Рішення № 10196897, 24.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.10 р.                     Справа № 9/58                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів”, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Миронівської теплової електричної станції, с.м.т.Миронівський, Донецька область

про стягнення 9638грн.64коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Оберемко Ю.О. – юрисконсульт (за довіреністю №63-10 „Д” від 30.12.2009р.).

З 19.04.2010р. о 15год.20хв. по 29.04.2010р. о 15год.40хв. та з 08.06.2010р. о 16год.00хв. по 24.06.2010р. о 14год.20хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Миронівської теплової електричної станції, с.м.т.Миронівський, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 9638грн.64коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3978грн.00коп., пені в розмірі 2900грн.80коп., 3% річних в розмірі 323грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 2436грн.20коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №08-55/233 від 05.09.2006р., специфікацію №1 до даного договору, видаткові накладні №Вт-0001 від 14.09.2006р., №Вт-0004 від 01.11.2006р., довіреності на отримання ТМЦ серії ЯЛШ №224353 від 14.09.2006р., серії ЯЛШ №224448 від 01.11.2006р., рахунки-фактури №Вт-008 від 01.11.2006р., №Вт-006 від 14.09.2006р., претензію б/н від 15.07.2009р.

Відповідачем надані письмові пояснення по суті справи №б/н від 30.04.2010р., відповідно з якими останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність підстав щодо стягнення пені, та необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних витрат з огляду на недоведеність факту оплати.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5604524 Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка станом на 30.03.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

13.04.2010р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог №2/2-04.2010 від 02.04.2010р., згідно якої останній відмовляється від частини позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2900грн.80коп. та наполягає на задоволенні позовних вимог в сумі 6737грн.84коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

05.09.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Миронівської теплової електричної станції укладений договір №08-55/233 від 05.09.2006р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити у відповідності до умов даного договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки продукції вказані у специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції за договором №08-55/233 від 05.09.2006р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка продукції на адресу покупця здійснюється на умовах та в строки, вказані у специфікації до даного договору.

Так, сторонами підписано специфікацію №1 від 05.09.2006р., згідно якої визначено найменування, кількість, ціну та суму поставки, а також строк поставки – протягом 30 днів з моменту підписання договору та умови поставки – самовивоз.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та відповідно до специфікації, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 12978грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №Вт-0001 від 14.09.2006р., №Вт-0004 від 01.11.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Сторони встановили, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання накладної (акту приймання-передачі), після чого продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем (п.2.2 договору).

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд своїми ухвалами зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів на видаткових накладних №Вт-0001 від 14.09.2006р., №Вт-0004 від 01.11.2006р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей серії ЯЛШ №224353 від 14.09.2006р., серії ЯЛШ №224448 від 01.11.2006р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №Вт-0001 від 14.09.2006р., №Вт-0004 від 01.11.2006р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних, а також довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯЛШ №224353 від 14.09.2006р., серії ЯЛШ №224448 від 01.11.2006р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткова накладна №Вт-0001 від 14.09.2006р. не містить безпосереднього посилання на договір №08-55/233 від 05.09.2006р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір №08-55/233 від 05.09.2006р., оскільки на сплату отриманої за вказаною видатковою накладною продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №Вт-006 від 14.09.2006р. (копія наявна в матеріалах справи), який містить посилання на договір №08-55/233 від 05.09.2006р.

Крім того, за видатковою накладною №Вт-0004 від 01.11.2006р. позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №Вт-0008 від 01.11.2006р. (копія наявна в матеріалах справи).

Докази направлення вказаних вище рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунки-фактури №Вт-008 від 01.11.2006р., №Вт-006 від 14.09.2006р. надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №Вт-0001 від 14.09.2006р., №Вт-0004 від 01.11.2006р., оскільки зазначені видаткові накладні містять посилання на відповідні рахунки-фактури, вони підписані представником відповідача без заперечень. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти днів з моменту поставки продукції. Допускаються інші форми оплати за згодою сторін, що не суперечать чинному законодавству.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої продукції є:

За видатковою накладною №Вт-0001 від 14.09.2006р. – 24.09.2006р.;

За видатковою накладною №Вт-0004 від 01.11.2006р. – 11.11.2006р.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 9000грн.00коп., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків сторін з 01.09.2006р. по 30.03.2010р. Однак, як зазначено позивачем, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3978грн.00коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується вищевказаним актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 15.07.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3978грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 3978грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3978грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вказаного, позивач заявляв про стягнення з відповідача пені в розмірі 2900грн.80коп. Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до заяви №2/2-04.2010 від 02.04.2010р. про уточнення позовних вимог позивач відмовився від стягнення вказаної суми.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/58 в частині стягнення пені в розмірі 2900грн.80коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 323грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 2436грн.20коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 323грн.64коп. та інфляційні витрати - 2436грн.20коп. (за період прострочення з 25.09.2006р. по 15.07.2009р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 323грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 2436грн.20коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає про необхідність прийняття мір до забезпечення позову.

Судом дана вимога позивача залишена без задоволення як необґрунтована, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено. До того ж, позивачем не вказано спосіб, в який слід забезпечити позов.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів”, м.Донецьк, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Миронівської теплової електричної станції, с.м.т.Миронівський, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 6737грн.84коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3978грн.00коп., 3% річних в розмірі 323грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 2436грн.20коп. – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Миронівської теплової електричної станції (за адресою: проспект Леніна, 11, м. Горлівка, Донецька область, 84601; адреса Миронівської ТЕС: проспект Леніна, 43, с.м.т.Міроновський, Донецька область, 84791; р/р 26001301636342 в БО філії „Відділення Промінвестбанку м. Єнакієве Донецької області”, МФО 334215, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробництво твердих неметалевих сплавів” (за адресою: вул.Щорса, 108, м. Донецьк, 83114; р/р 26006002000611 в ПАТ „Родовід Банк”, м. Київ, МФО 321712; код ЄДРПОУ 34093962) суму основного боргу в розмірі 3978грн.00коп., 3% річних в розмірі 323грн.64коп. та інфляційні витрати в розмірі 2436грн.20коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 71грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 164грн.97коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 2900грн.80коп. – припинити провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 10грн.00коп., перерахованого згідно платіжного доручення №1002 від 16.09.2009р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 24.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя