Рішення № 10197364, 17.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа № 17/103/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Авторембуд”, 69084, м. Запоріжжя, вул. Колерова, 5

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 62 439,21 грн.

Головуючий суддя Корсун В.Л.

суддя Горохов І.С.

суддя Владимиренко І.В.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Чмут С.В., довіреність від 28.03.10 б/н

Вишнякова Т.М., довіреність від 12.05.10 б/н

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

03.03.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Авторембуд” (далі ТОВ “Авторембуд”) з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1В.) 55632,57 грн.

Ухвалою від 03.03.10 судом порушено провадження у справі № 17/103/10, судове засідання призначено на 01.04.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 01.04.10 в.о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/103/10 на один місяць.

Ухвалою від 01.04.10 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 11.05.10.

Ухвалою від 11.05.10 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 13.05.10.

У засіданні суду 13.05.10 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 27 880,47 грн. - суму основного боргу, 1 558,74 грн. - пені та 33 000 грн. - штрафу.

Заява про уточнення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 13.05.10 на підставі ст.ст. 4-6, 22 ГПК України розгляд справи № 17/103/10 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсун В.Л., судді - Горохов І.С., Владимиренко І.В.

За заявою представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.06.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та пояснив наступне. 01.09.09 між сторонами укладений договір оренди № 22/09, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 423,30 кв. м за адресою; АДРЕСА_2, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.09.09. Крім того, відповідно до п. 3.2 договору, відповідач перераховує позивачу грошові кошти на відшкодування вартості спожитих комунальних послуг. Свої зобовязання щодо сплати орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за спірним договором відповідач виконав не в повному обсязі, внаслідок чого на час розгляду справи в суді сума основного боргу становить 27880,47 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату боргу, відповідно до п. 3.3. договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 1558,74 грн. за період з 01.10.09 по 01.04.10 та згідно п. 3.5 договору - штраф в сумі 33000,00 грн. У звязку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 549, 611, 759, 762 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявився, 01.04.10 надав суду відзив від 23.03.10 в якому зазначив, що позовна заява від імені директора підписана особою без належних повноважень. Крім того, відповідач вважає, що сума позову в частині основного боргу, штрафу та пені завищена.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.09 між товариством з обмеженою відповідальністю “Авторембуд” (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 22/09 з додатками, за умовами якого (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 423,30 кв.м. (літера К. К1, інв. № 8), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Цей договір діє з 01.09.09 по 31.07.10 (п. 9.1).

Відповідно до п. 2.1. договору, Орендар вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, який є невідємною частиною договору.

Факт передачі майна підтверджено актом приймання - передачі від 01.09.09.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що Орендар за користування майном сплачує Орендодавцю орендну плату до 5 числа поточного місяця в сумі 5500,00 грн. в місяць, з обовязковим перерахуванням орендної плати у звязку із зміною рівня інфляції.

Згідно із п. 3.2. договору, Орендар перераховує Орендодавцю грошові кошти із відшкодуванням вартості спожитих комунальних послуг згідно рахунків Орендаря.

Відповідно до п. 4.1. договору, Орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі. Зобовязання Орендаря по сплаті орендних платежів складаються з оплати орендної плати (п. 3.1.), електроенергії (п. 3.6.), комунальних послуг (п. 3.2.).

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Зокрема, ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обовязком для виконання сторонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за орендоване нерухоме майно та комунальні послуги в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Так, з матеріали справи свідчать, що станом на час розгляду справи в суді, з урахуванням часткової оплати, сума боргу за договором від 01.09.09 № 22/09 становить 27880,47 грн., з яких 27812,47 грн. - заборгованість по орендній платі та 68,00 грн. - заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг.

Факт наявності основного боргу у розмірі 27880,47 грн. підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязань за спірним договором, колегія суддів вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 27880,47 грн. доведеними, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 3.3. договору, орендна плата, яка перерахована Орендарем несвоєчасно або не в повному обсязі, оплачується Орендатором з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із розрахунком позивача розмір пені за період з 01.10.09 по 01.04.09 становить 1558,14 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений. Пеня в сумі 1558,14 грн. за період з 01.10.09 по 01.04.10 розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України та підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно з п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що за кожний випадок прострочки орендної плати за місяць оренди більш чим на 30 днів Орендар оплачую Орендодавцю штраф в розмірі 5500,00 грн.

На підставі цього пункту договору позивачем нараховано штраф, який станом на 01.04.10 становить 33000,00 грн.

Дана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що сторони не досягли згоди щодо розміру штрафу, у звязку з чим у задоволені вимог в цій частині відмовляється.

Доводи відповідача щодо завищення суми основного боргу, пені судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд залишає поза увагою твердження відповідача стосовно того, що позовна заява підписана особою без належних повноважень.

Судом встановлено, що позовна заява підписана саме директором ТОВ “Авторембуд”, а договір від 01.0909 № 22/09 та акт приймання передачі від 01.09.09 - заступником директора ТОВ “Автормбуд” ОСОБА_3, яка довіреністю від 12.05.09 уповноважена від імені підприємства позивача, зокрема, підписувати договори та всі документи, що необхідні для виконання договору (акти приймання передачі).

Судом також залишаються поза увагою, через необґрунтованість, твердження відповідача про нібито не відповідність розрахунку позивача суми позовних вимог (тобто не врахування позивачем оплати відповідачем 4000 грн. та 300 грн.).

Підставою для такого висновку суду є те, що з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості (станом на 01.04.2010 по договору від 01.09.09 № 22/09) вбачається, що відповідачем частково сплачувались певні суми, у тому числі: 24.11.09 - 4000 грн. та 26.03.09 - 300 грн. (про які вказував відповідач у своєму відзиві).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 294,39 грн. державного мита та 111,27 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 46, 22, 33, 49, ст. ст. 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Авторембуд” (69084, м. Запоріжжя, вул. Колерова, 5, код ЄДРПОУ 03120970, р/р 26006301291102 в Олександрійській філії АКБ «Національний кредит», МФО 313775) - 27 880 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 47 коп. основного боргу, 1 558 (одну тисячу пятсот пятдесят вісім) грн. 74 коп. пені, 294 (двісті девяносто чотири) грн. 39 коп. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий суддя В.Л. Корсун

суддя І.С. Горохов

суддя І.В. Владимиренко

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 21.06.2010