Рішення № 101978930, 17.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 р. № 400/8732/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтранспорт Плюс", вул. Новозаводська, 34, м. Миколаїв, 54028,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2021 № 306116,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від №306116 від 09.09.2021.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 1) підприємство передало транспортний засіб в оренду на підставі договору від 01.04.2020, тому не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.2) Відповідно до ТТН перевозився сипучий вантаж, який постійно переміщується по всіх осях транспортного засобу під час руху, тому проведення зважування в русі не може дати достовірних результатів навантаження на вісь за відсутністю відповідної методики зважування. 3) Зі змісту актів, довідок та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки при проведення перевірки було встановлено порушення максимально допустимих параметрів на вісь та відсутність дозволу. Ст.48 Закону України « Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу: подільного або неподільного та ст.60 передбачена відповідальність за перевищення габаритно-вагових параметрів. Позивач не надав доказів, що договір оренди був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені- доказів оплати орендної плати. Також позивач при укладанні договору оренди транспортного засобу відповідно до п.16 постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 та п.6.3 Інструкції№ 379 від 01.08.2010 повинен був звернутись до сервісного центру МВС за видачею тимчасового реєстраційного талону, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що спірну постанову застосовано до неналежної особи, водій не повинен мати при собі договір оренди, а відповідач не наділений повноваженнями ставити під сумнів дійсність договору оренди. Також водій відповідно до ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» повинен мати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та ТТН. Нормами законодавство передбачено право, а не обов`язок оформляти тимчасовий реєстраційний талон.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 295260 від 29.07.2021 встановлено, що транспортний засіб МАЗ, д/н НОМЕР_1 , що належить позивачу, перевозив вантаж згідно ТТН від 29.07.2021 № 2089 з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України вагових обмежень. А саме: навантаження на здвоєну вісь складає 24530 кг при нормативно допустимі 16000кг, без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Відповідальність за встановлене порушення передбачена абз.16 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій з актом ознайомлений, надати письмові пояснення та від підпису акта відмовився.

Акт № 0053270 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідка № 0080142 від 29.07.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю свідчать, що навантаження на здвоєну вісь складало 24530 кг при нормативно допустимих 16 т.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №306116 від 09.09.2021 до позивача застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 34000 грн. за порушення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових параметрів понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" N 1567 від 08.11.2006передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України " Про автомобільний транспорт".

Позивач надав суду договір оренди транспортного засобу № 2\01.04.2021 від 01.04.2021, укладений з ТОВ «ТРАНСПІВДЕНЬ». За умовами договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування вантажні автомобілі, зокрема МАЗ. Також позивач надав суду ТТН №2089 від 29.07.2021, яка надавалась водієм при проведенні рейдової перевірки та посилання на яку міститься в акті перевірки, в якій зазначено, що перевізником є ТОВ «ТРАНСПІВДЕНЬ».

Відповідач у відзиві вказав, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу у тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу та отримати тимчасовий реєстраційний талон з посиланням на постанову ВС від 20.12.2018 № 804\8740\16.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що водій не повинен надавати договір оренди транспортного засобу, а всі документи передбачені ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та ТТН були надані при перевірці.

Відповідно до ст.1 Закону України " Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Відтак, договір оренди транспортного засобу, який укладений між юридичними особами в простій письмовій формі є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд дійшов висновку, що вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої частиною 1 статті 60 Закону N2344-III, тому спірну постанову належить скасувати. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС від 09.08.2019 у справі № 806\1450\16.

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також суд зазначає, що ним застосовується практика ВС, яка прийнята пізніше, ніж та на яку посилається відповідач у відзиві.

За таких обставин, позов належить задовольнити саме з цих підстав.

Інші доводи позивача стосовно того, що перевозився сипучий вантаж, відсутність методики та відсутність повірки обладнання, суд не приймає до уваги оскільки автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу ( аналогічна позиція висловлена у постанові ВС по справі № 803/1540/16 від 24.07.2019).

Також відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування. (Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16).

Позивач посилається на те, що складені відповідачем документи не містять інформації щодо сертифікації вагів, якими здійснювався габаритно-ваговий контроль. Стосовно цього суд зазначає, що вищезазначені документи, складаються за встановленою формою, яка не містить обов`язкових реквізитів щодо необхідності сертифікації вагів. Крім того, позивач не надав суду доказів стосовно того, що водій вимагав ці документи при проведенні рейдової перевірки, але інспектори проігнорували його вимогу. Відповідач надав суду сертифікати відповідності на ваги автомобільні для зважування у русі від 17.09.2020 № 113-0076/19F-20.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтранспорт Плюс" (вул. Новозаводська, 34, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 33368485) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 09.09.2021 № 306116.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтранспорт Плюс" (вул. Новозаводська, 34, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 33368485) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), сплачений платіжним дорученням № 340 від 27.09.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко