Рішення № 101975075, 07.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2021 р. Справа № 120/13863/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Кононової Є.А.,

представників відповідача: Мавроді Р.Ф., Якимця Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ТД "Корсика" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в :

22.10.2021 року ТОВ "ТД "Корсика" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що з метою здійснення митного оформлення товару, а саме "Склосітка виготовлена з переплетених склониток, просочена спеціальним лужним засобом", позивачем подано Вінницькій митниці митні декларації №UA401020/2021/049405 та №UA401020/2021/049432 на ввезений товар. Також, відповідачу подано всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

Натомість, 01.10.2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA40100/2021/000051/2 та №№UA40100/2021/000052/2, якими збільшено митну вартість товарів на 536069,8 грн. та 582543,15 грн. відповідно.

Позивач зауважує, що відповідач маючи в розпорядженні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, в оскаржуваних рішеннях зазначив, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

На переконання позивача, такі посилання відповідача свідчать про відсутність будь-якого аналізу наданих йому документів, ігнорування фактичних обставин, формалізм та поверховість дій при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки в наданих йому документах відсутні будь-які розбіжності, що впливають на визначення митної вартості товару.

Вищевикладені обставини зумовили ТОВ "ТД "Корсика" звернутись з цим позовом до суду та просити суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці Держмитслужби України №UA40100/2021/000051/2, яким збільшено митну вартість товарів на 536069,8 грн. та №№UA40100/2021/000052/2., яким збільшено митну вартість товарів на 582543,15 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.11.2021 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 09.11.2021 року, з метою надання часу для подання відзиву на позовну заяву, у судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2021 року.

16.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.08.2021 № 2021UKA02F, зовнішньоекономічний договір (контракт) № WK180518 від 18.05.2018, прайс-лист від 09.07.2021, копію декларації країни відправлення від 02.08.2021 № 021720210000275647.

В ході здійснення митного контролю було здійснено перевірку заявленої декларантом митної вартості товару та встановлено, що надані документи мають розбіжності та неточності.

Так. відповідно до п.2.1 контракту від 18.05.2018 № WK180518 вартість товарів встановлюється в доларах США і до неї включаються вартість тари, упаковки та маркування, а також враховується інформація про відвантаження. Разом з тим, умови поставки CFR передбачать включення до вартості товару витрат по доставці товару до пункту призначення - порт "Південний", що суперечить п.2.1 договору.

З огляду на те, що документи які мають вплив на правильність визначення митної вартості містять розбіжності, а саме: відповідно до п.2.1 контракту від 18.05.2018 № WK180518 вартість товарів встановлюється в доларах США і до неї включаються вартість тари, упаковки та маркування, а також враховується інформація про відвантаження, разом з тим відповідно до поданого комерційного інвойсу від 02.08.2021 № 2021UKА02F та № 2021UКА02TE умови поставки визначено як CFR, що свідчить про те, що до вартості товарів також включенні витрати по доставці товару до борту судна/порту призначення, що суперечить п.2.1 договору. Також, відповідно до п.3.4 договору право власності на товар, та ризик випадкового пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту митного оформлення товару в місці призначення (митне оформлення здійснюється в зоні діяльності Вінницької митниці за адресою Хмельницьке шосе 7-й км. ЗМК ПП "Євролан 20", а місце призначення - порт Південний), що суперечить умовам поставки CFR. Відповідно до умов поставки CFR продавець не несе ризики втрати чи пошкодження товару, після виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару шляхом розміщення на борт судна, або ж в порт призначення та ніяким чином не може нести ризики втрати чи пошкодження товару до моменту митного оформлення, яке здійснюється за поданою митною декларацією в м. Вінниця. Терміном CFR передбачено, що продавець не має жодних зобов`язань перед покупцем щодо придбання страхового покриття. Окрім того, правило CFR застосовується тільки при перевезенні морським або внутрішнім водним транспортом, що знову ж таки не узгоджується з п.3.4 контракту, враховуючи те, що зона митного контролю ПП "Євролан 20" розташована досить далеко від морського порту та від маршрутів внутрішніх водних перевезень, відповідно поставка товару в ЗМК ПП "Євролан 20" потребує декількох видів транспорту.

В процесі митного огляду товару було встановлено, що "склосітка в рулонах, по два рулони в мішку. Відомості про виробника не встановлено, хоча декларант в графі 44 ЕМД під кодом 4104 вказав контракт, що передбачає, що стороною контракту є виробник товару. Разом з тим, згідно тексту угоди компанія "WUHAN KEYWAY BUILDING MATERIAL CO.,LTD" виступає виключно як "Продавець" (преамбула, п.1, п.3.4. п.3.6 та ін.).

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності.

Декларант листом від 30.09.2021 повідомив, що в ціні товару як одна з складових врахована вартість доставки до порту України 5600 дол. США за один 40-футовий контейнер, а також повідомив про всі подані документи, інших документів надавати не буде.

Звернули увагу суду на те, що в обох випадках коригування митної вартості, в митного органу була наявна інформація щодо умов, які мають вплив на вартість товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом: так протягом 2021 року спостерігається чітка тенденція до зростання вартості морського перевезення (фрахту), в тому числі вартість морського транспортування з КНР також значно зросла, проте така тенденція не відображається в товаросупровідних документах поданих до митного оформлення (фактурна вартість товару майже незмінна при тому, що вартість транспортування включена до фактурної вартості).

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст.59 та ст.60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

02.12.2021 року представником позивача подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17900 грн.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2021 року, закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2021 року, з метою надання представнику відповідача часу для подання заперечень на заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2021 року.

07.12.2021 року представником відповідача подано заперечення на заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 07.12.2021 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

18.05.2018 року між компанією "WUHAN KEYWAY BUILDING MATERIAL CO.,LTD" як продавцем, та ТОВ "ТД "Корсика", як покупцем, укладено контракт на поставку товарів №WK180518, відповідно до умов якого, продавець передає товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання зазначаються в інвойсах. Ціна на товар встановлюється в доларах США та включає вартість тари, упаковки, маркування, а також враховується інформації про відвантаження.

З метою митного оформлення товару, а саме "Склосітка виготовлена з переплетених склониток, просочена спеціальним лужним засобом", 27.09.2021 року ТОВ "ТД "Корсика" подано відповідачу електронні митні декларації № UA401020/2021/049405 та № UA401020/2021/049432.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару по митній декларації № UA401020/2021/049432 позивачем подано: рахунок-фактура (інвойс) від 02.08.2021 року № 2021UKA02Е; контракт №WК180518 від 18.05.2018; прайс-лист від 09.07.2021; коносамент №WMS21073758; пакувальний лист від 02.08.2021; автотранспортна накладна №8312; декларація про походження товару від 02.08.2021 № 2021UКА02Е; висновок цінової експертизи на імпортну поставку №113/371 від 27.09.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №1001/2 від 02.01.2020 року; декларацію країни відправлення від 02.08.2021 №021720210000275647.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару по митній декларації № UA401020/2021/049405 позивачем подано: рахунок-фактура (інвойс) від 02.08.2021 року № 2021UKA02F; контракт №WК180518 від 18.05.2018; прайс-лист від 09.07.2021; коносамент №WMS21074328; пакувальний лист від 02.08.2021; автотранспортна накладна №8311; декларація про походження товару від 02.08.2021 № 2021UКА02F; висновок цінової експертизи на імпортну поставку №113/371 від 27.09.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №1001/1 від 02.01.2020 року; декларацію країни відправлення від 02.08.2021 №021720210000275645.

За результатом перевірки митних декларацій, відповідачем з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у зв`язку із чим, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000051/2 та № UA401000/2021/000052/2.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідачем оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2021/01749 та №№UA401020/2021/01748.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Разом з тим, за наслідками опрацювання наданих позивачем документів відповідач дійшов висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.2.1 контракту від 18.05.2018 № WK180518 вартість товарів встановлюється в доларах США і до неї включаються вартість тари, упаковки та маркування, а також враховується інформація про відвантаження, разом з тим відповідно до поданого комерційного інвойсу від 02.08.2021 № 2021UKА02F та № 2021UКА02E умови поставки визначено як CFR, що свідчить про те, що до вартості товарів також включенні витрати по доставці товару до борту судна/порту призначення, що суперечить п. 2.1 договору.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, оскільки умови поставки узгоджуються сторонами у відповідності до Інкотермс-2000 і вказуються в інвойсі на кожну поставку ( п.3.3 контракту від 18.05.2018 № WK180518).

