Рішення № 10197183, 01.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.10 Справа № 16/57/10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Май СП” (72309, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Бронзоса, 41, кв.17, код ЄДРПОУ 33853001)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний” (72142, с.Інзівка Приморського району Запорізької області, вул.Радянська, 8, код ЄДРПОУ 31467717)

про стягнення 821233,43 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

          Представники учасників:

від позивача - Скорина С.Г. (директор), Притула І.І. (дов.б/н від 01.04.10)

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ “Май СП” заявлено позов про стягнення на його користь з ТОВ “Вільний” 456719,66 грн., з яких 286037,49 грн. –основний борг за укладеним сторонами договором поставки б/н від 05.01.2008, 49970,05 грн. –пеня, 53887,66 грн. –штраф, 17858,11 грн. –3% річних та 48966,66 грн. –сума втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/57/10 з призначенням судового засідання на 08.04.2010. Ухвалою суду від 08.04.2010 розгляд справи відкладався до 22.04.2010, ухвалою від 22.04.2010 –до 05.05.2010, ухвалою від 05.05.2010 –до 21.05.2010. Ухвалою від 14.05.2010 судове засідання з 21.05.2010 було перенесено на 27.05.2010. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 05.05.2010 процесуальний строк вирішення спору було продовжено на один місяць, до 07.06.2010. В засіданні 27.05.2010 оголошувалася перерва до 01.06.2010. В засіданні 01.06.2010 рішення суду оголошено в повному обсязі.

Позивач поданими заявами, які були у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняті судом, змінював розмір позовних вимог. Остаточно просить стягнути з відповідача 821233,43 грн., з яких 537741,74 грн. –сума основного боргу за договором поставки б/н від 05.01.2008, 62526,28 грн. –пеня, 53774,17 грн. –штраф, 29439,63 грн. –3% річних та 137751,61 грн. –сума втрат від інфляції. Щойнозазначені вимоги (збільшені) є предметом розгляду справи.

Позивач позовні вимоги підтримав. Обґрунтував положеннями ст.ст.526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.194, 231, 232, 265 Господарського кодексу України та умовами договору поставки від 05.01.2008 між сторонами. Вказав на те, що в період з 06.01.2008 по 08.10.2008 на підставі договору позивачем відповідачу було поставлено продукцію технічного призначення на загальну суму 540241,74 грн., вартість якої відповідач оплатив лише частково, в сумі 2500,00 грн., та має заборгованість в розмірі 537741,74 грн. Відповідно до умов договору за прострочення оплати партій поставок позивачу за період з 21.01.2008 по 23.04.2009 нараховано пеню, сума якої склала 62526,28 грн., а також пред`явлено штрафні санкції, розмір яких склав 53774,17 грн. Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу за період прострочення з 21.01.2008 по 20.05.2010 на суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення 3% річних, що склало 29439,63 грн., а також суму втрат від інфляції, яка склала 137751,61 грн. Позивач просить позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду відзив. Звернув увагу на те, що у складеному 09.04.2010 позивачем акті звірки ним самим вказується про існуючу заборгованість у розмірі 286037,49 грн. - з врахуванням оплати поставок за платіжними дорученнями від 20.02.2008 на суму 100000,00 грн., від 08.08.2008 на суму 140000,00грн., від 19.08.2008 на суму 100000,00 грн. та від 08.10.2008 на суму 2500,00 грн., а всього на суму 342500,00 грн., але, збільшивши розмір позовних вимог позивач врахував лише платіж в сумі 2500,00 грн. Відповідач стверджує, що продукція, яка була безпосередньо поставлена позивачем відповідачу повністю оплачена в сумі 342500,00 грн., а інші документи, що вказують на поставку продукції понад цієї суми, ніякого фактичного підґрунтя не мають. Відповідач вважає, що заявлення позову пов’язане з незаконним відчуженням коштів ТОВ “Вільний” та зловживанням службовим становищем колишнім генеральним директором Тутовим, відносно незаконних дій якого прокуратурою Приморського району було порушено кримінальні справи. Також відповідач відзначив, що господарським судом розглядаються справи за позовами Тутова до ТОВ “Вільний”, якими ним оскаржується рішення загальних зборів учасників ТОВ “Вільний” про виключення його зі складу учасників товариства. За таких обставин відповідач вважає, що договір поставки від 05.01.2008 був підписаний Тутовим, як генеральним директором, заднім числом та вже після його звільнення з займаної посади, і тому вимоги позивача до ТОВ “Вільний” є безпідставними та спрямованими на незаконне заволодіння коштами ТОВ “Вільний”. Відповідач просить в позові відмовити.

           Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд знайшов підстави для задоволення позову з огляду на таке.

          Встановлено, що 05.01.2008 між ТОВ “Май-СП” та ТОВ “Вільний” було укладено договір поставки (далі –Договір), за пунктом 1.1 якого ТОВ “Май-СП” зобов’язалося продати, а ТОВ “Вільний” прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, кількісні та якісні характеристики якої вказуються у видаткових та податкових накладних, що додаються до Договору та являються його невід’ємними частинами.

          Пунктом 9.1 Договору строк його дії встановлено з моменту підписання до 31.08.2009, з умовою можливої пролонгації за погодженням сторін.

          Пунктом 5.2, 5.3 Договору узгоджено, що оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

          Пункт 6.3 Договору на випадок невиконання або неналежного виконання покупцем договірних зобов’язань передбачає відповідальність останнього у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення, а на випадок прострочення понад 30 днів –додатково штраф в розмірі 10% від суми невиконаного зобов’язання.

          Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Суду представлені видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату (оригінали оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи), якими підтверджується, що протягом дії Договору та на його виконання –з 06.01.2008 по 08.10.2008 ТОВ “Май-СП” передало, а ТОВ “Вільний” прийняло товар –запчастини, комплектуючі деталі до сільськогосподарської техніки, т.ішн на загальну суму 540241,74 грн.

          Від імені відповідача товар отриманий представником за довіреністю від 05.01.2008 зі строком дії до 30.12.2008, яка позначена як додаток до договору поставки від 05.01.2008 та є наявною у позивача.

          Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

          Судом досліджені названі документи, після чого з’ясовано, що рахунки на оплату пред’являлися до оплати в день передачі-отримання товару.

          Судом звернуто увагу, що у видаткових накладних конкретні посилання до Договір відсутні, але їх слід визнати невід’ємними частинами Договору, як то передбачено п.1.1 Договору (зміст наведено вище), внаслідок такого.

Накладні не містять посилань на будь-які інші підстави передачі товару (інший договір, замовлення, специфікація тощо).

Дати спірних поставок відповідають терміну дії Договору.

Доказів перебування сторін в період спірних поставок у відносинах, врегульованих іншим договором, суду не представлено.

          Натомість, пунктом 3.2 Договору узгоджено, що умови платежів, при дотриманні яких здійснюється поставка товару, та конкретний строк поставки партії товару вказуються у відповідних видатковій та податковій накладних.

          Видаткові накладні містять необхідні, узгоджені Договором дані –найменування постачальника та одержувача, реквізити постачальника, по яких мають бути здійснені платежі за отриманий товар.

          Зміст податкових накладних відповідає змісту видаткових накладних, але податкові накладні не розцінюються судом, як невід’ємні частини Договору, оскільки є односторонніми звітними документами. Проте, це не впливає на вирішення спору.

          Таким чином, факт поставок позивачем відповідачу товарів за представленими видатковими накладними на загальну суму 540241,74 грн. на підставі укладеного Договору слід визнати доведеним.

          Позивач зазначив, що відповідач здійснив оплату за Договором на суму 2500,00 грн. та заявив до стягнення суму заборгованості в розмірі 537741,74 грн.

          Наявність заявленої до стягнення заборгованості доведена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню.

          Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем відповідачу нараховані 3% річних за період прострочення з 21.01.2008 по 20.05.2010, розмір яких склав 29439,63 грн., а також вирахувано та заявлено суму втрат від інфляції, яка склала 137751,61 грн.

          Заявлення вказаних сум є правомірним, розрахунки здійсненні з врахуванням прострочення за окремими партіями поставок, є обґрунтованими, а тому суми 3% річних та втрат від інфляції також підлягають стягненню.

          У відповідності до п.6.3 Договору позивач за період прострочення з 21.01.2008 по 23.04.2009 заявив до стягнення пеню, розмір якої склав 62526,28 грн.

          Сума заявленої пені відповідає Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, а також ст.232 Господарського кодексу України. Пеня розрахована за прострочення по окремих партіях поставок. Визначені моменти виникнення заборгованості відповідають Договору .

          Також відповідно до п.6.3 Договору за прострочення оплати товару, отриманого за окремими партіями поставок, позивач по кожній партії заявив штрафні санкції, що загалом склало 53774,17 грн.

          Заявлені суми пені та штрафу є обґрунтованими, узгоджуються з Договором та встановленим порядком нарахування, в зв’язку з чим підлягають стягненню.

          При цьому враховано, що клопотання про застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені та штрафів відповідачем не заявлено, а у відповідності до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

          При розгляді справи судом, між іншим, звернуто на увагу й на те, що при заявленні позову позивач вказував на часткове здійснення платежів за Договором за платіжними дорученнями № 1404 від 20.02.2008 на суму 100000,00 грн., № 1905 від 08.08.2008 на суму 140000,00 грн., № 1957 від 19.08.2008 на суму 100000,00 грн., № 191/1284 від 08.10.2008 на суму 2500,00 грн., але потім у якості платежів за Договором ці перерахування за платіжними дорученнями № 1404, 1905, 1957 не визнав та збільшив позовні вимоги.

          Судом надано оцінку вказаним платіжним документам та з’ясовано, що перерахування коштів за платіжним дорученням № 1404 має призначення “Оплата за запчастини зг рах 20/20.21/10.22/10 від 22.10.2007”, тобто ця оплата здійснена по рахунку, пред’явленому до укладення Договору, на підставі якого заявлені вимоги, а відтак стосується відносин, що передували цьому Договору.

          Перерахування кошів за платіжними дорученнями № 1905 та № 1957 має призначенням “За запчастини зг рах 25 від 01.08.08”. Платежі з цим призначенням не можна враховувати при розгляді спору за заявленими вимогами, оскільки вони не відповідають рахункам, видатковим накладним до Договору, на підставі яких ґрунтуються вимоги позивача.

          Таким чином, платежі за названими платіжними дорученнями не стосуються спірних правовідносин сторін, що є предметом судового розгляду у даній справі.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги у зв’язку з викладеним вище, а також внаслідок такого.

Відповідач звернув увагу на те, що самим позивачем спочатку вказувалося про існуючу заборгованість у розмірі 286037,49 грн. - з врахуванням оплати поставок за платіжними дорученнями від 20.02.2008 на суму 100000,00 грн., від 08.08.2008 на суму 140000,00грн., від 19.08.2008 на суму 100000,00 грн. та від 08.10.2008 на суму 2500,00 грн., а всього на суму 342500,00 грн., але, збільшивши розмір позовних вимог, позивач врахував лише платіж в сумі 2500,00 грн.

Щодо цього судом мотивовано вище, але слід додати, що помилковість позиції позивача при первісному заявленні позову, та зміна цієї позиції у подальшому будь-яким чином не впливає на вирішення спору за остаточно визначеними та прийнятими у встановленому порядку позовними вимогами. В разі наявності спору, пов’язаного з вказаними платежами, відповідач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав у встановленому порядку.

Зазначення на обґрунтування заперечень про зловживання службовим становищем колишнім генеральним директором Тутовим та незаконність його дій при підписанні Договору, порушення щодо нього кримінальних справ також не може бути взято до уваги. На такі випадки преюдиціальне значення має лише вирок суду, а думку відповідача слід визнати суб’єктивною.

Зауважується, що позивачем були представлені оригінали усіх документів, необхідних для розгляду справи, у тому числі оригінали Договору, довіреності на отримання товарів, рахунків, накладних. Оригінали оглянуті судом, і, крім того, надавалися для огляду представнику відповідача.

Крім того, судом проаналізовані витребувані відомості про ТОВ “Вільний”, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які також враховані при розгляді справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач вимог позивача не спростував. Натомість, обґрунтованість вимог позивача підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 8448,33 грн. (8212,33 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний” (72142, с.Інзівка Приморського району Запорізької області, вул.Радянська, 8, код ЄДРПОУ 31467717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Май СП” (72309, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Бронзоса, 41, кв.17, код ЄДРПОУ 33853001) 537741 грн. 74 коп. основного боргу, 62526 грн. 28 коп. пені, 53774 грн. 17 коп. штрафу, 29439 грн. 63 коп. –3% річних, 137751 грн. 61 коп. втрат від інфляції та 8448 грн. 33 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко