Рішення № 101975353, 16.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Справа № 160/2626/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 23 грудня 2020 № 0400-010303-8/124856 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461;

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.12.2020 №3 про відмову у підтвердженні періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди роботи: з 01.09.1980 по 18.07.1983 - навчання у ДПТУ-15 м. Дніпропетровська; з 02.08.1983 по 25.10.1983 - на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Петровського; з 03.11.1983 року по 02.12.1985 - служба у Радянській армії; з 17.01.1986 року по 04.10.1986 року у Дніпропетровській ремонтно - експлуатаційній базі флоту; з 21.06.2006 року по 19.09.2011 року у ВАТ «Завод «Дніпропрес» (ЄДРПОУ 05748772); з 23 серпня 2018 року по цей час у ТОВ «Укрремпром» (ЄДРПОУ 41622875); з 11 січня 1993 року по 30 травня 1995 року у ТОВ «Рость» (ЄДРПОУ 19096563); з 15.06.1995 року до 21.02.1996 року у ДП Дніпропетровському Домобудівному комбінаті (ЄДРПОУ 01233011);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 для зарахування до загального стажу наступні періоди роботи: з 02 квітня 1997 року по 20 жовтня 1997 року у Дніпропетровському філіал «Група 4 Секюрітяс»; з 25 жовтня 1997 року по 27 грудня 1999 року у ТОВ «Сільва» (ЄДРПОУ 24435174), які підтверджені записами у трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 із зменшенням віку за Списком № 2 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з дати звернення позивача з заявою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправною відмову у призначенні пільгової пенсії за віком, зі зменшенням пенсійного віку, оскільки наявність необхідного пільгового стажу підтверджена первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

22.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив позов залишити без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 періоди роботи з 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року, з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року неможливо зарахувати до страхового стажу, у зв`язку з тим, що при звільненні відсутнє посилання на КЗОТ та різниця між датою наказу та датою при звільненні становить більше місяця, що не відповідає вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.06.1974 року.

Період роботи з 21.06.2006 року по 19.09.2011 року у ВАТ «Завод «Дніпропрес» не зараховано до пільгового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те, що заявник працював в шкідливих умовах праці (на гарячих дільницях робіт) на посадах та умовах передбачених Списками повний робочий день.

Також зазначив, що під час прийняття рішення Комісії не було надано Наказ ВАТ «Завод «Дніпропрес» №150 від 13.04.2006 року «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці і визначення права працюючих на пенсію за віком на пільгових умовах і інші льготи та компенсації», Наказ №365к-1 від 19.05.2006 року, яким затверджено результати атестації робочих місць, що підтверджується додатком №1 до зазначеного Наказу – «Перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 та №2 на ВАТ «Завод «Дніпропрес», Довідку ТОВ «Укрремпром» від 29.01.2021 року №1, на які посилається позивач у позовній заяві.

26.03.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування якої представник позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року зупинено провадження у справі 160/2626/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 360/3611/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року поновлено провадження у справі 160/2626/21.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

22.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон).

Згідно рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.12.2020 № 3 зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 21.06.2006 року по 19.09.2011 року у ВАТ «Завод «Дніпропрес» не зараховано до пільгового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те,що заявник працював в шкідливих умовах праці (на гарячих дільницях робіт) на посадах та умовах передбачених Списками повний робочий день.

Листом від 23.12.2020 року № 0400-010303-8/124856 «Про відмову в призначенні пенсії» відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивача про те, що «Відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, чоловіки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу з датою звернення за пенсією з 01.04.2020 по 31.03.2021 року не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Неможливо зарахувати періоди роботи з 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року, з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року до страхового стажу, у зв`язку з тим, що при звільненні відсутнє посилання на КЗОТ та різниця між датою наказу та датою при звільненні становить більше місяця, що не відповідає вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.06.1974 року.

Враховуючи всі документи, які були надані для призначення пенсії, стаж позивача становить 26 років 5 місяців 16 днів, в тому числі робота за Списком № 2 - 9 років 11 місяців 11 днів.

Не погодившись з відмовою відповідача зарахувати зазначені періоди роботи позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частин 1, 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Щодо підстав відмови відповідачем позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, які зазначені в оскаржуваному рішенні, а саме те, що періоди роботи позивача з 21.06.2006 року по 19.09.2011 року у ВАТ «Завод «Дніпропрес», не враховуються до пільгового стажу позивача, у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок № 637).

Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи позивача у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.

З огляду на встановлені у справі обставини, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 22.12.2020 №3 про результати розгляду заяви є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно незарахування періодів роботи з 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року, з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).

Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою: 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року, з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року, оскільки при звільненні відсутнє посилання на КЗОТ та різниця між датою наказу та датою при звільненні становить більше місяця, що не відповідає вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.06.1974 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.

Крім того, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.

З огляду на вищевказане суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу позивача періоди роботи з 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року, з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 01.09.1980 по 18.07.1983 - навчання у ДПТУ-15 м. Дніпропетровська; з 02.08.1983 по 25.10.1983 - на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Петровського; з 03.11.1983 року по 02.12.1985 - служба у Радянській армії; з 17.01.1986 року по 04.10.1986 року у Дніпропетровській ремонтно - експлуатаційній базі флоту; з 23 серпня 2018 року по цей час у ТОВ «Укрремпром» (ЄДРПОУ 41622875); з 11 січня 1993 року по 30 травня 1995 року у ТОВ «Рость» (ЄДРПОУ 19096563); з 15.06.1995 року до 21.02.1996 року у ДП Дніпропетровському Домобудівному комбінаті (ЄДРПОУ 01233011) та до загального стажу періоди роботи: з 02 квітня 1997 року по 20 жовтня 1997 року у Дніпропетровському філіал «Група 4 Секюрітяс»; з 25 жовтня 1997 року по 27 грудня 1999 року у ТОВ «Сільва» (ЄДРПОУ 24435174), які підтверджені записами у трудовій книжці НОМЕР_2 суд зазначає таке.

У рішенні від 22.12.2020 року №3 про результати розгляду заяви та у Листі від 23.12.2020 року № 0400-010303-8/124856 «Про відмову в призначенні пенсії» відсутня інформація про відмову у зарахуванні даних періодів роботи.

В листі зазначено, що стаж позивача становить 26 років 5 місяців 16 днів, в тому числі робота за Списком № 2 - 9 років 11 місяців 11 днів.

Тому ці позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 із зменшенням віку за Списком № 2 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з дати звернення позивача з заявою про призначення пенсії суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час головні управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, означена позовна вимога задоволенню не підлягає, так як призначення та виплата пенсіє є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1816,00 грн., що документально підтверджується дублікатом чека від 12.02.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1816,00грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 23 грудня 2020 № 0400-010303-8/124856 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.12.2020 №3 про відмову у підтвердженні періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 21.06.2006 року по 19.09.2011 року у ВАТ «Завод «Дніпропрес» (ЄДРПОУ 05748772).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального стажу наступні періоди роботи: з 29.11.1989 року по 26.03.1991 року, з 27.03.1991 року по 13.06. 1991 року та період з 26.06.1991 року по 03.07.1992 року, який підтверджено записами у трудовій книжці НОМЕР_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.11.2020 року про призначення пенсії із зменшенням віку за Списком № 2 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна