Рішення № 101971358, 30.11.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.11.2021

Справа № 320/1794/21

Провадження № 2/937/1864/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Редько О.В.,

за участі секретаря – Овечкіної Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просять:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу № 160 від 01.04.1999 року житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

- визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01 квітня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , було укладено договір № 160 купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який було посвідчено товарно-сировинною біржею «Власність» та зареєстровано 03.04.1999 року в КП «Мелітопольському міськрайонному бюро технічної інвентаризації», за реєстровим № 6405.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер один із співвласників житлового будинку - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12.01.2002 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на ј частину вищевказаного житлового будинку, яку позивач ОСОБА_1 прийняла шляхом сумісного проживання, а саме реєстрацією місця проживання за однією адресою, що підтверджується будинковою книгою на житловий будинок АДРЕСА_1 . Також факт прийняття спадщини підтверджується наявністю у ОСОБА_1 оригіналів документів померлого чоловіка ОСОБА_7 , а саме ощадною книжкою, військовим квитком. Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилася, спадщину позивач ОСОБА_1 не оформлювала, оскільки вважає, що прийняла її, і свою чергу строків на її оформлення законом не визначено. Факт шлюбних відносин між мною ОСОБА_1 та ї померлим чоловіком ОСОБА_7 підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 12.10.1985 року.

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що у 2020 році вона вирішила оформити спадщину після померлого чоловіка, для чого звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Тимченко М.Г. з відповідно заявою про оформлення своїх спадкових прав. Однак, до оформлення спадщину не дійшло, оскільки нотаріусом їй було повідомлено, що даний документ купівлі-продажу на житловий будинок від 01 квітня 1999 року не може бути прийнятий (посвідчений), оскільки на то час не було додержано форму його посвідчення. Зокрема, двома покупцями виступають особи, які були на день укладання угоди неповнолітніми, а саме позивачу ОСОБА_2 було 6 років, а позивачу ОСОБА_3 було повних 12 років, що на той час суперечило ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», оскільки угоди купівлі-продажу могли вчинятися на біржі виключно її члени, а неповнолітні особи, в розумінні вказаної норми спеціального закону не набули повної цивільної дієздатності, і тому не могли бути членами біржі, і тому приватним нотаріусом Тимченко М.Г. 10 березня 2020 року було видано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Вказані обставини значною мірою чинять перешкоди в реалізації майнових прав позивачів, оскільки товарно-сировинна біржа «Власність», яка на той час у 1999 році виступала гарантом у оформленні наших майнових прав, не дотрималася вимог закону, і вони звернулися до суду з позовом про про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Від представника позивачів адвоката Юрова В.П. надійшла заява про розгляд справи за їх з позивачами відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають у повному обсязі.

Представник відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності. По суті заявлений позовних вимог посилається на розсуд суду на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Третя особа - ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, повідомлений по дату та місце розгляду належним чином.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклав шлюб з ОСОБА_8 , після чого вона змінила прізвище на ОСОБА_9 . (а.с.12)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після чого змінила прізвище на ОСОБА_11 . (а.с.13)

01 квітня 1999 року між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , товарно-сировинною біржею «Власність» був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ./а.с.14/

Відповідно до умов вищевказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 придбали у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 м2, загальною площею 68,8 м2, за ціною 7200 гривень.

Вказаний договір купівлі-продажу зареєстрований 03.04.1999 року у «Мелітопольському міжміському бюро технічної Інвентаризації» у реєстрову книгу за № 6405.

За наслідками укладення договору купівлі-продажу житлового будинку продавець отримав до підписання договору грошові кошти в сумі 7200 грн. за домовленістю сторін правочину (п. 4 Договору) та передав покупцям належний йому на підставі договору дарування від 16.07.1996 року вказаний житловий будинок. Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 стали новими власниками.

На час укладення договору купівлі-продажу у квітні 1999 року сторони правочину не були повідомлені належним чином про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки та той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст.15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаної квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеним чинним законодавством України в 2001 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена Мелітопольським БТІ.

Згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за померлим права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на квітень 1999 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни зареєстрованих біржею.

Крім того, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, також передбачено підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст.328 ЦК України (в ред.2003 року), відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_2 повністю виконали умови договору купівлі-продажу житлового будинку, ними здійснено оплату за придбане майно грошовими коштами, які продавець ОСОБА_4 одержав до підписання цього договору, що вбачається з п.4 даного правочину та вказаний Договір у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР був зареєстрований у Мелітопольському бюро технічної інвентаризації, у передбаченому Законом порядку. Крім того, вказаний договір купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми, судом недійсним не визнавався, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України «Про власність» набули право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , і правомірно володіли ним.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер один із співвласників житлового будинку ОСОБА_7 , про що свідчить актовий запис про смерть № 116 від 12 січня 2002 року, вчинений Відділом реєстрації актів цивільного стану Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області./а.с.11/

Після його смерті відкрилася спадщина на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі договору купівлі продажу нерухомості від 01 квітня 1999 р. № 160.

Постановою приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, Тимченко М.Г. від 10 березня 2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у посвідчені договору купівлі-продажу в зв`язку з тим, що було виявлено, що при реєстрації товарно-сировинною біржею «Власність» 01 квітня 1999 року договору купівлі-продажу серед покупців є малолітні громадяни - ОСОБА_6 , 1987 року народження та ОСОБА_2 , 1993 року народження, а відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржові операції здійснюються тільки членами біржі, тому батьки (або інші особи) від імені малолітніх не можуть здійснювати біржові угоди, так як обсяг дієздатності малолітніх не дає їм можливості стати членом біржі, в тому числі договір був вчинений без дозволу органу опіки та піклування. Також в постанові зазначено, що при розгляді вищевказаного документу – договору купівлі-продажу було виявлено, що один із співвласників житлового будинку ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщину після якого спадкоємці не оформили За таких обставин приватним нотаріусом не може бути прийняти договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі, у якості правовстановлюючого документа, оскільки відповідно до глави 8 пункту 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства та рекомендовано позивачу ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення даного питання. (а.с.19).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, та прийняла спадщину шляхом сумісного проживання, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт належності 1/4 частини житлового будинку її померлому чоловікові, саме факт реєстрації місця проживання, що підтверджується будинковою книгою (а.с.22-23), наявністю у повивача ОСОБА_1 оригіналів документів померлого чоловіка, а саме ощадної книжки та військового квитка (а.с.17-18).

Крім того ОСОБА_1 разом проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за адресою спадкового майна, яка прийняла спадщину згідно з п.1., п.2 ч.І ст.549 ЦК УРСР 1963 року, так як фактично вступила в управління (володіння) майном, прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка ОСОБА_7 .

До дій, що свідчать про прийняття спадщини згідно з п.1 ч. 1 ст.549 ЦК УРСР визнаються дії, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та подав заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та пункту 5 прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України 2003 року дії, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1218 чинного Цивільного кодексу Україна до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тому, суд вважає вимоги позивачів є цілком законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню в цій частині у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року, п.1., п.2 ч.І ст.549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст.11,15,16,182,328,331,373-374,381,392,1216-1218,ст.ст.1225,1233-1236,1268-1270,1299 ЦК України, ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 160 від 01.04.1999 року житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 68,8 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Редько