Більше того, згідно листа компанії "WUHAN KEYWAY BUILDING MATERIAL CO.,LTD", наданого відповідачу 30.09.2021 року, в структуру ціни на стіклосітку враховано вартість доставки до порту України в розмірі 5600$ за 40-футовий контейнер. Також в листі зазначено, що на початку 2021 року компанія уклала ф`ючерсний контракт з морською лінією, а тому ціна на фрахт залишається незмінною на протязі всього 2021 року. Це дозволяє на протязі довгого часу втримувати конкурентну ціну на їх продукцію на умовах CFR порт Україна.

Тобто, надані відповідачу документи давили йому можливість пересвідчитись, що формування ціни на товар відбувалось відповідно до умов поставки CFR та включає всі витрати по доставці товару до пункту призначення - порт "Південний".

Також, відповідачем зазначено, що відповідно до умов поставки CFR продавець не несе ризики втрати чи пошкодження товару, після виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару шляхом розміщення на борт судна, або ж в порт призначення та ніяким чином не може нести ризики втрати чи пошкодження товару до моменту митного оформлення, яке здійснюється за поданою митною декларацією в м. Вінниця. Терміном CFR передбачено, що продавець не має жодних зобов`язань перед покупцем щодо придбання страхового покриття.

Разом з тим, відповідно до п.3.4 контракту право власності на товар, та ризик випадкового пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту митного оформлення товару в місці призначення (митне оформлення здійснюється в зоні діяльності Вінницької митниці за адресою Хмельницьке шосе 7-й км. ЗМК ПП "Євролан 20", а місце призначення - порт "Південний"), що суперечить умовам поставки CFR.

Суд зауважує, що в межах розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином умови поставки, а саме ризик втрати чи пошкодження товару, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товарів.

Крім того, відповідач зазначив, що правило CFR застосовується тільки при перевезенні морським або внутрішнім водним транспортом, що знову ж таки не узгоджується з п.3.4 контракту, враховуючи те, що зона митного контролю ПП "Євролан 20" розташована досить далеко від морського порту та від маршрутів внутрішніх водних перевезень, відповідно поставка товару в ЗМК ПП "Євролан 20" потребує декількох видів транспорту.

Відповідно до положень ч.11 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Натомість, з викладеного у рішеннях незрозуміло, яким чином доставка товару від порту «Південний» до зони митного контролю Вінницької митниці, впливає на митну вартість товару, оскільки відповідно до норм МК України, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення. Окрім того, у наданих документах чітко зазначено, що постачальник бере на себе зобов`язання по доставці товару до порту "Південний" Україна.

Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17.

Також, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що вказана у рішенні митного органу неточність щодо виробника, жодним чином не впливає на визначення митної вартості.

Що стосується коригування митної вартості то суд зазначає, що джерелом числового значення митної вартості в обох випадках митним органом використано митну дикларацію від 22.09.2021 року №UA100140/2021/370695.

Разом з тим, зі змісту використаної митної декларації вбачається, що товар, митне оформлення якого здійснювалось митною декларацією №UA100140/2021/370695 (тканини зі скловолокна не полотняного переплетення, сітка зі скловолокна для будівельних робіт, в рулонах намотана на шпулі), та товар, митне оформлення якого здійснював позивач (Склосітка виготовлена з переплетених склониток, просочена спеціальним лужним засобом), є абсолютно різними, що свідчить про необґрунтованість дій відповідача при порівнянні їх митної вартості, як таких, що є ідентичними чи подібними та мають аналогічні характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що документи які подані позивачем для визначення митної вартості товару не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо цін, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи не підтверджено факту надання декларантом документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом всіх запрошених документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15, у справі №826/3094/16 від 22 квітня 2021 року.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000051/2 та UA401000/2021/000052/2 від 01.10.2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення судових втрат, слід вказати наступне.

Згідно ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5369,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1783.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 5369,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених ним на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 23 квітня 2021 року у справі №140/2371/19.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання юридичних послуг від 11.10.2021, Опис (деталізований) наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 11.10.2021 року та виписка про рух коштів по рахунку від 29.11.2021 року, що підтверджує оплату послуг на правничу допомогу.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 17900 грн. є неспівмірними зі складністю даної справи, що свідчить про їх завищення.

Оскільки, суд дійшов висновку про завищення витрат, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 6000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000051/2 від 01.10.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000052/2 від 01.10.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність "ТД "Корсика" (вул. Гонти, 24-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36967155) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5369,35 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень тридцять п`ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997544).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність "ТД "Корсика" (вул. Гонти, 24-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36967155);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997544).

Рішення у повному обсязі виготовлене 17.12.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович