Рішення № 101975293, 27.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Справа № 160/13507/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Державної митної служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 15.04.2020р. №UA110000/2020/000171/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 05.06.2020р. №UA110000/2020/000240/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листами від 15.04.2020р. №165 та від 05.06.2020 р. №297 позивач додатково надав митниці: прайс-листи виробника/постачальника товару від 31.10.2019та від 18.11.2019; комерційні пропозиції виробника/постачальника (оферти) від 31.10.2019 та від 18.11.2019; сертифікат походження товару №20С3707А1728/00053 від 04.06.2020 р., а також надало свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 15.04.2020р. №UA110000/2020/000171/2 та від 05.06.2020р. №UA110000/2020/000240/2, відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митних деклараціях митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірних рішеннях крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання вимог ухвали суду від 26.10.2020р. позивачем до канцелярії суду 10.11.2020р. надано заяву, якою вищезазначені недоліки позовної заяви усунуто. При цьому, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, судом береться до уваги правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 04.09.2018 року у справі №826/19630/16 з аналогічних правовідносин щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13507/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 17.12.2020 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

22 грудня 2020 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митними деклараціями №UA110150/2020/005953 від 13.04.2020р. та №UA110150/2020/008905 від 03.06.2020р., було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, за митною декларацією від 13.04.2020р. №UA110150/2020/005953 встановлено наступні розбіжності: 1) поставка товару, заявленого до митного оформлення, здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту з виробником від 19.08.2019 №FRD/2 між «WEIFANG FRD MACHINERY» CO., LTD тa TOB «Промислова компанія «ДТЗ», специфікації від 31.10.2019 №2020-2, інвойсу від 07.11.2019 № FRD2020-2А, що є невід`ємними частинами контракту, згідно з якими поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB – Qingdao, Chine, згідно Інкотермс 2010, отже, враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 19.08.2019 №FRD/2, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) позивачем не надано; 2) у наданій декларантом Специфікації №2020-2 від 31.10.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки партії товару, при цьому, враховуючи умови поставки FOB, Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, а відповідно до відомостей коносаменту №910148205 товар було завантажено на судно 29.01.2020р., отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 3) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом, надано: Договір ТЕО №2 від 01.11.2019 з перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»; рахунок-фактуру №2020/095 від 17.03.2020; акт виконаних робіт №20 від 17.03.2020; довідку про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020; Заявку на перевезення №19 від 22.01.2020; згідно з відомостями ЕМД поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнері ТСLU9249543, на морському судні МSС LEАNNЕ (гр.21 ЕМД) за коносаментом №910148205 від 29.01.2020. За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна МSС LEАNNЕ на судно МАЕRSK KAMPALA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, які також документально не підтверджено; в наданому рахунку про надання ТЕО №2020/095 від 17.03.2020 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту контейнеру ТСLU9249543, з урахуванням перевантаження, на загальну суму – 1070 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт №20 від 17.03.2020 та в довідці про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці №19 від 22.01.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме: в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 1070 дол. США. Згідно Заявки №19 від 22.01.2020 визначено маршрут перевезення та, відповідно, маршрут надання послуг Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»: Port Qingdao, Chine- port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine, при цьому, у рахунку про надання ТЕО №2020/095 від 17.03.2020р., в акті виконаних робіт №20 від 17.03.2020 та в довідці про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) та вартості ТЕО за межами України; 4) відповідно до п.4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 Сторони щомісячно складають і підписують Акт виконаних робіт. Експедитор не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє на адресу Клієнта Акт виконаних робіт за попередній місяць. Наданий декларантом Акт виконаних робіт №20 від 17.03.2020 підписаний та засвідчений печатками «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» та TOB «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в березні 2020 та укладений з порушенням вимог п.4.7 Договору №2 від 01.11.2019.; відповідно до п. 4.1. Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 оплата послуг за даним Договором здійснюється Клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були. За митною декларацією №UA110150/2020/008905 від 03.06.2020р. були виявлені наступні розбіжності: 1) поставка товару, заявленого до митного оформлення, здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту з виробником від 19.08.2019 №FRD/2 між «WEIFANG FRD MACHINERY» CO., LTD тa TOB «Промислова компанія «ДТЗ», специфікації від 31.10.2019 №2020-2, інвойсу від 04.03.2020 № FRD2020-2В, що є невід`ємними частинами контракту, згідно з якими поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB – Qingdao, Chinа, згідно Інкотермс 2010, отже, враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 19.08.2019 №FRD/2, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) позивачем не надано; в той же час, будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться, що передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року; 2) враховуючи умови поставки FOB, Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту №910382439, товар було завантажено на судно - 18.03.2020, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 3) згідно з відомостями ЕМД поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах №MSKU8397970, №SUDU6566036 на морському судні МSС INGY (гр.21 ЕМД) за коносаментом №910382439 від 18.03.2020. За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна МSС DIANA на судно МАЕRSK KAMPALA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару; 4) відповідно до п. 1.1. Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 з Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» предметом цього Договору є надання експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту. Згідно з п.2.1.2 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів; п.2.2.6 Договору Експедитор зобов`язаний проводити розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями; п.3.1.3 Договору Клієнт має право вимагати від Експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу. На коносаменті №910382439 від 18.03.2020, за яким здійснено поставку оцінюваної партії товару, наявна відмітка (печатка) ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42870347), яке може бути фактичним перевізником партії товару, проте документального підтвердження договірних відносин ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» з ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», та проведених розрахунків з вказаною фірмою декларантом до митного оформлення не надано, що унеможливлює перевірку числового значення понесених витрат на транспортування, які є складовою митної вартості; 5) в наданому рахунку про надання ТЕО №2020/149 від 11.05.2020 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту 2 контейнерів №MSKU8397970, №SUDU6566036, з урахуванням перевантаження, на загальну суму – 2140 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт №31 від 11.05.2020 та в довідці про транспортні витрати №2909/1Т/20120 від 29.04.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці №29 від 11.03.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 2140 дол. США. Згідно Заявки №29 від 11.03.2020 визначено маршрут перевезення та, відповідно, маршрут надання послуг Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»: Port Qingdao, Chinа- port Pivdennyi- city Dnipro, Ukraine, при цьому, у рахунку про надання ТЕО №2020/149 від 11.05.2020, в акті виконаних робіт №31 від 11.05.2020 та в довідці про транспортні витрати №2909/1Т/20120 від 29.04.2020 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) та вартості ТЕО за межами України; 6) відповідно до п. 4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019р. Сторони щомісячно складають і підписують Акт виконаних робіт. Експедитор не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє на адресу Клієнта Акт виконаних робіт за попередній місяць. Наданий декларантом Акт виконаних робіт №31 від 11.05.2020, підписаний та засвідчений печатками «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» та TOB «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в травні 2020 та укладений з порушенням вимог п. 4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019; відповідно до п. 4.1 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 оплата послуг за даним Договором здійснюється Клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які декларантом надані не були. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, в рамках проведення консультацій з обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта, враховуючи виявлення вищевказаних розбіжностей у поданих документах, обґрунтовано зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. У складі електронного повідомлення декларанта – листами від 15.04.2020р. №165 та від 05.06.2020 р. №297 останнім надіслано додаткові документи та пояснення щодо виявлених невідповідностей і зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №UA110150/2020/005953 від 13.04.2020р. та №UA110150/2020/008905 від 03.06.2020р. у 10-денний термін надаватись не будуть. В подальшому, за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваних партій товару, а також з урахуванням відсутності підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що фактично сплачена, повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової, відповідач прийшов до висновку, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч, 2. ст. 58 МК України, ч. 6 ст. 54 МК України. Отже, оскільки позивачем не усунуто вищеозначені обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення заявленої митної вартості, останній цілком обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості визначив її за резервним методом. За таких обставин, на думку митного органу, підстави для скасування спірних рішень про коригування митної вартості товарів та задоволення позовних вимог відсутні.

28 грудня 2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останнім викладено доводи аналогічні висловленим у власній позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року судом вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/13507/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09 лютого 2021 року о 15:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 09 лютого 2021 р. №108, справа №160/13507/20 знята з розгляду 09 лютого 2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Турової Олени Михайлівни.

При цьому, відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року №41 суддя Турова Олена Михайлівна з 08.02.2021р. по 26.02.2021р., включно, була тимчасово непрацездатна, а з 01.03.2021р. по 05.03.2021р., включно, - перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/13507/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару до 06 квітня 2021 року. Наступне підготовче судове засідання призначити на 06 квітня 2021 року о 14:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 06 квітня 2021 року №273 справа №160/13507/20 знята з розгляду 06 квітня 2021 року у зв`язку з перебуванням судді Турової Олени Михайлівні з 01.04.2021р. по 16.04.2021р., включно у щорічній відпустці.

При цьому, відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року №60 суддя Турова Олена Михайлівна з 01.04.2021р. по 16.04.2021р., включно - перебувала у щорічній відпустці.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 11 травня 2021 року о 14:00 год.

11.05.2021 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про наміри подати докази витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, яку поніс позивач під час розгляду даної справи у суді протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

Представники сторін в підготовче судове засідання 11 травня 2021 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу №160/13507/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09 червня 2021 року об 11:00 год.

Відповідно до довідки помічника судді Бороздун Л.М. від 09 червня 2021 р. №437, справа №160/13507/20 знята з розгляду 09 червня 2021 року у зв`язку з перебуванням судді Турової Олени Михайлівни з 31.05.2021 р. По 18.06.2021 р., включно та з 22.06.2021 р. по 25.06.2021 р., включно – у щорічній відпустці.

При цьому, відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року №107 суддя Турова Олена Михайлівна з 31.05.2021 р. По 18.06.2021 р., включно та з 22.06.2021 р. по 25.06.2021 р., включно, - перебувала у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 27 липня 2021 року о 14:00 год.

Представник позивача в судове засідання 27.07.2021р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте останнім 27.07.2021р. Надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2021р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.08.2019 року між ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро), як Покупцем, та компанією WEIFANG FRD MACHINERY CO., LTD (Китай), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №FRD/2, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту. (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1 контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (п.3.1 Контракту).

Згідно з п. 4.1 п.4.2 Контракту ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміні ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючи Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №2020-2 від 19.08.2019 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з вказаною Специфікацією, зокрема, визначалось строк поставки – березень 2020 року - квітень 2020 року; умови поставки: FOB Циндао, Україна, на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік; оплата товару: оплата протягом 90 днів з моменту поставки товару.

13.04.2020 року ТОВ «ПК «ДТЗ» задекларувало до митного поста «Дніпро-правобережний» товар – «Машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення грунту (в розібраному стані для зручності транспортування), грунтофрези, застосовуються для інтенсивної обробки грунту, знищення бур`янів, перемішування шарів грунту, закладення добрив і вирівнювання поверхні поля: грунтофреза ФН-1,4 - 108 штук, що надійшли в Україну згідно з вищезазначеним Контрактом на підставі Специфікації №2020-2 від 31.10.19р., коносаменту №910148205 від 29.01.20 р. Загальна вартість поставлених товарів склала 940516,65 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA110150/2020/005953 від 13.04.2020р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №FRD/2 від 19.08.2019 року

- специфікацію №2020-2 від 31.10.2019 до контракту;

- рахунок-фактуру № FRD2020-2A від 07.11.2019;

- пакувальний лист від 07.11.2019 р.;

- технічний опис товарів

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

- договір транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019;

- заявку на ТЕО №19 від 22.01.2019 р.;

- коносамент №910148205 від 29.01.2020, який підтверджує факт здійснення перевезення;

- залізнична накладна №41377987 від 09.04.2020 р.;

- рахунок №2020/095 від 17.03.2020 р.;

- акт виконаних робіт від 11.03.2020 №1103/3Т/20120.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1 від 14.04.2020р.): 1) поставка товару, заявленого до митного оформлення, здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту з виробником від 19.08.2019 №FRD/2 між «WEIFANG FRD MACHINERY» CO., LTD тa TOB «Промислова компанія «ДТЗ», специфікації від 31.10.2019 №2020-2, інвойсу від 07.11.2019 № FRD2020-2А, що є невід`ємними частинами контракту, згідно з якими поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB – Qingdao, Chine, згідно Інкотермс 2010, отже, враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 19.08.2019 №FRD/2, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) позивачем не надано; 2) у наданій декларантом Специфікації №2020-2 від 31.10.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки партії товару, при цьому, враховуючи умови поставки FOB, Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, а відповідно до відомостей коносаменту №910148205 товар було завантажено на судно 29.01.2020р., отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 3) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом, надано: Договір ТЕО №2 від 01.11.2019 з перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»; рахунок-фактуру №2020/095 від 17.03.2020; акт виконаних робіт №20 від 17.03.2020; довідку про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020; Заявку на перевезення №19 від 22.01.2020; згідно з відомостями ЕМД поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнері ТСLU9249543, на морському судні МSС LEАNNЕ (гр.21 ЕМД) за коносаментом №910148205 від 29.01.2020. За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна МSС LEАNNЕ на судно МАЕRSK KAMPALA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, які також документально не підтверджено; в наданому рахунку про надання ТЕО №2020/095 від 17.03.2020 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту контейнеру ТСLU9249543, з урахуванням перевантаження, на загальну суму – 1070 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт №20 від 17.03.2020 та в довідці про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці №19 від 22.01.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме: в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 1070 дол. США. Згідно Заявки №19 від 22.01.2020 визначено маршрут перевезення та, відповідно, маршрут надання послуг Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»: Port Qingdao, Chine- port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine, при цьому, у рахунку про надання ТЕО №2020/095 від 17.03.2020р., в акті виконаних робіт №20 від 17.03.2020 та в довідці про транспортні витрати №1103/3Т/20120 від 11.03.2020 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) та вартості ТЕО за межами України; 4) відповідно до п.4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 Сторони щомісячно складають і підписують Акт виконаних робіт. Експедитор не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє на адресу Клієнта Акт виконаних робіт за попередній місяць. Наданий декларантом Акт виконаних робіт №20 від 17.03.2020 підписаний та засвідчений печатками «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» та TOB «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в березні 2020 та укладений з порушенням вимог п.4.7 Договору №2 від 01.11.2019.; відповідно до п. 4.1. Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 оплата послуг за даним Договором здійснюється Клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) а наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, щомістять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 15.04.2020р. за вих. №165 позивачем додатково надано митному органу прайс-лист виробника/постачальника товару від 31.10.2019 р. та комерційну пропозицію виробника/постачальника (оферти) від 31.10.2019, а також пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Повідомленням №2 митний орган поінформував позивача про те, що викладені в листі декларанта від 15.04.2020р. за вих. №165 доводи та надані разом із ним додаткові документи не спростували обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару та не усунули виявлені у поданих документах розбіжності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 15.04.2020р. №UA110000/2020/000171/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2020/006141 від 16.04.2020 р.

03.06.2020 року ТОВ «ПК «ДТЗ» задекларувало до митного поста «Дніпро-правобережний» товар – «Машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення грунту (в розібраному стані для зручності транспортування), грунтофрези, застосовуються для інтенсивної обробки грунту, знищення бур`янів, перемішування шарів грунту, закладення добрив і вирівнювання поверхні поля: грунтофреза ФН-1,25 - 81 штук ; грунтофреза ФН-1,4 - 135 штук, що надійшли в Україну згідно з вищезазначеним Контрактом на підставі Специфікації №2020-2 від 31.10.19р., інвойса №FRD2020-2В від 04.03.2020 р., коносаменту №910382439 від 18.03.20 р. Загальна вартість поставлених товарів склала 1823022,04 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA110150/2020/008905 від 03.06.2020р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №FRD/2 від 19.08.2019 року

- специфікацію №2020-2 від 31.10.2019 до контракту;

- рахунок-фактуру № FRD2020-2A від 04.03.2020;

- пакувальний лист від 04.03.2019 р.;

- технічний опис товарів;

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

- договір транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019;

- заявку на ТЕО №29 від 11.03.2020 р.;

- коносамент №910382439 від 18.03.2020, який підтверджує факт здійснення перевезення;

- залізнична накладна №40166969 та відомість вагонів від 01.06.2020 р.;

- довідку Експедитора про вартість транспортних послуг від 29.04.2020 р. №2909/1Т/20120;

- рахунок №2020/149 від 11.05.2020 р.;

- акт виконаних робіт №31 від 11.05.2020.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1 від 04.06.2020р.): 1) поставка товару, заявленого до митного оформлення, здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту з виробником від 19.08.2019 №FRD/2 між «WEIFANG FRD MACHINERY» CO., LTD тa TOB «Промислова компанія «ДТЗ», специфікації від 31.10.2019 №2020-2, інвойсу від 04.03.2020 № FRD2020-2В, що є невід`ємними частинами контракту, згідно з якими поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB – Qingdao, Chinа, згідно Інкотермс 2010, отже, враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 19.08.2019 №FRD/2, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) позивачем не надано; в той же час, будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться, що передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року; 2) враховуючи умови поставки FOB, Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту №910382439, товар було завантажено на судно - 18.03.2020, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були; 3) згідно з відомостями ЕМД поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах №MSKU8397970, №SUDU6566036 на морському судні МSС INGY (гр.21 ЕМД) за коносаментом №910382439 від 18.03.2020. За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна МSС DIANA на судно МАЕRSK KAMPALA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару; 4) відповідно до п. 1.1. Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 з Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» предметом цього Договору є надання експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту. Згідно з п.2.1.2 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів; п.2.2.6 Договору Експедитор зобов`язаний проводити розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями; п.3.1.3 Договору Клієнт має право вимагати від Експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу. На коносаменті №910382439 від 18.03.2020, за яким здійснено поставку оцінюваної партії товару, наявна відмітка (печатка) ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42870347), яке може бути фактичним перевізником партії товару, проте документального підтвердження договірних відносин ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» з ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», та проведених розрахунків з вказаною фірмою декларантом до митного оформлення не надано, що унеможливлює перевірку числового значення понесених витрат на транспортування, які є складовою митної вартості; 5) в наданому рахунку про надання ТЕО №2020/149 від 11.05.2020 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту 2 контейнерів №MSKU8397970, №SUDU6566036, з урахуванням перевантаження, на загальну суму – 2140 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт №31 від 11.05.2020 та в довідці про транспортні витрати №2909/1Т/20120 від 29.04.2020, при цьому, у наданій до митного оформлення Заявці №29 від 11.03.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 2140 дол. США. Згідно Заявки №29 від 11.03.2020 визначено маршрут перевезення та, відповідно, маршрут надання послуг Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.»: Port Qingdao, Chinа- port Pivdennyi- city Dnipro, Ukraine, при цьому, у рахунку про надання ТЕО №2020/149 від 11.05.2020, в акті виконаних робіт №31 від 11.05.2020 та в довідці про транспортні витрати №2909/1Т/20120 від 29.04.2020 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) та вартості ТЕО за межами України; 6) відповідно до п. 4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019р. Сторони щомісячно складають і підписують Акт виконаних робіт. Експедитор не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє на адресу Клієнта Акт виконаних робіт за попередній місяць. Наданий декларантом Акт виконаних робіт №31 від 11.05.2020, підписаний та засвідчений печатками «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» та TOB «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в травні 2020 та укладений з порушенням вимог п. 4.7 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019; відповідно до п. 4.1 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 оплата послуг за даним Договором здійснюється Клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які декларантом надані не були.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) а наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, щомістять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 05.06.2020р. за вих. №297 позивачем додатково надано митному органу прайс-лист виробника/постачальника товару від 18.11.2019 р., комерційну пропозицію виробника/постачальника (оферти) від 18.11.2019 та сертифікат походження товару №20С3707А1728/00053 від 04.06.2020 р., а також пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Повідомленням №2 митний орган поінформував позивача про те, що викладені в листі декларанта від 05.06.2020р. за вих. №297 доводи та надані разом із ним додаткові документи не спростували обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару та не усунули виявлені у поданих документах розбіжності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 05.06.2020р. №UA110000/2020/000240/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2020/009060 від 05.06.2020 р.

Водночас, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача відносно ненадання позивачем до митного оформлення митної декларації країн відправлення.

Згідно з п.3.1.1 контракту 19.08.2019 №FRD/2, у разі використання правил Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі.

Отже, термін FOB за Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна і ці витрати включаються в контрактну ціну товару.

Щодо вимог відповідача надати копію декларації країни відправлення суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контрактом від 19.08.2019 №FRD/2 з WEIFANG FRD MACHINERY CO., LTD (п.3.5, п.3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Посилання митниці на нормативно-правовий акт КНР як міжнародно-правовий акт, є необґрунтованим і безпідставним, оскільки Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженим маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року, передбачено виключно порядок заповнення митної декларації суб`єктами господарської діяльності КНР і жодним чином не передбачено зобов`язання для підприємства КНР надання копії такої декларації підприємству України та не встановлено зобов`язання надання копії декларації КНР підприємством України митному органу України, тому твердження митниці про наявність такої декларації у ТОВ «ПК «ДТЗ» ґрунтується виключно на припущеннях і є безпідставним.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Відносно доводів відповідача про те, що у наданій декларантом Специфікації №2020-2 від 31.10.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки партії товару, враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, а відповідно до відомостей коносаментів №910148205 та №910382439 товар було завантажено на судно 29.01.2020р. та 18.03.2020 р., відповідно, отже, якщо рахунок сплачено, то до документів, що підтверджують митну вартість, відносяться банківські платіжні документи, які позивачем надані не були, судом встановлено таке.

Як зазначалося вище, відповідно до п.5.2 Контракту від 19.08.2019 №FRD/2 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту.

У наданій декларантом Специфікації №2020-2 від 31.10.2019 визначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Таким чином, враховуючи умови оплати за Специфікацією №2020-2 від 31.10.2019 (відстрочення на 90 днів з моменту фактичного отримання товару), термін оплати на момент декларування не сплинув, а,отже, вимога митниці щодо надання банківських платіжних документів про здійснення оплати за поставлений товар є безпідставною.

Крім того, 24.07.2020р. Сторони уклали додаткову угоду №1, якою продовжили термін оплати за товар до 31.12.2020р.

Водночас, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.

З огляду на вищенаведене, суд знаходить необґрунтованими доводи митниці щодо ненадання декларантом банківських платіжних документів, оскільки на момент митного оформлення товару не настав строк сплати вартості поставленого товару.

Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ТОВ «ПК «ДТЗ», як Замовником, укладено з компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.», як Експедитором, Договір транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019р., відповідно до якого предметом цього Договору є надання експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Згідно з п. 2.1.2 Договору №2 від 01.11.2019 Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов`язані з виконанням цього Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів та контейнерів.

Відповідно до Заявки на транспортно-експедиторське перевезення №19 від 22.01.2020 сторонами Договору №2 від 01.11.2019 узгоджена сума послуг вантажоперевезень по маршруту Port Qingdao, Chine- port Pivdennyi- city Dnipro, Ukraine - 1070,00 дол. США за перевезення вантажу в одному контейнері 1х40НQ (ТСLU9249543).

На виконання умов Договору №2 від 01.11.2019 видано коносамент (Bill of Lading) №910148205 від 29.01.2020, який підтверджує факт здійснення перевезення вищевказаного вантажу, а також виставлено рахунок (інвойс) №2020/095 від 17.03.2020 на оплату в загальній сумі 1070,00 дол. США., з яких ТЕО за межами України – 70,00 дол. США та морського фрахт з урахуванням перевалки по контейнеру ТСLU9249543 за маршрутом Циндао, Китай – Південний, Україна – 1000,00 дол. США.

17.05.2020р. сторонами Договору №2 від 01.11.2019р. складено та підписано акт виконаних робіт №20 за цим Договором, в якому зазначена загальна сума перевезення 1070 дол. США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №112 від 06.05.2020р. позивач здійснив оплату вказаного фрахту.

Відповідно до Заявки на транспортно-експедиторське перевезення №29 від 11.03.2020 сторонами Договору №2 від 01.11.2019 узгоджена сума послуг вантажоперевезень по маршруту Port Qingdao, Chine- port Pivdennyi- city Dnipro, Ukraine - 2140,00 дол. США за перевезення вантажу в одному контейнерах 2х40НQ (MSKU8397970, SUDU6566036).

На виконання умов Договору №2 від 01.11.2019 видано коносамент (Bill of Lading) №910382439 від 18.03.2020, який підтверджує факт здійснення перевезення вищевказаного вантажу, а також виставлено рахунок (інвойс) №2020/149 від 11.05.2020 на оплату в загальній сумі 2140,00 дол. США., з яких ТЕО за межами України – 140,00 дол. США та морського фрахт з урахуванням перевалки по контейнеру ТСLU9249543 за маршрутом Циндао, Китай – Південний, Україна – 2000,00 дол. США.

11.05.2020р. сторонами Договору №2 від 01.11.2019р. складено та підписано акт виконаних робіт №31 за цим Договором, в якому зазначена загальна сума перевезення 2140 дол. США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №222 від 24.07.2020р. позивач здійснив оплату вказаного фрахту.

Всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення.

При цьому, умовами Договору №2 від 01.11.2019 (п.4.3.) прямо передбачено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.

Водночас, у заявках на транспортно-експедиторське перевезення №19 від 22.01.2020 та №29 від 11.03.2020 р. , а також актах виконаних робіт №20 від 17.05.2020р.. та №31 від 11.05.2020р. зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту.

Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту, а твердження митниці про наявність у позивача додаткового транспортного документу щодо перевантаження контейнеру з товарною партією з судна на судно ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно до наказу Мінфіну № 651 від 30.05.2012р «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.

З урахуванням викладеного, достатнім є надання домашнього коносаменту як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової митної вартості, який і було подано декларантом митниці під час здійснення митного оформлення спірної партії товарів.

При цьому, за наведених вище обставин також помилковими та безпідставними є посилання митного органу на те, що наявність факту перевантаження контейнеру з товаром № ТСLU9249543 в порту Port Said East, Egypt з судна МSС LEАNNЕ на судно МАЕRSK KAMPALA, а також контейнерів № НОМЕР_1 , №SUDU6566036 в порту Port Said East, Egypt з судна МSС DIANA на судно МАЕRSK KAMPALA, свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, оскільки, як встановлено судом за умовами Договору ТЕО№2 від 01.11.2019р. (п.4.3.) у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт, що спростовує доводи відповідача про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, а також виключає наявність у позивача додаткового транспортного документу, пов`язаного з таким перевантаженням.

Саме вартість морського перевезення відповідно до умов поставки є транспортною складовою митної вартості товару в даному випадку, оскільки відповідно до ч.11 ст.58 МК України до транспортних витрат, як складової митної вартості включаються виключно витрати до митного кордону України.

Відомості стосовно вартості фрахту (числових показників транспортної складової митної вартості) у Заявках на транспортно-експедиторське перевезення №29 від 11.03.2020 та №19 від 22.01.2020 повністю відповідають цим же відомостям, зазначеним у інвойсах №2020/149 від 11.05.2020 та №2020/095 від 17.03.2020, а також актах виконаних робіт №20 від 17.05.2020р. та №31 від 11.05.2020р, тобто ніяких розбіжностей між числовими показниками митної вартості в усіх зазначених документах не існує.

Також є безпідставними доводи митного органу про те, що оскільки на коносаменті №910382439 від 18.03.2020, за яким здійснено поставку оцінюваної партії товару, наявна відмітка (печатка) ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42870347), яке може бути фактичним перевізником партії товару, проте документального підтвердження договірних відносин ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» з ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА», та проведених розрахунків з вказаною фірмою декларантом до митного оформлення не надано, що унеможливлює перевірку числового значення понесених витрат на транспортування, які є складовою митної вартості, з огляду на таке.

По-перше, з наданих декларантом на підтвердження транспортних витрат документів слідує, що за мовами Договору ТЕО №2 від 01.11.2019 з Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів (п.2.1.2 Договору ТЕО №2 від 01.11.2019); Експедитор зобов`язаний проводити розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями (п.2.2.6 Договору). При цьому, розрахунки здійснюються позивачем саме з Експедитором за цим Договором і в даному випадку Експедитором виставлялися відповідні рахунки-фактури, на підставі яких і проводилася оплата, та якими в повній мірі підтверджено всі понесені позивачем транспортні витрати, та які не містять суперечностей з іншими, наданими на підтвердження транспортної складової митної вартості, документами.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТИК УКРАЇНА» відповідно до Договору №015 від 01.11.2019 р. є Експедитором ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» на території України та надає транспортно-експедиторські послуги » на території України, у тому числі у порту «Південний», що підтверджується Актом виконаних робіт №341 від 04.06.2020 р. та рахунком №437 від 04.06.2020 р. Водночас, згідно з ч.11 ст.58 МК України витрати на транспортування після ввезення товару в Україну не включаються до митної вартості.

Щодо доводів відповідача про те, що наданий декларантом Акт виконаних робіт від 17.03.2020 №20 та Акт виконаних робіт від 11.05.2020 №31 містить відомості про вартість наданих послуг з ТЕО в березні 2020 р. та квітні 2020 р. та не відповідає вимогам п.4.7 Договору від 01.11.2019 №2, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 4.7 Договору ТЕО передбачена загальна умова щодо надання акта виконаних робіт за минулий місяць на усі послуги ТЕО, що здійснював Експедитор.

При цьому, за умовами, зазначеними в п.4.7 Договору ТЕО, визначений граничний термін направлення Замовнику Експедитором акта виконаних робіт за попередній місяць - не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Акти виконаних робіт від 17.03.2020 №20 та від 11.05.2020 №31 узгоджено та підписано сторонами Договору ТЕО на підтвердження конкретних поставок товарів за березень 2020 року та травень 2020 року, частина яких декларувалися в даному випадку.

З урахуванням положень п.4.7 Договору ТЕО граничний термін направлення акта виконаних робіт за березень 2020 року - 05 квітня 2020 року, за травень 2020 року – 05 червня 2020 року.

Оскільки вказані акти виконаних робіт датовано та підписано сторонами 17.03.2020р. та 11.05.2020р., а граничний термін їх направлення - 05.04.2020 року та 05.06.2020 року, відповідно, то жодної розбіжності з умовами Договору ТЕО, визначеними в п.4.7, не існує, оскільки акти направлено Експедитором Замовнику до закінчення перебігу граничного терміну, отже, зауваження митниці з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими.

Відносно доводів відповідача про те, що відповідно до п.4.2 договору ТЕО від 01.11.2019 №2 оплата послуг та винагороди Експедитора здійснюється протягом 45 днів з дати виставлення рахунку, при цьому, однак, банківські платіжні доручення щодо оплати вказаних послуг до митного контролю не надано, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 2 від 01.11.2019 р. та заявки №19 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № 2 від 01.11.2019 р., від «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» на адресу позивача було виставлено рахунок №2020/095 від 17.03.2020р. з призначенням платежу, зокрема, “оплата за ТЕО в березні 2020 р.; загальна вартість 1070,00 USD”.

Згідно з п.4.1 Договору №2 від 01.11.2019 р. оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється клієнтом протягом 45 (сорока п`яти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці.

При цьому, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №112 від 06.05.2020 р. ТОВ «ПК «ДТЗ» було сплачено на рахунок «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» кошти за надані послуги з ТЕО, зокрема, й відповідно до виставленого останнім рахунку №2020/095 від 17.03.2020р.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на час митного оформлення спірної партії товару - 13.04.2020 року - термін оплати ТЕО за рахунком №2020/095 від 17.03.2020р. у розмірі 1070,00 дол. США не сплинув, а, отже, вимоги митниці надати банківські платіжні документи, що стосуються оплати послуг з перевезення оцінюваної партії товару, станом на час митного оформлення є необґрунтованими.

Також судом встановлено, що на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 2 від 01.11.2019 р. та заявки №29 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № 2 від 01.11.2019 р., від «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» на адресу позивача було виставлено інвойс №2020/149 від 11.05.2020р. з призначенням платежу, зокрема, “оплата за ТЕО в травні 2020 р.; загальна вартість 2140,00 USD”.

Згідно з п.4.1 Договору №2 від 01.11.2019 р. оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється клієнтом протягом 45 (сорока п`яти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці.

При цьому, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №222 від 24.07.2020 р. ТОВ «ПК «ДТЗ» було сплачено на рахунок «IMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o.» кошти за надані послуги з ТЕО, зокрема, й відповідно до виставленого останнім інвойсу №2020/149 від 11.05.2020р.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на час митного оформлення спірної партії товару - 03.06.2020 року - термін оплати ТЕО за інвойсом №2020/149 від 11.05.2020р. у розмірі 2140,00 дол. США не сплинув, а, отже, вимоги митниці надати банківські платіжні документи, що стосуються оплати послуг з перевезення оцінюваної партії товару, станом на час митного оформлення є необґрунтованими.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 4204,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 15.04.2020р. №UA110000/2020/000171/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 05.06.2020р. №UA110000/2020/000240/2.

Стягнути з Дніпровської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4204,00грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27.07.2021р.

Суддя О.М. Турова