Рішення № 101978962, 17.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 р. № 400/9619/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Національної поліції України, вул. Біла, 44, м. Миколаїв, 54038,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання надати для ознайомлення матеріали перевірки за заявою, зареєстрованою в книзі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Миколаївського районного управління поліції за № 11464 від 18.06.2021.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно не надав документи, які позивач просив надати відповідно до вимог Закону України « Про доступ до публічної інформації».

Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала від 23.10.2021 про відкриття провадження у справі, яка надсилалась в електронному вигляді була ним одержана в його електронному кабінеті 23.10.2021, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа(арк.с.26).

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

24.06.2021 адвокат позивача звернувся до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із запитом, в якому повідомила, що 18.06.2021 на мобільний телефон позивача надійшов дзвінок від особи, яка представилась співробітником Миколаївського РУ поліції та зазначила про факт надходження до поліції звернення від ОСОБА_2 про, начебто, погрози застосування до неї насильства з боку ОСОБА_1 , тому адвокат просила надати належним чином завірені копії відповідних матеріалів.

02.07.2021 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що 18.06.2021 до відділення поліції надійшла заява з приводу вжиття заходів реагування щодо погроз з боку ОСОБА_1 , яка зареєстрована до Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Миколаївського РУП за № 11464 від 18.06.2021. Під час проведення перевірки за заявою старшим дізнавачем сектору дізнання з метою з`ясування обставин, зазначених у заяві, здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 , який від надання будь-яких пояснень відмовився. За результатами проведеної перевірки встановлено, що в зібраних матеріалах відсутній склад кримінального або адміністративного правопорушення, але містяться ознаки цивільно-правових відносин, тому перевірку за заявою припинено. Стосовно надання копій матеріалів перевірки за зверненням відносно ОСОБА_1 відповідач зазначив, що не має законних підстав для надання копій матеріалів, оскільки в них містяться персональні дані заявника з посиланням на ЗУ « Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про захист персональних даних» та рішення КСУ щодо офіційного тлумачення ч.1,2 ст.33 Конституції України.

23.07.2021 адвокат позивача повторно звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати для ознайомлення матеріали перевірки за заявою зареєстрованою в книзі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Миколаївського районного управління поліції за № 11464 від 18.06.2021.

27.07.2021 адвокату була надана відповідь на запит, в якій повідомлено, що особа, якій адвокат надає правову допомогу не є заявником, тому управління поліції не може надати інформацію, викладену у запиті. Відповідно до ст.2 Закону України « Про захист персональних даних», ст.11 ЗУ «Про інформацію», рішення КСУ № 2-рн/2012 надання інформації стосовно вимог заяви призведе до розголошення конфіденційної інформації про фізичних осіб даної заяви, тому інформація не може бути надана без їх згоди.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Поряд з цим, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Цей Закон передбачає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова).

Аналіз положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» стосовно конфіденційної інформації дає підстави виокремити такі її ознаки: 1) встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; 2) суб`єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; 3) публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша, друга статті 13 Закону); 4) у випадках, встановлених законодавством, не може бути обмежено доступ до визначеної інформації, у тому числі й конфіденційної (частин п`ята та шоста статті 6 Закону).

Частиною другою статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон № 2657-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За приписами частини другої статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (стаття 9 Закону №2657-XII).

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття).

Відмовляючи у наданні запитуваної інформації, відповідач зазначив, що в матеріалах перевірки містяться персональні дані заявника, тому ця інформація є видом конфіденційної інформації про особу, який згоду на її поширення не давав.

Але суд зауважує, що пункт 2 та пункт 3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» фактично вимагають у кожній справі встановлювати баланс між інтересом, що захищається та якому може бути завдано шкоду від надання інформації, та правом позивача отримати запитувану інформацію. Водночас вимога встановлення при вирішенні справи судом щодо того, чи було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), також встановлена пунктом 8 частини третьої статті 2 КАС України (аналогічній висновок міститься у постанові ВС від 17 листопада 2021 року, справа № 640/21008/18)

При розгляді цієї справи спірним є питання чи є запитувана інформація конфіденційною у розумінні частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ст.11 ЗУ «Про інформацію»).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом(ст.21 ЗУ «Про інформацію»).

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст.14 ЗУ №2297).

Відтак, конфіденційна інформація це інформація про особу ( персональні дані, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.1 ЗУ «Про захист персональних даних») та інформація, доступ до якої обмежено фізичною особою.

Відповідач відмовив позивачу саме з підстав того, що матеріали перевірки містять інформацію про персональні дані заявника, по яких її можливо ідентифікувати та заявник не надавав права на розголошення інформації щодо неї.

Таким чином, мета конфіденційної інформації це зберегти дані про особу та неможливість її ідентифікувати. Але позивачу відомо прізвище заявника, про яке він зазначає у позові це ОСОБА_2 , що стало йому відомо з телефонного дзвінка працівника поліції. Також заявник не може обмежити доступ до цієї інформації , оскільки вона є публічною - створена та отримана суб`єктом владних повноважень в процесі виконання своїх обов`язків.

Стосовно того, що у зверненні заявника містяться персональні дані суд зазначає наступне: відповідно до ч.8 ст.6 Закону України № 2939 обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом- персональні дані заявника, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений, тому відповідач повинен надати позивачу запитувану інформацію, вилучивши з неї інформацію стосовно даних про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Відтак передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право позивача отримати цю інформацію .

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, від 17 лютого 2020 року у справі №826/8891/16, від 5 березня 2020 року у справі №823/1811/16, від 6 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

У відповіді розпорядника інформації відсутній аналіз щодо застосування відповідних вимог частини другої статті 6 Закону № 2939-VI (застосування «трискладового тесту») та обґрунтування наявності підстав обмеження у доступі до такої інформації, а обмежились загальним висловлюванням щодо всієї запитуваної інформації.

Відповідач повинен обґрунтувати, чому саме обмеження доступу до конкретної інформації переслідує зазначену у частині другій статті 6 Закону № 2939-VI мету.

Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано відповідь позивачу на запитувану інформацію з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону № 2939-VI.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність задоволенню не підлягають, оскільки відповідач в цьому випадку не допускав бездіяльність, а відмовив у наданні публічної інформації, тому суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у наданні матеріалів перевірки.

Відповідач відзив суду не надав, не довів, що діяв правомірно, тому позов належить задовольнити частково - зобов`язати відповідача надати для ознайомлення матеріали перевірки за заявою, зареєстрованою в книзі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Миколаївського районного управління поліції за № 11464 від 18.06.2021 вилучивши з неї інформацію стосовно даних заявника про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Національної поліції України (вул. Біла, 44, м. Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 40108735) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Миколаївське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Національної поліції України надати для ознайомлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріали перевірки за заявою, зареєстрованою в книзі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Миколаївського районного управління поліції за № 11464 від 18.06.2021 вилучивши з неї інформацію стосовно даних заявника про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

3. В решті позову відмовити

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Національної поліції України (вул. Біла, 44, м. Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений квитанцією № 34382517 від 09.09.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко