Вирок № 101972436, 17.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-КП-932-409-20

Справа № 932/13278/19

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі:

головуючого-судді Марущак С.Л.

при секретарі Бондаренко С.В.

за участю:

прокурора Марченко С.А.

захисника Кульбача С.О.

представника потерпілої Біленко М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, одружений, працює водієм ПП «Трансбут-2007», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, (зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019040030001557 від 24.06.2019),-

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2019 року, приблизно о 16 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи власним технічно справним автомобілем “ВАЗ-2103”, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул.Панікахи з боку проїзду Олександра Гальченка в напрямку вул.Запорізьке шосе в м.Дніпро.

Під час руху ОСОБА_1 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась справа наліво за напрямком його руху, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу у разі чого, в районі перехрестя з вул.Тополиною, скоїв на неї наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців на спинці носу та в обох параорбітальних областях, забійної рани носу, стану після носової кровотечі, закритої травми тазу, переломів донної та сідничної кісток ліворуч, перелому крила клубової кістки ліворуч, саден обох колінних суглобів, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху виразилося в порушенні ним вимоги п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

- п.12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»,

- п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення п.12.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться з технічної точки зору в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.

Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 , який в суді вину визнав повністю та пояснив, що 23.06.2019, приблизно о 16 год. 30 хв, він на своєму автомобілі ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул.Панікахи з боку проїзду О.Гальченка в напрямку вул.Запорізьке шосе, в крайній лівій смузі для руху. Видимість та оглядовість обмежені не були. Проїзна частина була суха. Під час руху він побачив, що попереду, в районі зупинки міського транспорту, проїзну частину справа наліво за напрямком його руху, в невстановленому для переходу місці, потерпіла почала у швидкому темпі переходити дорогу. Коли потерпіла вийшла на полосу його руху, він подав їй звуковий сигнал, однак потерпіла не зупинилась, а навпаки прискорила крок. Він застосував заходи екстреного гальмування, але запобігти наїзду на потерпілу не вдалось. Наїзд стався практично біля подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не наказувати. Він відшкодував потерпілій 4000 грн., вважає, що матеріальні збитки потерпілій повинна відшкодовувати страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки ним застрахована його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка в суді пояснила, що 23.06.2019, приблизно о 16.30 год, на ж/м Тополя-2, вона вийшла з маршрутного таксі та почала переходити проїзну частину, орієнтуючись на світлофор для транспортних засобів, не по пішохідному переходу, в повільному темпі. Коли вона дійшла до подвійної суцільної смуги, то відчула удар і впала на дорогу. Обвинувачений не подавав звуковий сигнал. Він рухався на великій швидкості і наїхав на неї не гальмуючи. Після ДТП вона тривалий час перебувала на лікуванні в лікарні, в неї були переломи. Із-за отриманих травм на теперішній час вона пересувається з милицями та потребує тривалої реабілітація. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить суд стягнути солідарно з страхової компанії та ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 59 571 грн 84 коп., що складається із витрат на лікування, реабілітації, придбання матеріалів медичного призначення, та моральну шкоду у сумі 200 000 грн 00 коп, судові витрати у сумі 8550 грн 00 коп на оплату послуг захисника.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою до нього та фото таблицею від 23.06.2019, відповідно яких в районі вул.Тополина в м.Дніпро відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “ВАЗ-2103”, д.н. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 (а.с.3-9);

- висновком експерта №2334е від 23.07.2019, відповідно якого потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців на спинці носу та в обох параорбітальних областях, забійної рани носу, стану після носової кровотечі, закритої травми тазу, переломів донної та сідничної кісток ліворуч, перелому крила клубової кістки ліворуч, саден обох колінних суглобів, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням потерпілої на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди, які отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в ОКЛМ, тобто і в термін на який вказує потерпіла, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу (а.с.29-34);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.07.2019 та фототаблицею до нього, відповідно якого обвинувачений ОСОБА_1 на місці дорожньо-транспортної пригоди в районі вул.Тополина в м.Дніпро, показав та розказав місце та механізм наїзду на потерпілу ОСОБА_2 (а.с.55-59);

- висновком експерта № 11/10.1/688 від 24.07.2019, відповідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля “ВАЗ-2103” ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля “ВАЗ- 2103” ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля “ВАЗ-2103” ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.4 ПДР України, однак данні невідповідності з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв`язку з даною ДТП. В умовах даної події водій автомобіля “ВАЗ-2103” ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду (а.с.66-68).

Суд вважає вину ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а його дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 , правильно кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 відноситься до категорії необережних нетяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, а також те, що потерпіла ОСОБА_3 , в свою чергу будучи пішоходом, не виконала усі обов`язки для пішоходів, встановлені Правилами дорожнього руху, а саме: вийшла на проїжджу частину у невстановленому для пішохідного переходу місці (п.4.7 Правил дорожнього руху України). До обставин, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі у межах визначених санкцією частини 1 статті 286 Кримінального кодексу України, з позбавленням права керувати транспортними засобами. Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який у скоєному щиросердно розкаюється, керуючи транспортним засобом у стані сп`яніння не перебував, вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності, в тому числі за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті, не притягувався, позитивно характеризується, добровільно відшкодував шкоду потерпілій у сумі 4000 грн., суд знаходить можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і на підставі ст.75 КК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення, солідарно, з ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 59571 грн 84 коп., та моральної шкоди у сумі 200 000 грн 00 коп, суд вважає необхідним задовольнити його частково, без застосування солідарного стягнення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відшкодовує потерпілому шкоду, оцінену у встановленому цим Законом порядку та відповідно до визначеної в договорі страхової суми (ліміту відповідальності страховика).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, винуватець має сплатити потерпілому різницю між розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, законодавством України не передбачено солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Представником ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було подано до суду відзив на позов, відповідно до якого страхова компанія просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем помилково визначено Страховика у статусі Співвідповідача у межах кримінального провадження, т.я. на момент дорожньо-транспортної пригоди між ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 не існувало цивільно-правових відносин, транспортний засіб ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_1 не був забезпеченим транспортним засобом.

Дані твердження представника ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суд не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними та надуманими з наступних підстав.

Згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АО/0603428, виданого ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 23 квітня 2019 року, який діяв станом на 23 червня 2019 року, ОСОБА_1 є страхувальником, а ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виступає страховиком забезпеченого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_2 , страхова сума становить 200 000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 100 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого.

Відповідно ст.20-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Таким чином, при зміні реєстраційного номеру автомобіля, страховий поліс не втрачає чинності.

Згідно до пункту 23.1 статті 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

На підставі вищевикладеного, вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди у сумі 17 711 грн 63 коп., що складається з вартості лікування, лікарських препаратів, матеріалів медичного призначення, суд вважає необхідним їх задовольнити, оскільки вказані позовні вимоги підтверджуються наданими суду потерпілою фіскальними чеками, та стягнути їх з ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». В частині стягнення 38 430 грн. витрат на можливе лікування у Санаторно-курортному комплексу «МОРШИНКУРОРТ», суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідно ст.24.1 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Однак, потерпілою ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу на підтвердження понесених нею витрат на санаторно-курортне лікування.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди у сумі 200 000 грн., суд вважає необхідним цивільний позов в цій частині задовольнити частково, оскільки потерпілій ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях, у погіршені здібностей, порушені її нормального способу життя, але враховуючи, що шкода завдана у зв`язку з необережними діями обвинуваченого, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути її з обвинуваченого ОСОБА_1 у сумі 6000 грн., з урахуванням відшкодованих обвинуваченим коштів у сумі 4000 грн., та зі страхової компанії ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 5% від шкоди, що складає 10 000 грн. 00 коп, в межах ліміту, а в іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 8 550 грн. витрат на правничу допомогу, які об?єктивно підтверджуються наданими суду додатковою угодою №1, актом про прийняття–передачі наданих послуг, квитанцію про оплату витрат на правову допомогу, суд вважає їх обгрунтованими та таким, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експертів при проведені експертиз по кримінальній справі, які відповідно наданого розрахунку складають суму 1256 грн. 08 коп., суд, враховуючи ступень вини та майновий стан обвинуваченого, вважає необхідним покласти їх на обвинуваченого у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового злочину, зобов`язавши його відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ:

-автомобіль “ВАЗ-2103”, д.н. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_1 , - вважати повернутим власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 1256 грн 08 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 17 711 грн 63 коп на рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. 00 коп. на рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволені іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000 грн. 00 коп. на рахунок відшкодування моральної шкоди та 8550 грн 00 коп на оплату послуг з надання правничої допомоги, в задоволені іншої частини позову відмовити.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Бабушкінського районного суду С.Л.Марущак

м.Дніпропетровська