Рішення № 101977723, 08.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3258/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді – Тихонов І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представник відповідача 1 – не прибув;

представник відповідача 2 та 3 – Ахтирська Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора України, Луганської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 № 2, наказу прокурора Луганської області від 19.08.2020 № 1231к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Луганської області, в якій з урахуванням уточнення до позовної заяви від 28.10.2020 за Вх.№44186/2022 (том. 1 арк.спр.164-181) просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2 кадрової комісії №14 від 17.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Луганської області № 1231к від 19.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді з 01.09.2020 зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.

- стягнути з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за періоди: з 01.09.2020 по 10.09.2020 в розмірі 15749,2 грн.; з 11.09.2020 по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітку (з урахуванням коефіцієнту підвищення) 9386,52 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (том 1 арк.спр.87-88).

09.09.2020 від позивач на виконання ухвали суду надійшла позовна заява, в якій відповідачами зазначені - Чотирнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратура Луганської області (том 1 арк.спр.90-106).

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що з 24.01.2006 по 19.08.2020 працював в органах прокуратури України на різних прокурорсько-слідчих посадах. З 22.01.2020 по теперішній час перебуває на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області.

07.10.2019 позивачем подано на ім`я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

За результатами першого етапу тестування у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 87 балів при прохідному балі 70.

За результатами другого етапу тестування складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрав 99 балів при прохідному балі 93.

Враховуючи викладене, позивача було допущено до третього етапу тестування у формі співбесіди, яка відбулась 17.07.2020. За результатами тестування членами комісії 17.07.2020 було оголошено про неуспішне проходження позивачем співбесіди без оголошення мотивів та підстав, прийнятого рішення.

17.08.2020 на електронну пошту позивача від Офісу Генерального прокурора надійшов протокол № 13 засідання Чотирнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 та копія додатку до нього - рішення №2 кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 про неуспішне проходження атестації.

Наказом прокурора Луганської області від 19.08.2020 № 1231к позивача звільнено з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності наказу прокурора Луганської області № 1231к від 19.08.2020 про звільнення та його скасування зазначив наступне.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді наведені у статті 51 Закону № 1697-УІІ. Даний перелік підстав викладений у Законі, як вичерпний.

Згідно пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-УІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Підставою звільнення є рішення кадрової комісії № 14 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» від 17.07.2020 № 2.

На думку позивача, рішення кадрової комісії № 14 Офісу Генерального прокурора від 17.07.2020 № 2 та наказ прокурора Луганської області від 19.08.2020 № 1231к є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача, передбачені Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначив, що в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Луганської області, де він був працевлаштований не відбувалось, оскільки вона не припинила виконувати свої функції, передбачені Конституцією України та не поклала їх виконання на інший орган.

Станом на день його звільнення відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, в якому працював, не ліквідовані, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися.

Отже, у даному випадку фактично відсутня реорганізації, ліквідація та скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

Більш того, в оскаржуваному мною наказі, як на підставу звільнення, йде посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», який передбачає три підстави для звільнення прокурора, а саме: 1. ліквідація органу прокуратури чи 2. реорганізація органу прокуратури, в якому він обіймає посаду або 3. скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. З якої саме, перерахованої вище підстави його звільнено в наказі не зазначено.

Таким чином, оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає вимогам Закону № 1697-УІІ та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення.

Обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності рішення №2 кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації та його скасування.

Зазначив, що під час проведення співбесіди Кадровою комісією не дотримано положення п.п. 12, 13, 15 розділу IV Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, оскільки питання виконаного його практичного завдання взагалі не обговорювалось, що свідчить про порушення самої процедури III етапу атестації.

Крім того, згідно з оскаржуваним рішенням, однією з підстав для його прийняття стало те, що 12.09.2017 стосовно мене були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130, 185 КУпАП.

Зазначив, що постановами Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.12.2017 у справі № 425/2492/17 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 у справі № 425/2378/17, які набрали законної сили, вказані провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130, 185 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

Натомість, кадрова комісія № 14 у оскаржуваному рішенні надала протилежну оцінку обставинам, викладеним у зазначених протоколах про адміністративні правопорушення ніж ту, яку надав суд у своїх рішеннях щодо його невинуватості. Тим самим, кадрова комісія поставила під сумнів вищевказані постанови судів, посилаючись на формаліні підстави їх складання та на неправдоподібність доказів його невинуватості, якими суд обґрунтовував свої рішення.

Ще одною підставою, якою кадрова комісія обґрунтувала своє рішення про неуспішне проходження мною атестації стало те, що позивача 12.03.2018 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02 лютого 2018 року № 11/2/4-977дс-315дп-17.

Зазначив, що наказом прокуратури Луганської області № 258к від 12.03.2018, на підставі рішення КДКП № 84дп-18 від 21.02.2018 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення кадрової комісії з моменту накладення дисциплінарного стягнення минуло 2 роки 4 місяці, тобто більше ніж 1 рік. Протягом вказаного часу він не був підданий новому дисциплінарному стягненню.

Таким чином, з 13.03.2019 вважає себе такою особою, яка раніше не притягалась до дисциплінарної відповідальності.

Водночас указаний дисциплінарний проступок став однією з підстав для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ним атестації, що як наслідок, призвело до його звільнення із займаної посади та органів прокуратури.

Ухвалюючи рішення про неуспішне проходження позивача атестації зазначено, як: «в порушення вимог наказу Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, яким передбачено обов`язок та порядок заповнення та подачі прокурорами Анкет доброчесності прокурора, прокурор Цибуля О.М. впродовж 2018-2020 років не зазначив вищенаведені факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії, повинен був це зробити».

Зазначив, що відповідно до оскаржуваного рішення кадрової комісії, в графі Анкети доброчесності прокурора: «я не вчиняв дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у моїй об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та не підкупності органів прокуратури» - не зазначені відомості щодо складання стосовно нього вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення та про притягнення до дисциплінарної відповідальності у 2018 році. В пункті 2 розділу І Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 111 від 13.04.2017 визначено перелік вичерпних дій, які відносяться до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Стверджуючи, що не вчиняв дій, перелічених в пункті 2 розділу І Порядку № 111, а тому і не повинен був нічого вказувати в даній графі Анкети.

Разом з цим, у разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність 12 призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації (п. 8 розділу II Порядку № 205).

Жодного службового розслідування з вказаних питань стосовно нього не проводилось. Більш того, відповідно до висновків управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, викладених в довідках про проходження таємної перевірки доброчесності, він пройшов таємну перевірку доброчесності.

Крім того, під час даного рішення 17.07.2020 були присутні всі шість членів кадрової комісії, в тому числі і ОСОБА_2 є проте, відповідно до першого питання порядку денного протоколу № 13 засідання Чотирнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 встановлено, що в засіданні комісії беруть участь п`ятеро її членів, включаючи голову та секретаря. Відсутній ОСОБА_2 .

Заслухавши вказане питання порядку денного, комісія вирішила проводити співбесіду за відсутності ОСОБА_2 .

Відповідно до другого питання порядку денного протоколу засідання комісією встановлено, що присутнім її членам відводів від учасників співбесіди не заявлено. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 був відсутній на засіданні комісії питання щодо наявності відводів до нього комісією не розглядались.

Згідно з четвертим питанням порядку денного протоколу засідання комісії розглядалось питання проведення співбесіди з прокурором Цибулею О.М. В графі «Голосували» зазначено, що в голосуванні приймали рішення п`ять членів комісії, з них: 3 проголосували проти та 2 - за.

Проте, протокол засідання комісії підписаний шістьма членами комісії, зокрема і ОСОБА_2 , але з протоколу вбачається, що він не приймав участь в засіданні, а тому в розумінні п. 13 Порядку робота кадрових комісій його підпис повинен бути відсутній в протоколі та рішенні.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12 жовтня 2020 року (том 1 арк.спр.110-112).

12 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача Луганської обласної прокуратури, відповідно до якого останній позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з такого (том 1 арк.спр.123-134).

Відповідач зазначив, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку із цим його було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Під час проведення співбесіди комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 професійної етики та доброчесності, зокрема:

- кадрова комісія виявила факт складення відносно ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом (автомобілем) у стані алкогольного сп`яніння, порушення правил дорожнього руху, невиконання водієм вимог про зупинку, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки;

- аналізом висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02 лютого 2018 року № 11 /2/4-977дс-315дп-17 та доданих матеріалів встановлено факт грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики - прокурор вживав нецензурну лексику щодо працівників поліції, ображав їх, і загалом демонстрував неетичну поведінку. Наведені обставини стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності;

- в порушення вимог наказу Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, яким передбачено обов`язок та порядок заповнення та подачі прокурорами Анкет доброчесності прокурора, прокурор ОСОБА_1 впродовж 2018-2020 років не зазначив вищенаведені факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії, повинен був це зробити.

За вказаних обставин чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення від 17.07.2020 № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Рішення чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 17.07.2020 стосовно позивача з огляду на вимоги п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону стало підставою для його подальшого звільнення.

Так, наказом прокурора Луганської області №1231к від 19.08.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо відсутності підстав для звільнення, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», а саме, відсутністю юридичного факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Зазначив, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в даних випадках є неподання заяви до Генерального прокурора про переведення до відповідної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію або рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Крім того, скорочення кількості прокурорів органів прокуратури передбачено ст. 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом.

Зокрема, змінами, внесеними законодавцем, встановлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність до вимог ст. 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону.

Щодо тверджень про відсутність «чіткої підстави звільнення на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Зазначив, що пунктом 19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону визначено особливості звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру», зокрема, як «неуспішне проходження атестації».

Згідно п. 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

З цього можна дійти висновку, що ураховуючи особливості, визначені Законом та Порядком №221, підставою для можливого звільнення прокурора є саме рішення про неуспішне проходження атестації.

При цьому на період зупинення дії ст. 60 Закону України «Про прокуратуру» (до 01.09.2021) щодо порядку звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури діють норми Прикінцевих і перехідних положень Закону.

На теперішній час Конституційним Судом України рішення щодо визнання неконституційними окремих положень Закону не ухвалено та правову оцінку нормам, вказаним у позовній заяві, не надано.

Таким чином, наказ прокурора області від 19.08.2020 № 1231к видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Луганською обласною прокуратурою права позивача не порушувались.

19.10.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача Луганської обласної прокуратури (том 1 арк.спр.155-158).

29.10.2020 від представника відповідача Луганської обласної прокуратури на адресу суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив (том. 1 арк.спр.185-187).

02.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача – 1 (том 1 арк.спр.62-72).

09.11.2020 від представника відповідача Офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (том 2 арк.спр.83-98).

Ухвалою суду від 18.11.2020 залучено як третього відповідача у справі № 360/3258/20 Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).

Крім того, судом встановлено, що найменуванням другого відповідача необхідно вважати Луганська обласна прокуратура замість Прокуратура Луганської області (том 2 арк.спр.103-104).

Ухвалою суду від 18.11.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 грудня 2020 року (том 2 арк.спр.106-107).

23.11.2020 від представника відповідача Офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву позивача, відповідно до якого останній позов вважає безпідставним, необґрунтованим та який не підлягає задоволенню, виходячи з такого (том 2 арк.спр.112-123).

Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 17.07.2020 № 2.

На підставі досліджених матеріалів атестації, чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановлено обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Зокрема, кадровою комісією встановлено факт складання стосовно ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом (автомобілем) у стані алкогольного сп`яніння, порушення правил дорожнього руху, невиконання водієм вимог закону про зупинку, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки.

Рішенням Рубіжанського районного суду Луганської області від 01.12.2017 у справі № 425/2492/17, справу щодо нього закрито за відсутності події складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, а також рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 у справі №425/2378/17, якою скасовано постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП. При цьому із змісту вказаних судових рішень випливає, що суди винесли указані судові рішення виключно з формальних підстав.

Водночас аналізом висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02.02.2018 та доданих матеріалів встановлено факт грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики - прокурор вживав нецензурну лексику щодо працівників поліції, ображав їх, і загалом демонстрував неетичну поведінку. Наведені обставини стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, комісією проаналізовано в сукупності з іншими матеріалами атестації пояснення ОСОБА_1 щодо обставин складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, кадрова комісія прийшла до висновку про їх заплутаність та непереконливість.

У зв`язку з цим чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону №113-ІХ, пункту 16 розділу IV Порядку №221, прийнято рішення від 17.07.2020 № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Зазначив, що суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.

Крім того вважає, що застосування коефіцієнтів підвищення посадових окладів можливе лише за умови призначення на посаду прокурора до Луганської обласної прокуратури за результатами успішної атестації. Таким чином, застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує проходження прокурором успішно атестації та прийняття відповідним суб`єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі – задоволено частково. Зупинено провадження у справі № 360/3258/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/20211/19 за позовом ОСОБА_3 до Генерального прокурора про визнання протиправними та нечинними окремих положень Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокурора від 03.10.2019 № 221 (том 2 арк.спр.139-140).

Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року поновлено провадження у справі № 360/3258/20 за позовом ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора України, Луганської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 № 2, наказу прокурора Луганської області від 19.08.2020 № 1231к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (том 2 арк.спр.161).

Відповідач Чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації місцевих прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач у судовому засіданні 08 грудня 2021 року адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, що наведені у його позовних заявах, та пояснень на відзив відповідача.

Представник відповідача Луганської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора України проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення.

Відповідач -Чотирнадцята кадрова комісії явку належним чином уповноваженого представника до суду не забезпечив, належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Суд зауважує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94, серія A, № 303-A, п. 29).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив службу в органах прокуратури України, з 22 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, про що свідчать наказ прокурора Луганської області від 20 січня 2020 року № 119к про призначення ОСОБА_1 на посаду та трудова книжка серії НОМЕР_2 від 20 січня 2006 року (том 1 арк.спр.23-25; 26; 27; 28-33).

Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок № 221) (том 1 арк.спр.203-212), а наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (том 1 арк.спр.226-231).

ОСОБА_1 взяв участь у проходженні атестації з метою надання оцінки його професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурора.

Наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 № 256 було створено чотирнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, утворити у такому 6 складі: ОСОБА_4 - голова комісії, ОСОБА_5 - член комісії (секретар комісії), ОСОБА_6 - член комісії та делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_7 - член комісії, ОСОБА_8 - член комісії, ОСОБА_9 - член комісії (том 1 арк.спр.201-202).

Зазначені накази, а також інші накази щодо проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, розміщено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/ua/at_obl?_m=publications&_t=rec&id=266744).

За результатами проходження 03 березня 2020 року тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора кількість набраних балів позивача становить 87 балів (зі 100 можливих), що підтверджується відомістю про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, в якій за порядковим номером 12 зазначено ОСОБА_1 , та роздруківкою деталей іспиту (том 1 арк.спр. 235- том 2 арк.спр.22).

Відповідно до результатів тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 отримано – 99 балів при прохідному балі – 93, що також не заперечуються відповідачами у відзиві на позовну заяву та не є предметом спору. Відповідно до яких зазначено, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (том 1 арк.спр.116; том 2 арк.спр.127).

На засіданні Чотирнадцятої кадрової комісії 17 липня 2020 року четвертим питанням порядку денного серед іншого розглядалось питання про проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурорами вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, включеними комісією до графіку співбесід на 17.07.2020 (том 1 арк.спр.40; том 2 арк.спр.32) .

Згідно з вказаним протоколом голова комісії поставив на голосування пропозицію ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

За вказану пропозицію проголосували «За» - 2 члени, «Проти» - 3 члени комісії. Вирішили ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Іншої інформації щодо прийнятого рішення у відношенні позивача в протоколі не має (том 1 арк.спр.40; том 2 арк.спр.32).

Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 17 липня 2020 року № 2 встановлено, що на підставі досліджених матеріалів атестації, чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановлено обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

Зокрема, кадровою комісією встановлено факт складання стосовно ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом (автомобілем) у стані алкогольного сп`яніння, порушення правил дорожнього руху, невиконання водієм вимог закону про зупинку, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки.

Рішенням Рубіжанського районного суду Луганської області від 01.12.2017 у справі № 425/2492/17, справу щодо нього закрито за відсутності події складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, а також рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 у справі №425/2378/17, якою скасовано постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

При цьому із змісту вказаних судових рішень випливає, що суди винесли указані судові рішення виключно з формальних підстав.

Водночас аналізом висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02.02.2018 № 11 /2/4-977дс-315дп-17 та доданих матеріалів встановлено факт грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики - прокурор вживав нецензурну лексику щодо працівників поліції, ображав їх, і загалом демонстрував неетичну поведінку. Наведені обставини стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, в порушення вимог наказу Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, яким передбачено обов`язок та порядок заповнення та подачі прокурорами Анкет доброчесності прокурора, прокурор ОСОБА_1 впродовж 2018-2020 років не зазначив вищенаведені факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії, повинен був це зробити.

За вказаних обставин, чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону №113-ІХ, та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку №221, прийнято рішення від 17.07.2020 № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Рішення Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 17 липня 2020 року № 2 підписано всіма членами комісії (том 1 арк.спр.45-47; том 2 арк.спр.29-31).

Наказом прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1231к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 серпня 2021 року. Вказаний наказ прийнято на підставі рішення кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 №2 (том 1 арк.спр.56, 135).

При винесенні вищевказаного рішення кадрова комісія керувалася пунктами 13, 17 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 17 розділу II Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 113-IX, кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Також, підпунктом 2 пункту 19 розділу II Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VII на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Прокуратуру Луганської області на Луганську обласну прокуратуру, тобто, відповідач має нову назву. Цей наказ набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 22 вересня 2020 року державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна найменування (повного та/або скороченого) юридичної особи «Прокуратура Луганської області» у «Луганська обласна прокуратура» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи, проведена 14 вересня 2020 року за № 1003831070028003532.

Так, наказом Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Прокуратуру Луганської області на Луганську обласну прокуратуру відбулась лише зміна назви без припинення, реорганізації, перетворення юридичної особи відповідача.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі – Закон № 113-ІХ), наказами та іншими документами Генерального прокурора щодо атестації прокурорів регіональних прокуратур, зокрема, Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі – Порядок № 221), які розміщені на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/ua/at_obl?_m=publications&_t=rec&id=266744).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, якою встановлені загальні умови звільнення прокурора з посади, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Статтею 222 Кодексу законів про працю України закріплено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16 та підтримала Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 9901/929/18.

З огляду на особливий статус прокурора правове регулювання питання звільнення прокурора з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, визначається винятково спеціальними законами - Законом № 1697-VII та Законом № 113-ІХ, а не положеннями Кодексу законів про працю України. Тобто на прокурора як на особу публічного права із особливим статусом не поширюються загальні норми трудового законодавства.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 804/211/16, яку суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Суд зазначає, що вказаний Закон є чинним на час виникнення спірних правовідносин, його положення не визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 113-IX та визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Тобто, спеціальним Законом, який визначає засади та загальний порядок проведення атестації прокурорів, є Закон № 113-ІХ.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора (пункт 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Згідно із пунктом 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (пункт 14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Згідно із пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Згідно з пунктом 1 розділу І «Загальні положення» Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 221).

Відповідно до пункту 6 розділу І «Загальні положення» Порядку № 221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 8 розділу І «Загальні положення» Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Абзацом першим пункту 1 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221 передбачено, що у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 16 розділу IV «Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора» Порядку № 221).

Пунктом 6 розділу V «Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів» Порядку № 221 регламентовано, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивачем успішно пройдено два іспити у формі анонімного тестування та отримано 87 балів за перший іспит (тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора) та 99 балів за другий іспит (тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки).

Окрім цього, у Чотирнадцятої кадрової комісії не було жодних зауважень щодо виконаного позивачем практичного завдання, а сам факт проведення співбесіди із ОСОБА_1 свідчить про успішне проходження ним попередніх етапів, оскільки допуск до кожного наступного відбувається лише за наслідками успішного проходження попереднього (пункт 5 розділу ІІ «Складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», пункт 6 розділу ІІІ «Складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» Порядку № 221).

Наведене свідчить, що позивачем під час проведеної атестації продемонстровано високий рівень професійних знань та навичок, що не спростовано відповідачами.

У той же час, незважаючи на відповідній рівень професійних якостей позивача, Чотирнадцятою кадровою комісією прийнято рішення від 17 липня 2020 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо ОСОБА_1 .

