Рішення № 101974297, 06.12.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7551/21

2/296/3365/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа: третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Ляхов О.В. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №56228 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс», таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №56228, про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 8954,71 грн.

16 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №66530409 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 8954,71 грн. на підставі виконавчого напису №56228 від 11 червня 2021 року.

Позивач посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не врахував відсутність правової підстави для виконавчого напису згідно переліку документів чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 30.08.2021 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача – адвокат Ляхов О.В. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача (а.с.45).

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №56228 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості в сумі 8954,71 грн. за кредитним договором №002-05005-160313 від 16.03.2013 року, який було укладено між ПАТ «Дель банк» та ОСОБА_2 (а.с.10).

16 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №66530409 щодо виконання виконавчого напису №56228, що вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 8954,71 грн.(а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , після державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.6).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 , постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18) та Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16.

Судом встановлено, що 16.03.2013 ОСОБА_2 підписала Заяву №002-05005-160313, Умови надання кредитної картки Тарифний пакет «Новий Класичний», за змістом яких позивачка просила ПАТ «Дельта Банк» відкрити поточний рахунок з використанням платіжної картки відповідно до пункту 2.1 Частини 2 Пропозиції, викладеної у заяві (рахунок № НОМЕР_2 у гривні, ліміт кредитної лінії 10600,00 грн., строк ліміту Кредитної лінії 364 дні з правом пролонгації, Тарифний пакет «Новий класичний», частка щомісячного погашення - 2% від суми використаних коштів, дата погашення - до 25 числа кожного місяця) (а.с.8,9).

Розмір відсоткової ставки, комісії, штрафів за прострочену заборгованість та інші умови кредитування викладено у Тарифах на обслуговування платіжний карток Тарифний пакет «Новий Класичний», які підписала ОСОБА_2 (а.с.9).

Матеріали справи не містять даних про те, що позичальником було здійснено пролонгацію договору.

При цьому, згідно виконавчого напису від 11.06.2021 року заборгованість за кредитним договором в оскаржуваному виконавчому написі стягується за період з 21.05.2020 по 26.05.2021 року,

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

З огляду на викладене, відповідач позбавлений можливості стягувати з позивача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, оскільки у даному випадку відповідач має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, не можна вважати безспірною зазначену у виконавчому написі нотаріуса стягнуту з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 8954,71 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на підтвердження своїх дій, не надало суду копії Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2248/К від 21 травня 2020 року, згідно якого зі змісту виконавчого напису він є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в тому числі і щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №002-05005-160313 від 16 березня 2013 року.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» не довело належними та допустимими доказами отримання або ухилення від отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень договору, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника.

З огляду на зазначене, як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на підставі чого, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни таким, що не підлягає виконанню.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами статті 137 ЦПК України визначено, що з витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснював адвокат Ляхов Олександр Валерійович, який діє на підставі договору про надання правової допомоги №31/21 від 25.08.2021 року та ордеру про надання правничої (правової) допомоги № 1014610.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, адвокатом Ляховим О.В. подано до суду Договір про надання правової допомоги №31/21 від 25.08.2021 року, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №31/21 від 25.08.2021 року, в якому визначено тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги, акт виконаних робіт №1-1-31/21 від 27.08.2021 року, підписаний адвокатом Ляховим О.В. та позивачем ОСОБА_1 .

Із акту виконаних робіт №1-1-31/21 від 27.08.2021 року вбачається, що вартість послуг адвоката Ляхова О.В. за цим актом складає 10000,00 грн., зокрема, складання позовної заяви – 4000,00 грн., складання заяви про забезпечення позову – 1000,00 грн., винагорода (гонорар успіху) – 5000,00 грн. Оплата послуг повинна бути здійснена в готівковій формі протягом 10 днів з дня стягнення коштів з відповідача (а.с. 14).

В Постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20вказується, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Згідно висновків Верховного Суду зроблених в постанові від 19 липня 2021 року по справі № 910/16803/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Відповідач будь-яких заяв по справі, а такоуж заперечень щодо розміру судових витрат не подавав.

Таким чином вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн. і за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн., за наявності долучених до справи доказів про фактично сплачені позивачем кошти при звернені з цим позовом до суду.

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №56228, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 11.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 8954,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати за надану правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ 39508708.

Третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, адреса: м. Житомир, вул. Новий Бульвар, 5, офіс 2.8.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:13.12.2021.