Рішення № 10197225, 09.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.10 Справа № 24/65д/10

Суддя

За позовом Запорізького міського руху “Наше місто-наш дім” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 8А/39)

До відповідачів: 1. Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна 206);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Призма Альфа” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; поштова адреса: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 33, 13 поверх);

3. Запорізьке обласне управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України (69000, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 15-В)

4. Державне підприємство “Запорізьке лісомисливське господарство” Запорізького обласного управління лісового господарства (69117, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 15-В)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача - не прибув

Від відповідача 1 - Боханова О.О. (дов. № 01-17/208 від 09.02.2009р.);

Від відповідача 2 –не прибув

Від відповідача 3 –Куропятнікова Н.М. (дов. № 01-8/94 від 03.02.2010р.);

Від відповідача 4 - Жданюк В.В. (дов. № 01-08/344 від 12.04.2010р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ “Призма Альфа”, та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 227у.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/65д/10, судове засідання призначено на 22.02.2010р. Ухвалою суду від 22.02.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.03.2010р. Ухвалою суду від 09.03.2010р. на підставі ст. 24 ГПК України до участі у справі № 24/65д/10 залучено інших відповідачів, а саме: Запорізьке обласне управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України, м. Запоріжжя, та Державне підприємство “Запорізьке лісомисливське господарство” Запорізького обласного управління лісового господарства, м. Запоріжжя. Розгляд справи розпочато заново. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 12.04.2010р., потім – на 21.05.2010р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 21.05.2010р. в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі № 24/65д/10 продовжено до 09.06.2010р. Ухвалою суду від 21.05.2010р. розгляд даної справи відкладено на 09.06.2010р.

09.06.2010р. справу розглянуто, оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові, мотивуючи, зокрема, наступним. На даний час здійснена вирубка лісу в районі Кривої Бухти на Набережній автомагістралі площею 5,5 га в 2006-2007р. для побудови торгово-розважального комплексу, більш відомого, як супермаркет «ОКЕЙ». Знищена ділянка лісу площею 5,5 га з 1958р. і до її продажу знаходилась у віданні Запорізького лісництва державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство»Запорізького обласного управління лісового господарства (квартал № 8, ділянка № 5). Вирублений ліс на цій ділянці відносився до лісів першої групи - міські ліси і представляв собою вкриту лісом площу на якій росли такі лісові культури, як сосни кримські і тополі чорні. Запорізькою міською радою були винесені наступні рішення стосовно виводу даної земельної ділянки з рекреаційної зони та продажу її на аукціоні: 1) 20.04.2005р. Рішенням Запорізької міської ради № 43 затверджено перелік земельних ділянок у м. Запоріжжя, визначених для продажу на аукціоні, серед них земельна ділянка на Прибережній автомагістралі площею 5,77 га з функціональним призначенням - комплекс житлової забудови. 2) 15.09.2005р. Рішенням Запорізької міської ради № 17 внесено зміни в додаток до рішення Запорізької міської ради № 43 від 20.04.2005р. «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», а саме змінили функціональне призначення земельної ділянки на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти площею 5,5 га. на спортивно-розважальний комплекс. 3) 30.11.2005р. Рішенням Запорізької міської ради № 60: - внесено зміни до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти; - виключено зі складу земель рекреаційного призначення земельну ділянку на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти; - внесено зміни до рішення міської ради від 15.09.2005р. № 17 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 20.04.2005р. № 43 «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», затвердження відповідної технічної документації та стартової ціни продажу», а саме: в п. З рішення замість слів «...спортивно-розважальний комплекс...»читати «...торговельно-розважальний комплекс...»; п. 6 рішення викласти у редакції: «Запорізькому міському управлінню ресурсів вжити заходів щодо проведення експертної оцінки з урахуванням зміни функціонального призначення земельної ділянки на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти.»; 4) 03.02.2006р. в м. Запоріжжя, на виконання вищевказаних рішень Запорізької міської ради, проведено земельний аукціон, на якому земельна ділянка загальною площею 55 000 кв. м., розташована в м. Запоріжжя, Прибрежна автомагістраль (район Кривої бухти), з функціональним призначенням торгівельно-розважальний комплекс продана за 34 030 000 грн.; 5) 09.02.2006р. (чомусь в м. Києві) - укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки між Запорізькою міською радою в особі її голови Карташова Є.Г. з переможцем аукціону - ТОВ «Призма Альфа». Після цього, ліс був вирублений, а на його місці був збудований торговельний комплекс, який належить Відповідачу-2 - ТОВ «Призма Альфа», та якому надана юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 1-Б.

Висновок Запорізького обласного управління лісного господарства про надання згоди на вилучення запитуваної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради був наданий лише після її продажу - 16.03.2006р. (попередній висновок Запорізького обласного управління лісного господарства від 24.01.2006р. був відізваний управлінням на підставі Протесту прокуратури Запорізької області). Рішення про вилучення даної земельної ділянки Запорізькою міською радою взагалі не приймалося.

Вважає, що рішення Запорізької міської ради щодо продажу вказаної земельної ділянки винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, з огляду на наступне. 1. Запорізька міська рада не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, виходячи з положень п. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 3 ст. 29 Лісового кодексу України (зі змінами і доповненнями, що були внесенні на час прийняття даних рішень та укладення спірного договору). Так, вилучення зазначеної земельної ділянки у постійного користувача - Запорізького обласного управління лісового господарства, мав повноваження лише Кабінет Міністрів України. В розумінні ст. 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка, яка була надана Запорізькому обласному управлінню лісового господарства на підставі Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів № 513 від 02.12.1958р. в постійне користування для посадки лісу, до земель комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя не належала. Отже, рішення Запорізької міської ради та в подальшому укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки вчиненні з перевищенням повноважень. 2. Мало місце порушення порядку вилучення земель, передбаченого ст. 149 Земельного кодексу України. 3. Відсутня згода землекористувача на момент продажу земельної ділянки. На момент продажу земельної ділянки 09.02.2006р., згоди Запорізького обласного управління лісного господарства, як постійного землекористувача цією земельною ділянкою, не було. Висновок про надання згоди на вилучення запитуваної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради був наданий вже після її продажу, - 16.03.2006р. Попередній висновок Запорізького обласного управління лісного господарства від 24.01.2006р. був відізваний управлінням на підставі Протесту прокуратури Запорізької області. 4. Мало місце порушення екологічних прав громадян, а саме: ігноруванням Запорізькою міською радою вимог ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а звідси і порушення ст. ст. 16, 50 Конституції України, ст. 9, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», принципу 1 Стокгольмської Декларації по навколишньому середовищу від 16.06.72р.

Вважає, що порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсною угоди стосовно даної земельної ділянки, оскільки ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання правочину недійсним, якщо в момент вчинення правочину не було додержано сторонами вимог актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині, на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади. Вважає, що даний договір не відповідає вимогам закону, а тому підлягає визнанню недійсним. Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З огляду на наведене, Запорізька міська рада не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання даного Договору, а тому даний Договір з цих підстав підлягає визнанню недійсним, так як Запорізька міська рада не мала права розпоряджатися земельною ділянкою, яка їй не належить. На підставі викладеного, позивач вважає, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним із застосуванням реституції.

Крім того, тим, що Запорізька міська рада не проінформувала населення м. Запоріжжя про прийняття таких рішень, вона порушила право позивача щодо внесення пропозицій та висловлення власної думки з приводу цього. Вважає, що продаж даної земельної ділянки, з подальшим знищенням лісового масиву загальною площею 5,5 га, зачіпають інтереси мешканців м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач 1 - Запорізька міська рада, проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав. По-перше, Запорізька міська рада мала повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, що вбачається із змісту ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 10, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 116 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. По-друге, позивач стверджує, що згідно ст. 149 ЗК України зі змінами, внесеними до Земельного кодексу України від 08.02.2006р., до компетенції Кабінету Міністрів України віднесені також вилучення лісів понад 1 га. Але, зазначені зміни вступили в дію лише 31.03.2006р., а 08.02.2006р. був тільки прийнятий Закон України «Про внесення змін до Лісового кодексу України»від 08.02.2006р. № 3404-ІV . Отже, дана норма почала регулювати питання вилучення земельних ділянок (ліси першої групи) понад 1 га після: - прийняття рішень Запорізькою міською радою «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні»від 20.04.2005р. № 43; «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 20.04.05 № 43 «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», затвердження відповідної технічної документації та стартової ціни продажу від 15.09.2005р. № 17; «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти»від 30.11.2005р. № 60; - проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону, який оформлений згідно протоколу, що був затверджений Запорізькою міською радою, в особі міського голови; - укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р. між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Призма Альфа” (зареєстрований в реєстрі нотаріусом за № 227у); - отримання ТОВ «Призма Альфа»Державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020626100008 від 17.03.2006р. Крім того, відповідач-1 також зауважив, що п. 3 ст. 29 Лісового кодексу України, який діяв на час прийняття даних рішень та укладення спірного договору, був наступного змісту: «До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить: ...3) встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду;...». Позивач стверджує, що до особливо захисних земельних ділянок лісового фонду відносяться ліси першої групи, але жодного нормативного підтвердження такого тлумачення не надано. До того ж, згідно з ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України, віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством. Стаття 15 Лісового кодексу України зазначає, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування та припинення права користування ними;... 6) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції. На підставі ст. 21 Лісового кодексу України постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України. Стаття ж 20 ЗК України регулює встановлення та зміну цільового призначення земель, на підставі якої та керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»Запорізька міська рада прийняла рішення «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти»від 30.11.2005р. № 60, згідно з п. 2 якого виключено зі складу земель рекреаційного призначення земельну ділянку на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти. Отже, з огляду на викладене повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на момент його здійснення мала саме Запорізька міська рада.

По-друге, щодо вилучення земельної ділянки в районі Кривої бухти на Прибережній автомагістралі. Позивач посилається та описує порядок примусового припинення прав на земельну ділянку та її викуп (вилучення), що регулюється ст.ст. 143 та 149 ЗК України. Але, зазначені норми законодавства неможливо застосовувати в даному випадку, так як згідно з ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, п. а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Стаття 142 ЗК України, зазначає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Листом від 24.01.2006р. № 01-8/40 Запорізьким обласним управлінням лісового господарства був наданий висновок по відводу земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, в якому чітко зазначено, що «Запорізьке обласне управління лісового господарства дає згоду на відведення запитуваної земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, яка призначена для продажу на аукціоні». Таким чином, землекористувач - Запорізьке обласне управління лісового господарства, добровільно відмовився від права користування спірною земельною ділянкою.

          По-третє, як зазначалось вище, землекористувач надавав згоду ще до моменту продажу земельної ділянки, а саме згода була надана 24.01.2006р., а договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений 09.02.2006р. Щодо того, що зазначений висновок Запорізького обласного управління лісового господарства був відізваний управлінням на підставі протесту прокуратури Запорізької області, пояснюємо наступне. Згідно листа від 10.02.2006р. № 01-8/107 Запорізьке обласне управління лісового господарства відізвав висновок за № 01-8/40 від 24.01.2006р. про надання згоди на передачу земельної ділянки. Наявність даного листа не може враховуватись при задоволенні позову, виходячи з наступного: по-перше, чинне законодавство не передбачає відмови від відмови та її відкликання, а фактично згода на відведення - є відмовою від користування, в даному випадку частиною земельної ділянки, по-друге, факт відмови приймається до уваги в момент її вчинення, в даному випадку міська рада врахувала його в момент надходження, тобто 24.01.2006р., наслідком чого було проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону; укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «Призма Альфа»; отримання ТОВ «Призма Альфа»Державного акту на право власності на земельну ділянку. Тобто, Запорізька міська рада в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства продала спірну земельну ділянку з урахуванням згоди попереднього землекористувача на момент продажу. Крім того, в подальшому, а саме листом від 16.03.2006р. № 01-8/188 Запорізьке обласне управління лісового господарства підтвердило свою згоду на вилучення запитуваної земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, тобто надало повторний висновок.

По-четверте, Запорізька міська рада не порушувала екологічні права громадян - мешканців м. Запоріжжя, так як земельна ділянка була продана з урахуванням відшкодування завданих збитків, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»в сумі 275 000,00 грн., а також відшкодування розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з земель державного лісового фонду згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279 в сумі 827 970,00 грн.

Крім того, згідно рішення Запорізької міської ради «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти» від 30.11.2005р. № 60 були внесені зміни до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти та виключено зі складу земель рекреаційного призначення земельну ділянку на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти, що було погоджено Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО» щодо внесення змін до містобудівної документації на розташування торговельного центру.

Також, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,5 га по Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти, яка виставляється на торги (аукціон) для розташування торговельно-розважального комплексу, пройшов державну землевпорядну експертизу та отримав 31.01.2006р. висновок № 228, який затверджений заступником начальника обласного головного управління земельних ресурсів, та щодо підсумкової оцінки якості розглянутої документації - землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та може бути погоджена при умові усунення зауважень, які в подальшому були усунені.

Отже, при продажу спірної земельної ділянки було передбачено відшкодування збитків Запорізькому обласному управлінню лісового господарства, кошти яких можуть бути направлені на висадження лісових культур, в тому числі сосни кримської та тополі чорної.

Вважає, що договір з цих підстав може бути визнаний нечинним лише в тому разі, якщо його зміст суперечить ЦК, іншим актам законодавства саме на момент його укладання. Так, на момент укладення відповідачами спірного договору рішення Запорізької міської ради щодо наміру продажу земельної ділянки, проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону, були чинними, ніким не оскаржувались, недійсними не визнавались, умови договору у повній мірі відповідали умовам прийнятого рішення. Тому відсутні підстави визнавати договір недійсним.

До того ж, позивач не є стороною по оспорюваному договору, а тому даний договір ніяким чином не може порушувати його прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, у Позивача немає підстав звертатись до суду з зазначеним позовом. Просить у позові відмовити повністю.

Також, 09.03.2010р. до господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, де Запорізька міська рада звертає увагу на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України. Позивач не вказав, коли саме він довідався про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Але, якби навіть і вказав, то ним все одно пропущений строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), так як інформація у сфері земельних відносин є загальнодоступною та розміщується на офіційному порталі Запорізької міської ради, тим більше, оголошення про проведення земельного аукціону по продажу права власності на земельну ділянку, в тому числі спірну, було опубліковано в друкованому засобі масової інформації, та проведення самого земельного аукціону було відкритим, та будь-яка особа могла бути присутньою на ньому. Отже перебіг строку позовної давності розпочався 03.02.2006р. та, відповідно, скінчився 03.02.2009р., а позивач звернувся за даним позовом до суду у січні 2010р.

Відповідач 2 - ТОВ «Призма Альфа», проти позову заперечило в повному обсязі, так як позовні вимоги позивача є безпідставними і не обґрунтованими, зокрема, з наступних підстав. Строк позовної давності, що встановлений ст. 257 ЦК України, скінчився 08.02.2009р. Тобто позивач не тільки не являвся стороною спірного договору, але і подав позов по закінченню строку позовної давності. Також, позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтував, як саме договір купівлі-продажу земельної ділянки порушує його законні права та інтереси, а також не зазначив недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки. В позовній заяві позивач посилається, зокрема, на Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, тобто вважає, що він є нібито громадською природоохоронною організацією. Але, ст. 21 цього Закону визначено обмежене коло прав громадських природоохоронних об’єднань, і не надано жодного права звертатися до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. Крім того, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки жодним чином не порушує та не порушував конституційні права і свободи людини і громадян, а тим паче позивача. Підтвердження порушення прав і свобод людини і громадянина є наявність вини, як складової порушення таких прав. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним. Позивач не надав доказу встановлення вини Відповідача-1 та Відповідача-2. До того ж, відповідно до діючого на день укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме: до Земельного кодексу України, який діяв на день укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 «Про порядок визнання та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», Постанови Кабінету міністрів України від 17.11.1997р. № 1279р. «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»відповідач-2 відшкодував збитки в повну об'ємі, що були пов'язані із укладанням такого договору, а саме: - сплатив 275 000,00 грн. - компенсації збитків по вилученню земель, відповідно до рахунку №176 від 22.03.2006 р. наданого ДП «Запорізьке ЛМГ»; - сплатив 827970,00грн. відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Отже відповідач-2 відповідно до діючого законодавства України відшкодував відповідні втрати, які були передбачені на той момент та жодним чином не порушував екологічних прав громадян.

Також, враховуючи положення ст. 1 ГПК України, у позивача не має жодних підстав звертатися до суду з зазначеним позовом. Як видно із матеріалів справи Позивач не є ані стороною по договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також; не був ані власником або користувачем земельної ділянки, яка є предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки, а отже договір купівлі-продажу земельної ділянки ніяким чином не може порушувати його прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, позивач в позовній заяві жодним чином не довів недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до положень ст. 648 ЦК України. Також відповідач-2 відмітив, що протокол шостого земельного аукціону (на якому був виставлений лот № 3 земельна ділянка, загальною площею 55000 кв. м, за адресою м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль (район Кривої бухти), функціональне призначення: торгівельно-розважальний комплекс, та переможцем якого стало ТОВ “Призма Альфа”) в судовому порядку не визнався не дійсним, судових спорів щодо порядку проведення аукціону не було, а також, аукціон не визнавався такими що не відбувся. Тим паче, між відповідачем-1 та відповідачем-2 немає жодного спору з приводу визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

У судовому засіданні 20.05.2010р. відповідач-2 заявив клопотання про припинення провадження у справі № 24/65д/10, оскільки, позовна заява подана в інтересах третіх осіб (громадян), а не в інтересах позивача; між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини врегульовані ЦК України, ГК України іншими актами господарського і цивільного законодавства (між позивачем та відповідачами немає жодних господарських відносин), а тому такі спори вирішенню господарськими судами України не підлягають.

Відповідач-4 вказав про наступне, виконавчий комітет Запорізької міської ради звернувся до Запорізького обласного управління лісового господарства з питанням надання згоди на вилучення із користування земельної ділянки площею5,5 га в районі Кривої бухти. Запорізьке обласне управління лісового господарства, в свою чергу, звернулось до підпорядкованого йому державного підприємства “Запорізьке лісомисливське господарство” за наданням характеристики запитуваної земельної ділянки. На підставі характеристики виконавчому комітету Запорізької міської ради був наданий висновок про можливість вилучення земельної ділянки. Щодо ненадання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки, то із позовної заяви вбачається, що така згода була надана. Але, при наданні характеристики, ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” в тексті було висловлене прохання про надання автотракторної допомоги для здійснення захисту лісових насаджень. Надаючи свій висновок від 24.01.2006р. Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства спиралось на характеристику надану ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” та продублювало зазначене прохання. Саме з цього приводу прокуратурою Запорізької області було подано протест, у зв’язку з тим, що в тексті висновку не повинні міститись подібні прохання. Отже з приводу самого надання висновку, чи згоди на відведення земельної ділянки прокуратура не заперечувала. На підставі протесту прокуратури вищезгаданий висновок від 24.01.2006р. був виправлений, але зареєстрований новим числом (16.03.2006р.)

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Запорізької міської ради № 43 від 20.04.2005р., № 17 від 15.09.2005р. і № 60 від 30.11.2005р. було прийнято рішення про проведення аукціону, на якому було виставлено лот № 3 - земельна ділянка, загальною площею 55 000 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль (район Кривої бухти), функціональне призначення: торгівельно-розважальний комплекс.

Відповідно до протоколу шостого земельного аукціону від 03.02.2006р., переможцем аукціону стало ТОВ «Призма Альфа»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 34001452), яке запропонувало за згадану земельну ділянку найвищу ціну у розмірі 34030000,00 грн.

На підставі чого, 09.02.2006 року між Запорізькою міською радою (продавець, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Призма Альфа” (покупець, відповідач-2 у справі) був укладений договір купівлі-продажу земельно ділянки, за умовами якого, продавець передав у власність покупця земельну ділянку площею 55000 кв.м., за адресою: Прибережна автомагістраль, в межах згідно з планом земельної ділянки, а покупець зобов’язався прийняти у власність земельну ділянку та сплатити за неї ціну відповідно до умов цього договору.

09.02.2006р. цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 227у.

Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів № 2072264 від 09.02.2006р. виданого Приватним нотаріусом Личиною О.В. слідує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, 55000 кв.м., кадастровий номер: 2310100000:01:009:0025, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Набережна автомагістраль зареєстровано в державному реєстрі правочинів за номером № 1141854.

Після чого, ТОВ “Призма Альфа” отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020626100008 від 17.03.2006р.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р., укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Призма Альфа” повинен бути визнаний недійсним з підстав, викладених у позові.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають на наступних підставах.

          Приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і застосувати передбачені законом наслідки.

Визнаючи договір недійсним, за загальним правилом, суд зобов’язаний вирішити питання про наслідки недійсності договору. Зокрема, застосувати двосторонню реституцію: по недійсній угоді кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

Оскільки позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, його права не підлягають захисту, шляхом задоволення позову про визнання недійсним договору, укладеного між іншими особами, стороною якого він не є, із застосуванням правового механізму щодо двосторонньої реституції, оскільки результатом можливого задоволення позову стало б повернення земельної ділянки не позивачу, а державі (до відання Запорізької міської ради).

Захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені законом.

Що стосується, твердження позивача, що мало місце порушення Запорізькою міською радою прав мешканців м. Запоріжжя на безпечне довкілля та що рішення Запорізької міської ради щодо продажу земельної ділянки винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права спростовуються наступним.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесене, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, тобто питання надання в оренду чи у власність земельних ділянок.

Відповідно до ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, тобто Запорізькій міській раді Законом надано повноваження розпоряджатись землями в м. Запоріжжі.

Приписами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Що стосується посилання позивача на те, що згідно з ст. 149 ЗК України зі змінами, внесеними до Земельного кодексу України від 08.02.2006р., до компетенції Кабінету Міністрів України віднесені також вилучення лісів понад 1 га. Але, зазначені зміни вступили в дію лише 31.03.2006р., а 08.02.2006р. був тільки прийнятий Закон України «Про внесення змін до Лісового кодексу України»від 08.02.2006р. № 3404-ІV.

Отже, по-перше, дана норма почала регулювати питання вилучення земельних ділянок (ліси першої групи) понад 1 га після: - прийняття рішень Запорізькою міською радою «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні»від 20.04.2005р. № 43; «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 20.04.05 № 43 «Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», затвердження відповідної технічної документації та стартової ціни продажу від 15.09.2005р. № 17; «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти»від 30.11.2005р. № 60; - проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону, який оформлений згідно протоколу, що був затверджений Запорізькою міською радою, в особі міського голови; - укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р. між Запорізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “Призма Альфа” (зареєстрований в реєстрі нотаріусом за № 227у); - отримання ТОВ «Призма Альфа»Державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земля та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020626100008 від 17.03.2006р.

По-друге, п. 3 ст. 29 Лісового кодексу України, який діяв на час прийняття даних рішень та укладення спірного договору, був наступного змісту: «До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить: ...3) встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду;...». Позивач стверджує, що до особливо захисних земельних ділянок лісового фонду відносяться ліси першої групи, але жодного нормативного підтвердження такого тлумачення не надано.

По-третє, згідно з ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України, віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством. Стаття 15 Лісового кодексу України зазначає, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування та припинення права користування ними;... 6) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції. На підставі ст. 21 Лісового кодексу України постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Стаття 20 ЗК України регулює встановлення та зміну цільового призначення земель, а саме, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі ст. 20 Земельного кодексу України про повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення та зміни цільового призначення земель, Запорізька міська рада прийняла рішення «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти»від 30.11.2005р. № 60, згідно п. 2 якого виключено зі складу земель рекреаційного призначення земельну ділянку на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти.

Отже, з огляду на викладене повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на момент його здійснення мала саме Запорізька міська рада.

Щодо вилучення земельної ділянки в районі Кривої бухти на Прибережній автомагістралі. Позивач посилається та описує порядок примусового припинення прав на земельну ділянку та її викуп (вилучення), що регулюється ст.ст. 143 та 149 ЗК України. Але, зазначені норми законодавства неможливо застосовувати в даному випадку, так як згідно з ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, п. а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Стаття 142 ЗК України, зазначає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Листом від 24.01.2006р. № 01-8/40 Запорізьким обласним управлінням лісового господарства був наданий висновок по відводу земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, в якому чітко зазначено, що «Запорізьке обласне управління лісового господарства дає згоду на відведення запитуваної земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, яка призначена для продажу на аукціоні».

Таким чином, землекористувач - Запорізьке обласне управління лісового господарства, добровільно відмовився від права користування спірною земельною ділянкою.

          Щодо наявності згоди землекористувача на момент продажу земельної ділянки слід зазначити про наступне. Виконавчий комітет Запорізької міської ради звернувся до Запорізького обласного управління лісового господарства з питанням надання згоди на вилучення із користування земельної ділянки площею 5,5 га в районі Кривої бухти. Запорізьке обласне управління лісового господарства, в свою чергу, звернулось до підпорядкованого йому державного підприємства “Запорізьке лісомисливське господарство” за наданням характеристики запитуваної земельної ділянки. На підставі характеристики виконавчому комітету Запорізької міської ради був наданий висновок про можливість вилучення земельної ділянки. Але, при наданні характеристики, ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” в тексті було висловлене прохання про надання автотракторної допомоги для здійснення захисту лісових насаджень. Надаючи свій висновок від 24.01.2006р. Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства спиралось на характеристику надану ДП “Запорізьке лісомисливське господарство” та продублювало зазначене прохання. Як вбачається із пояснень відповідача-4 , саме з цього приводу прокуратурою Запорізької області було подано протест, оскільки в тексті висновку не повинні міститись подібні прохання. Отже з приводу самого надання висновку, чи згоди на відведення земельної ділянки прокуратура не заперечувала. На підставі протесту прокуратури вищезгаданий висновок від 24.01.2006р. був виправлений, але зареєстрований новим числом (16.03.2006р.).

В даному випадку міська рада врахувала згоду на вилучення запитуваної земельної ділянки в момент її надходження, тобто - 24.01.2006р., наслідком чого було проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону; укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «Призма Альфа»; отримання ТОВ «Призма Альфа»Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, в подальшому, а саме листом від 16.03.2006р. № 01-8/188 Запорізьке обласне управління лісового господарства підтвердило свою згоду на вилучення запитуваної земельної ділянки площею 5,5 га виконавчому комітету Запорізької міської ради, тобто надало повторний висновок.

Щодо твердження позивача про наявність порушення екологічних прав громадян слід зазначити таке.

Земельна ділянка була продана з урахуванням відшкодування завданих збитків, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»в сумі 275 000,00грн., а також відшкодування розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з земель державного лісового фонду згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279 в сумі 827 970,00грн., які найшли своє відображення в Акті визначення збитків лісогосподарського виробництва в зв'язку з відведенням земельної ділянки, Розрахунку збитків лісогосподарського виробництва по ділянці держлісфонду в кварталі № 8 виділу 5 площею 5,5 га та Розрахунку розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з земель відповідно. Розрахунок збитків затверджений директором ДП «Запорізьке ЛМГ»13.01.2006р. та Розрахунок розміру втрат був погоджений відповідальним представником замовника, начальником обласного управління земельних ресурсів 13.02.2006р. та затверджений заступником голови облдержадміністрації 16.02.2006р.

Крім того, відповідно до рішення Запорізької міської ради «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти»від 30.11.2005р. № 60 були внесені зміни до містобудівної документації щодо розміщення торговельного центру на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти та виключено зі складу земель рекреаційного призначення земельну ділянку на Прибережній магістралі в районі Кривої бухти, що було погоджено Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО»щодо внесення змін до містобудівної документації на розташування торговельного центру.

Також, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,5 га по Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти, яка виставляється на торги (аукціон) для розташування торговельно-розважального комплексу, пройшов державну землевпорядну експертизу та отримав 31.01.2006р. висновок № 228, який затверджений заступником начальника обласного головного управління земельних ресурсів, та щодо підсумкової оцінки якості розглянутої документації - землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та може бути погоджена при умові усунення зауважень, які в подальшому були усунені.

Отже, при продажу спірної земельної ділянки було передбачено відшкодування збитків Запорізькому обласному управлінню лісового господарства, кошти яких можуть бути направлені на висадження лісових культур, в тому числі сосни кримської та тополі чорної.

До того ж, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 02.12.58 № 513 «Про відведення Запорізькому лісгоспу земельної ділянки в районі Кривої бухти для посадки дерев»від 15.03.1006р. № 85 було приведено у відповідність до фактичних обставин площу земельної ділянки, яку використовує Запорізьке обласне управління лісового господарства, а саме пункт 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.12.58 № 513 «Про відведення Запорізькому лісгоспу земельної ділянки в районі Кривої бухти для посадки дерев»після слів «передати 66 га»читати: «передати 60,5 га».

Вказане рішення виконкому міськради від 15.03.2006р. № 85 було затверджене рішенням Запорізької міської ради від 17.03.2006р. № 32 «Про затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.03.06 № 85 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.12.58 № 513 «Про відведення Запорізькому лісгоспу земельної ділянки в районі Кривої бухти для посадки дерев».

Частина 1 статті 648 Цивільного кодексу України зазначає, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

При цьому не було доведено порушення прав позивача укладанням відповідачами спірного договору.

На підставі ст. 215 ЦК України визначальним фактором при визнанні угоди недійсною є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже зазначаємо, що договір з цих підстав може бути визнаний недійсним лише в тому разі, якщо його зміст суперечить ЦК, іншим актам законодавства саме на момент його укладання.

На момент укладення відповідачами спірного договору, рішення Запорізької міської ради щодо наміру продажу земельної ділянки, проведення 03.02.2006р. шостого земельного аукціону були чинними, ніким не оскаржувались, недійсними не визнавались, умови договору у повній мірі відповідали умовам прийнятого рішення.

Тому суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Отже, вищезазначені рішення міської ради є такими, що підлягають обов'язковому виконанню. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Також, відповідно до ст. 648 ЦК України, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

В матеріалах справи відсутня доведеність невідповідності вимогам закону оспорюваного договору купівлі-продажу землі, а навпаки, на підставі вищевказаного, договір відповідає вимогам закону, тому не має підстав визнавати зазначений договір недійсним.

На підставі п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин. Згідно норм вказаного Закону міська рада є органом місцевого самоврядування, який працює колегіально в сесійному порядку, а рішення приймаються шляхом голосування більшістю голосів.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Оскільки функція розпорядження спірною земельною ділянкою належить Запорізькій міській раді, тому остання має вільно це робити на власний розсуд.

Суд вважає позовні вимоги з підстав, які заявлено по даному предмету спору необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову відмовляється.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України “09”.06.2010р.

суддя Т.А. Азізбекян

Суддя Т.А. Азізбекян