Рішення № 10197309, 15.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.10 Справа № 6/90/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК Плюс” м.Запоріжжя

До Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій

№ 6” м.Запоріжжя

Про стягнення 6 205 грн. 27 коп.                                                             Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Нікітова О.С., дов. б/н від 18.02.2010 р.

Від відповідача: Лапушкіна І.С., дов. № 25 від 14.05.2010 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК Плюс” м.Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 6” м.Запоріжжя про стягнення 6 205 грн. 27 коп., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 3000 грн.

Позивач подавав заяву про зміну предмету позову, просив стягнути з відповідача штраф в сумі 2 514 грн., пеню в сумі 1 968 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 258 грн. 99 коп., інфляцію в сумі 1 468 грн. 08 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки вона заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач надав суду заяву, в якій вказав наступне: нараховані позивачем суми штрафних санкцій є необґрунтованими та явно завищеними виходячи з наступного. Між позивачем та відповідачем 05.05.2008 року укладено договір № 08/05-05/01. Пізніше, 31.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги, відповідно до якої було встановлено інший порядок розрахунків та іншу форму розрахунків (бартер). Відповідач свої обов'язки за угодою від 31.01.2009 року виконав в повному обсязі, а Відповідач прийняв виконання. Виконання за угодою від 31.01.2009 року здійснювалося протягом періоду з 13.02.2009 року по 28.08.2009 року. Таким чином, станом на дату 29.08.2009 року простроченою заборгованістю відповідача є сума 3000 грн. Отже, сума боргу відповідача перед позивачем становить 3000,00 грн. Також, оскільки угодою від 31.01.2009 року змінено порядок та форму розрахунків, то раніше встановлені умови щодо порядку розрахунків до даних відносин не застосовуються. Таким чином, строк виконання зобов'язань є невизначеним. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач звернувся з такою вимогою лише 22.12.2009 року. Отже, кінцевим строком виконання є 29.12.2009 року. Також, умовами договору не передбачено нарахування пені. Так, пунктом 5.2 Договору передбачено нарахування штрафу в розмірі 15% від вартості несплаченого товару. В будь-якому випадку одночасне стягнення і пені, і штрафу є неможливим. Тому, позовні вимоги про стягнення сум штрафу та пені задоволенню не підлягають. Сума штрафних санкцій не може перевищувати 450,00 + 29,59 + 158,79 = 638,38 грн. Для застосування штрафних санкцій до інших сум боргу (які були погашені шляхом заліку вимог) є неможливим у зв'язку із спливом спеціального строку позовної давності - один рік (відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки). При цьому 28.04.2010 року відповідачем повністю погашено суму основного боргу. Нараховані санкції в будь-якому випадку значно перевищують суму заподіяних збитків. Відповідач на даний час не має можливості погасити всю суму боргу одночасно. Відповідач бажає будь-якими доступними способами погасити суму боргу, зокрема шляхом бартерного розрахунку. Відповідно до ст. 83 ГПК України, суд при постановлені рішення має право розстрочити виконання рішення, а також зменшувати розмір неустойки. Просить суд: застосувати наслідки спливу строку позовної давності до сум штрафних санкцій, які нараховані за період до січня 2009 року; зменшити суму неустойки (450,00 грн.) до суми 45,00 грн.; з урахуванням зменшення суми неустойки присудити суму штрафних санкцій всього в розмірі 233,38 грн.; у задоволені інших вимог –відмовити; застосувати розстрочення виконання судового рішення на строк 12 календарних місяців шляхом сплати боргу рівними частинами кожного календарного місяця. За згодою сторін був продовжений строк розгляду спору, розгляд справи двічі відкладався.

15.06.2010 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, де позивач остаточно просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2 514 грн., пеню в сумі 1 964 грн. 70 коп., 3 % річних в сумі 258 грн. 49 коп., інфляцію в сумі 1 468 грн. 08 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 ГПК України.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача наступного змісту: 05.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 08/05-05/01 (далі - Договір). 31.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги (далі - Угода ). Відповідач у своїй заяві зазначає, що Угода про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги, встановлює інший порядок розрахунків та іншу форму розрахунків. Проте, вищезазначена Угода від 31 січня 2009 року жодним чином не регулює порядок розрахунків та іншу форму розрахунків. Угода від 31 січня 2009 року лише зазначає взаємні зобов'язання сторін. Так, відповідно до п. 1.3 Угоди, взаємні зобов'язання сторін, передбачені п. 1.1 та 1.2 Угоди, припиняються на суму у розмірі 6 720 грн. з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін цієї Угоди. Залишок заборгованості у розмірі 10 044 грн. 00 коп. відповідно до видаткової накладної № РН-0000185 від 17 листопада 2008 року слідує до перечислення на р/с ТОВ «МТК ПЛЮС». У зв'язку з тим, що між сторонами більш ніяких документів підписано не було, позивач вважає, що сторони керуються положеннями Договору від 05 травня 2008 року. Також, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій. Проте, згідно з п. п. 5.2 Договору, в разі невчасної сплати товару постачальник (позивач) має право вимагати від покупця (відповідач) сплати штрафу у розмірі 15% від вартості несплаченого товару, а покупець зобов'язаний задовольнити пред'явлені вимоги. Відповідно до п. 5.4. Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань за договором здійснюється за весь період прострочки. Пункт 5.6. Договору, передбачає, що сторони договору, на підставі ст. 259 ГК України, встановили строк позовної давності за даним договором (основне зобов'язання) та стягування штрафних санкцій в п'ять років. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до чинного законодавства та положень Договору, звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо стягнення грошових коштів за штрафними санкціями є правомірним та обґрунтованим. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

05.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 08/05-05/01 (далі –договір).

Згідно вказаному договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 764 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000185 від 17.11.2008 р., довіреністю № 209 від 17.11.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 4.1 розрахунки по договору здійснюються попереднім перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) або за погодженням, але не пізніше 5 календарних днів з дня продажу.

31.01.2009 р. сторони уклали угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічної однорідної вимоги (далі - угода).

Відповідно до умов угоди відповідач поставив позивачу товар на суму 6 720 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-000027 від 21.01.2009р., № РН-000041 від 23.01.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно пункту 1.3. угоди взаємні зобов’язання сторін припиняються на суму 6 720 грн., з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін угоди. Залишок заборгованості у розмірі 10 044 грн. по видатковій накладній № РН-0000185 від 17.11.2008р. слідує до перечислення на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач заборгованість за товар оплатив частково, в сумі 7 044 грн., що підтверджується банківськими виписками, двохстороннім актом звірки від 31.12.2009 р..

Заборгованість в сумі 3000 грн. відповідачем оплачена після подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 981 від 28.04.2010 р.

Керуючись частиною 4 статті 22 ГПК України, позивач змінив предмет позову та двічі уточняв позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2 514 грн., пеню в сумі 1 964 грн. 70 коп., 3 % річних в сумі 258 грн. 49 коп., інфляцію в сумі 1 468 грн. 08 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню інфляція за період з 23.11.2008 р. по березень 2010 р. в сумі 1 468 грн. 08 коп., 3 % річних за період з 23.11.2008 р. по 27.04.2010р. в сумі 258 грн. 49 коп.

Згідно з пунктом 5.2 договору, в разі несвоєчасної оплати товару постачальник (позивач по справі) має право вимагати від покупця (відповідача по справі) сплати штрафу в розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару. За прострочення оплати понад 30 календарних днів, додатково стягується пеня в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Інше передбачено в пункті 5.4 договору.

Сторони погодилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань по договору, відповідно до пункту 5.4. договору, здійснюється за весь період прострочення.

Позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 2 514 грн. та пеню за період з 23.11.2008р. по 27.04.2010 р. в сумі 1 964 грн. 70 коп.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1 500 грн., пені до 1 000 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення штраф в сумі 1 500 грн., пеня в сумі 1 000 грн.

В іншій частині позову слід відмовити. При цьому, судові витрати покладаються на відповідача від суми 2 514 грн. штрафу та 1 964 грн. 70 коп. пені, так як штраф та пеня позивачем нарахована обґрунтовано.

Заперечення відповідача судом не приймаються на підставі викладених вище фактів, а також у зв’язку з наступним:

Відповідач вважає, що угодою від 31.01.2009 р. змінено порядок та форму розрахунків, однак це не відповідає дійсності. Даною угодою сторони визначили взаємні зобов'язання, встановили, що зобов’язання сторін припиняються на суму 6 720 грн. з моменту підписання цієї Угоди, а залишок суми 10 044 грн. 00 коп. слідує до перечислення на р/с ТОВ «МТК ПЛЮС”. В угоді є посилання на видаткову накладну № РН-0000185 від 17 листопада 2008 року, яку було видано на виконання спірного договору. Саме по цій накладній виникла заборгованість відповідача перед позивачем А тому строк виконання зобов’язання відповідача визначений саме договором поставки № 08/05-05/01 від 05.05.2008р.

Відповідач вважає, що неможливо одночасне стягнення пені та штрафу. Як видно з частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов’язання стягується одночасно пеня та штраф. За таких обставин, можливо одночасне стягнення пені та штрафу. Окрім того, по домовленості сторони вправі в договорі передбачити будь-які умови договору, які не суперечать законодавству. Прямої заборони відносно нарахування одночасно пені та штрафу Господарський Кодекс України та Цивільний Кодекс України не передбачають.

Відповідач звертає увагу на сплив позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій. Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 5.6, сторони договору, на підставі ст. 259 ЦК України, встановили строк позовної давності договору (основне зобов’язання) та стягнення штрафних санкцій в п’ять років.

Відносно застосування розстрочки виконання рішення суду на строк 12 місяців, суд зазначає наступне:

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом. Розстрочка виконання рішення суду надається в виняткових випадках.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи про розстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

Відповідач не надав суду жодного документу, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим.

Більш того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача маються.

На підставі викладеного, враховуючи інфляційні процеси в економіці держави, в період мирової кризи важке матеріальне становище у всіх підприємств, установ та організацій, а також відсутність довідки з банківської установи про відсутність у ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 6” грошових коштів на рахунках, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно правомірно нарахованих сум за уточненими позовними вимогами.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 6” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, код ЄДРПОУ 19282886, р/р 26002469901 в АБ “Металург”, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК ПЛЮС” (юридична адреса: 69035, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, 12-а; поштова адреса: 69096, м.Запоріжжя, вул.Каховська, 44, код ЄДРПОУ 34948130, р/р № 26002184418 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) інфляційні витрати в сумі 1 468 грн. 08 коп., 3 % річних в сумі 258 грн. 49 коп., пеню в сумі 1 000 грн., штраф в сумі 1 500 грн., витрати по держмиту в сумі 101 грн. 91 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 235 грн. 83 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано: 15.06.2010 р.