Рішення № 101971406, 15.12.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5529/21 2/335/2158/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про скасування арешту та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», у позові просить зобов`язати АТ «УКРСИББАНК» зняти арешт з цільового картрахунку та повернути неправомірно арештовані, стягнені кошти ОСОБА_1 і сплатити профінансовану заробітну плату у повному обсязі, відшкодувати моральну шкоду за порушені права споживача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 11000859812400 про відкриття розрахунково-касового обслуговування банківського рахунку фізособи, де при підписанні клієнтом закріплено окреслення кордонних дій картрахунку – «рахунок цільового статусу».

Позивач посилається на порушення відповідачем вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що звернулася до суду за захистом своїх прав, оскільки допущені порушення призвели до матеріальних втрат та моральної шкоди. Сумарним еквівалентом моральних страждань у даному випадку є оговорена оцінка відповідальності за порушення прав споживача та дорівнює 5675 грн., сума арештована на цільовому картрахунку клієнта банку становить 17077,90 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача АТ «УКРСИББАНК» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що дійсно, 29.03.2021 року ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 на підставі Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами).

30.04.2021 року до АТ «УКРСИББАНК» надійшла постанова державного виконавця Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжя Манделюка Д.П. про накладання арешту на рахунки ОСОБА_1 в межах суми боргу в розмірі 17077,90 грн.

Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено обов`язковість виконання вимог державного виконавця для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України, вказану постанову банком було прийнято до виконання, на вищевказаний рахунок позивача накладено арешт в межах суми боргу.

09.06.2021 року до АТ «УКРСИББАНК» надійшла постанова державного виконавця Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжя Манделюка Д.П. від 02.06.2021 року про зняття арешту з вказаного рахунку. З вказаної постанови вбачається, що арешт знято за результатами розгляду державним виконавцем відповідної заяви ОСОБА_1 09.06.2021 року банком вказану постанову було виконано, арешт з рахунку знято.

За період з 30.04.2021 року по 09.06.2021 року було арештовано коштів позивача на загальну суму 10769,91 грн., після надходження до банку постанови про зняття арешту позивач використала вказані кошти. За час, коли рахунок було арештовано, державним виконавцем не списувались грошові кошти позивача з її рахунку.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що предмет спору в частині позовних вимог про зобов`язання АТ «УКРСИББАНК» зняти арешт з рахунку та повернути неправомірно арештовані кошти - відсутній, у зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши та проаналізувавши доводи сторін, надані письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що 29.03.2021 року ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 на підставі Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами).

30.04.2021 року до АТ «УКРСИББАНК» надійшла постанова державного виконавця Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжя Манделюка Д.П. від 23.04.2021 року про накладання арешту на рахунки ОСОБА_1 в межах суми боргу в розмірі 17077,90 грн.

Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено обов`язковість виконання вимог державного виконавця для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України, вказану постанову банком було прийнято до виконання, на вищевказаний рахунок позивача накладено арешт в межах суми боргу.

09.06.2021 року до АТ «УКРСИББАНК» надійшла постанова державного виконавця Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжя Манделюка Д.П. від 02.06.2021 року про зняття арешту з вказаного рахунку. З вказаної постанови вбачається, що арешт знято за результатами розгляду державним виконавцем відповідної заяви ОСОБА_1 09.06.2021 року банком вказану постанову було виконано, арешт з рахунку знято.

За період з 30.04.2021 року по 09.06.2021 року було арештовано коштів позивача на загальну суму 10769,91 грн., після надходження до банку постанови про зняття арешту позивач використала вказані кошти. За час, коли рахунок було арештовано, державним виконавцем не списувались грошові кошти позивача з її рахунку.

Крім того, вирішуючи питання щодо неправомірності дій банку при накладенні арешту на рахунок позивача на підставі відповідної постанови державного виконавця, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону N 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону N 1404-VІІІ заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону N 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону N 1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону N 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону N 1404-VІІІ.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону N 1404-VІІІ).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.06.2015 року у справі N 6-535цс15.

Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року (справа N 905/361/19-ц), у постанові Верховного Суду від 3.02.2021 року (справа N 756/1927/16-ц).

Таким чином, у банка відсутні правові підстави вважати поточний рахунок позивача рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки вказане не передбачено жодним нормативним актом України, як наслідок - відсутній обов`язок надсилати повідомлення до Державної виконавчої служби про спеціальний режим рахунку, на який накладено арешт, з метою подальшого зняття арешту з нього.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зняти арешт та повернути неправомірно арештовані, стягнуті кошти і сплатити профінансовану заробітну плату задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Умови укладеного між сторонами договору не містять умови про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом (правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справа № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Підстав передбачених ст. 262 ЦПК України для постановлення окремих ухвал по справі судом не встановлено. Отже враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаних позовних вимог слід також відмовити.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його позову, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про скасування арешту та відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Геєць