Рішення № 10197232, 02.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.10 Справа № 18/118/10

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційних систем” (69067, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78)

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 69106,82 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Федорченко А.В. довіреність б/н від 26.03.2010 р., паспорт серія СВ 873024 від 15.04.2004 р.;

від відповідача: Ляшенко К.Б. довіреність № 1/05-б від 30.12.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.04.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційних систем” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” про стягнення 69 106,82 грн., а саме: 16 627,60 грн. основного боргу, 763,10грн. 3 % річних, 5295,92 грн. втрат від інфляції та 46420,20 грн. пені, на підставі договору підряду № Gі001852 від 06.10.2009 р., ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) та ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Ухвалою суду від 19.04.2010 року порушено провадження у справі № 18/118/10, судове засідання призначено на 13.05.2010 р. У судовому засіданні 13.05.2010 р. було оголошено перерву до 02.06.2010 р. Розгляд справи був закінчений 02.06.2010 р., за згодою представників сторін, судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав витребувані документи, усно уточнив, що суму збитків у розмірі 763,10 грн., за правовою природою, слід вважати сумою 3 % річних. Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов, в частині суми основного боргу, надав контррозрахунок суми позовних вимог щодо штрафних санкцій, який прийнятий судом до уваги та залучений до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційних систем” (надалі –підрядник, позивач) та відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор” (надалі –змовник, відповідач) уклали договір підряду № Gі001852 (надалі договір).

У пункті 1.1. договору підряду сторони визначили, що підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботу по завданню замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Предметом договору є робота з ремонту системи вентиляції “Микафил-1” у трансформаторному цеху № 1 ВАТ «ЗТР», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дніпропетровське шосе, 3, із наступною передачею результатів робіт замовнику. Обсяг робіт визначений кошторисом № 2-1-1 на збірний корпус № 1, ділянку сушки, пристрій вентиляції (додаток № 1) до даного договору, є його невід’ємною частиною та локального кошторису № 2-1-1 налагодження вентиляційної системи (додаток № 5) до даного договору, є його невід’ємною частиною (умови п. 2.1. договору).

У розділі 3 договору визначений порядок та строки виконання робіт. Так, підрядник має право залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати робіт. Підрядник зобов’язується виконати роботу протягом тридцяти робочих днів із дня підписання даного договору (пп. 3.1., 3.4. договору).

Ціна виконаної роботи, відповідно договірних цін (додатки № 2 та № 6) складає 111627,60 грн., в тому числі ПДВ 20 % 18604,60 грн. та включає у себе відшкодування усіх затрат підрядника та плату за виконану роботу. Ціна виконаної роботи може бути змінена тільки по взаємній згоді сторін. Оплата за виконані підрядником роботи здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання замовником рахунку (п.п. 6.1., 6.2., 6.3. договору).

У додатковій угоді № 1 від 30.12.2009 р. пункт 8.1. Договору сторони виклали у наступній редакції: договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.04.2010 р., а в частині гарантійних зобов’язань до закінчення строку дії гарантії.

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт б/н за жовтень 2009 р., позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 5796 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р. Відповідно до акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р., позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 105831,60 грн., що також підтверджується довідкою № 2 про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р. на цю ж суму. Підрядні роботи були прийняті відповідачем в повному обсязі, акти приймання підрядних робіт підписані відповідачем без зауважень.

Таким, чином, позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 111 627,60 грн., що підтверджується вказаними вище актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які є підписаними сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором підряду № Gі001852 від 06.10.2009 р. не виконав належним чином, підрядні роботи, виконані позивачем на загальну суму 111627,60грн., прийняв, але лише частково їх оплатив (відповідачем сплачено позивачу 70000грн. 28.10.2009 р. та 25 000 грн. 10.03.2010 р., що підтверджується банківськими виписками від 28.12.2009 р. та від 10.03.2010 р., відповідно), таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 16 627,60 грн. основного боргу.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 627,60 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором належним чином та не оплатив виконані позивачем підрядні роботи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 16 627,60 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача:

-          3% річних у сумі 763,10 грн., із них: 477,10 грн. (за період часу з 06.11.2009 р. по 27.12.2009 р.); 246,35 грн. (за період часу з 28.12.2009 р. по 09.03.2010 р.) та 39,65 грн. (за період часу з 10.03.2010 р. по 07.04.2100 р.

-          втрати від інфляції у сумі 5295,92 грн., із них: 2232,55 грн. (за період часу з 06.11.2009 р. по 27.12.2009 р.); 2747,45 грн. (за період часу з 28.12.2009 р. по 09.03.2010р.) та 315,92 грн. (за період часу з 10.03.2010 р. по 07.04.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

У п. 7.1.1. договору сторони визначили, що за прострочку виконання грошового зобов’язання винна сторона зобов’язана сплатити іншій стороні відсотки у розмірі 3 % річних від несплаченої суми.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних у сумі 763,10 грн. та 5295,92 грн. втрат від інфляції, суд вважає не вірними, і вимоги про стягнення цих сум із відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач допустив помилки у кількості днів прострочення, вказав не вірно суму 3 % річних і втрат від інфляції та під час підрахунку втрат від інфляції не врахував положення листа ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 р. та правила округлення чисел.

Таким чином, обґрунтованими є нараховані 3 % річних у розмірі 735,54 грн. та 3936,66грн. втрат від інфляції, а саме:

-          3 % річних: 449,57 грн. (за період часу з 09.11.2009 р. по 27.12.2009 р.); 246,34 грн. (за період часу з 28.12.2009 р. по 09.03.2010 р.) та 39,63 грн. (за період часу з 10.03.2010 р. по 07.04.2100 р.) Таким чином, в частині стягнення 27,56 грн. 3 % річних –суд відмовляє в задоволенні позову;

-          втрати від інфляції: 2232,55 грн. (за період часу з 09.11.2009 р. по 27.12.2009 р., за умови здійснення нормативно-обґрунтованого розрахунку, сума втрат від інфляції за вказаний період, є більшою при її вірному розрахунку, однак право позивача просити менше); 1554,46 грн. (за період часу з 28.12.2009 р. по 09.03.2010 р. без врахування індексів інфляції за грудень 2009 р. та за березень 2010 р.) та 149,65 грн. (за березень 2010 р., в якому індекс інфляції був визначений у розмірі 100,9, а не 101,9, як помилково зазначено позивачем). Крім того, відповідно із приписами листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” (сума внесена за період з першого по п’ятнадцяте число відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з шістнадцятого по тридцять перше, то індексація починається з наступного місяця). Таким чином, в частині стягнення із відповідача втрат від інфляції в сумі 1359,26 грн. суд відмовляє, у зв’язку з необґрунтованістю нарахування цієї суми.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 46 420,20 грн. пені, а саме: за період часу з 06.11.2009 р. по 27.10.2009 р. у сумі 29023,18 грн.; за період часу з 28.12.2009 р. по 09.03.2010 р. у сумі 14986 грн. та за період часу з 10.03.2010 р. по 07.04.2010 р. у сумі 2411 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у п. 7.3.1.1. договору, встановлено, що за прострочку виконання зобов’язань по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вимога позивача про стягнення із відповідача 46 420,20 грн. є такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки: згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, сторони у пункті 7.3.1.2. обумовили, що пеня за порушення грошового зобов’язання по даному договору обмежується розміром і в порядку, передбаченому законом. Наданий позивачем розрахунок пені є невірним, з огляду на неврахування позивачем приписів ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (нарахований позивачем розмірі пені, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня), а також в результаті невірного підрахунку кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем. Таким чином, в частині стягнення із відповідача 41 390,98 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми. В частині стягнення 5029,22 грн. пені, суд задовольняє позовні вимоги, періоди її нарахування співпадають із встановленими судом періодами нарахування 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Наданий представником відповідача контррозрахунок був прийнятий судом до уваги. Відносно заперечень щодо строків розрахунків та нарахування санкцій, судом розрахунки були перевірені, частково позиція відповідача відповідала нормам матеріального права та була врахована при вирішенні спору.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, п/р 26004301155024 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанка»в м. Запоріжжя, МФО 313355, п/р 26007976712518 в філії ПАТ ПУМБ в м.Запоріжжя, МФО 313623, п/р 26002001301139 в ф-ї ПАТ «ОТП Банк»в м.Київ, МФО 300528, п/р 260040175163 в філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Запоріжжя, МФО 313979, п/р 260082053557, в філії ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Запоріжжя, МФО 313827, п/р 260073787 ВАТ «Ерсте Банк», м. Київ, МФО 380009, п/р 26001003125100 ПАТ «ІНГ Банк Україна»м. Київ, МФО 300539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод вентиляційних систем” (69067, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78, код ЄДРПОУ 34268023, р/р 26003203725601 в Запорізькій фа ЗРУ АТ «Банк фінанси та кредит»в м. Запоріжжя, МФО 313731) 16 627 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 60 коп. основного боргу, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 54 коп. 3 % річних; 3 936 (три тисячі дев’ятсот тридцять шість) грн. 66 коп. втрат від інфляції, 5 029 (п’ять тисяч двадцять дев’ять) грн. 22 коп. пені, 263 (двісті шістдесят три) грн. 29 коп. державного мита та 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 10.06.2010 р.