Щодо питання доброчесності прокурора, суд зазначає, що чинним законодавством не надано точного визначення даного поняття, а також вичерпного переліку критеріїв, за якими можливо здійснити відповідну оцінку. Водночас, таке поняття зустрічається у низці нормативно-правових актів.

Серед інших обов`язків прокурора, частиною п`ятою статті 19 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.

Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс), який визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою (преамбула Кодексу).

Статтею 4 Кодексу до принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів віднесено, поміж інших, доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність. Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням (стаття 16 Кодексу).

Розуміння процедури перевірки доброчесності прокурора можливо дослідити на прикладі Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 875/29005 (далі - Порядок № 205) та Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491 (далі - Порядок № 111).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Таємна перевірка доброчесності» Порядку № 205 кожний прокурор з метою виконання вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язаний щороку до 01 лютого подавати до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора за формою, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 (далі - Анкета).

За змістом Анкети, що наведена у додатку 2 до Порядку № 205, прокурор підтверджує або не підтверджує, зокрема, про те, що не вчиняв дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; своєчасно та достовірно задекларував своє майно, доходи, видатки і зобов`язання фінансового характеру, а також членів його сім`ї у порядку, встановленому Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про запобігання корупції», рівень життя відповідає наявному в прокурора та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам.

У разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації (пункт 8 розділу ІІ «Таємна перевірка доброчесності» Порядку № 205).

Службові розслідування, призначені з метою перевірки недостовірності (в тому числі неповноти) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, проводяться за участю уповноважених осіб (пункт 12 розділу ІІ «Таємна перевірка доброчесності» Порядку № 205).

Пунктом 6 розділу ІІІ «Організація роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури» Порядку № 111 передбачено, що Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України, поміж іншого, проводить таємні перевірки доброчесності прокурорів у порядку, визначеному наказом Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205 «Про затвердження Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 875/29005; у межах компетенції взаємодіє з правоохоронними органами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, правозахисними та іншими громадськими організаціями, спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції.

З аналізу наведеного убачається, що перевірка доброчесності прокурора, у разі одержання інформації, яка (1) стосується конкретного прокурора, (2) може свідчити про недостовірність (неповноту) тверджень, зокрема, про доброчесність, (3) містить фактичні дані, що (4) можуть бути перевірені, передбачає проведення службового розслідування. При чому, з метою перевірки отриманих даних, уповноважена особа Генеральної інспекції прокуратури України взаємодіє, зокрема, зі спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції.

Належне дотримання описаної процедури покликано гарантувати принципи обґрунтованості та юридичної визначеності рішення, яке приймається за наслідком службового розслідування. Будь-яких доказів щодо службового розслідування з вищевказаних питань стосовно позивача не надано.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надано до суду докази успішного проходження таємної перевірки доброчесності у 2017-2018 роках – довідки від 01 серпня 2017 року № 4277 та від 02 серпня 2018 року № 336.

За наслідками проведеної таємної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1 , який працює на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка може свідчити недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у анкеті доброчесності, та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, станом на 01 серпня 2017 року та на 01 серпня 2018 року, не надходила.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 пройшов (пройшла) таємну перевірку доброчесності (том 1 арк.спр.82, 83).

У разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність 12 призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації (п. 8 розділу II Порядку № 205).

Натомість рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 17 липня 2020 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», прийняте щодо ОСОБА_1 , не містить жодного підтвердженого факту недоброчесності позивача, а наведені в рішенні обставини кадрова комісія виявила факт складення відносно ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики та, що прокурор Цибуля О.М. впродовж 2018-2020 років не зазначив вищенаведені факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії, повинен був це зробити, жодним чином не свідчать про невідповідність позивача вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтуються на належних доказах зворотного.

Так, постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.12.2017 у справі № 425/2492/17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 124, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП – закрито за відсутності в його діях події та складу адміністративних правопорушень (том 1 арк.спр.63-70).

Також, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 у справі № 425/2378/17 - скасовано постанову серії АР № 465453 від 12 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Так, з вищевказаної постанови суду встановлено, що оскаржувана постанова серії АР №465453 від 12 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу складена в порушення вимог п. 4 розділу І Інструкції № 1395, оскільки постанова складена 12 вересня 2017 року в м. Рубіжному вул. Студенська, 19, що не є місцем скоєння правопорушення, за порушення правил ПДР, зафіксованих 11 вересня 2017 року, що є неприпустимим з огляду на норми права.

Крім того, судом встановлено, що позивач 11 вересня 2017 року о 22:40 год. не керував транспортним засобом. Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що у позивача були запрошені зазначені документи працівниками поліції. З відеозапису, який долучив відповідач до матеріалів справи, він не містить самих обставин вказаного правопорушення, при цьому з цього відео неможливо ідентифікувати а ні сам транспортний засіб, а ні його водія. Крім того, з відеозапису вбачається, що один транспортний засіб припарковано, а інший рухається, пояснення який саме транспортний засіб є водія від відповідача не надходило. Допитані свідки, які дали показання, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автотранспортного засобу, що спростовує правомірність прийняття відповідачем спірної постанови про адміністративне правопорушення (том 1арк.спр.72-75).

Щодо зазначених в рішенні Чотирнадцятої кадрової комісії від 17 липня 2020 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» обставин про те, що встановлено факт грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики - прокурор вживав нецензурну лексику щодо працівників поліції, ображав їх, і загалом демонстрував неетичну поведінку, що стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв`язку з чим вживання нецензурної лексики щодо працівників поліції, ображав їх, і загалом демонстрував неетичну поведінку не свідчить про професійну некомпетентність та недоброчесність позивача.

Судом встановлено, що наказом прокурора Луганської області від 12 березня 2018 року № 258к за грубе порушення правил прокурорської етики застосовано до начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Луганської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (пункт 2 частині 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру»). Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 21.02.2018 №84дп-18 (том арк.спр.76; 77-81).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (частина друга статті 49 Закону № 1697-VII).

Таким чином, станом на час проведення співбесіди, позивач вважався таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності та не має дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим Чотирнадцятою кадровою комісією безпідставно враховано указаний дисциплінарний проступок під час співбесіди та зроблено висновок про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності та недоброчесності.

Обґрунтований сумнів за замовчуванням повинен містити достатні підстави для його виникнення.

Рішення, підставою для якого може бути обґрунтований сумнів, повинно містити пояснення всіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Презюмування оціночного поняття, яким є обґрунтований сумнів, як на підставу прийняття рішення, не лише спотворює його обґрунтованість, а й суперечить принципу правової визначеності, однією зі складових якого є чітке встановлення меж та порядку реалізації владних повноважень спеціальним суб`єктом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 17 липня 2020 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», прийняте щодо ОСОБА_1 .

Щодо посилань позивача на те, що під час прийняття стосовно нього рішення про проходження ним атестації 17.07.2021, він фактично був позбавлений одного голосу членів комісії, що свідчить про прийняття оскаржуваного рішення неповним, у зв`язку із чим неправомочним, складом комісії, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 8 Порядку № 233, Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії.

На засіданні Чотирнадцятої кадрової комісії 17 липня 2021 року щодо четвертого питання денного стосовно позивача було присутніми 5 членів, що є більшістю складом комісією, тобто комісія була правомочною.

Відповідно до п. 12 Порядку № 233, рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до протоколу засідання Чотирнадцятої кадрової комісії від 17.07.2021 року за успішне проходження атестації ОСОБА_1 проголосувало «проти» 3 члена комісії, а отже матеріалами справи достеменно доводиться, що рішення про успішне проходження атестації позивачем не набрало чотирьох голосів.

Таким чином, суд доходить висновку, що доводи позивача щодо правомірності кадрової комісії, порушення процедури проведення атестації є безпідставними та недоведеними, а тому відхиляються судом.

Стосовно посилання позивача, що прокуратура Луганської області, не ліквідовано, а здійснено лише його перейменування на відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, суд зазначає таке.

Як вже суд звертав увагу, 19 вересня 2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.

Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 року у справі № 160/6204/20, п. 37 постанови.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, виходячи із мети проведеного реформування органів прокуратури при вирішенні питання поновлення на посаді, про фактичне перейменування говорити неправильно, що суперечить меті реформування органів прокуратури.

Також до правомірного застосування до прокурора ч. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі не успішного проходження атестації дійшов висновку Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20.

Так, у постанові Верховного Суду суд зробив такі висновки: п. 44. Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.

45. Існування Закону №1697-VII та Закону № 113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше…

48. Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосовним є пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом №1697-VII.

49. Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку відповідно до Закону № 113-ІХ…>.

Враховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно видано наказ прокуратура Луганської області № 1231к від 19.08.2020 про звільнення позивача з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

При вирішенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України (Луганської обласної прокуратури), суд враховує, що положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 1697-VII, не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу законів про працю України.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься в чисельних судових рішеннях Верховного Суду: постановах від 04 липня 2018 року по справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року по справі № 824/424/16-а, від 19 травня 2020 року по справі № 9901/226/19, від 11 вересня 2020 року по справі № 823/604/16.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, у разі визнання незаконним та скасування акта суб`єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав в даному випадку буде поновлення позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Луганської області.

Оскільки відносно позивача процедура атестації ще не завершена, його не може бути поновлено на рівнозначній посаді у новій прокуратурі за приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки позивача звільнено з посади 31 серпня 2020 року, який є останнім робочим днем, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року.

З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що спір про зарахування часу вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури між сторонами на цей час відсутній, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд виходить з такого.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Частиною другої статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок N 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

На підставі пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 1574,92 грн. про що свідчить довідка Луганської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 21-703 вих-20 (том 1 арк.спр.137).

Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 01.09.2020 по день ухвалення судового рішення - 08.12.2021 року, що складає 321 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з 01.09.2021 року по 08.12.2021 року складає 505 549,32 грн. (321 робочих дні х 1574,92 грн (середньоденна заробітна плата) = 505 549,32 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Луганська обласна прокуратура як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року по 08 грудня 2021 року у розмірі 505 549,32 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт працевлаштування позивача після звільнення з органів прокуратури на державну службу та отримання ним заробітної плати за новим місцем роботи жодним чином не впливає на розмір середньої заробітку, який підлягає стягненню з роботодавця, за час вимушеного прогулу.

Так, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (зокрема, якщо після незаконного звільнення позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, розмір якої за період вимушеного прогулу перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 33 073,32 грн. підлягають негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з прокуратури Луганської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2020 по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітку (з урахуванням коефіцієнту підвищення) 9386,52 грн., суд виходить з такого.

З 12 грудня 2020 року з Порядку № 100 виключено пункт 10, що виключає можливість його застосування при розрахунку судом середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Абзацом третім пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505).

Крім того, пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ регламентовано, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Отже, на працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури продовжують поширюватися положення Постанови № 505.

Поновлення ОСОБА_1 на посаді в судовому порядку не є ні призначенням, ні переведенням на посаду начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області внаслідок успішного проходження атестації, передбаченої розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

З огляду на те, що позивачем не завершено процедуру атестації, а також внаслідок того, що пункт 10 Порядку № 100 виключено з 12 грудня 2020 року, правові підстави застосувати коефіцієнт підвищення посадового окладу до середньої заробітної плати позивача відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довели суду правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України). Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом у справі № 360/3258/20 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн про що свідчить квитанція від 21 липня 2020 року № 16 (том 1 арк.спр.18).

Вказаний судовий збір сплачений за 1 немайнову вимогу: визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії №2 від 17 липня 2021 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_10 .

Оскільки позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 13 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_10 судом задовольняється, суд присуджує позивачу понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

За позовними вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим питанняпро розподіл судових витрат в цій частині судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15), Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 029009921, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27) та Офісу Генерального прокурора України (код ЄДРПОУ 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 14 від 17.07.2020 № 2, наказу прокурора Луганської області від 19.08.2020 № 1231к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №2 кадрової комісії № 14 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора України від 17.07.2020 про неуспішне проходження атестації начальником відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідувань, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратура Луганської області № 1231к від 19.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області та органів прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року.

Стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2020 по 08.12.2021 року в розмірі 505 549,32 грн (п`ятсот п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 32 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури підлягає негайному виконанню

Рішення суду в частині стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 33 073,32 грн. (тридцять три тисячі сімдесят три гривень 32 копійки) підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 17 грудня 2021 року.

Суддя І.В. Тихонов