, в якій колегія суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного Суду, вважає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП є недоведеним.

Крім того, слід зазначити, що ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Як стверджується позивачем, вона під час складення оскаржуваної постанови оспорювала допущене порушення і адміністративне стягнення. З оскаржуваної постанови також вбачається, що позивач від підпису та отримання копії цієї постанови категорично відмовилась. Як наслідок, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП сержант поліції мав скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Вказаної норми закону дотримано не було.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, а також те, що доводи позивача не спростовані будь-якими доказами з боку відповідача для підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, жодних доказів того, що в діях ОСОБА_1 були ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, також не надано, то суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача про неправомірне обмеження її прав та свобод людини запровадженим постановами Кабінету Міністрів України карантинних обмежень, оскільки вказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, є обов`язковими до виконання. Крім того, заборона перебування в громадських будинках, спорудах під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту встановлена безпосередньо у диспозиції ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Щодо позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд зазначає, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в розумінні ч. 3 ст. 286 КАС України в подібних категоріях справ є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Отже, вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись ст.ст. 222, 245, 251, 258, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 6-10, 121, 122, 241-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого сержанта відділення поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Корня Є.О., серії ГАБІ № 074003 від 08 листопада 2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, та закрити провадження у справі.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15 код ЄДРПОУ: 40108616) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складено 17 грудня 2021 року.

СуддяМ.Герасименко