Ухвала суду № 101971682, 17.12.2021, Городоцький районний суд Львівської області

441/1644/21

1-кп/441/216/2021

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності

17.12.2021 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,

прокурора - Рис П.О.,

потерпілої - ОСОБА_1

та обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 08.07.2021 близько 19.00 год. поблизу господарства, що на АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_1 , внаслідок злочинної недбалості, не передбачивши можливості настання шкоди для здоров`я, коли повинен був і міг її передбачити, підійшов до потерпілої, наніс їй кулаком правої руки один удар в область грудної клітки, в результаті чого ОСОБА_1 втратила рівновагу та впала з висоти власного росту на тверду поверхню на праву руку. В результаті падіння ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому променевої кістки «в типовому місці», що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.128 КК України, так як він спричинив потерпілій з необережності середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисник обвинуваченого подав письмове клопотання, в якому просить суд закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст..48 КК України, оскільки ОСОБА_2 перестав бути суспільно-небезпечним, змінив умови своєї життєдіяльності, що позитивно й суттєво вплинуло на нього – влаштувався на роботу до ФОП ОСОБА_3 , за час роботи там зарекомендував себе з позитивної сторони, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, уникає конфліктних ситуацій, а відтак вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність на час розгляду справи.

Прокурор та потерпіла ОСОБА_1 заперечують проти задоволення клопотання, оскільки обвинуваченим не усунута заподіяна ним шкода, зі слів потерпілої він не вибачався в неї за вчинене, а відтак стверджувати, що обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечним, немає підстав.

Беручи до уваги думку учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Гірського О.І. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернулась до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року справа № 756/12390/18, застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки є дискреційними повноваженнями суду. При цьому ретельній перевірці судами підлягають дані про особу обвинуваченого, його вік, ставлення до вчиненого.

Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст. 48 КК України це право, а не обов`язок суду. А застосування ст. 48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

Відповідно до абзацу 17 постанови Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.

Однак, на думку суду, сам факт працевлаштування обвинуваченого не свідчить про те, що він перестав бути суспільно-небезпечним або його діяння перестало бути суспільно-небезпечним, оскільки як відмічено потерпілою, обвинувачений не вибачався перед нею, також потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що свідчить про те, що обвинувачений заподіяної шкоди не відшкодував, що ставить під сумнів факт його щирого каяття у вчиненому, а отже і той факт, що він перестав бути суспільно-небезпечним. Поза тим, характеристика, видана йому з місця роботи, не може одностайно свідчити про втрату суспільної небезпечності, оскільки ОСОБА_2 влаштувався на роботу лише 22.11.2021, а його поведінка відносно потерпілої свідчить про зворотне. В продовження, потерпіла вказала, що фактично є інвалідом із спричиненими ушкодженнями руки, оскільки не може сама себе обслуговувати, а відтак на даному етапі розгляду справи не має підстав стверджувати, що діяння ОСОБА_2 , в якому його обвинувачують, перестало бути суспільно-небезпечним.

На підставі викладеного, керуючись ст.48 КК України, ст.284, 288 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Гірського О.І. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України – відмовити.

На ухвалу протягом семи днів з дня її проголошення може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча О.І. Ференц