Ухвала суду № 101975071, 15.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

15 грудня 2021 р. Справа № 160/13155/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Цією ж ухвалою постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

08.12.2021 до суду від відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, без будь-якого обґрунтування мотивів її подання.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Частинами 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість, вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України. При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

Суд наголошує, що в межах розгляду цієї справи відповідач не була позбавлена можливості надати суду свої письмові пояснення у відзиві на позовну заяву, однак таким правом остання не скористалася.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично, таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута ("Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, п. 57; "Меньшакова проти України", N 377/02, від 8 квітня 2010 року, п. 53, та інші).

Таким чином, внаслідок розгляду судом адміністративної справи в порядку письмового провадження, жодним чином не порушується право учасника справи на доступ до суду. А наведені обставини дають можливість суду дійти висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 73, 159, 256, 262, 263 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи № 160/13155/21-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович