Вирок № 10196672, 21.05.2010, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Апеляційний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

судді Єленіної Ж.М.,

народних засідателів Дегтярьової А.В., Процько В.І., Чернавиної І.М.,

при секретарях Журавель В.В., Коняєва Д.М., Нестерук Т.М., Нижник О.П., Озерянській Т.О.,

за участю прокурорів Касеко М.Д., Сьоми Н.Б., Чепурної О.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лисича Балка, Катеринопільського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, пенсіонера МВС України, прож. в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за п.п. «а», «г» ст. 93 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 166 КК України (1960 року),

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою:АДРЕСА_3, раніше не судимого,

за п.п. «а», «г» ст. 93 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 2 ст. 141 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 123 КК України (1960 року), ч. 1 ст. 263 КК України (2001 року), ст. 353 КК України (2001 року),

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, не одруженого, працюючого старшим менеджером ТОВ «Автопромсервіс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого на території України,

за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року), ч. 1 ст. 123 КК України (1960 року), ст. 353 КК України (2001 року),

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимого:

2.04.1986 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, 42 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, 18.02.1989 року за ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області звільнений від відбування покарання умовно-достроково на один рік девять місяців 21 день на підставі ст. 53 КК України (1960 року);

17.07.1990 року вироком Броварського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 141, 43 КК України на пять років девять місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Звільнився з місць позбавлення волі 5.05.1995 року після відбуття строку покарання,

за ч. 1 ст. 123 КК України (1960 року), ст. 353 КК України (2001 року),

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року), ст. 353 КК України (2001 року),

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня технічна, не одруженого, працюючого комерційним директором ПП «КАВ ІМПОРТ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року), ст. 353 КК України (2001 року), -

в с т а н о в и в :

Підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в 1996 - 1997 роках вчинили ряд злочинів за наступних обставин.

Навесні 1996 року підсудний ОСОБА_9 отримав від особи, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, пропозицію заволодіти шляхом обману коштами та іншим майном родини ОСОБА_14, а у випадку відмови потерпілих від передачі майна заволодіти ним насильницьким шляхом, передбачаючи також вбивство потерпілих, і погодився взяти участь у вказаних злочинах.

Підсудний ОСОБА_8, працюючи з 25.04.1996 року оперуповноваженим по особливо важливих справах в УБОЗ Боярського ГУ МВС України в Київській області разом з особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, також погодився на пропозицію вказаної особи заволодіти шляхом обману коштами та іншим майном родини ОСОБА_14, а у випадку відмови потерпілих від передачі майна заволодіти ним насильницьким шляхом, передбачаючи також вбивство потерпілих.

Навесні 1996 року особі, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, у звязку з виконанням службових обовязків старшого оперуповноваженого по особливо важливих справах в УБОЗ Боярського ГУ МВС України в Київській області, стала відома інформація про те, що ТОВ «Юпітер», директором якого був ОСОБА_15, а фактичним керівником був ОСОБА_14, одержало в Боярському відділенні АПБ «Україна» кредит в сумі 10 мільярдів карбованців, що становить 100000 гривень, і, незважаючи на закінчення строків погашення кредиту, повернуло лише 50000 карбованців.

ОСОБА_16, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, вважаючи, що ОСОБА_14 має у своєму розпорядженні значні грошові кошти, вирішила заволодіти шляхом обману коштами та іншим майном родини ОСОБА_14, а у випадку відмови потерпілих від передачі майна заволодіти ним насильницьким шляхом, передбачаючи також вбивство потерпілих.

Згідно з розробленим планом підсудному ОСОБА_9 було доручено залучити до вчинення злочинів інших осіб, а також безпосередньо керувати діями цих осіб в момент реалізації злочинного умислу. А особі, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, та підсудному ОСОБА_8 відводилась роль здійснення прикриття дій ОСОБА_9 і інших осіб, які мали вчинити злочинні дії щодо родини ОСОБА_14, від будь-яких непередбачуваних обставин, у тому числі і появи працівників міліції, а також керівництво ходом злочинів на місці їх вчинення .

Крім того, особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, було визначено, що з метою приховування його дійсних намірів, вводячи потерпілих в оману щодо своїх осіб, ОСОБА_9 і інші особи, яких останній притягне до вчинення злочинів, повинні були під видом співробітників АПБ «Україна» прибути по місцю проживання сімї ОСОБА_14 і поставити вимогу до ОСОБА_14 про повернення коштів, отриманих за кредитом і процентів по ньому, які той мав перерахувати не шляхом банківських операцій в АПБ «Україна», а передати негайно ОСОБА_9

ОСОБА_9, виконуючи вказівки особи, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, запропонував ОСОБА_10, ОСОБА_12 і особі, відносно якої було відмовлено у порушенні кримінальної справи у звязку із смертю, взяти участь у заволодінні шляхом обману майном потерпілих, на що останні, керуючись корисливим мотивом, погодились.

Протягом травня-червня 1996 року ОСОБА_12 та особа, відносно якої було відмовлено у порушенні кримінальної справи у звязку із смертю, стежили за ОСОБА_14 для отримання інформації про спосіб життя потерпілого і його переміщення та доповідали про це ОСОБА_9

В середині червня 1996 року ОСОБА_10, ОСОБА_12, особа, відносно якої було відмовлено у порушенні кримінальної справи у звязку із смертю, і ОСОБА_9 на невстановленому слідством автомобілі «БМВ», яким користувався ОСОБА_9, прибули в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, за місцем проживання ОСОБА_14 по АДРЕСА_7.

ОСОБА_9 і особа, відносно якої було відмовлено у порушенні кримінальної справи у звязку із смертю, зайшли в будинок ОСОБА_14, де відрекомендувавшись співробітниками АПБ «Україна» вимагали від потерпілого передати їм на погашення суми кредиту і процентів по ньому грошових коштів, а ОСОБА_18 і ОСОБА_12, перебуваючи в автомобілі, стежили за навколишньою обстановкою з метою попередження вказаних осіб в разі виникнення будь-яких непередбачуваних ситуацій. Потерпілий ОСОБА_14 відмовився передати кошти, у звязку з чим учасники злочину залишили його будинок.

ОСОБА_9 доповів про це особі, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, після чого остання разом з ОСОБА_9 внесли уточнення у раніше розроблений план вчинення злочину, вирішивши заволодіти майном потерпілих ОСОБА_14 шляхом розбою, а у випадку відмови потерпілих у передачі майна вбити їх. Про зміну плану ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 і ОСОБА_10, але при цьому не повідомив їм, що планом вчинення злочинів стосовно сімї ОСОБА_14 передбачається вбивство потерпілих, у разі їх відмови від виконання вимоги про передачу грошей і іншого належного їм майна.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на заволодіння індивідуальним майном сімї ОСОБА_14 шляхом розбою, відповідно до розробленого злочинного плану, діючи узгоджено між собою, 30 червня 1996 року, близько 22 години, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 на невстановленому слідством автомобілі «БМВ», який був у користуванні ОСОБА_9, прибули в с. Щасливе Бориспільського району Київської області по місцю проживання сімї ОСОБА_14 поАДРЕСА_7.

ОСОБА_9, з метою використання при вчиненні злочинів стосовно подружжя ОСОБА_14, не маючи передбаченого законом дозволу, взяв з собою придбаний ним при невстановлених слідством обставинах, у невстановлений час весною 1996 року, у невстановленому місці пістолет «Вальтер» моделі 4, зразка 1910-1919 року, виробництва Німеччини, калібру 7.65 мм, призначений для стрільби патронами Браунінгу калібру 7.65 мм зразка 1900 року, а також невстановлену кількість боєприпасів до нього патронів, які зберігав і носив при собі без відповідного дозволу. Про наявність у ОСОБА_9 вказаної зброї і боєприпасів ОСОБА_10 і ОСОБА_12 не знали.

Проникнувши в будинок і зайшовши в робочий кабінет ОСОБА_14, де перебував потерпілий, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 поставили вимогу негайно передати їм кошти в сумі неповерненого кредиту і процентів по ньому. ОСОБА_14 з такою вимогою не погодився, мотивуючи свою відмову відсутністю грошей.

Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, реалізуючи умисел, направлений на заволодіння майном подружжя ОСОБА_14, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоровя та погрози застосування такого насильства, напали на ОСОБА_14 і ОСОБА_19 При цьому на руки ОСОБА_14 одягли наручники, які мали при собі та були надані особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, і звязали ноги наявним в будинку електропроводом, заподіявши тілесні ушкодження у виді циркулярних, нерівномірно виражених на всьому протязі странгуляційних борізд в області променевозапястних суглобів, а також множинних смуг вдушування у виді горизонтальних і косо-горизонтальних смуг по типу странгуляційних борізд, які йдуть циркулярно в нижніх третинах обох гомілок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями, що не потягли короткочасного розладу здоровя.

Потерпілу ОСОБА_19, яка була в кімнаті, повалили на диван і звязали наявним в будинку електропроводом їй руки і ноги, заподіявши тілесні ушкодження у виді переривчастих нерівномірно виражених на всьому протязі странгуляційних борізд у виді колосовидних горизонтальних і косо-горизонтальних смуг вдушування шкіри в областях обох променевозапястних суглобів, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли короткочасного розладу здоровя.

Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 в черговий раз вимагали від ОСОБА_14 передати їм гроші, погрожуючи при цьому застосуванням до потерпілих більш жорстокого насильства, аж до заподіяння смерті, на що потерпілий знову відмовився.

Тоді ОСОБА_9, реалізуючи узгоджений з особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, умисел, направлений на умисне вбивство з користі, з метою примушування ОСОБА_14 до передачі грошей, які вимагались, вийшов з кабінету у житлову кімнату, де на дивані перебувала звязана потерпіла ОСОБА_19 і задушив її, шляхом закриття отворів рота і носу невстановленим слідством предметом, заподіявши при цьому в області верхньої третини лівої щоки на лівому і на правому крилах носу слабо виражені переривчасті колосовидні ссадна, три невизначеної форми ссадна на верхній губі зліва, три таких же ссадна на нижній губі зправа, на верхній і нижній губах зправа, з розповсюдженням на підборіддя зправа, невизначеної форми синець на верхній губі, більше зправа, чисельні переривчасті синюшно-червоні крововиливи, які зливаються місцями між собою, аналогічні крововиливи на слизистій оболонці нижньої губи.

Виявлені ссадна і синці на крилах носа і губах й крововиливи на слизових оболонках губ згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, оскільки супроводжувались явищем небезпечним для життя розвитком механічної асфіксії, внаслідок якої наступила смерть потерпілої.

Одночасно ОСОБА_10 і ОСОБА_12, перебуваючи в кабінеті потерпілого, не будучи обізнаними з усіма деталями плану ОСОБА_9 і особи, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, у тому числі і на вбивство, вважаючи, що ОСОБА_9 проводить імітацію задушення ОСОБА_19 з метою примушення ОСОБА_14 до виконання їх вимог, продовжували вимагати від останнього негайної передачі їм коштів, але потерпілий продовжував стверджувати про те, що у нього такої суми грошей немає.

Скоївши вбивство ОСОБА_19, ОСОБА_9 повернувся в кабінет, де перебували ОСОБА_10, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 і повідомив останньому про вбивство його дружини та продовжував вимагати у потерпілого видачі грошей. Не дивлячись на це, ОСОБА_14 відмовився передавати гроші.

Реалізуючи умисел, спрямований на заволодіння індивідуальним майном, яке належало подружжю ОСОБА_14, ОСОБА_9 згідно з розробленим планом вчинення злочину дав вказівку ОСОБА_10 і ОСОБА_12 шукати в будинку гроші і виносити з будинку коштовні речі та завантажувати їх в автомобіль, на якому вони прибули в с. Щасливе. ОСОБА_10 і ОСОБА_12 виконали наказ ОСОБА_9 і, обшукавши будинок та не знайшовши грошей, викрали з будинку потерпілих таке майно:

музичний центр «Sony HST-D 107» № 3302799 і дві акустичні системи до нього «SS-A-107» №№ 5142507, 5142508, вартістю 850 гривень;

відеокамеру «Funay» в корпусі темного кольору, вартістю 1000 гривень;

лазерний принтер «Hewlett Packard С2007А», вартістю 450 гривень;

телефон-факс «Panasonic KX-F 50В», в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень;

радіотелефон «Panasonic» в корпусі сірого кольору, вартістю 150 гривень;

телефон «Panasonic», вартістю 100 гривень;

газовий пістолет з магазином і патронами, загальною вартістю 600 гривень;

відеомагнітофон «Panasonic» в корпусі чорного кольору, вартістю 1000 гривень, а всього на загальну суму 4650 гривень. Вказане майно підсудні винесли з будинку і завантажили в автомобіль «BMW», яким користувався ОСОБА_9

В цей же час до будинку ОСОБА_14 на автомобілі «Ford Sierra» голубого кольору, державний знак НОМЕР_1, який належав дружині ОСОБА_8 ОСОБА_20, підїхали ОСОБА_8, який керував автомобілем і особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю. Перебуваючи поряд з будинком потерпілих, вони спостерігали за навколишньою обстановкою, забезпечуючи ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 безперешкодне вчинення злочинів. ОСОБА_9 вийшов з будинку і доповів особі, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, про хід вчинення злочинів, і, в тому числі, про вбивство ОСОБА_19

Схваливши дії ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, дала вказівку ОСОБА_9 завершити реалізацію умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_14 і заволодіння майном потерпілих, після чого їхати в лісосмугу, розташовану при виїзді з с. Щасливого, після чого вказана особа та ОСОБА_8 відїхали від будинку потерпілих.

Після цього ОСОБА_9 повернувся в будинок потерпілих, зайшов до кабінету, де перебував ОСОБА_14, і, діючи з користі, з метою позбавлення життя потерпілого, з невстановленого слідством вищевказаного пістолета калібру 7,65 мм, який мав при собі, провів постріл з близької відстані в область голови ОСОБА_14, заподіявши потерпілому крізне вогнепальне поранення голови з руйнуванням тканин головного мозку у виді вогнепальної рани в потиличній області зліва, дірчатого перелому потиличної кістки зліва з відходячими від нього лінійними переломами черепа, руйнуванням тканини головного мозку у виді раньового каналу, дірчатого перелому кісток основи черепу, який закінчується в порожнині рота у виді вихідного вогнепального отвору в області твердого піднебіння, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Від отриманого поранення голови настала смерть ОСОБА_14 на місці.

Скоївши вбивство ОСОБА_14, ОСОБА_9 зняв з шиї потерпілого золотий ланцюжок, вартістю 1000 гривень, а з руки золотий перстень з чотирма камінцями, вартістю 2000 гривень, а всього заволодів ювелірними виробами на суму 3000 гривень.

В результаті скоєного нападу було викрадено майно подружжя ОСОБА_14 на суму 7650 гривень.

Після цього ОСОБА_9 на автомобілі «BMW» виїхав з с. Щасливе і заїхав в лісосмугу, розташовану за вказаним населеним пунктом, де на нього чекали ОСОБА_8 і особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, а ОСОБА_10 і ОСОБА_12 прибігли до лісосмуги від будинку ОСОБА_14. Викрадені речі потерпілих з автомобіля «BMW» перевантажили в автомобіль «Ford Sierra», яким керував ОСОБА_8, після чого ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 на автомобілі останнього поїхали в м. Київ.

Викрадені у пожружжя ОСОБА_14 речі були частково розділені між учасниками групи, а частково реалізовані при невстановлених слідством обставинах. Гроші, отримані від продажу викраденого майна, були розділені між членами групи.

Проходячи службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах середнього і старшого начальницького складу, будучи тим самим представником влади, ОСОБА_8, на якого в силу його службового становища, як на співробітника міліції, були покладені функції, передбачені ст. 10 Закону України «Про міліцію», зокрема, по виявленню, припиненню, розкриттю і профілактиці злочинів, всупереч інтересам служби, приймав участь у вчиненні при зазначених вище обставинах злочинах, використовуючи у своїй злочинній діяльності інформацію, отриману в звязку з виконанням своїх посадових обовязків, а також використовуючи своє посадове становище, знання і можливості проведення оперативно-розшукових заходів, для покриття вчинених злочинів.

При цьому ОСОБА_8 разом з особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, розробляючи плани вчинення злочинів, всупереч інтересам служби і даної ним Присяги, порушував дане ним при поступленні на службу в органи внутрішніх справ зобовязання, що передбачає суворо зберігати таємниці, не розголошувати ніде, і ні за яких обставин всі відомі йому дані, які не підлягають розголошенню про роботу органів міліції, використовуючи досвід ведення оперативно-розшукової роботи, враховував можливі дії співробітників правоохоронних органів по розкриттю вчинених ними злочинів, у звязку з чим передбачав необхідні дії осіб, які вчиняли злочини, направлені на дезінформацію співробітників правоохоронних органів стосовно обставин вчинених злочинів, що явно виходило за його посадові повноваження, як співробітника органів МВС України, визначених чинним законодавством.

Разом з особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, ОСОБА_8 використав дані про те, що ТОВ «Юпітер» за ініціативою ОСОБА_14 19.07.1995 року отримало в Боярському відділені банку «Україна» кредит в сумі 10 мільярдів карбованців, який не був повернутий по закінченню терміну кредитування і розробив план вчинення злочинів стосовно пожружжя ОСОБА_14 та взяв участь в реалізації цього злочинного плану.

В подальшому ОСОБА_8 спільно з особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, та ОСОБА_9, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 реалізував злочинний умисел, спрямований на заволодіння індивідуальним майном потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19, в процесі якого ОСОБА_9 вчинив вбивство ОСОБА_14 і ОСОБА_19, а ОСОБА_8 здійснював прикриття дій ОСОБА_9 і інших осіб, які мали вчинити злочинні дії щодо подружжя ОСОБА_19, від будь-яких непередбачуваних обставин, у тому числі і появи працівників міліції, тобто злочинними діями ОСОБА_8 були завдані тяжкі наслідки.

Також злочинними діями ОСОБА_8 при зазначених вище обставинах було завдано істотної шкоди державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету державної служби, зокрема, діяльності органів внутрішніх справ України, а також охоронюваним законом правам і інтересам громадян майновим правам потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19, а також їх конституційному праву на життя.

Крім того, на початку 1997 року особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, проходячи службу на посаді старшого уповноваженого по особливо важливих справах ВБОЗ в м. Боярка УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, з невстановленого слідством джерела отримала інформацію про те, що певними особами перевозяться значні грошові суми в іноземній валюті з м. Києва у м. Львів.

Маючи на меті особисте збагачення протиправним шляхом особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, вирішила вчинити грабіж цих осіб з метою заволодіння грошовими коштами, а також розробила план вчинення даного злочину, згідно з яким, вчинити цей злочин повинен був ОСОБА_9 і втягнуті ним у злочинну діяльність особи під час руху потягу, в якому буде їхати курєр.

ОСОБА_9, виконуючи вказівку особи, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, запропонував взяти участь у цьому злочині ОСОБА_10, ОСОБА_12, і ОСОБА_13, на що вони з корисливих спонукань погодились.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 повинні були сісти в потяг, в якому мав їхати курєр, а коли потяг виїде за межі міста, пройти у відповідний вагон, де відрекомендувавшись працівниками міліції, заволодіти грошима.

На початку лютого 1997 року ОСОБА_9 разом з ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 прибули на залізничний вокзал «Київ-пасажирський» для вчинення злочину, але виявилось, що в цей день особа, яка їх цікавила, до потягу не зявилась, тому вчинення злочину було відкладено.

Через деякий час особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, отримала інформацію про те, що кошти буде перевозити громадянка ОСОБА_21, і повідомила ОСОБА_9 час і місце, де учасники злочину зможуть побачити цю особу, а також надав ОСОБА_9 її фотознімок.

14 лютого 1997 року ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на автомобілі «АЗЛК-412» помаранчевого кольору з невстановленим слідством номерним знаком, який був у розпорядженні ОСОБА_9, прибули до станції метро «Лівобережна», де ОСОБА_9 показав усім учасникам запланованого злочину потерпілу ОСОБА_21, після чого вони прибули на залізничний вокзал «Київ-пасажирський» і пройшли на перон, де відбувалася посадка у потяг № 91 сполученням «Київ-Львів». ОСОБА_9, маючи фотографію ОСОБА_21, пройшов вздовж потягу для того, щоб зясувати у якому вагоні їхатиме потерпіла, а інші учасники злочину чекали біля виходу з вокзалу на перон.

Зясувавши, що ОСОБА_21 буде їхати у вагоні № 15, ОСОБА_9 повідомив про це ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, а також показав їм потерпілу, яка сиділа в купе № 6 і яку було видно через вікно.

Після цього ОСОБА_9 передав ОСОБА_10 невстановлене слідством посвідчення співробітника міліції, а ОСОБА_12 наручники в поліетиленовому пакеті, які планувалось використати при вчиненні злочину, а також передав ключ від дверей вагону, щоб вони могли скористатися ним при відході з місця вчинення злочину.

Згідно з розробленим планом, ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 сіли в потяг, а ОСОБА_9 поїхав додому.

Після початку руху потягу ОСОБА_13 і ОСОБА_12 пройшли у вагон, в якому їхала потерпіла і, пересвідчившись у тому, що вона дійсно перебуває у потязі, повернулись до ОСОБА_10

Коли потяг виїхав за межі м. Києва і рухався по перегону «Сорочий Брід-Фастів» в Київській області близько 21 години ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, з метою заволодіння грошовими коштами, які перевозила ОСОБА_21, пройшли у вагон № 15, де ОСОБА_13 залишився біля входу в купе № 6, а ОСОБА_10 і ОСОБА_12 зайшли у вказане купе. ОСОБА_10 предявив надане йому ОСОБА_9 посвідчення і повідомив, що вони є працівниками міліції, чим самовільно присвоїв владні повноваження і звання службової особи співробітника правоохоронних органів України, після чого зажадав від ОСОБА_21 надати документи і речі для перевірки. ОСОБА_13 і ОСОБА_12, які перебували поряд, своєю присутністю створювали видимість проведення органами внутрішніх справ відповідного оперативно-розшукового заходу. ОСОБА_21, вважаючи, що ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 є дійсно працівниками міліції, надала їм свій паспорт, але відмовилась надати для огляду речі. Тоді ОСОБА_10 попередив потерпілу, що у випадку відмови надати для огляду речі, до неї будуть застосовані спеціальні засоби наручники. При цьому ОСОБА_12 продемонстрував наручники, які були у нього, а також намагався надіти їх на руки потерпілої, яка чинила активний спротив, перешкоджаючи застосуванню до неї не небезпечного для життя та здоровя насильства, тому ОСОБА_12 не вдалося надягти на неї наручники. В той же час потерпіла, реально сприймаючи погрози застосування стосовно до неї насильства, надала для огляду свої речі, у тому числі пакет, в якому була картонна коробка з грошима в сумі 129000 доларів США, що становило 241036 гривень 50 копійок по курсу Національного банку України, що в 14178,6 рази перевищував встановлений Указом Президента України № 0762 «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 року неоподаткований податком мінімум доходів громадян і які були передані потерпілій для доставки в м. Львів невстановленою слідством особою.

Заволодівши коштами, які належали невстановленій слідством особі і які перевозила ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 вибігли в неробочий тамбур вагону № 15, зірвали стоп-кран, зупинили потяг і, відчинивши ключем, який був у них, двері, вискочили з вагону та побігли в напрямку м. Києва.

Відбігши на деяку відстань від залізничного потягу, ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, імітуючи переслідування співробітниками правоохоронних органів злочинців, провели кілька пострілів із невстановленої слідством зброї, яку мали при собі, а також застосували димову шашку, придбану ними при невстановлених слідством обставинах.

Дійшовши до с. Мотовилівки Київської області, ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 зупинили автомобіль, на якому приїхали в м. Київ, після чого прибули за місцем проживання ОСОБА_9, якому передали викрадені гроші.

Через кілька днів ОСОБА_9 передав ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 винагороду за участь у вчиненні вказаного злочину 40000 доларів США, які вони розділили між собою і витратили на особисті потреби.

Також, влітку 1997 року особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, проходячи службу на посаді старшого уповноваженого по особливо важливих справах ВБОЗ в м. Боярка УБОЗ ГУ МВС України в Київській області від невстановлених слідством осіб отримала замовлення на затримання громадянина Туреччини ОСОБА_23 і утримання його невизначений час до відповідної вказівки щодо його подальшої долі. Одночасно з цим особі, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, були надані всі необхідні установчі дані потерпілого, у тому числі і фотокартка, а також названа дата і час прибуття в м. Київ. Крім того, між вказаною особою і замовниками злочину був обумовлений розмір матеріальної винагороди за вчинення злочину.

ОСОБА_16, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, розробила план вчинення злочину, згідно з яким учасники злочину під видом співробітників міліції повинні були захопити потерпілого та вивезти його в спеціально підготовлене приміщення і утримувати там невизначений час до вказівки замовників злочину.

Для реалізації свого плану особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, вирішила залучити ОСОБА_9, якому доручила підібрати для участі у запланованому злочині осіб, з числа втягнутих ним у злочинну діяльність. Також особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, притягнула до участі у злочині двох невстановлених слідством осіб, одну з яких звали «ОСОБА_2». Отримавши згоду на участь у вчиненні злочину, особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, довела до ОСОБА_9 і двох невстановлених слідством осіб план вчинення злочину.

ОСОБА_9 запропонував за матеріальну винагороду прийняти участь у вчиненні злочину ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які з корисливих спонукань погодились на таку пропозицію.

20 серпня 1997 року, згідно з раніше досягнутою домовленістю ОСОБА_9 на невстановленому слідством автомобілі «Volvo-240», реєстраційний номер Республіки Естонія 469 MBL, забрав з місця проживання в АДРЕСА_4 ОСОБА_10, з яким приїхав до будинку № 30-а по вул. Миропільській в м. Києві, де вони зустрілись з невстановленою слідством особою на імя «ОСОБА_2», а потім приїхали за місцем проживання ОСОБА_11 по АДРЕСА_8. Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» прибули у двір будинку № 4 по вул. Жмаченка в м. Києві, де ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» залишились в автомобілі, а ОСОБА_9 у дворі будинку № 3 по вул. Малишка в м. Києві зустрівся з особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, яка дала йому вказівки щодо вчинення злочину.

Повернувшись до свого автомобіля ОСОБА_9, розповів про суть злочину та показав фотографію ОСОБА_23, після чого всі поїхали на вул. Пражську в м. Києві, де ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» вийшли з автомобіля, а ОСОБА_9 поїхав за особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю.

Згідно з розробленим планом вчинення злочину ОСОБА_10 взяв належний його батькові ОСОБА_25 автомобіль «АЗЛК-2141», державний номер НОМЕР_2, на якому з ОСОБА_11 і невстановленою слідством особою на імя «ОСОБА_2» приїхали на обумовлене місце на автошляху «Київ-Бориспіль». Через деякий час на автомобілі «Volvo-240», реєстраційний номер Республіки Естонія 469 MBL на це ж місце прибув ОСОБА_9, особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю та невстановлена слідством особа. ОСОБА_9 вийшов з свого автомобіля, підійшов до автомобіля «АЗЛК-2141», за кермом якого був ОСОБА_10, і передав невстановленій слідством особі на імя «ОСОБА_2», яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, пакет, в якому були проблисковий маячок синього кольору, наручники, жезл співробітника ДАІ і радіостанція, налаштована, за словами ОСОБА_9, на потрібні частоти. Після цього автомобіль «АЗЛК-2141», а за ним автомобіль «Volvo-240» поїхали в район аеропорту «Київ-Бориспіль».

Не доїжджаючи до аеропорту «Київ-Бориспіль», всі учасники злочину зупинились і на автомобілі «АЗЛК-2141» замінили номерний знак на номерний знак НОМЕР_3, наданий особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, та продовжили рух.

21 серпня 1997 року в 0 годин 40 хвилин учасники злочину прибули до аеропорту «Бориспіль». ОСОБА_9 поставив свій автомобіль на стоянці ДПП «IAS Бориспіль», а ОСОБА_10 - напроти входу в приміщення аеропорту, після чого всі учасники злочину зайшли в приміщення аеропорту, де чекали прибуття потерпілого.

В 00 годин 44 хвилин цього ж дня рейсом № 552 з Лондону в Україну прибув ОСОБА_23, якого в аеропорту зустрічали громадяни України ОСОБА_26 і ОСОБА_27, тому вчинити напад на потерпілого при виході з аеропорту учасникам злочину не вдалося.

ОСОБА_23, ОСОБА_26 і ОСОБА_27 сіли в автомобіль «Volvo-740», державний номерний знак НОМЕР_4 і поїхали в сторону м. Києва , а за ними на автомобілі «Volvo-240» поїхали ОСОБА_9, особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю та невстановлена слідством особа, а на автомобілі «АЗЛК-2141» - ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2», яка по радіостанції отримувала від особи, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, вказівки щодо маршруту руху.

В м. Києві на Південному мосту автомобіль «АЗЛК-2141» під керуванням ОСОБА_10 наздогнав автомобіль «Volvo-740», яким керував ОСОБА_27 Невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» встановила на дах автомобіля «АЗЛК-2141» проблисковий маячок синього кольору і ввімкнула його, а також, відчинивши скло правих дверцят, жезлом співробітника ДАІ наказала ОСОБА_27 зупинитись. ОСОБА_27, сприймаючи такі дії як правомірні вимоги працівників міліції, близько 01 години 40 хвилин зупинив свій автомобіль на зїзді з дорожньої розвязки в м. Києві по вул. Наддніпрянське шосе. ОСОБА_10 зупинив свій автомобіль за автомобілем ОСОБА_27, а ОСОБА_9 - приблизно за 20 метрів від автомобіля ОСОБА_10, забезпечуючи прикриття співучасників у випадку виникнення будь-яких непередбачуваних ситуацій.

З метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_23, діючи за взаємною згодою між собою, згідно з розробленим планом вчинення злочину, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» вийшли з автомобіля «АЗЛК» і підійшли до автомобіля «Volvo-740». Невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2», відрекомендувавшись співробітником міліції, предявив ОСОБА_27, ОСОБА_26 і ОСОБА_23 посвідчення працівника міліції, заздалегідь надане йому особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, чим самовільно присвоїв собі владні повноваження і звання службової особи співробітника органів внутрішніх справ України. Після цього ОСОБА_11 і ОСОБА_10, згідно з планом вчинення злочину і розподілом ролей, вводячи в оману щодо своїх особистостей вищевказаних осіб, під видом працівників міліції стали проводити огляд транспортного засобу, чим також самовільно присвоїли собі владні повноваження і звання службових осіб співробітників органів внутрішніх справ України.

Ввівши таким чином ОСОБА_27, ОСОБА_26 і ОСОБА_23 в оману щодо своїх осіб, невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» заявила, що ОСОБА_23 необхідно проїхати з ним та іншими співробітниками у відділ міліції для встановлення його особи. ОСОБА_23, вважаючи, що його зупинили працівники міліції, підкорився вимозі і пересів на заднє сидіння в автомобіль «АЗЛК», де ОСОБА_11 тут же одягнув йому наручники, тим самим незаконно позбавив потерпілого свободи. Після цього ОСОБА_10 і невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» також сіли у вказаний автомобіль та поїзали в сторону мосту ім. Патона в м. Києві. ОСОБА_27 і ОСОБА_26 на автомобілі «Volvo-740» поїхали за ними, а далі слідував автомобіль під керуванням ОСОБА_9 з іншими учасниками злочину, які забезпечували прикриття протиправних дій ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановленої слідством особи на імя «ОСОБА_2» у разі появи співробітників міліції.

Автомобіль «АЗЛК», яким керував ОСОБА_10, з технічних причин не міг уникнути переслідування автомобіля «Volvo-740», який їхав за ним, тому особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, по рації дала вказівку їхати в малолюдне місце в районі заводу «Буревісник» в м. Києві і ОСОБА_10 поїхав у вказаному напрямку. Коли автомобіль «АЗЛК» прибув на вул. Тальнівську в м. Києві, особа, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, по рації дала вказівку зупинитись, що ОСОБА_10 і зробив. ОСОБА_9 зупинив свій автомобіль позаду на відстані близько 50 метрів, а ОСОБА_27 зупинив свій автомобіль перед автомобілем ОСОБА_10

Далі невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2», виконуючи отриману по рації вказівку, вийшла з автомобіля і підійшла до автомобіля ОСОБА_9, де від особи, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю, отримала револьвер системи «Наган», калібру 7,62 мм. Вказаний револьвер невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» передала ОСОБА_10 з наказом підійти до автомобіля «Volvo-740» і прострелити водієві цього автомобіля ноги, щоб унеможливити подальше управління ним автомобілем. ОСОБА_10 відмовився виконувати таку вказівку. Тоді невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» взяла револьвер і попрямувала до автомобіля «Volvo-740», який почав рух на великій швидкості, оскільки ОСОБА_27 і ОСОБА_26, зрозуміли, що відносно них та ОСОБА_23 учиняється злочин. Невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2» здійснила кілька пострілів з револьверу в напрямку автомобіля «Volvo-740», внаслідок чого було пошкоджене ліве заднє колесо цього автомобіля.

Автомобіль «АЗЛК» під керуванням ОСОБА_10 почав переслідувати автомобіль «Volvo-740», але наздогнати вказаний автомобіль йому не вдалося, про що було повідомлено по рації особі, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю. Тоді остання дала вказівку перевезти ОСОБА_23 в м. Бровари, у невстановлене слідством місце, підготовлене для утримання там потерпілого. Але ОСОБА_10 і ОСОБА_11, побоюючись викриття у вчиненні вказаних злочинів, відмовились виконувати такий наказ. При цьому ОСОБА_10 зупинив автомобіль, а ОСОБА_11 звільнив ОСОБА_23 і повернув йому його речі. Після чого невстановлена слідством особа на імя «ОСОБА_2», ОСОБА_11 і ОСОБА_18 на автомобілі останнього з місця вчинення злочину зникли. Внаслідок неправомірних дій підсудних ОСОБА_9 ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ОСОБА_23 був незаконно позбавлений волі протягом близько однієї години.

Підсудні ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 в процесі вчинення при зазначених вище обставинах злочинів: 14.02.1997 року відкритого викрадення майна у громадянки ОСОБА_21 у потязі Київ-Львів і 21.08.1997 року незаконного позбавлення волі громадянина ОСОБА_23 в м. Києві з метою введення потерпілих в оману стосовно своїх осіб, та, відповідно, полегшення вчинення злочинів, представлялись співробітниками міліції, предявляючи при цьому підроблені посвідчення працівників міліції, чим самовільно присвоїли владні повноваження і звання службової особи співробітника правоохоронного органу.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 не визнав себе винним у предявленому йому звинуваченні і пояснив, що він не має нікого відношення до вчинених злочинів у с. Щасливому 30.06.1966 року щодо сімї ОСОБА_19, а кримінальна справа проти нього була сфабрикована слідчими Генеральної прокуратури України.

Підсудний ОСОБА_8 показав, що з ОСОБА_29 він познайомився з перших днів організації відділу по боротьбі з організованою злочинністю в м. Києві в 1991 році, де підсудний працював молодшим співробітником, оперуповноваженим у званні старшини міліції, а ОСОБА_29 був оперуповноваженим у чині капітана міліції. Ближче з ОСОБА_29 познайомився під час спільної роботи в оперативно-слідчій групі.

В 1994 році при черговій реорганізації було створено управління по боротьбі з організованою злочинністю і ОСОБА_8 був призначений на роботу в Радянський міжрайвідділ по боротьбі з організованою злочинністю в м. Києві, де також працював разом з ОСОБА_29 до переходу на роботу в Боярське відділення по боротьбі з організованою злочинністю в Київській області. Перейти на роботу в Боярське ВБОЗ ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_29, з умовою, що ОСОБА_8 буде допомагати ОСОБА_29 з транспортом.

В липні 1997 року він звільнився з органів міліції за станом здоровя, а в кінці 1999 року нелегально виїхав на заробітки до США.

Навесні 1996 року до ВБОЗ м. Боярки надійшла заява з банку про те, що фірма «Юпітер» не повертає кредит, перевірка якої була доручена ОСОБА_29 і ОСОБА_30 22 травня 1996 року ОСОБА_29 зателефонував ОСОБА_8 і сказав, щоб вранці він заїхав за ним і вони з працівниками банку і ОСОБА_30 поїдуть в банк м. Борисполя і в с. Щасливе, щоб викликати ОСОБА_15 і ОСОБА_14.

23 травня 1996 року ОСОБА_8, залишивши свій автомобіль в м. Києві, на автомобілі банку «Україна» разом з ОСОБА_29, ОСОБА_30 і працівницею банку поїхали в банк м. Борисполя, де залишили матеріал і поїхали в с. Щасливе. В с. Щасливому їздили на адресу ОСОБА_15, де говорили з його матірю чи тещею, залишили їй повістку і поїхали до ОСОБА_14. ОСОБА_14 вдома не було, ОСОБА_30 розмовляв з його дружиною з приводу непогашення кредиту.

24 травня 1996 року ОСОБА_8 з ОСОБА_29 поїхали в м. Бориспіль в банк, де ОСОБА_8 забрав документи і потім зателефонував у відділ до ОСОБА_30, який сказав, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не зявились та просив залишити ОСОБА_14 повістку. Вони підїхали до будинку ОСОБА_14, де ОСОБА_29 виписав повістку і ОСОБА_8 пішов та вручив цю повістку дружині ОСОБА_14

Одного недільного дня ОСОБА_29 зателефонував ОСОБА_8 і сказав, що є вечірня робота. Дружина не відпускала ОСОБА_8 на таку вечірню роботу, але ОСОБА_29 сказав, що це буде до 22 години. ОСОБА_8 на автомобілі «Форд Сієра» голубого кольору, який належав його дружині і яким він користувався, забрав ОСОБА_29 з вул. Жмаченка в м. Києві. ОСОБА_29 сказав, що треба їхати в с. Щасливе, побачити, чи є ОСОБА_14, і якщо є, то затримати його. Коли заїхали в с. Щасливе, то ОСОБА_8 хотів повернути праворуч, але ОСОБА_29 сказав повернути в лісопосадку, розташовану з лівого боку на вїзді в с. Щасливе. На запитання про необхідність заїжджати в лісопосадку ОСОБА_29 відповів, що ОСОБА_14 - бандит, має зброю і біля нього бандити, Також ОСОБА_29 сказав, що там працює «ОСОБА_24», він подивиться і дасть знати. ОСОБА_8 заїхав у лісопосадку, поставив автомобіль. Після чого виходив з автомобіля, робив пробіжки, дивився на городи. Потім повечеряв з ОСОБА_29 і під музику заснув. Через деякий час його розбудила якась розмова або шелест гілля. Коли ОСОБА_8 прокинувся, то ОСОБА_29 відкрив дверцята машини знадвору на переднє сидіння і сказав: «Поїхали». В посадці було темно і ОСОБА_8 вийшов подивитись, як йому виїжджати. Надворі було світло і він побачив людей, які працювали на городі. Було близько 22 години. Виїхав з посадки заднім ходом.

Коли приїхав додому о 22 годині на початку 23 години, дружина сказала, що телефонували з роботи, розмова була записна на автовідповідач. ОСОБА_8 прослухав запис і зрозумів, що це був ОСОБА_30, який сказав, що забере ОСОБА_29 і поїде в прокуратуру м. Борисполя на 9 годину, а ОСОБА_8 треба було їхати на 10 годину. З якого приводу треба було їхати в прокуратуру, ОСОБА_30 не сказав.

8 липня 1996 року ОСОБА_8 приїхав до прокуратури м. Борисполя, де при вході стояли ОСОБА_29 і ОСОБА_30 На запитання про причину виклику ОСОБА_29 сказав йти до слідчого, який все скаже. Слідчий повідомив ОСОБА_8 про смерть ОСОБА_14 і запитав, чи працював ОСОБА_8 по справі щодо потерпілого, на що ОСОБА_8 повідомив, що вчора вони там були і працювали по цій справі і дав інші показання.

Також підсудний ОСОБА_8 заявив суду про те, що у нього з ОСОБА_29 були відверті розмови з приводу вчинення ОСОБА_29 неправомірних вчинків. ОСОБА_29 розповідав йому про свою неправомірну діяльність з тією метою, щоб ОСОБА_8 був разом з ним і скоював злочини разом з ним, але він не може розказати про це, оскільки боїться за своє життя, життя своїх близьких та життя свого захисника.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 не визнав себе винним у предявленому йому звинуваченні і пояснив, що він не вчиняв злочинів, зазначених у обвинувальному висновку. Про обставини даної кримінальної справи взнав від слідчих ОСОБА_32 і ОСОБА_33.

Підсудний ОСОБА_9 вказав, що знає всіх підсудних по справі: з ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у нього були приятельські стосунки, з ОСОБА_11 нормальні стосунки. З ОСОБА_29 познайомився у 1993 році, дружніх стосунків з ним не було, але вони надавали один одному послуги ОСОБА_9 возив ОСОБА_29 і членів його сімї на своєму автомобілі, а ОСОБА_29 на прохання ОСОБА_9 дізнавався історію автомобілів, які ввозились з-за кордону (чи легально автомобілі ввозились, чи були розмитнені тощо). ОСОБА_8 підсудний інколи бачив, коли приїздив до ОСОБА_29 на роботу на вул. Старовозкальну в м. Києві, ніяких стосунків з ним не мав.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 не визнав себе винним у предявленому йому звинуваченні і заявив, що ніяких злочинів він не вчиняв і не міг вчиняти, оскільки з підсудними ОСОБА_9 і ОСОБА_10 познайомився приблизно в серпні 1997 року, з ОСОБА_31 і ОСОБА_12 приблизно в 1998 році. ОСОБА_29 вперше побачив у 1999 році, але за яких обставин пояснити відмовився. А ОСОБА_8 вперше побачив у судовому засіданні по цій справі.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 визнав себе винним у предявленому йому звинуваченні і пояснив, що підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 знає давно, оскільки проживає з ними в одному мікрорайоні, ОСОБА_11 бачив один-два рази приблизно в 1999-2000 роках, коли разом з ОСОБА_32 приїздив на зустріч ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а ОСОБА_8 вперше побачив в залі судових засідань по даній справі.

Приблизно в січні 1997 року ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_12 і ОСОБА_10 запропонував підсудному ОСОБА_13 поїхати на залізничний вокзал, сісти з ОСОБА_12, і ОСОБА_32 в потяг і коли ОСОБА_12, і ОСОБА_10 будуть забирати у жінки пакет з грішми чи документами, вірніше, вона сама повинна була віддати пакет, надати їм допомогу, якщо у цьому буде потреба. ОСОБА_13 погодився на пропозицію ОСОБА_9, оскільки був винен йому гроші в сумі 5000 доларів США і був залежним від нього.

На початку лютого 1997 року він, ОСОБА_13, зустрівся з ОСОБА_9, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 і ОСОБА_9 повідомив, що жінка їхатиме у потязі Київ-Львів, після чого всі поїхали на вокзал. На вокзалі ОСОБА_9 залишився на пероні, а ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_33 сіли в потяг. Через 5-7 хвилин після того, як потяг рушив, всі пройшли в сусідній вагон чи через один вагон. ОСОБА_10 і ОСОБА_12 зайшли в купе, а ОСОБА_13 залишився на вході біля маленького тамбура, двері якого були відкриті і він бачив увесь коридор. Коли ОСОБА_10 і ОСОБА_12 зайшли в купе, до них підійшов провідник та пішов. Хвилин через 5-7 з купе виглянув ОСОБА_10 і покликав ОСОБА_13 Коли ОСОБА_13 підійшов до купе, то з купе вийшов ОСОБА_12 з паперовим пакетом в руках. ОСОБА_13 зайшов в купе і побачив на столі купу паспортів. Потім спрацював стоп-кран і ОСОБА_13 з ОСОБА_10 вийшли з купе і пішли в сторону тамбура, протилежного до того, де перебував ОСОБА_13 В тамбурі вони побачили провідника, який щось говорив, але це їх не стосувалось. Вони виплигнули з потяга і вдвох з ОСОБА_10 побігли в протилежну по ходу руху потягу сторону, тобто в сторону Києва. Попереду них біг ОСОБА_12, і вони його догнали. Бігли більше години, добігли до якогось села, де зупинили машину, на якій доїхали до Окружної дороги м. Києва, а потім розїхались по домівках.

Через 3-4 дні до ОСОБА_13 зателефонував чи заїхав ОСОБА_9 і сказав, що ОСОБА_13 йому нічого не винен, маючи на увазі борг в сумі 5000 доларів США.

Про суму грошей, яку вони забрали у жінки у потязі він взнав лише на досудовому слідстві. Підсудний здогадувався, що гроші перевозились незаконно, а також здогадувався, що сума перевищувала 1000 доларів США тому, що заради тисячі доларів їх би ніхто не посилав.

Також підсудний ОСОБА_13 пояснив, що у потязі він не відрекомендовувався працівником міліції, не бачив ніяких посвідчень і не знав про їх використання, але він повністю визнає свою вину за ст. 353 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 у предявленому йому звинуваченні визнав себе винним частково: визнав вину у вчиненні всіх злочинів, за винятком злочину, передбаченого ст. 353 КК України.

Підсудний ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_10 і ОСОБА_13 він знайомий з початку 1992-1993 року, стосунки з ними були нормальними. В березні-квітні 1996 року ОСОБА_10 познайомив його з ОСОБА_9, стосунки з яким були товариськими. ОСОБА_8 він бачив один раз в с. Щасливому в 1996 році, коли перевантажували в лісопосадці техніку сімї ОСОБА_14. ОСОБА_11 знав з кінця 1998-1999 року наглядно, бачив його з ОСОБА_10

По суті предявленого звинувачення ОСОБА_12 пояснив, що в 1996 році, приблизно в червні, до нього заїхав ОСОБА_10 з ОСОБА_9, які запропонували поїхати в с. Щасливе, де нібито якийсь чоловік винен гроші і необхідно постояти для кількості при розмові, на що ОСОБА_12 погодився.

В с. Щасливе поїхали на автомобілі ОСОБА_9 «БМВ» стального кольору. До будинку ОСОБА_14 приїхали близько 21.00 21.30 години, постояли хвилин 15 на вулиці біля будинку, а потім пішли до будинку. Хто стукав чи дзвонив у двері, підсудний не памятає. Двері відчинила потерпіла і впустила всіх в будинок. У підсудного склалося таке враження, що ОСОБА_10 і ОСОБА_9 до цього там вже були. Потерпілий ОСОБА_14 запросив у кабінет ОСОБА_18 і ОСОБА_9 і вони пройшли за ним, а ОСОБА_12 залишився з потерпілою ОСОБА_19 в кімнаті. Через 7-10 хвилин з кабінету вийшов ОСОБА_9 і сказав ОСОБА_12, щоб той зайшов у кабінет, а сам залишився з потерпілою. Після цих слів ОСОБА_9 ОСОБА_12 зайшов у кабінет і зачинив за собою двері. Коли він зайшов у кабінет, то ОСОБА_10 сидів за столом і розглядав папери, ОСОБА_12 стояв біля дверей. Хвилин через 10 ОСОБА_9 відчинив двері кабінету, покликав ОСОБА_10 та ОСОБА_12, і вони вийшли з кабінету. Між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відбулася розмова про те, що грошей немає, треба брати побутову техніку в рахунок погашення боргу це говорив ОСОБА_9, а ОСОБА_10 не заперечував. Після цього ОСОБА_12 і ОСОБА_10 почали виносити з будинку побутову техніку і інші речі. ОСОБА_14 в цей час був у своєму кабінеті, а його дружина стояла поряд з ОСОБА_9 і ОСОБА_12 не чув, щоб потерпілі заперечували проти того, що виносять їх речі. Деякі речі з будинку подавав ОСОБА_9, чи виносив ОСОБА_9 якість речі з будинку підсудний не памятає. Винесли телевізор, музичний центр, факс, принтер і ще дещо і склали у дворі під кущами, а потім за вказівкою ОСОБА_9 перенесли в автомобіль «БМВ» та склали у багажник і на сидіння.

В цей час через дорогу від будинку стояв автомобіль «Форд» кольору сірий чи голубий металік. В той час коли ОСОБА_12 з ОСОБА_10 складали речі в автомобіль «БМВ», ОСОБА_9 підходив до автомобіля «Форд» і говорив з людьми, які сиділи в автомобілі. Скільки людей було в автомобілі підсудний не бачив. Потім ОСОБА_9 повернувся в будинок і вийшов звідти через 5 хвилин з телефоном чи факсом в руках. Автомобіль «Форд» поїхав, ОСОБА_9 сів у свій автомобіль, а ОСОБА_12 та ОСОБА_10 наказав бігти за автомобілем. ОСОБА_9 поїхав в сторону лісопосадки, а ОСОБА_12 з ОСОБА_10 побігли за автомобілем. Добігши до лісопосадки, вони побачили автомобілі «БМВ» і «Форд», біля яких були ОСОБА_9 і ще два чоловіки, яких на той час підсудний не знав і серед яких був ОСОБА_8 З матеріалів справи ОСОБА_12 взнав, що другим чоловіком був ОСОБА_29 Коли вони добігли до лісопосадки, то речі з автомобіля «БМВ» були перевантажені в автомобіль «Форд», але деякі речі ще перевантажувались. Хто перевантажував речі, ОСОБА_12 не памятає. Коли речі були перевантажені, то ОСОБА_8 і ОСОБА_29 сіли в автомобіль «Форд», а ОСОБА_9, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 - в автомобіль ОСОБА_9 і поїхали в м. Київ. Побутову техніку сімї ОСОБА_14 ОСОБА_12 більше не бачив і йому цю техніку не передавали.

Про вбивство в с. Щасливому ОСОБА_12 взнав в 2005 році від ОСОБА_10, який розповів, що в 1996 році в будинку ОСОБА_14 сталося вбивство сімї ОСОБА_14. Про подробиці вбивства ОСОБА_12 не розпитував.

По епізоду викрадення грошей у потерпілої ОСОБА_21 ОСОБА_12 дав показання аналогічні показанням підсудного ОСОБА_13 та, крім того, пояснив, що коли ОСОБА_10 зайшов у купе, де сиділа потерпіла, то ОСОБА_10 відрекомендувався працівником міліції і при цьому або сам, або на прохання присутніх в купе пасажирів, показував якесь посвідчення. Хто зривав стоп-кран в потязі та хто відкривав двері вагону підсудний не памятає. Також ОСОБА_12 пояснив, що пакет з грішми був у нього. Відбігши від потягу метрів на 200, він, ОСОБА_13 і ОСОБА_10 поклали гроші у кишені свого одягу. Гроші були в пачках, в доларах США. З тих грошей, які вони забрали у жінки в потязі ОСОБА_9 передав йому - ОСОБА_12 1000 доларів США.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 визнав себе винним повністю у предявленому йому звинуваченні і дав наступні показання.

З ОСОБА_12 він знайомий наглядно з 1980 року, але стосунки стали підтримувати з 1991-1992 року, ОСОБА_9 знав з 1995 року, стосунки став підтримувати з 1996 року вони дружили, з ОСОБА_11 познайомився в кінці 1997 року на початку 1998 року, з ОСОБА_8 знайомий з 2000 року, але бачив його раніше в 1996 році під час вчинення злочину в с. Щасливому.

В серпні 1996 року ОСОБА_9 розповів ОСОБА_10 про те, що в с. Щасливому проживає бізнесмен, прізвище якого він взнав на досудовому слідстві ОСОБА_14, який заборгував велику суму грошей в м. Вишневе і сказав, що ОСОБА_10 повинен поїхати з ним до цього бізнесмена, а також з ними поїде ОСОБА_12 Участь ОСОБА_10 і ОСОБА_12 в цій поїздці полягала в тому, що якщо з боку бізнесмена будуть сторонні особи і виникне конфлікт, то ОСОБА_9 буде не один, а їх буде троє.

В с. Щасливе ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 поїхали на автомобілі ОСОБА_9 «БМВ» сірого кольору. О 21.00 22.00 годині вони підїхали до будинку потерпілого в с. Щасливе. Двері в будинок відчинила жінка, яка привіталась і впустила їх в будинок. В будинку потерпілий ОСОБА_14 також привітався з усіма і запросив до себе в кабінет. Всі пройшли в кабінет. ОСОБА_9 почав задавати потерпілому питання про гроші, на що останній витягнув зі столу документи і протягнув ОСОБА_9, який уважно вивчив документи та передав їх ОСОБА_10 Проглянувши ці документи, ОСОБА_10 зрозумів, що мова йде про фарбу, після отримання якої ОСОБА_14 обіцяв розрахуватись з кредитом, але ОСОБА_9 це не влаштовувало.

ОСОБА_9 сказав, щоб ОСОБА_10 і ОСОБА_12 залишались з потерпілим у кабінеті, а сам вийшов. Через деякий час ОСОБА_9 покликав ОСОБА_12, а ОСОБА_10 залишився з потерпілим, який запевняв, що готовий віддати гроші, якщо вони у нього зявляться. Після цього ОСОБА_10 вийшов з кімнати і сказав ОСОБА_12, що ніяких грошей не буде і вони з ОСОБА_12 вийшли надвір. ОСОБА_9 залишався в будинку. Через деякий час ОСОБА_9 покликав ОСОБА_12 і той зайшов в будинок. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_12 покликав ОСОБА_10 Коли ОСОБА_10 зайшов в будинок з ОСОБА_12 то побачив, що на дивані лежала жінка. ОСОБА_12 підбіг до неї і почав робити штучне дихання, а ОСОБА_9 згортав якусь пляшку. В цей момент в кімнаті був насичений запах якоїсь речовини, але що це за речовина підсудний не знає. ОСОБА_10 перевірив у потерпілої пульс пульсу не було. На запитання до ОСОБА_12 про те, що трапилось, той не відповів, оскільки робив потерпілій штучне дихання. ОСОБА_9 в цей момент в будинку не було, бо він вийшов надвір і сказав, щоб його чекали в будинку. Ще хвилини через 5 ОСОБА_9 повернувся в будинок, в руках у нього був пістолет з глушником і пройшов у кімнату, де був потерпілий ОСОБА_14, прикривши за собою двері. ОСОБА_10 почув хлопок, характерний для звуку пострілу.

А ще коли ОСОБА_10 побачив потерпілу, то вибіг надвір - хотів самостійно покинути місце пригоди і побачив, що на протилежному боці вулиці на ґрунтовій дорозі стояв автомобіль «Форд Сієра». За ним вибіг ОСОБА_9 і сказав, щоб ОСОБА_10 йшов і обшукав будинок, чи є там гроші. ОСОБА_10 залишився надворі і побачив, як ОСОБА_9 підійшов до цього автомобіля, точніше до правих пасажирських дверцят і, нагнувшись, про щось розмовляв. Повернувшись до будинку, ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10, щоб той йшов витирав відбитки пальців і виносив апаратуру. ОСОБА_10 деякий час з ОСОБА_12 витирали відбитки пальців, хоча його, ОСОБА_10 відбитків пальці не могло бути, за винятком відбитків на ручках дверей і склянці з водою, яку йому подавала потерпіла. ОСОБА_9 в цей час виносив музичний центр, а ОСОБА_10 сказав виносити телевізор в машину. ОСОБА_10 виніс телевізор і залишив біля порога, і ОСОБА_9, і ОСОБА_12 ще виносили якусь техніку. Потім ОСОБА_9 сказав, що все, треба їхати. Коли вони підійшли до автомобіля, то побачили, що там не було місця, бо салон був завантажений технікою. ОСОБА_9 показав ОСОБА_10 і ОСОБА_12 напрямок руху і сказав, що їх підберуть, а сам поїхав. Коли ОСОБА_10 і ОСОБА_12 підійшли до вказаного місця, то побачили автомобілі «БМВ» і «Форд Сієра». ОСОБА_9 сказав всі речі з автомобіля «БМВ» перенести в автомобіль «Форд Сієрра». Вони втрьох та ОСОБА_8 перенесли речі в автомобіль «Форд Сієра». Було темно і від світла фар в сторону автомобіля «БМВ» ОСОБА_10 розгледів двох чоловіків, про яких потім взнав, що це були ОСОБА_29 і ОСОБА_8 Після перевантаження речей, вони розїхались по домівках. Після цього всього ОСОБА_10 цікавився у ОСОБА_9 про те, що буде далі, на що ОСОБА_9 відповів, що нікому нічого не треба говорити, а в разі чого їх підстрахують працівники міліції. Також він говорив з ОСОБА_12 і зрозумів, що той також відчуває страх.

По епізоду викрадення грошей у потерпілої ОСОБА_21 ОСОБА_10 дав показання аналогічні показанням підсудних ОСОБА_13 і ОСОБА_12 Крім того, ОСОБА_10 пояснив, що на вокзалі перед посадкою у потяг ОСОБА_9 дав йому посвідчення, яке він поклав у кишеню. В поїзді він, тобто ОСОБА_10, відрекомендувався працівником міліції і попросив пасажирів показати документи і багаж. Імітуючи дії працівників міліції, він та ОСОБА_12 в розмові між собою, звертались один до одного, називаючи звання.

Викрадені у жінки в потязі гроші вони відвезли ОСОБА_9, який через пару днів дав ОСОБА_10 20-21 тисячу доларів США. Ця сума була розділена між всіма. У ОСОБА_10 залишилось 4000 доларів США, які він витратив на власні потреби.

По епізоду затримання громадянина ОСОБА_22 ОСОБА_10 пояснив, що у даному епізоді приймав участь він, ОСОБА_9 ОСОБА_11 і особа на імя ОСОБА_2. За участь у цьому злочині їм обіцяли винагороду в сумі 50000 доларів США і ОСОБА_10, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, погодився на участь у злочині. Затримання громадянина ОСОБА_22 мало на меті зірвати укладення якоїсь угоди.

За домовленістю з ОСОБА_9 ОСОБА_10 на автомобілі «Москвич», в салоні якого були ОСОБА_11 і ОСОБА_34, чекали ОСОБА_9 на Бориспільській трасі. ОСОБА_9 приїхав на автомобілі «Вольво» з іноземним номерним знаком і сказав змінити номер та передав ОСОБА_34 пакет, в якому були наручники, проблисковий маячок і радіостанція. Після цього всі поїхали в аеропорт Бориспіль. План затримання громадянина ОСОБА_22 доводив ОСОБА_9 і він же в аеропорту показав фотографію цього громадянина. В аеропорту був також і ОСОБА_29

Громадянин ОСОБА_22 вийшовши з літака, сів в автомобіль «Вольво», на якому його зустрічали дві особи, і поїхав. За ним слідом поїхав автомобіль ОСОБА_10 ОСОБА_34 по радіостанції передав, що вони не можуть догнати автомобіль «Вольво» і вони поїхали на Південний міст в м. Києві. Автомобіль «Вольво» зїхав на набережну. ОСОБА_34 поставив на дах автомобіля проблисковий маячок і з допомогою міліцейського жезла зупинив автомобіль, в якому їхав громадянин ОСОБА_22. Коли автомобіль «Вольво» зупинився, ОСОБА_34 відрекомендувався працівником міліції, показавши при цьому посвідчення, а особи, які були в автомобілі, також показали свої документи. Під приводом необхідності проведення огляду громадянина ОСОБА_22 забрали в автомобіль під керуванням ОСОБА_10 і поїхали в сторону Харківського масиву. За ними поїхав автомобіль «Вольво» з особами, які зустріли громадянина ОСОБА_22. Потім автомобілі зупинились. ОСОБА_34 дав ОСОБА_10 пістолет і наказав прострелити водієві автомобіля «Вольво» ногу, але ОСОБА_10 відмовився це робити. ОСОБА_34 вийшов з автомобіля, за ним вийшов і ОСОБА_10 Підійшовши до автомобіля «Вольво», ОСОБА_34 попрохав у водія мобільний телефон, водій відмовився дати телефон. Тоді ОСОБА_34 вистрелив в сторону автомобіля «Вольво» і автомобіль поїхав. ОСОБА_34 наполягав, щоб громадянина ОСОБА_22 відвезти в м. Бровари, але ОСОБА_10 і ОСОБА_11 відмовились це робити. Коли ОСОБА_10 повернувся до свого автомобіля, то побачив, що громадянин ОСОБА_22 був пристебнутий наручниками до ручки в салоні автомобіля. ОСОБА_34 прострелив ці наручники, бо не могли знайти ключ, щоб їх відімкнути і потерпілого висадили з автомобіля. Після цього поміняли номери на автомобілі, а потім автомобіль залишили на Харківському масиві, а самі на таксі розїхались по домівках.

Винність підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів щодо потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Щасливому Бориспільському районі Київської області підтверджується наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_35, яка пояснила, що 30 червня 1996 року близько 24 години вона повернулась додому в с. АДРЕСА_7 з своїм хлопцем ОСОБА_36 Двері у будинку були напіввідчинені, у будинку було темно. Пройшовши в кімнату, де спали її батьки, побачила, що їх там немає. Повертаючись з спальні, побачила у прохідній кімнаті якесь тіло і, злякавшись, вийшла надвір. Потім разом з ОСОБА_36 зайшли в будинок, ввімкнули світло. У кімнаті на підлозі, між диваном і скляним столиком обличчям донизу лежала її мати ОСОБА_19, ноги якої були звязані ганчірками, чи були звязані руки потерпіла не памятає. У сусідній кімнаті кабінеті ОСОБА_36 знайшов її батька ОСОБА_14 Потерпілій здалося, що її мати ще жива. ОСОБА_36 побіг кликати лікарів і сусідів. Прибіг сусід ОСОБА_37, який підходив до батька і сказав, що той вже мертвий. Потім прийшли лікарі, які проводили якісь маніпуляції з її матірю, а потерпілу попросили вийти.

Коли потерпіла повернулась в дім, то побачила, що з будинку зникло багато речей: відеомагнітофон, відеокамера, телевізор, принтер, музичний центр, телефон, газовий пістолет та інші, перелік яких вона називала слідчому на досудовому слідстві. Також зникли золоті прикраси, які були на батьках. На досудовому слідстві вона описала музичний центр, який зник з будинку, а потім впізнала цей музичний центр по зовнішньому вигляду.

Потерпіла ОСОБА_38 повідомила суду про те, що ОСОБА_14 і ОСОБА_19 були її батьками. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона була у своєї бабусі в м. Золотоноші Черкаської області, про смерть батьків її повідомили ОСОБА_36 і тітка ОСОБА_39

Свідок ОСОБА_36 пояснив, що 30 червня 1996 року він з своєю дівчиною ОСОБА_40, яка є дочкою потерпілих ОСОБА_40, їздив у м. Київ і вони повернулись в с. Щасливе близько 12 години ночі. Прийшовши до будинку ОСОБА_40, він побачив, що у дворі не горіло світло, хоча, зазвичай, біля дверей світло горіло. Коли він з ОСОБА_40 зайшов у двір, то побачив, що на доріжці валялись компютерні диски та підставка під телевізор. Вхідні двері у будинок були напіввідчинені. Світло в будинку не горіло, на кухні горіла газова колонка. Коли вони зайшли у будинок і ввімкнули світло, то побачили, що ОСОБА_19 лежала у вітальні мертва, її руки були звязані позаду поясом від халата. Коли свідок зайшов до кабінету, то побачив ОСОБА_14, який був мертвий, лежав на підлозі, на животі. У ОСОБА_14 були звязані руки і ноги проводами чи кабелями і на руках були наручники. Руки були звязані назад. Біля голови потерпілого на підлозі була кров.

Також свідок повідомив, що у кімнаті, де лежала ОСОБА_19, відчувався якийсь аптечний запах. В будинку були перериті шафи, дивани, все було розкидане, не було музичного центру. Зі слів ОСОБА_40 йому відомо про те, що після вбивства її батьків з будинку зникли телевізор, музичний центр, відеокамера, телефон, телефон з факсом, з потерпілого ОСОБА_14 зняли золотий ланцюжок. З будинку забрали два телевізори, але один телевізор знайшли у дворі під деревом.

Аналогічну картину місця події описали свідки ОСОБА_37, ОСОБА_41, ОСОБА_42, які прибули до будинку ОСОБА_14 після повідомлення про їх вбивство.

Свідок ОСОБА_39 сестра потерпілого ОСОБА_14 повідомила суду про те, що напередодні вбивства, в неділю, вона була у свого брата в гостях з донькою. Коли свідок була у брата, то на ньому був золотий ланцюжок і обручка. Близько 19 години вони поїхали додому, а вночі близько 3 години, до них приїхав ОСОБА_36 і водій брата ОСОБА_38, які повідомили, що брата застрелили, а невістку задушили. Коли свідок приїхала до будинку потерпілих, то там вже була міліція. У вітальні на підлозі лежала невістка, а в кабінеті на підлозі, у калюжі крові лежав звязаний брат. Після вбивства з будинку ОСОБА_14 зникли речі, зокрема, два телевізори, один з яких потім знайшли, і музичний центр та інші речі. Також свідок показала, що їй було відомо про те, що брат брав кредит для бізнесової діяльності, але вона нічого не знала про те, що у брата були якісь проблеми.

Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на шиї у потерпілого ОСОБА_14 був золотий ланцюжок підтвердив свідок ОСОБА_43, який бачив потерпілого цього дня близько 21 години 30 хвилин і розмовляв з ним.

Даними протоколу огляду від 1.07.1996 року встановлено, що місцем пригоди є будинковолодіння, розташоване в по АДРЕСА_7 с. Щасливому Бориспільського району Київської області, при огляді якого біля дверей гаража будинку виявлений слід протектора коліс автомобіля, на парапеті ганку веранди виявлена чорна пластмасова підставка під відеомагнітофон з написом «Sony» «VHF», на якій лежала паперова упаковка компютерної дискети. У дворі будинку під горіхом виявлений телевізор «Sony». В будинку, в коридорі зліва від стіни на тумбочці виявлений телефон «Panasonic» з обірваними дротами. Біля дверей у велику спальну виявлена жіноча права пантофля. У вітальні виявлені предмети сервіровки на двох осіб та їжа. На підлозі зімятий рушник і пояс з тканини, на якому завязаний вузол та є розріз. На дивані, розташованому у вітальні справа від входу лежить ліва жіноча пантофля, праворуч від якої лежить розрізане жіноче рожеве плаття і жіночий халат. В тумбочці, яка стоїть біля входу, висунута пуста шухляда. На підлозі у вітальні, біля дивана, виявлений труп ОСОБА_19 з тілесними ушкодженнями на запястях і обличчі. Під головою трупу ОСОБА_19 лежить зібганий плед. У кабінеті на столі розкидані канцелярські приладдя, також на столі виявлена склянка. Між столом і стіною кабінету вздовж стіни виявлений в положенні на животі труп ОСОБА_14, під верхньою половиною якого і головою є велика калюжа рідкої крові з обємними темно-червоними згустками. В області променевозапястних суглобів на руках одягнуті наручники. На обох гомілках виявлені тілесні ушкодження, в потиличній частині голови є кульове поранення. Біля ніг трупу виявлений білий дріт. В крові виявлена гільза «S&B» 07,65 Br0, а під трупом виявлена куля. На місці вчинення злочину були виявлені сліди пальців рук, які були перекопійовані на дактилоплівку. (т. 12, а.с.1-22).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_19 смерть потерпілої наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота і носу, про що свідчать виявлені на трупі ушкодження у виді ссаден і синців на крилах носу і губах, крововиливів на слизистих оболонках губ, а також ознак асфіксії: крововиливів на слизових оболонках губ, крапкові крововиливи на зєднувальних оболонках обох очей, численні трупні плями, рідкий стан крові, венозне повнокрівя внутрішніх органів, переповнення рідкою кровю правих відділів серця, дрібні крововиливи на поверхні серця і легень. Смерть ОСОБА_19 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2, найбільш ймовірно між 21.00 і 23.00 годинами. Розвиток явищ механічної асфіксії зумовлено закриттям отворів рота і носа. Відсутність колосовидних і півмісяцевих ссаден, характерних для закриття дихальних отворів пальцями рук, вказує на те, що у даному випадку розвиток асфіксії викликаний закриттям отворів рота і носа мяким предметом, особливості якого у пошкодженнях не відобразились. Описані пошкодження є прижиттєвими. Наявність переривчастих смуг вдавлювання у виді странгуляційних борізн з нечіткими краями в області запясть свідчать про те, що руки потерпілої звязувались еластичним предметом типу вірьовки (т. 12, а.с. 183-194).

За висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження у виді ссаден на крилах носа і губах, а також крововиливи на слизистих оболонках губ супроводжувались явищами, небезпечними для життя розвитком механічної асфіксії, яка привела до смерті потерпілої, а тому ці ушкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями. Странгуляційні борозни в області запясть рук мають ознаки легких тілесних ушкоджень. (т. 12, а.с.209-210).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 його смерть наступила від крізного вогнепального кульового поранення голови з руйнуванням тканин головного мозку. Смерть наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 найбільш ймовірно між 21.00 і 23.00 годинами. При судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_14 виявлене вогнепальне поранення голови крізного характеру у виді: вхідної вогнепальної рани в потиличній області зліва, на висоті 165 см від підошов, дірчатого перелому потиличної кістки зліва з відходячими від нього лінійними переломами черепа, руйнуванням тканини головного мозку у виді раньового каналу, дірчатого перелому кісток основи черепу, який закінчується в порожнині рота у виді вихідного вогнепального отвору в області твердого піднебіння. Виявлене пошкодження спричинено пострілом в область потилиці з близької дистанції (в межах дії, пилоподібних частин порошинок), калібр кулі 7,63 мм. Виявлене пошкодження у виді скрізного вогнепального кульового поранення голови є тяжким тілесним ушкодженням. Враховуючи характер травми, її масивність і проходження раньового каналу через життєво-важливі центри головного мозку, можна стверджувати, що смерть ОСОБА_14 наступила практично миттєво. Наявність виражених странгуляційних борізн в області запясть рук з чіткими межами вказує на те, що вони могли виникнути від стискуючої дії металевих наручників. Странгуляційні борозни, слабо виражені, з нечіткими межами могли виникнути внаслідок звязування ніг еластичним предметом типу вірьовки (т. 12, а.с. 132-150).

За висновком додаткової судово-медичної експертизи по трупу ОСОБА_14 пошкодження у виді странгуляційних борізн на руках і ногах мають ознаки легких тілесних ушкоджень і були прижиттєвими (т. 12, а.с. 168-169).

Висновком медико-криміналістичної експертизи встановлено, що постріл в ОСОБА_14 був проведений з близької дистанції в межах дії пилоподібних частин порошинок, можливо, через нещільну тканинну перешкоду. В момент пострілу потерпілий ОСОБА_14 міг перебувати у різних положеннях. Стріляючий у нього міг перебувати в момент пострілу позаду потерпілого, дещо зліва він нього (т. 12, а.с. 230-232).

Згідно з висновками судово-цитологічних експертиз (основної і додаткової) в піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілого ОСОБА_14 виявлена кров людини, в якій виявлений антиген В ізосерологічної системи АВ0, походження якої не виключається як від самого потерпілого, так і від ОСОБА_12 (т. 12, а.с. 248-250, а.с. 303-304).

Відповідно до висновку трасологічної експертизи, наданий на дослідження слід протектора автомобіля, вилучений при огляді місця пригоди біля будинку АДРЕСА_7, залишений шиною легкового автомобіля з перемінним шагом малюнка протектора іноземного або вітчизняного виробництва (т. 12, а.с. 335-337).

Висновком судово-балістичної експертизи встановлено, що вилучені з місця пригоди куля і гільза, надані на дослідження, є частиною пістолетних патронів Браунінга калібру 7,65 мм зразка 1900 року, призначених для стрільби з пістолетів імпортного виробництва калібром 7,65 мм. Надані на дослідження куля і гільза могли бути відстріляні з пістолета калібра 7,65 мм, системи «Вальтер», модель № 4, зразка 1910-1919 року, виробництва Німеччини із значно зношеним патронником та із середньо зношеним каналом дула, або з іншого зразка штатної вогнепальної зброї вищевказаного калібру з чотирма правосторонніми полями нарізів (т. 12, а.с. 351-354).

Згідно з повідомленням Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області за ОСОБА_14 був зареєстрований газовий револьвер «Reck Miami», калібру 9мм, НОМЕР_6. Про те, що у потерпілого ОСОБА_14 був газовий пістолет підтверджував також свідок ОСОБА_44

У потерпілої ОСОБА_35 були вилучені документи на телефон-факс «Panasonic» моделей KX-F 65, KX-F 50, KX-F 50В та лазерний принтер «Hewlett Packard С2007А», які приєднані до справи у якості речових доказів (т. 13, а.с.33-34).

Підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_8 категорично заперечували свою причетність до вчинення злочинів стосовно подружжя ОСОБА_14. При цьому ОСОБА_8 вказував на те, що він разом з іншими співробітниками Боярського ВБОЗ Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області приймав участь в перевірці заяви АПБ «Україна» про неповернення кредиту ТОВ «Юпітер» і в процесі цієї перевірки він, виконуючи вказівки свого начальника ОСОБА_29, приїздив до будинку потерпілого ОСОБА_14, щоб вручити йому повістку, яку вручив дружині потерпілого ОСОБА_19 В процесі відтворення обстановки і обставин подій з участю обвинуваченого ОСОБА_8 він вказав на будинок сімї ОСОБА_19 в с. Щасливому (т.4, а.с. 348-350).

Відносно ОСОБА_29 кримінальна справа була закрита постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 2.08.ОСОБА_8 року на підставі ст. 6 КПК України у звязку із смертю (т. 2, а.с 140-149).

Показання підсудного ОСОБА_8 про те, що Боярським ВБОЗ Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області проводилась перевірка заяви АПБ «Україна» про неповернення кредиту ТОВ «Юпітер» підтверджено зібраними у справі доказами. Проте причетність ОСОБА_8, до вказаної перевірки як співробітника вказаного правоохоронного органу станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на момент вбивства потерпілих ОСОБА_19, свого підтвердження не знайшла.

Так, факт отримання ТОВ «Юпітер» кредиту підтверджується кредитною угодою № 5/95 від 18.07.1995 року, згідно з якою АПБ «Україна» надав ТОВ «Юпітер» кредит в сумі 10 мільярдів карбованців (т. 14, а.с. 97-98).

Про те, що ТОВ «Юпітер» отримало в Боярському філіалі АПБ «Україна» кредит, який не погашався відповідно до кредитної угоди, тому матеріали з цього приводу були передані на розгляд до міліції підтвердили свідки ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48

24.06.1996 року слідчий Києво-Святошинського РВ майор міліції ОСОБА_49 на підставі матеріалів перевірки стосовно директора фірми «Юпітер» ОСОБА_15, який отримав у Боярському відділенні банку «Україна» цільовий кредит в сумі 10 мільярдів карбованців і не повернув його у встановлений строк та використав не за цільовим призначенням, порушив кримінальну справу № 05-8626 про шахрайство з фінансовими ресурсами за ст. 148-5 КК України (т. 14, а.с. 1).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_50 пояснив, що з осені 1995 до травня 1996 року він працював керівником підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю у Києво-Святошинському і Макарівському районах Київської області. ОСОБА_29 і ОСОБА_8 були його підлеглими, між ними були дуже близькі, дружні стосунки, вони разом їздили на автомобілі ОСОБА_8 «Форд» синьо-голубого кольору як на роботу, так і в службових справах. Коли свідок давав якесь доручення особисто ОСОБА_8 або ОСОБА_29, то вони завжди їздили разом. З цього приводу свідок робив їм зауваження, але вони переконували свідка, що так буде краще. Свідок вказав, що не памятає, чи давав доручення ОСОБА_29 і ОСОБА_8 працювати по банку «Україна», але однозначно заявив про те, що такого доручення ОСОБА_8 він давати не міг. Враховуючи дружні стосунки між ОСОБА_29 та ОСОБА_8 свідок допускає, що ОСОБА_8 міг або сам «причепитись» до перевірки, або на прохання ОСОБА_29 приймати участь у цій перевірці.

Свідок ОСОБА_30 показав, що він працював начальником відділу, а потім оперуповноваженим ВБОЗ в Києво-Святошинському районі Київської області в 1994-1995 роках. Під кінець його роботи у вказаному відділі до відділу на роботу прийшли ОСОБА_29 і ОСОБА_8, які проживали в м. Києві і разом їздили на роботу в м. Боярку на автомобілі «Форд», який належав комусь з них. Перед звільненням свідка з УБОЗу у відділ надійшли матеріали з банку «Україна» щодо цільового використання кредитних коштів фірмою «Юпітер», виконання яких було доручено ОСОБА_30 ОСОБА_51 одноособово проводив перевірку, але до цієї перевірки могли залучатись і ОСОБА_29, і ОСОБА_8 Документи по перевірці знаходились безпосередньо у свідка, але до них мав доступ і ОСОБА_29, який міг знайомитися з матеріалами по фірмі «Юпітер». В процесі перевірки заяви банку свідок їздив до одного із засновників фірми «Юпітер» в с. Щасливе, у банк м. Борисполя, зустрічався з ОСОБА_14 і ОСОБА_15 В кінці травня 1996 року свідок перейшов на роботу до відділу міліції м. Вишневе, але перевірку матеріалу по фірмі «Юпітер» продовжував, оскільки новий начальник відділу ОСОБА_50 не прийняв цей матеріал, а ОСОБА_29 також не хотів його забрати. З цього моменту перевірку свідок проводив одноособово, з ОСОБА_29 і ОСОБА_8 не контактував взагалі. Матеріали перевірки знаходились у сейфі свідка і ОСОБА_29 не мав доступу до них. Завершивши перевірку, свідок передав матеріали до відділу по боротьбі з економічними злочинами для порушення кримінальної справи. Про вбивство засновника фірми «Юпітер» і його дружини свідок взнав наступного дня після вбивства від співробітників управління внутрішньої безпеки міліції, які цікавились матеріалами перевірки фірми «Юпітер», оскільки була версія, що вбивство могло статися через неповернення кредиту.

Таким чином, свідок ОСОБА_30 підтвердив ту обставину, що ОСОБА_29 і ОСОБА_8 була відома інформація про неповернення фірмою «Юпітер» кредитних коштів Боярському відділенню АПБ «Україна», вказані особи могли виконувати разові доручення в процесі перевірки даного питання, проте з кінця травня 1996 року ні ОСОБА_29, ні ОСОБА_8 не залучались до перевірки матеріалів за листом банку щодо неповернення кредиту фірмою «Юпітер».

Крім того, свідок ОСОБА_30 пояснив, що не було потреби встановлювати нагляд за будинком засновників фірми «Юпітер», тобто свідок спростував показання підсудного ОСОБА_8 про те, що він з ОСОБА_29 у вечірній час приймав участь в операції по спостереженню за будинком ОСОБА_14 і виконував інші доручення ОСОБА_29, повязані з перевіркою матеріалу щодо неповернення кредиту фірмою «Юпітер».

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні посилався на те, що в с. Щасливому він виконував доручення слідчого, оскільки йому відомо про те, що 24.06.1996 року вже була порушена кримінальна справа за результатами перевірки по фірмі «Юпітер». Іншим разом ОСОБА_8 заявляв про те, що ОСОБА_30 і ОСОБА_29 могли виконувати в с. Щасливому окреме доручення слідчого, але він такого доручення не бачив. Також ОСОБА_8 вказував на те, що 7.07.1996 року він їздив у с. Щасливе за вказівкою ОСОБА_29 та разом з ним після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_14 Проте в матеріалах припиненої кримінальної справи № 05-8626, яка була порушена 24.06.1996 року по факту шахрайства з фінансовими ресурсами з боку директора ТОВ «Юпітер» ОСОБА_15 (т.т. 14-17) відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_29 і ОСОБА_8 були членами слідчо-оперативних груп чи виконували окремі доручення слідчого по вказаній справі. Отже, ОСОБА_8, як співробітник ВБОЗ, не виконував ніяких оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій по кримінальній справі, порушеній по факту неповернення кредиту фірмою «Юпітер» і нецільовому використанню кредитних коштів.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працював водієм у ОСОБА_14, який заснував фірму «Юпітер» і призначив свідка її директором. Фірма «Юпітер» взяла у банку велику суму кредиту на покупку посуду і фарби, цим займався сам ОСОБА_14 і він же запевняв свідка, що вирішить питання про повернення кредиту. Гроші, отримані в кредит були витрачені на придбання фарби, яка по бартерній угоді обмінювалась на цеглу. З приводу виконання цих угод свідок разом з ОСОБА_14 їздив у м. Москву, звідки вони повернулись 29.06.1996 року близько 7 години. Перед тим, як розпрощатись ОСОБА_14 сказав свідку про те, що якщо у нього будуть якісь проблеми, щоб відразу ж зателефонував. Під «проблемами» свідок зрозумів якісь ділові питання, повязані з неповерненням кредиту в банк.

Також свідок ОСОБА_15 пояснював, що 13.06.1996 року він з ОСОБА_14 їздив у м. Київ і ОСОБА_14 розповідав йому про те, що 12.06.1996 року після обіду до нього додому приходили три хлопці один високого росту, а два нижчі, які сказали, що вони приїхали від банку з Боярки. На питання ОСОБА_14 про те, від кого саме вони приїхали, високий сказав, що це не має значення. З розмови з цими хлопцями ОСОБА_14 зрозумів, що вони бандити. ОСОБА_14 попрохав свідка не розповідати про цей випадок вдома і сказав, що він з цими хлопцями все владнав. ОСОБА_15 зрозумів, що троє бандитів приїжджали до ОСОБА_14 з приводу кредиту, який той взяв в банку «Україна» в м. Боярка, оскільки інших справ у Боярці у ОСОБА_14 не було. Також ОСОБА_14 сказав, що коли високий хлопець вийшов з його будинку, то пішов до автомобіля марки або «БМВ» або «Фольксваген», точніше він не роздивився, який стояв на площадці біля недобудованого будинку.

14.06.1996 року свідок разом з ОСОБА_14 і ОСОБА_52 їздив до заступника начальника Бориспільського МРВВС ОСОБА_53, з яким ОСОБА_14 розмовляв хвилин десять. По дорозі ОСОБА_14 говорив свідку про те, що в ситуації з бандитами є надія лише на ОСОБА_53, а після розмови з ОСОБА_53 ОСОБА_14 сказав, що він просив ОСОБА_53 тримати ситуацію під контролем і оберігати його сімю. Крім того, по дорозі з Москви ОСОБА_14 говорив, що якщо з ОСОБА_15 щось станеться у звязку з неповерненням кредиту в Боярський банк, то він буде опікуватись сімєю ОСОБА_15, що ОСОБА_15 повинен взяти всю відповідальність за кредити на себе. На це ОСОБА_15 сказав, що треба повернути кредит, а ОСОБА_14 відповів, що погасити кредит не виходить.

Відносно дій працівників банку і міліції, повязаних з неповерненням кредиту ТОВ «Юпітер», свідок ОСОБА_15 показав, що в кінці травня 1996 року до нього приїжджали працівники міліції в м. Боярки, але його не було вдома, тому вони вручили для нього повістку його матері. По повістці він їздив в м. Боярку, де заходив до керуючого банком ОСОБА_25, якому віддав лист про те, що ТОВ «Юпітер» зобовязується погасити проценти по кредиту до 10.06.1996 року, а сам кредит до ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_45 викликав по телефону працівника міліції, прийшов ОСОБА_30 і ще один співробітник, з яким ОСОБА_15 поїхав у райвідділ міліції в Боярці. В кабінеті ОСОБА_30 запропонував ОСОБА_15 взяти кредит і погасити заборгованість в Боярському відділені банку «Україна». Коли свідок приїхав додому, то розповів про все це ОСОБА_14 Після цього вони разом з ОСОБА_14 поїхали в м. Боярку, але з міліцією говорив один ОСОБА_14, а свідку сказав, що все вирішив, а також сказав ОСОБА_30, щоб з приводу кредиту ні ОСОБА_15, ні бухгалтера фірми не зачіпали. Приблизно через два-три дні ОСОБА_14 сам їздив у Боярку, а потім розповідав ОСОБА_15, що їздив в міліцію, але там нікого не було, натомість він зустрівся з ОСОБА_45.

Таким чином, свідок ОСОБА_15 спростовує показання підсудного ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_14 не зявлявся для дачі пояснень до Боярського ВБОЗу.

Свідок ОСОБА_54 показала, що її чоловік ОСОБА_15 працював водієм у ОСОБА_14 і на нього була оформлена фірма «Юпітер», але фактично фірмою керував ОСОБА_14 Зі слів чоловіка свідку було відомо про те, що він з ОСОБА_14 взяли кредит у банку, сума кредиту не називалась. В кінці квітня на початку травня 1996 року з Боярки телефонував працівник міліції, який говорив, щоб ОСОБА_14 зявився в міліцію з приводу погашення кредиту. Її свекруха ОСОБА_55 говорила про те, що приїжджав ОСОБА_30 і говорив, щоб ОСОБА_15 і ОСОБА_14 приїхали до нього з приводу кредиту. В кінці червня 1996 року, в ніч з суботи на неділю ОСОБА_14 і його дружину було вбито, про що свідок дізналась від їх дочки ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_55 пояснювала, що приблизно в кінці травня 1996 року в сільську Раду, де вона працювала, приїжджали два чоловіки у віці приблизно 30 років, у цивільному одязі, які представились працівниками міліції, предявивши посвідчення. Ці люди сказали свідку, що її син взяв велику суму кредиту, який терміново необхідно повернути, а якщо він не поверне кредит, то буде дуже погано. Один з цих чоловіків цього ж дня приїжджав до свідка додому і сказав, щоб її син разом з ОСОБА_14 зявився до них в міліцію для розмови і погашення кредиту. Цей чоловік називав своє прізвище, яке починається на букву «М».

Свідок ОСОБА_53 підтвердив ту обставину, що приблизно в кінці травня 1996 року і в середині червня 1996 року до нього двічі приїжджав ОСОБА_14, який говорив, що йому і його сімї загрожує небезпека, бо до нього приїжджали якісь особи з погрозами, повязаними із взятими ним кредитами в банках. Хто конкретно приїжджав, ОСОБА_14 не говорив, просив у випадку необхідності надати допомогу.

Зі слів потерпілої ОСОБА_19 свідки ОСОБА_37 і ОСОБА_57 знали про те, що потерпілому ОСОБА_14 були погрози з приводу неповернення боргів. Також свідкам було відомо про те, що ОСОБА_14 повинен був повертати кредит у банк.

Крім того, свідок ОСОБА_57 показала, що в червні 1996 року, десь за тиждень до вбивства ОСОБА_14, опівдні неподалік від будинку ОСОБА_14 вона зустріла двох молодих чоловіків, які питали у неї де ОСОБА_14. Отримавши від свідка відповідь про те, де могли бути ОСОБА_14, ці два чоловіки повернулись і пішли по дорозі в сторону зупинки через лісопосадку, ніякого автотранспорту свідок не бачила. На досудовому слідстві свідок описала зовнішність молодих людей, яких бачила біля будинку ОСОБА_14, а при предявленні для впізнання фотознімків ОСОБА_57 впізнала ОСОБА_9, як особу, схожу на ту, з якою вона розмовляла у дворі ОСОБА_14 (т. 13, а.с.254-263). В судовому засіданні 12.10.2009 року свідок ОСОБА_41, підтвердивши свої показання на досудовому слідстві і факт впізнання нею ОСОБА_9, почала вагатися у тому, що підсудний ОСОБА_9 є тією ж особою, яку вона впізнала на досудовому слідстві. Таке вагання свідка, на думку суду, пояснюється тим, що з моменту подій, про які свідчила ОСОБА_57 до моменту останнього допиту свідка в суді пройшов досить тривалий проміжок часу більше 13 років, а з моменту впізнання, яке відбулося 13.10.2005 року також пройшов значний час. Але при цьому свідок ОСОБА_57 підтвердила ті характерні ознаки зовнішності, за якими вона впізнала ОСОБА_9., тому суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_57, з яких випливає, що приблизно за тиждень до вбивства подружжя ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_59 був біля будинковолодіння потерпілих.

Показаннями свідка ОСОБА_57 підтверджуються показання підсудного ОСОБА_10 про те, що за кілька днів до вбивства потерпілих ОСОБА_14 він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_12 і ОСОБА_60 їздив в с. Щасливе, де ОСОБА_58 і ОСОБА_61 ходили в будинок до ОСОБА_14, а він (ОСОБА_10.) і ОСОБА_12 залишались в автомобілі.

Відносно ОСОБА_61 у порушенні кримінальної справи було відмовлено у звязку із смертю (т. 10, а.с.249-251).

Підсудний ОСОБА_12 на досудовому слідстві також давав аналогічні показання про вищевказану поїздку і підтверджував їх на очній ставці з ОСОБА_10, проте в судовому засіданні відмовився він таких показань. З урахуванням показань підсудного ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_57 суд вважає достовірними показання ОСОБА_12 на досудовому слідстві про події, які мали місце в с. Щасливому за кілька днів до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Винність підсудних підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 і ОСОБА_12 у вчиненні злочинів щодо потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19 підтверджується також показаннями підсудних ОСОБА_10 і ОСОБА_12

На досудовому слідстві ОСОБА_10 і ОСОБА_12 давали детальні показання про те, що вбивство потерпілих ОСОБА_19 вчинив ОСОБА_58, який під час подій, що відбувалися ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку потерпілих, виходив на вулицю і говорив в людьми, які сиділи в автомобілі «Ford Sierra» універсал синього чи голубого кольору. Згодом цей же автомобіль вони бачили у лісопосадці, коли в нього перевантажували з автомобіля ОСОБА_9 «BMW» речі, взяті з будинку ОСОБА_19. Біля вказаного автомобіля ОСОБА_10 і ОСОБА_12 бачили двох осіб, одну з яких під іменем «ОСОБА_12» вони впізнали на досудовому слідстві по фотознімках як ОСОБА_8, що підтверджується даними протоколів впізнання (т. 8, а.с. 141-143; т. 9, а.с. 38-45, 77).

Свої показання на досудовому слідстві ОСОБА_10 і ОСОБА_12 підтвердили в процесі відтворення обстановки і обставин події з їх участю (т. 8, а.с. 54-63, т. 9, а.с. 48-58).

Про те що у вказаний період часу підсудний ОСОБА_8 користувався автомобілем «Ford Sierra», державний номер НОМЕР_1, синього кольору, який належав його дружині ОСОБА_20, підтвердив сам підсудний ОСОБА_8 Також це підтверджується і довідкою УДАІ ГУ ВМС України в м. Києві про те, що на період ІНФОРМАЦІЯ_2 за громадянкою ОСОБА_20 (дружина ОСОБА_8) був зареєстрований автомобіль «Ford Sierra», державний номер НОМЕР_1, синього кольору (т.4, а.с.135-136). Вказаний автомобіль приєднаний до справи як речовий доказ (т. 4, а.с. 144-146).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 підтвердив свої показання на досудовому слідстві лише в частині того, що він разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 приїздив до ОСОБА_14 в с. Щасливе, щоб розібратись з поверненням боргу та визнав, що він разом з вказаними особами виносив речі з будинку потерпілих, які спочатку завантажили в автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_9, а в лісопосадці перевантажили їх в автомобіль «Ford Sierra» під керуванням ОСОБА_8 А від своїх показань, даних ним на досудовому слідстві, що стосуються вбивства подружжя ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні фактично відмовився, заявивши про те, що коли вони залишали будинок ОСОБА_14, то потерпілі були живі. При цьому підсудний ОСОБА_12 відмовився відповідати на запитання про причину зміни ним показань.

Показання, дані підсудним ОСОБА_10 в судовому засіданні по епізоду вбивства потерпілих ОСОБА_14 є аналогічними його показанням, які він давав на досудовому слідстві. Деякі неточності між своїми показаннями на досудовому слідстві і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 пояснював тим, що з моменту подій, про які він розповідав пройшов значний проміжок часу, тому він не памятає точно окремих деталей. Таке пояснення підсудного ОСОБА_10 суд приймає до уваги, оскільки його показання про роль кожного з підсудних у даному епізоді та обставини вчинення злочину є загалом послідовними та підтверджуються перевіреними в судовому засіданні доказами.

Слід зауважити, що і на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_10 і ОСОБА_12 заперечували ту обставину, що вони звязували потерпілих. Суд не приймає до уваги такі показання підсудних, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_35 і свідків ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_39 про те, що вони, прибувши на місце пригоди, побачили потерпілих, які були звязаними та на руках потерпілого ОСОБА_14 були наручники, а також даними протоколу огляду місця події про те, що під час огляду були виявлені наручники, шматки електропроводу, пояс від халату. При цьому суд враховує показання потерпілої ОСОБА_35, свідків ОСОБА_37, ОСОБА_53, ОСОБА_43 про те, що потерпілий ОСОБА_14 був фізично сильним чоловіком, який міг постояти за себе і свою сімю і, за словами свідка ОСОБА_37, одна людина не могла його звязати. З урахуванням такої характеристики фізичного стану потерпілого ОСОБА_14 і його ставлення до можливого прояву насильства як до нього, так і до членів його сімї, а також з урахуванням того, що було звязано дві особи потерпілий ОСОБА_14 і його дружина ОСОБА_19, суд вважає, що одна особа не могла звязати потерпілих, тому суд приходить до висновку про те, що підсудні ОСОБА_58, ОСОБА_18 і ОСОБА_12 разом звязували потерпілих.

Аналізуючи показання підсудних ОСОБА_12 і ОСОБА_10 в сукупності з показаннями свідків і висновками судово-медичних експертиз, суд дійшов до висновку, що показання підсудного ОСОБА_12 про те, що коли вони залишали будинок потерпілих, то потерпілі були ще живими, є неспроможними. Так, підсудний ОСОБА_10 наполягав на тому, що на момент, коли вони пішли з будинку потерпілих, то потерпіла ОСОБА_19 не подавала ознак життя, а з кабінету потерпілого ОСОБА_14 він чув звук, характерний для пострілу. З показань ОСОБА_12 і ОСОБА_10 вбачається, що в будинок потерпілих вони зайшли близько 21.00 години , а пішли після 22.00 години. Після того, як вони разом з ОСОБА_9 пішли з будинку потерпілих, то ОСОБА_9 проїхав на автомобілі, а вони добігли до лісопосадки, а після перевантаження речей з автомобіля ОСОБА_9 «BMW» в автомобіль ОСОБА_8 «Ford Sierra» обидва автомобілі поїхали в сторону м. Києва, тобто з показань підсудних випливає, що до будинку потерпілих вони не повертались.

Свідок ОСОБА_62 пояснила, що в 2003 році вона у звязку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище ОСОБА_37 на ОСОБА_62. По суті справи свідок пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 21 години 55 хвилин вона з своєю подругою ОСОБА_63, йдучи додому до ОСОБА_63, проходила повз будинок ОСОБА_14. На дверях веранди будинку ОСОБА_14 горіло світло, було тихо. Побувши вдома у ОСОБА_63, вони пішли на дискотеку в будинок культури, що в центрі села. Приблизно о 23 годині 45 хвилин вона і ОСОБА_63 пішли додому до ОСОБА_64 і коли знову проходили повз будинок ОСОБА_14, то побачили автомобіль іноземного виробництва, який стояв там. Автомобіль був продовгуватої форми, сірого металічного кольору з фіолетовим відтінком, холодного світлого кольору, перламутрового відтінку, що переливається. Номеру автомобіля свідок не бачила, також не бачила чи був хтось в автомобілі. Кругом було тихо, лише лунала музика або з дискотеки, або з будинку ОСОБА_14. Пробувши вдома у ОСОБА_64 близько 10 хвилин, вони знову вийшли, щоб іти на дискотеку. На вулиці було темно і тихо, вказаного автомобіля біля гаража ОСОБА_14 не було. Приблизно в 0 годин 30 хвилин на дискотеку прийшов батько ОСОБА_64 і повідомив про вбивство сімї ОСОБА_14.

При наданні для впізнання фотознімків автомобіля ОСОБА_64 вказала на автомобіль «BMW» 5 ї моделі з кузовом У-12 або У-28, як на модель того автомобіля, який вона бачила в день вбивства сімї ОСОБА_14 біля їхнього будинку (т. 13, а.с.207-213).

Свідок ОСОБА_65 також бачила автомобіль «BMW» сірого кольору, на якому був відсутній задній номерний знак, перед воротами гаража ОСОБА_14 Це було ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 21 години 45 хвилин, коли свідок проходила повз будинок ОСОБА_14. Також свідок пояснила, що раніше подібних автомобілів біля будинку ОСОБА_14 вона не бачила.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_63 вона також бачила описаний свідком ОСОБА_66 автомобіль біля гаража ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 22 години 40 хвилин, коли йшла додому до ОСОБА_64 Також свідок пояснила, що коли вона з ОСОБА_64 поверталась з дискотеки приблизно о 23 годині 40-45 хвилин, то вказаний автомобіль стояв у такому ж положенні. ОСОБА_64 зайшла в будинок, а ОСОБА_63 залишилась на вулиці. В цей час тихо завівся і поїхав автомобіль. Коли через 10 хвилин вийшла ОСОБА_64, вони знову пішли на дискотеку, в цей час автомобіля біля дому ОСОБА_14 вони не бачили.

Аналогічні показання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 22.00 до 23.00 години вони бачили такий же автомобіль біля гаража ОСОБА_14 давали свідки ОСОБА_67, ОСОБА_17, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70

Таким чином, свідки ОСОБА_65, ОСОБА_66 ОСОБА_71. ОСОБА_67, ОСОБА_17, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 22.00 до 23.00 - 23.45 години біля гаража потерпілого ОСОБА_14 бачили автомобіль, за описом схожий на автомобіль «BMW», на якому за показаннями ОСОБА_10 і ОСОБА_12 вони разом з ОСОБА_9 приїхали цього дня до будинку потерпілих. Це значить, що вказані свідки, підтвердили показання підсудних ОСОБА_12 і ОСОБА_10 про те, на якому автомобілі вони приїхали до будинку ОСОБА_14 в с. Щасливе та показання цих же підсудних про час, коли вони перебували у будинку потерпілих.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз смерть потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19 наступила в проміжок часу між 21.00 і 23.00 годинами (т. 12, а.с. а.с. 132-133, 184-185).

Отже, показання підсудного ОСОБА_10 щодо моменту смерті потерпілих узгоджуються з іншими доказами у справі та спростовують показання підсудного ОСОБА_12 про те, що потерпілі були живими, коли вони залишали будинок ОСОБА_19.

Про те, що підсудний ОСОБА_58 був на місці пригоди і вчинив вбивство потерпілих ОСОБА_19 свідчать не лише показання підсудного ОСОБА_10 і показання свідків, які в період настання смерті потерпілих, визначений висновком судово-медичних експертиз, бачили біля будинку потерпілих автомобіль «BMW».

Вказана обставина підтверджується також висновками судово-дактилоскопічних експертиз, даними протоколів вилучення речей та речовими доказами.

Так, 1.07.1996 року під час огляду місця пригоди будинковолодіння ОСОБА_19, розташованого в с. Щасливе Бориспільського району Київської області були виявлені та вилучені сліди пальців рук.

При проведенні дактилоскопічної експертизи 8.07.1996 року були досліджені сімнадцять відрізків прозорої липкої стрічки з слідами пальців рук, виявлених при огляді місця пригоди і виявлено тринадцять слідів папілярних узорів, придатних для ідентифікації особи по них. Згідно з висновком дактилоскопічної експертизи № 148 від 8 липня 1996 року частина слідів пальців рук була залишена потерпілими ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_40, а сліди, вилучені на відрізки стрічки № № 2, 3, 4, 5 і 9 залишені іншою особою (т. 12, а.с. 372-374).

Згідно з висновком додаткової дактилоскопічної експертизи № 15 від 23 травня 2005 року серед виявлених і вилучених при огляді місця пригоди ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку АДРЕСА_7 слідів пальців рук № № 2, 4 залишені середнім пальцем лівої руки та середній пальцем правої руки ОСОБА_12, слід пальця руки № 3 залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_10, а слід пальця руки № 9 залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_9 (т. 12, а.с.393-403).

Доводи підсудного ОСОБА_9 про те, що висновок дактилоскопічної експертизи сфальшований суд до уваги не приймає, оскільки допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_72 підтвердила, що нею досліджувались саме відбитки пальців рук, виявлені і вилучені на місці пригоди в с. Щасливому Бориспільського району Київської області по АДРЕСА_7. А з висновків дактилоскопічної експертизи № 148 від 8.07.1996 року та № 15 від 23 травня 2005 року вбачається, що описи сліду пальця руки під № 9, який згідно з останнім висновком належить ОСОБА_9 є ідентичними. Тому посилання ОСОБА_9 на те, що відбитки пальців, які досліджувались експертами, були взяті у нього в СІЗО, де він утримувався після затримання і їх не могло бути в с. Щасливому є безпідставними, оскільки слід пальця руки під № 9 був предметом дослідження дактилоскопічної експертизи ще 8.07.1996 року.

Під час проведення обшуку за місцем проживання громадянки ОСОБА_73 (бабусі підсудного ОСОБА_9.) в м. Яготині Київської області був виявлений та вилучений музичний центр «Sony HST-D 107» № 3302799 і дві акустичні системи до нього «SS-A-107» №№ 5142507, 5142508, які приєднані до справи у якості речових доказів (т.5, а.с.186-188).

Потерпіла ОСОБА_35 і обвинувачений ОСОБА_10 впізнали музичний центр, вилучений у ОСОБА_73, як такий, що був викрадений з будинку ОСОБА_40, про що свідчать дані протоколів впізнання (т.8 а.с.148, т. 13, а.с. 42).

Підсудний ОСОБА_8 не заперечував тієї обставини, що він двічі був у с. Щасливому до ІНФОРМАЦІЯ_2, а також був біля будинку потерпілого ОСОБА_14, коли вручав повістку дружині потерпілого. Також ОСОБА_8 давав показання про те, що він ще раз був у с. Щасливому, стверджуючи, що це було 7.07.1996 року, у вечірній час. Цього дня він на своєму автомобілі «Ford Sierra» разом з ОСОБА_29 приїхав у с. Щасливе, де зупинився в лісопосадці, розташованій з лівого боку на вїзді в село. Цей приїзд підсудний, посилаючись на слова ОСОБА_29, пояснив необхідністю проведення певної оперативної операції, яку проводив «ОСОБА_24». В цій посадці він був приблизно до 22 години. При цьому ОСОБА_8 пояснив, що протягом часу перебування у посадці він спочатку був біля автомобіля, а потім спав в автомобілі, а що робив ОСОБА_29 він не знає.

Оцінюючи такі показання підсудного ОСОБА_8, суд вважає їх такими, що відповідають дійсності по суті, за винятком дати, яка названа підсудним, а також мети його перебування у с. Щасливому вечірньої пори. Так, з показань свідків ОСОБА_30 і ОСОБА_50 вбачається, що ОСОБА_8 офіційно не залучався до перевірки матеріалів, які надійшли з банку «Україна» щодо неповернення кредиту ТОВ «Юпітер». 24.06.1996 року була порушена кримінальна справа № 05-8626 по факту шахрайства з фінансовими ресурсами з боку директора ТОВ «Юпітер» ОСОБА_15 ОСОБА_8 не був членом слідчо-оперативної групи по даній справі, а також не виконував окремих доручень слідчого в цій справі. Отже, ОСОБА_8, як співробітник ВБОЗ, взагалі не міг приймати участь у будь-яких оперативно-розшукових заходах чи слідчих діях по кримінальній справі, порушеній по факту неповернення кредиту фірмою «Юпітер», у тому числі і заходах, які стосувалися потерпілого ОСОБА_14 Крім того, станом на 7.07.1996 року потерпілого ОСОБА_14 вже не було в живих, тому стосовно нього не могли проводитись ніякі заходи.

Наполягаючи на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він не був на місці злочину біля будинку ОСОБА_14 в с. Щасливому, підсудний ОСОБА_8 посилається на те, що про те, що ніхто з допитаних по справі свідків, не бачив його автомобіль біля будинку потерпілих. Дійсно, допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_65, ОСОБА_66 ОСОБА_63 ОСОБА_67, ОСОБА_17, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, які цього дня в проходили біля будинку потерпілих період з 22.00 до 23.00 - 23.45 години пояснювали, що вони бачили біля гаража потерпілого ОСОБА_14 автомобіль, схожий за описом на автомобіль «BMW» та не повідомляли про те, що на вулиці бачили інші автомобілі. Але, це не значить, що автомобіль «Ford Sierra» під керуванням ОСОБА_8 не підїжджав до будинку потерпілих, оскільки вищевказані свідки не перебували постійно у зазначений час біля будинку потерпілих, а лише проходили повз нього у різні відрізки часу, тому ці свідки могли і не бачити автомобіль «Ford Sierra», який підїжджав до будинку потерпілих. Разом з тим, показання підсудних ОСОБА_12 і ОСОБА_10 про те, що автомобіль «Ford Sierra» стояв на вулиці біля будинку потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_9 підходив до нього та говорив з людьми, які були в автомобілі, а потім цей же автомобіль вони бачили у лісопосадці, і в цей же автомобіль були перевантажені речі, викрадені з будинку потерпілих, нічим не спростовані.

Намагаючись спростувати показання ОСОБА_10 і ОСОБА_12 про те, що вони бачили його в лісопосадці в с. Щасливому, ОСОБА_8 вказував на те, що підсудні не могли бачити його у тому місці, де вони вказали, оскільки на момент, коли вони давали свої показання і з ними проводились відтворення обстановки і обставин подій лісопосадки, про яку говорили підсудні вже не було, бо остання була вирізана. Крім того, ОСОБА_8 заперечував показання ОСОБА_10 і ОСОБА_12 про напрям їх руху від будинку потерпілих ОСОБА_14 до лісопосадки, посилаючись на те, що вул. Фестивальна в с. Щасливому була перекопана і з неї можна було виїхати лише через центр села, а не таким шляхом, як вказували ОСОБА_10 і ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 землевпорядник с. Щасливого у 1991-2008 роках пояснив, що станом на 1996 рік в с. Щасливому при виїзді з вул. Фестивальної на Бориспільську трасу зліва була суцільна лісосмуга, а з правого боку ліс. Лісосмуги, які були зліва вирубувались впродовж двох років, але свідок не міг вказати точний час їх вирубки. Таким чином, свідок ОСОБА_16 підтвердив ту обставину, що при виїзді з вул. Фестивальної на Бориспільську трасу праворуч і ліворуч були лісові насадження, крім того, частина лісопосадки з лівого боку залишилась після вирубки. Також свідок ОСОБА_16 пояснив, що ніколи не було такого, щоб вул. Фестивальна була перекопана так, щоб по ній неможливо було проїхати до Бориспільської траси. Про те, що вулиця Фестивальна не перекопувалась і з неї можна було проїхати на Бориспільську трасу таким чином, як на це вказували підсудні ОСОБА_10 і ОСОБА_12 підтвердили свідки ОСОБА_37 і ОСОБА_41, які проживають на вул. Фестивальній в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Отже вищезазначені показання підсудних ОСОБА_10 і ОСОБА_12 не спростовані показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_37 і ОСОБА_41 Натомість показання вказаних свідків не підтверджують показання підсудного ОСОБА_8, що стосуються місцевості в с. Щасливому, де розташований будинок потерпілих ОСОБА_14, станом на червень 1996 року.

Таким чином, показання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про їх непричетність до вчинених злочинів стосовно сімї ОСОБА_14 є неспроможними, оскільки в судовому засіданні були спростовані вищенаведеними доказами.

Суд не приймає до уваги доводи підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про те, що на досудовому слідстві до них застосовувались незаконні методи слідства, оскільки матеріали справи не містять даних про застосування таких методів. Крім того, і підсудний ОСОБА_8, і підсудний ОСОБА_9 на досудовому слідстві не визнавали себе винними у предявлених звинуваченнях та не давали показань про їх причетність до вчинення злочинів чи причетність до вчинення злочинів інших осіб.

Крім того, винність ОСОБА_8 підтверджується такими доказами:

Підпискою, яку ОСОБА_8 дав 16.08.1971 року при поступленні на службу в органи внутрішніх справ УРСР із зобовязанням зберігати в таємниці всі відомі йому по службі відомості, приймати всі заходи по охороні громадського порядку і безпеки, припиняючи всі злочинні дії. Цією підпискою ОСОБА_8 також попереджений про відповідальність за скоєння службових проступків і злочинів (т. 4, а.с.72).

Зобовязанням, яке ОСОБА_8 дав 13.08.1971 року при поступленні на службу в органи внутрішніх справ УРСР про збереження в таємниці всіх відомих йому по службі відомостей, які не підлягають оголошенню про роботу органів МВС і міліції, а також всі інші дані, які не підлягають оголошенню. ОСОБА_8 також був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення цього зобовязання (т. 4, а.с.73).

Присягою, яку ОСОБА_8 дав 13.02.1974 року з клятвою бути чесним, пильним працівником, зразково нести службу, суворо дотримуватись законів, зберігати державну і службову таємницю (т. 4, а.с.76).

Зобовязанням, даним ОСОБА_8 в процесі проходження служби, згідно з яким він зобовязувався неухильно дотримуватись Закону України «Про міліцію», не використовувати свого посадового становища з метою наживи і в особистих інтересах або інтересах інших осіб (т.4, а.с.77).

Згідно з послужним списком ОСОБА_8 на момент інкримінуємих йому діянь перебував на службі в органах внутрішніх справ України і з 4.11.1995 року мав спеціальне звання - звання старшого лейтенанта міліції (т. 4, а.с. 78-80).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, які працювали разом з ОСОБА_8 в органах МВС, охарактеризували ОСОБА_8 як сумлінного співробітника, який чесно і добросовісно виконував свої службові обовязки, та доброго сімянина і моральну, віруючу людину.

Свідок ОСОБА_50, який працював начальником відділу, де проходив службу ОСОБА_8, характеризував останнього як людину далеку від служби, непрофесійну і таку, що абсолютно не орієнтувалась у законодавстві.

Оцінюючи зібрані у справі докази за епізодом вчинення злочинів щодо потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Щасливому Бориспільського районі Київської області суд вважає, що обвинувачення, предявлене ОСОБА_58, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 доведене повністю, а обвинувачення, предявлене ОСОБА_8, доведене частково.

Так, підсудному ОСОБА_8 було предявлене обвинувачення у навмисному вбивстві потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19 і при цьому в обвинуваченні не вказані дії з боку ОСОБА_8, безпосередньо направлені на позбавлення життя потерпілих. В обвинуваченні ОСОБА_8 зазначено, що при вчиненні злочинів стосовно подружжя ОСОБА_19 йому та особі, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, відводилась роль здійснення прикриття дій ОСОБА_9 і інших осіб, які будуть вчиняти злочинні дії, від будь-яких непередбачуваних обставин, у тому числі у випадку появи працівників міліції, а також керівництво безпосереднім ходом злочину на місці його вчинення.

За доведеними обставинами справи потерпілих ОСОБА_19 і ОСОБА_14 позбавив життя підсудний ОСОБА_58, який є виконавцем вбивства. Підсудний ОСОБА_8, перебуваючи з особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, в автомобілі біля будинку потерпілих, разом з вказаною особою здійснював керівництво ходом злочину та виконував роль прикриття злочинних дій виконавця вбивств ОСОБА_9 За таких обставин ОСОБА_8 не можна вважати виконавцем вбивства потерпілих. ОСОБА_8, перебуваючи з особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, і ОСОБА_9 у попередній змові, направленій на позбавлення життя потерпілих, виконував визначену йому роль у формі організації і пособництва вчинення злочину.

Вищенаведені обставини, на думку суду, мають бути враховані при кваліфікації дій підсудного ОСОБА_78 по епізоду вбивства потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_19

Винність підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні злочину проти потерпілої ОСОБА_21 14 лютого 1997 року у потязі сполученням «Київ-Львів» підтверджується такими доказами:

Даними явки з повинною ОСОБА_12 від 24.05.ОСОБА_8 року, в якій він повідомив про злочин, вчинений ним у співучасті з ОСОБА_29, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 - грабіж у потязі «Київ-Львів», внаслідок якого у однієї з пасажирок були викрадено близько 120000 доларів США (т. 9, а.с. 98-99).

Показаннями підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Даними протоколів відтворення обстановки і обставин подій з участю ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які підтвердили свої показання на досудовому слідстві по епізоду пограбування потерпілої ОСОБА_21, а також в залізничному вагоні показали, яким чином розгортались події за вказаним епізодом (т. 8, а.с. 184-186т. 9, а.с. 107-111, т. 10, а.с. 83-91).

Показаннями потерпілої ОСОБА_21 про те, що в середині лютого 1997 року вона мала їхати з м. Києва до м. Львова потягом. Її знайомий на імя ОСОБА_41 попрохав передати у Львів пакет з картонною коробкою, заклеєною скотчем, що було в цій коробці потерпіла не знала.

Приблизно через 50 хвилин після початку руху потягу в купе, де сиділа потерпіла зайшли два чоловіки, а третій стояв у коридорі біля вхідних дверей. Всі вони були у цивільному одязі. Двоє, які зайшли, відрекомендувались працівниками транспортної міліції, предявили пластикові картки, схожі на посвідчення співробітників міліції, можливо посвідчення предявив хтось з них посвідчення було показано так швидко, що ніхто не встиг його розгледіти. Після цього ці особи зажадали предявити паспорти та сказали, що перевіряють пасажирів на наявність наркотиків і зброї. Перевіривши паспорти, ці двоє зажадали у присутніх в купе пасажирів для огляду речі, які ними перевозились. Потерпіла почала обурюватися, і один з них, який стояв найближче до потерпілої, намагався одягнути на потерпілу наручники, але вона вивернулась. Другий, перевіривши побіжно речі у пасажирів, вихопив сумку потерпілої і пакет з коробкою, який передав її знайомий. З сумки витрусили паспорти, які потерпіла везла з посольства, як працівник туристичної фірми. Коробку з пакета розірвали і висипали на сидіння пачки грошей доларів США. Кількість пачок грошей потерпіла не рахувала, але їй здалося, що пачок було близько 10. Яким номіналом були купюри потерпіла не звернула уваги. Вони сказали, що знайшли те, що шукали. Потім один з них склав пачки з грошима в пакет і двоє швидко вийшли з купе та пішли в бік тамбуру. Куди подівся третій чоловік потерпіла не бачила. Від того, що на неї намагались одягнути наручники, на руці був синець, інших тілесних ушкоджень не було. З приводу тілесного ушкодження потерпіла по медичну допомогу не зверталась. Інших речей та паспортів у потерпілої не забрали.

Коли потяг прибув на станцію Козятин, то потерпіла написала заяву працівникам міліції, в якій вказала, що у неї викрали 2000 доларів США, які належали їй. Скільки грошей було в коробці, потерпіла насправді не знала, але занизила суму викрадених коштів, бо на той час знала, що для перевезення великих сум готівки необхідні були відповідні документи. Оскільки викрадені гроші їй не належали, крім того, вона не знала точної суми грошей, тому, щоб не відповідати на зайві питання, навмисно занизила суму коштів та сказала, що ці кошти належали їй.

Про обставини вчиненого щодо неї злочину потерпіла ОСОБА_21 розповіла своєму батькові ОСОБА_79, який будучи допитаним у якості свідка, дав показання, аналогічні показанням потерпілої.

Свідок ОСОБА_80 пояснював, що в середині лютого 1997 року він їхав потягом Київ-Львів в одному купе з трьома жінками. Приблизно через 30 хвилин після відправлення потягу в м. Києва в купе зайшли два молодих чоловіки. Більш високого росту чоловік зайшов в купе, а нижчий стояв біля вхідних дверей купе. Високий чоловік повідомив, що вони працівники міліції і наказав всім підготувати паспорти і речі для огляду на предмет наявності наркотиків і зброї. При цьому дістав і швидко відкрив і закрив своє посвідчення, яке було у виді книжки. Свідок не розгледів, що це було за посвідчення. Перевіривши паспорти, чоловік повернув їх. Наймолодша жінка, яка їхала в купе, почала вимагати, щоб високий чоловік ще раз показав посвідчення, але він відмовився це зробити і почав питати у жінки, що вона везе та вимагати показати її речі. Жінка відмовилась. Нижчий на зріст чоловік, який стояв біля дверей купе, дістав наручники і сказав, що вони знімуть цю жінку з поїзда. В цей час високий чоловік насильно забрав у жінки згорток, з якого спочатку дістав конверт, в якому були паспорти, а потім дістав картонну коробку, за розміром схожу на пачку з-під прального порошку, і відкрив її. В коробці свідок побачив стос грошей, зверху якого була купюра номіналом 100 доларів США. Під час суперечки з жінкою хтось з цих двох чоловіків намагався одягнути на неї наручники, але це йому не вдалося. Високий чоловік почав вимагати, щоб жінка пройшла з ними для складання протоколу, але жінка відмовилась. В цей час в купе зайшов провідник вагону, який поцікавився, що сталося. Високий чоловік сказав, що треба скласти протокол, щоб провідник пішов і викликав начальника потягу. В цей час до купе підійшов третій чоловік у цивільному одязі, обличчя якого було начебто у ластовинні. Хтось з перших двох чоловіків, який тримав коробку з грішми, звернувся до третього чоловіка, вказавши звання: «Товарищ лейтенант, это она, но она оказывает сопротивление и не хочет выходить из купе». Всі події в купе відбувалися дуже швидко. Коли провідник пішов до свого службового купе, троє чоловіків працівників міліції, у одного з який була коробка з грішми, вийшли з купе і пішли у протилежному від провідника напрямку. Приблизно через 1-2 хвилини після цього потяг різко загальмував і свідок почув недалеко від вагону кілька пострілів, після чого все затихло. На станції Козятин у потяг прибули працівники міліції, які відібрали пояснення. Спочатку жінка, у якої забрали коробку з грішми, говорила, що у коробці було 2000 доларів США, а коли працівники міліції пішли, то зі слів цієї жінки стало відомо, що вона працює в туристичній фірмі, а в коробці було більше 80000 доларів США, які їй не належали.

Свідки ОСОБА_81 і ОСОБА_82, які також їхали в купе з потерпілою ОСОБА_21 і свідком ОСОБА_80, дали аналогічні показання. При цьому вказані свідки зауважили, що їх особисті речі не цікавили високого чоловіка, який вимагав речі для перевірки.

У своїх показаннях свідки ОСОБА_81 і ОСОБА_82 описали зовнішність осіб, які заходили в купе. Опис нападаючих за прикметами співпадав з прикметами зовнішності ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 При предявленні фотознімків для впізнання свідки ОСОБА_81 і ОСОБА_82 вказали на фото ОСОБА_10 і ОСОБА_13, як на осіб, які вчинили злочин щодо ОСОБА_21 (т. 18, а.с. 336-343, а.с.349-355).

Провідник вагону № 15 потягу № 91 «Київ-Львів» ОСОБА_56 також дав показання аналогічні показанням вищезазначених свідків і, крім того, пояснив, що коли він розносив чай, то біля купе № 6 побачив двох чоловіків, один з яких на питання про те, хто вони є, показав посвідчення працівника міліції і сказав, що вони будуть перевіряти документи у пасажирів, і попрохав свідка, щоб той був біля купе в якості понятого. Після того, як був зірваний стоп-кран, свідок побіг в бік неробочого тамбуру 16-го вагону і побачив, що стоп-кран в його вагоні був опущений, вхідні двері зліва відкриті. Троє чоловіків, які представлялись працівниками міліції, вистрибнули з вагону, і, відбігши 10-20 кроків, два рази вистрелили. Також свідок пояснював, що чув вибух, схожий на вибух вибухового пакета.

Таким чином, очевидці подій у вагоні потягу «Київ-Львів» підтверджують показання потерпілої ОСОБА_21 про обставини вчинення злочину та в загальному підтверджують показання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 Разом з тим, показаннями вищевказаних свідків спростовуються заперечення підсудних, про те, що вони не застосовували до потерпілої насильства, а також показання підсудних ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про те, що вони не представлялися працівниками міліції.

Про те, що в лютому 1997 року на перегоні «СорочийБрід-Фастів» потяг «Київ-Львів» був зупинений внаслідок зриву стоп-крану підтвердили свідки ОСОБА_83 начальник вказаного потягу і та свідок ОСОБА_84 машиніст локомотиву цього ж потягу. При цьому свідок ОСОБА_83 показав, що коли після зупинки потягу він прийшов до вагону № 15, то провідник цього вагону ОСОБА_56 розповів, що у його вагоні працівники міліції забрали у пасажирки долари США, після чого вистрибнули з вагону, зірвавши стоп-кран. А свідок ОСОБА_84 після зупинки потягу зліва по ходу руху потягу почув одиночні постріли, близько 5-10 пострілів, які доносились з горба, на якому була лісопосадка але хто стріляв свідок не бачив.

Таким чином, показаннями свідків ОСОБА_56, ОСОБА_83 і ОСОБА_84 спростовуються показання підсудних про те, що вони при відході від потягу не застосовували зброї та показання підсудних ОСОБА_12, і ОСОБА_13 про те, що не застосовувався вибуховий пакет.

З показань потерпілої ОСОБА_21 і свідків ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82 і ОСОБА_56 вбачається, що підсудні ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 своєю поведінкою, розмовами з провідником потягу, пасажирами, та між собою, демонстрацією службового посвідчення і спецзасобів наручників та спробою застосування їх, створили у оточуючих враження, що вони дійсно є працівниками міліції, які виконують певне завдання і таким чином вилучили в потерпілої ОСОБА_21 коробку з грішми. А після того, як підсудні залишили потяг, то вони застосували зброю і димову шашку, тобто своєю поведінкою імітували переслідування працівниками міліції злочинців.

Винність підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_23 21 серпня 1997 року в м. Києві підтверджується:

Показаннями потерпілого ОСОБА_27 про те, що в 1997 році він працював водієм ТОВ «Заря», директором якого був ОСОБА_26 21.08.1997 року він разом з ОСОБА_26 на автомобілі «Volvo-740», державний знак НОМЕР_4, який належав йому на праві власності, їздив в аеропорт «Бориспіль» зустрічати президента компанії «Симекс» ОСОБА_23, який мав прибути в м. Києв з Лондона в 00 годин 40 хвилин 21.08.1997 року. По дорозі, на Бориспільській трасі він помітив, що позаду його автомобіля рухався автомобіль «Volvo-240» фургон, світлого, майже білого кольору, з прибалтійськими номерними знаками. Вказаний автомобіль рухався позаду на дистанції, але не обганяв. Приїхавши в аеропорт близько 0 години 35 хвилин, він поставив свій автомобіль на платній стоянці, де простояв близько 20 хвилин. На цю ж стоянку заїхав і автомобіль «Volvo-240» фургон світлого кольору. Коли до автомобіля прийшли ОСОБА_26 і ОСОБА_23, то о 01 годині вони всі виїхали до м. Києва.

За 3-4 км до Харківської площі їх автомобіль обігнав той же автомобіль «Volvo-240» світлого кольору з прибалтійським номерами. Коли вони переїхали Південний міст і звернули на набережну дорогу, то з їхнім автомобілем порівнявся автомобіль «Москвич -2141» білого кольору, державний номер НОМЕР_3, на кабіні якого з лівого боку був встановлений міліцейський маяк синього кольору. Людина, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, виставила ввімкнений міліцейський жезл, яким подала сигнал зупинитися. Потерпілий вийшов з свого автомобіля, а з автомобіля «Москвич», з правового боку, вийшов чоловік у світлій сорочці і вони зустрілись між автомобілями. Чоловік показав потерпілому посвідчення працівникам міліції, яке потерпілий не розгледів. На питання про причину зупинки цей чолові сказав, що перевірка документів і потерпілий подав свої документи. В цей час до них підійшов другий співробітник міліції, у якого в руках була рація трубка з антеною у корпусі темного кольору.

Перевіривши і повернувши потерпілому документи, два співробітники підійшли до автомобіля ОСОБА_27, де поставили вимогу дати документи ОСОБА_23 і ОСОБА_26 При цьому задали питання про наявність в автомобілі зброї, боєприпасів і наркотиків. ОСОБА_23 і ОСОБА_26 вийшли з автомобіля і подали свої документи. Потім співробітники міліції попрохали відкрити багажник автомобіля, а потім валізу ОСОБА_23. Оглянувши валізу ОСОБА_23, один з них сказав, що прийдеться забрати їхнього гостя для більш ретельної перевірки і пояснив щось відносно перевезення наркотиків. На питання ОСОБА_26 про те, скільки часу займе перевірка, відповіли біля 3 годин, вказавши на необхідність доставки ОСОБА_23 і його речей в УБОЗ. В цей час до них підійшов третій співробітник міліції, у якого в руках потерпілий бачив наручники.

ОСОБА_23 взяв свої речі і пересів в автомобіль «Москвич», ОСОБА_26 хотів їхати з ним в цьому ж автомобілі, але йому відмовили, після чого потерпілий на своєму автомобілі разом з ОСОБА_26 поїхали за «Москвичем».

Їдучи за вказаним автомобілем, потерпілий проїхав міст Патона, проспект Воззєднання і звернув на вул. Березняківську, де проїхавши 50-60 метрів автомобіль працівників міліції зупинився з ввімкненою сигналізацією. Потерпілий також зупинився. Їдучи за автомобілем працівників міліції потерпілий у дзеркало заднього виду бачив, що їх весь час на відстані супроводжує все той же автомобіль «Volvo-240», який також зупинився після них. З автомобіля «Москвич» вийшов співробітник міліції, який пояснив, що у них проблеми і необхідно переговорити з старшим та пішов на ріг будинку, де його хтось чекав. В дзеркало заднього виду потерпілий бачив, як цей співробітник з кимсь говорив, після чого всі знову поїхали. Виїхали на Дніпровську набережну і поїхали у напрямку Південного мосту, а потім зїхали з основної дороги на якусь другорядну в напрямку масиву Позняки, яка була погано освітлена. Співробітники міліції зупинись, а потерпілий з ОСОБА_85 проїхали вперед і зупинились перед автомобілем «Москвич». До них підійшов той же хлопець і попрохав у ОСОБА_26 мобільний телефон, посилаючись на необхідність терміново зателефонувати. ОСОБА_26 відмовився давати мобільний телефон і скомандував потерпілому негайно їхати. Як тільки потерпілий став рухати свій автомобіль, то побачив, що співробітник щось дістав з-за поясу, після чого потерпілий почув два постріли. Зброї він не бачив, бо було темно. Співробітники на автомобілі «Москвич» почали переслідувати їх і намагалися обігнати, але потерпілий не дав їм цього зробити, після чого в дзеркало заднього виду потерпілий побачив, що автомобіль «Москвич» почав відставати, а потім розвернувся і поїхав у протилежному напрямку. Потерпілий зупинився, ввімкнув задню передачу і також почав рухатися у протилежному напрямку. На обочині вони побачили ОСОБА_23, який йшов їм назустріч. Вони забрали ОСОБА_23 в автомобіль, а неподалік побачили його валізу, яку також забрали. Після цього вони проїхали на вул. Здолбунівську до заводу «Буревісник», де потерпілий побачив, що в його автомобілі пробите колесо і встановив запасне колесо. Ще до останньої зупинки, ОСОБА_26, запідозривши щось непевне, зателефонував у міліцію. Після прибуття працівників міліції, їх доставили у райвідділ, де вони дали пояснення з приводу того, що сталося і потерпілий віддав пошкоджене колесо. Коли ОСОБА_23 у міліції давав пояснення, то говорив, що у салоні автомобіля «Москвич» до нього застосовували наручники, а також пару разів злегка вдарили в бік, з речей нібито нічого не зникло.

На досудовому слідстві показання потерпілого ОСОБА_27 були перевірені та уточнені у процесі відтворення обстановки і обставин подій з його участю, що зафіксовано у відповідному протоколі (т.19, а.с. 215-231).

Аналогічні показання дав потерпілий ОСОБА_26, який крім того пояснив, що ОСОБА_23 він зустрічав на прохання представника турецької компанії «Енержді-Япі» або «Енерджі-груп» ОСОБА_86. Вказана компанія мала намір почати в м. Києві довгострокове будівництво, але щось не склалось і в кінці весни 1998 року представники вказаної компанії залишили Україну.

Показання потерпілих ОСОБА_27 і ОСОБА_87 в частині подій з їх участю повністю узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_10 На досудовому слідстві показання ОСОБА_10 також перевірялись і уточнювались шляхом відтворення обстановки і обставин подій з його участю (т. 8, а.с.64-81).

Факт прибуття ОСОБА_23 з Лондона в аеропорт Бориспіль 21.08.1997 року в 0 годин 44 хвилини підтверджується повідомленням Державної прикордонної служби України (т. 19, а.с. 101, 105).

Свідок ОСОБА_88 пояснив, що в серпні 1997 року на території Харківського РУГУ МВС України в м. Києві був вчинений злочин відносно громадянина ОСОБА_22, якого затримали невідомі особи. З пояснень потерпілих вбачалось, що їх переслідував автомобіль «Volvo» кузов фургон світлого кольору, з прибалтійськими реєстраційними номерами. В подальшому працівники карного розшуку встановили автомобіль «Volvo» кузов фургон світлого кольору і вилучили чеки на користування платною стоянкою в аеропорту «Бориспіль» і таким чином було встановлено, що номери автомобіля були прибалтійські. Через кілька днів свідок випадково побачив такий же автомобіль в районі заводу «Буревісник» біля будинку по вул. Здолбунівській 3-А. Дочекавшись власника цього автомобіля, свідок запросив його до райвідділу міліції і опитав. Власник зазначеного автомобіля не заперечував, що в той час, коли був вчинений злочин він дійсно їздив в аеропорт Бориспіль - або когось підвозив, або зустрічав в аеропорту.

При предявленні для впізнання фотознімків свідок ОСОБА_88 впізнав ОСОБА_9, як водія автомобіля «Volvo», про якого він розповідав у своїх показаннях (т.19, а.с. 45-54).

Вилучені працівники міліції квитанції платної стоянки IAS Бориспіль, які приєднані до справи у якості речових доказів (т.19, а.с. 18-21) підтверджують, що 21.08.1997 року в 0 годин 40 хвилин на вказаній стоянці перебували автомобілі з державними знаками НОМЕР_4 та НОМЕР_7.

Свідок ОСОБА_89 повідомила, що вона працює бухгалтером «ДПІ «IAS» в аеропорту Бориспіль з жовтня 1996 року. Згідно з встановленим порядком, коли на автостоянку вказаного підприємства заїжджає автомобіль, то інспектор реєструє його на подвійній карточці, одну частину якої залишає у себе, а іншу віддає водієві, який при виїзді з стоянки віддає її інспектору. За такими картками визначається час перебування автомобіля на стоянці. При предявленні в судовому засіданні свідку карточок на паркування, вилучених в аеропорту Бориспіль, свідок пояснила, що ці картки дійсно вилучалися працівниками міліції.

Свідки ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92 підтвердили ту обставину, що в серпні 1997 року в автокооперативі «Тельбин-1», розташованому по вул. Березняківській в м. Києві, було розібрано колесо легкового автомобіля, в середині шини якого була виявлена і вилучена приплюснута куля, на диску цього ж колеса був виявлений слід від кулі. Процес і наслідки розібрання колеса зафіксовані у відповідному протоколі (т. 19, а.с.7).

Виявлена і вилучена з колеса автомобіля ОСОБА_27 куля приєднана до справи як речовий доказ (т. 19, а.с. 80).

За висновком судово-балістичної експертизи № 869 від 2.09.1997 року надана на дослідження куля, вилучена з шини колеса автомобіля «Volvo-740», державний знак НОМЕР_4, який належав ОСОБА_27 була частиною 7,62 мм патрону до револьверу «Наган» і була випущена з зброї, яка має значно зношене дуло з 4-ма нарізами правого напрямку (т. 19, а. с. 63).

Показання підсудного ОСОБА_10 і потерпілого ОСОБА_27 про використання злочинцями під час вчинення злочину рації також підтверджуються речовим доказом - радіостанцією «Maxon», яка була виявлена і вилучена під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_29 в АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 154-156 ). Ця радіостанція згідно з висновком судово-технічної експертизи № 1481 від 18.04.2003 року є радіостанцією «Maxon» моделі 27-LP, призначеної для здійснення мовного безпровідного звязку між двома і більше абонентами з дальністю звязку на відкритій місцевості до 5 км (т. 3, а.с. 167).

У своїх показанням на досудовому слідстві ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказували на те, що у ОСОБА_29 була радіостанція та детально її описували. При предявленні для впізнання ОСОБА_9 і ОСОБА_10 радіостанції, вилученої за місцем проживання ОСОБА_29 вони впізнали її як ту, радіостанцію, яка використовувалась в процесі здійснення злочинів (т.5, а.с. 131, т.7, а.с.105).

Таким чином, участь підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_23 21 серпня 1997 року в м. Києві повністю підтверджена зібраними у справі доказами, а показання підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_11 про їх непричетність до вчинення цього злочину суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

Оцінюючи зібрані у справі докази за епізодами вчинених злочинів відносно потерпілої ОСОБА_21 14 лютого 1997 року у потязі сполученням «Київ-Львів» та відносно потерпілого ОСОБА_23 21 серпня 1997 року в м. Києві суд вважає, що обвинувачення, предявлене підсудним ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11 доведене повністю, а обвинувачення, предявлене підсудному ОСОБА_9. доведене частково.

Так, обвинуваченням не надано суду жодних доказів того, що підсудний ОСОБА_9 при вчиненні злочинів проти потерпілих ОСОБА_21 і ОСОБА_23 з метою введення потерпілих в оману стосовно своєї особи, для полегшення вчинення злочинів, представлявся співробітником міліції, предявляючи при цьому підроблені посвідчення працівника міліції, чим самовільно присвоїв владні повноваження і звання службової особи співробітника правоохоронного органу. Разом з тим, по справі встановлено, що ОСОБА_58 перед посадкою у потяг дав ОСОБА_10 посвідчення працівника міліції, яке ОСОБА_10 предявив потерпілій і іншим особам, які перебували в купе вагону, коли представлявся співробітником міліції, а ОСОБА_12 ОСОБА_9 передав наручники, які ОСОБА_12 під виглядом працівника міліції демонстрував та намагався застосувати. Таким чином, суд вважає доведеною лише ту обставину, що ОСОБА_9 сприяв ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у самовільному присвоєнні владних повноважень і звання службової особи наданням посвідчення співробітника міліції, але сам не був виконавцем зазначеного злочину. В решті обвинувачення, предявлене ОСОБА_9 за вказаними епізодами суд вважає повністю доведеними.

Предявляючи обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11, орган досудового слідства вказав, що всі злочини були вчинені вказаними особами у складі організованої злочинної групи, створеної особою, кримінальна справа відносно якої була закрита у звязку із смертю. На думку обвинувачення, організована злочинна група була стійкою, мала суворе підпорядкування рядових її членів керівнику групи та загальноприйняті в групі правила поведінки, що проявлялось у тісному звязку особи, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_93, ОСОБА_13, ОСОБА_11 і невстановленими слідством особами в період їх злочинної діяльності, як безпосередньо в момент вчинення злочинів, так і після вчинення злочинів. Очолювана особою, кримінальна справа відносно якої закрита у звязку із смертю, злочинна група мала ієрархічно-структурну будову, що виражалось у чіткому визначенні керівного складу групи і рядових її членів. При цьому на підтвердження вказаних обставин, які б свідчили про наявність ознак організованої злочинної групи, органи досудового слідства та обвинувачення при розгляді справи в суді не подали відповідних доказів.

Так, з показань підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11 вбачається, що всі ці особи були знайомими між собою і спілкувалися на ґрунті спільних інтересів, повязаних з роботою, місцем проживання, бізнесом, захопленнями тощо, а деякі підсудні дружили між собою. Проте, жоден з підсудних не давав показань з приводу належності його до організованої злочинної групи чи показань, які свідчили про наявність звязків, характерних для членів організованої злочинної групи, зазначених в обвинуваченні. А інших доказів на користь існування організованої злочинної групи у справі немає.

З показань підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вбачається, що злочини їм пропонував вчиняти ОСОБА_9, який також розповідав про суть дій, які мали виконуватись кожним з підсудних при тій чи іншій події, що свідчить про наявність попередньої змови між співучасниками злочинів, а потім всі вони, у тому числі і ОСОБА_9 вчиняли злочини.

За таких обставин суд вважає, що всі злочини, вчинені підсудними ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11, були вчинені за попередньою змовою групою осіб, а не в складі організованої злочинної групи.

Дії підсудного ОСОБА_9 суд кваліфікує за п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року), як умисне вбивство з корисливих мотивів двох осіб; за ч. 1 ст. 123 КК України ( в редакції від 12.01.1983 року) як незаконне позбавлення волі; за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) як відкрите викрадення індивідуального майна громадян (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно, що завдав значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з погрозою застосування і застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя осіб, які зазнали нападу, вчинений за попереднім зговором групою осіб, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, з проникненням у житло; за ч. 1 ст. 263 КК України (2001 року), як придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу; за ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року), як підбурювання, організація і пособництво у самовільному присвоєнні владних повноважень і звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

Дії підсудного ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. ч. 4, 6 ст. 19, п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року), як організація і пособництво в умисному вбивстві з корисливих мотивів двох осіб; за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з погрозою застосування і застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя осіб, які зазнали нападу, вчинений за попереднім зговором групою осіб, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, з проникненням у житло; за ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції від 12.01.1983 року) як перевищення влади, тобто умисне вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, що завдало істотної шкоди державним інтересам і охоронюваним законом правам і інтересам фізичних осіб та спричинили тяжкі наслідки.

Дії підсудного ОСОБА_10. суд кваліфікує за ч. 1 ст. 123 КК України ( в редакції від 12.01.1983 року) як незаконне позбавлення волі; за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) як відкрите викрадення індивідуального майна громадян (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно, що завдав значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з погрозою застосування і застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя осіб, які зазнали нападу, вчинений за попереднім зговором групою осіб, з проникненням у житло; за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року), як самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

Дії підсудного ОСОБА_11. суд кваліфікує за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) як незаконне позбавлення волі та ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року), як самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

Дії підсудного ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) як відкрите викрадення індивідуального майна громадян (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно, що завдав значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з погрозою застосування і застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя осіб, які зазнали нападу, вчинений за попереднім зговором групою осіб, з проникненням у житло; за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року), як самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

Дії підсудного ОСОБА_13 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) як відкрите викрадення індивідуального майна громадян (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно, що завдав значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб та за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року), як самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вчинили тяжкі злочини.

Підсудний ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризувався посередньо, за час проходження служби в рядах МВС мав ряд заохочень і стягнень, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, яка перебуває під наглядом лікаря-невролога (т. 26, а.с. 156). Під час проходження служби в рядах МВС при виконанні службових обовязків ОСОБА_8 отримав травму, внаслідок чого визнаний інвалідом ІІ групи та страждає на ряд захворювань (т. 4, а.с. 22-60, т. 26, а.с. 148).

Підсудний ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Підсудний ОСОБА_10 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює старшим менеджером ТОВ «Автопромсервіс», на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, має на утриманні неповнолітню дитину.

Підсудний ОСОБА_12 до вчинення злочинів був не судимим, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, має на утриманні неповнолітню дитину.

Підсудний ОСОБА_11 раніше двічі судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Підсудний ОСОБА_13 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, працює комерційним директором ПП «КАВ ІМПОРТ».

Згідно з висновками психолого-психіатрично-наркологічних експертиз підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не страждали на будь-які психічні захворювання і розлади, у тимчасовому хворобливому стані не знаходились, за своїм психічним станом здатні усвідомлювати свої дії і керувати ними, за своїм інтелектуальним і розумовим рівнем здатні усвідомлювати свої дії і керувати ними (т.4, а.с.383-385; т.5, а.с.167-170; т.5, а.с.180-183; т.7, а.с.200-202; т. 9, а.с.178-182).

Обставин, що обтяжують покарання підсудних немає.

Обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11 суд не знаходить.

Обставинами, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_10 і ОСОБА_13 є щире каяття та активне сприяння у розкритті злочинів.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_12 є явка з повинною і щире каяття.

З урахуванням того, що підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вчинили тяжкі злочини, за які передбачено основне покарання лише у виді позбавлення волі, суд вважає, що підсудним слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання досягне його мети, не тільки кари, а виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи розмір покарання кожному з підсудних, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи, роль кожного з підсудних у вчиненні злочинів, їх особи, обставини, що помякшують покарання і вважає, що підсудному ОСОБА_9 за п. п. «а», «г» ст. 93 КК України слід призначити покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, а за рештою статей - в межах санкцій статей КК України, за якими він притягується до кримінальної відповідальності; підсудним ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 слід призначити покарання в межах санкцій статей КК України, за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності, а підсудним ОСОБА_8 і ОСОБА_10 у мінімальному розмірі покарання, передбаченого відповідними статтями КК України.

Висловлюючи свою думку про призначення покарання підсудному ОСОБА_10, держаний обвинувач вважав, що за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року) ОСОБА_10 слід призначити більш мяке покарання, ніж передбачено законом із застосуванням ст. 44 КК України (1960 року). Також прокурор запропонував суду звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2001 року) з іспитовим строком на 3 роки. При цьому державний обвинувач не навів суду мотивів з яких суд може призначити ОСОБА_10 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), а також не навів обставин, які є підставою для застосування стосовно до ОСОБА_10 вимог ст. 75 КК України (2001 року).

Оцінюючи обставини справи і обставини, які стосується особи підсудного ОСОБА_10, суд не вбачає виняткових обставин, які б зумовлювали можливість призначити ОСОБА_10 більш мяке покарання, ніж передбачене законом. Суд вважає, що обставини справи, особа ОСОБА_10 та його ставлення до вчинених злочинів і сприяння органам досудового слідства у розкритті злочинів дають підстави лише для того, щоб призначити ОСОБА_10 покарання у мінімальних розмірах, передбачених санкціями статей КК України, за якими він засуджується.

Також суд не знаходить підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_10 без відбування покарання, тому вважає, що ОСОБА_10 не може бути звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Суд вважає за необхідне застосувати до підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 додаткову міру покарання у виді конфіскації майна, оскільки вони вчинили злочини з корисливих мотивів і санкціями статей, за якими підсудні притягуються до кримінальної відповідальності передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна (по деяких із статей безальтернативне).

Підсудний ОСОБА_8 маючи, звання старшого лейтенанта міліції, вчинив тяжкий злочин, тому відповідно до вимог ст. 54 КК України він має бути позбавленим цього спеціального звання.

Обговоривши питання про наявність підстав для звільнення підсудних від покарання за вчинені злочини, суд прийшов до висновку про те, що підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 підлягають звільненню від покарання на підставах, передбачених ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року), за вчинення деяких злочинів, по яких минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України (2001 року).

При цьому суд враховує щодо кожного з підсудних наявність обставин, передбачених ст. 49 КК України (2001 року), що стосуються зупинення і переривання перебігу давності, на підставі наявних у кримінальній справі матеріалів.

Так, підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів у складі банди, які були вчинені ними після вчинення злочинів, за які вони притягуються до відповідальності за цим вироком. За вчинення цих злочинів зазначеним підсудним предявлено відповідне обвинувачення, згідно з яким вони вчинили злочини, передбачені, зокрема, ст. 69, ч. 2 ст. 142, п.п. «е», «ж», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року. Останній за часом злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, згідно з обвинуваченням ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вчинили в травні 2002 року( т. 26, а.с. 41- 72, а.с. 103 -145).

Підсудний ОСОБА_12 20-25.12.2001 року вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто злочин середньої тяжкості, за який був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2002 року (т. 9, а.с.153- 155).

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності по відношенню до злочинів, вчинених ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 перервався і обчислення давності слід проводити з дня вчинення ними останнього нового злочину.

Щодо підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 обставини, які є підставою для зупинення чи переривання давності, передбачені ст. 49 КК України відсутні.

З урахуванням вищенаведеного та на підставі вимог ст. 49 і ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) суд вважає, що минули строки давності і є підстави для звільнення від покарання підсудного ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 123 КК України ( в редакції від 12.01.1983 року), за ч. 1 ст. 263 КК України і за ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року).

Аналогічно підлягають звільненню від покарання у звязку із закінченням строків давності підсудні ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) та за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції від 12.01.1983 року); підсудний ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) і ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року); підсудний ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) та ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року); підсудний ОСОБА_12 за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і підсудний ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) та за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року).

При цьому суд не визнає можливим застосувати давність за вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. ч. 4, 6 ст. 19, п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року) і вважає, що за вчинення вказаного злочину та ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, а підстав для звільнення від цього покарання немає.

Оскільки всі підсудні визнаються винними у вчиненні двох і більше злочинів, передбачених різними статтями КК України, то їм слід призначити покарання за сукупністю злочинів за правилами ст. 42 КК України (1960 року). При цьому суд вважає за можливе при остаточному призначенні покарання за їх сукупністю застосувати щодо всіх підсудних принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підсудному ОСОБА_12 необхідно зарахувати до строку покарання час попереднього увязнення з моменту його затримання по даній справі, тобто з 17 травня 2005 року (т. 9, а.с. 10).

Підсудному ОСОБА_8. також необхідно зарахувати до строку покарання час попереднього увязнення з моменту його затримання по даній справі - з 24 березня 2006 року ( т. 4, а.с. 161, 192, 201).

Запобіжні заходи ОСОБА_8, ОСОБА_12 тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області слід залишити без змін.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_10 підписку про невиїзд змінити на утримання під вартою ВЗДС Служби Безпеки України, в якому він наразі утримується у звязку з обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою по іншій кримінальній справі.

Підсудним ОСОБА_9 запобіжний захід по цій справі не обирався, тому до вступу вироку в законну силу ОСОБА_9 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 по цій справі не обирався.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 у виді підписки про невиїзд слід залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_27 на суму 150 гривень необхідно залишити без розгляду, оскільки цивільний позивач в судове засідання не зявлявся і не заявляв клопотання про розгляд позову у його відсутності.

Майно підсудного ОСОБА_8, описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна: 63 долари 59 центів США, ланцюжок і сережка з білого металу, годинник « Seiko» (т. 4, а.с. 417-420) підлягає зверненню на користь держави в рахунок конфіскації майна.

Мобільний телефон «Nokia 6100» (т. 10, а.с. 137) слід повернути ОСОБА_13

Речові докази: радіостанцію «Maxon» моделі 27-LP (т. 3, а.с. 155-156, 175-176) слід залишити у камері схову речових доказів Генеральної прокуратури України;

автомобіль «Ford Sierra», державний номер НОМЕР_5 (т. 4, а.с.144-146) залишити ОСОБА_95;

музичний центр «Sony HST-D 107» № 3302799 і дві акустичні системи до нього «SS-A-107» №№ 5142507, 5142508 (т. 5. а.с.187-188) та документи на телефон-факс «Panasonic» моделей KX-F 65, KX-F 50, KX-F 50В і лазерний принтер «Hewlett Packard С2007А» (т. 13, а.с. 33-34) треба передати потерпілій ОСОБА_35;

автомобіль «АЗЛК-2141» державний реєстраційний номер М0384 КІ (т. 7, а.с.119.123) залишити ОСОБА_25;

сліди пальців рук (т. 12, а.с.410) і квитанції автостоянки (т. 19, а.с. 18-21) залишити в матеріалах кримінальної справи;

кулі і гільзи, вилучені з місця пригоди в с. Щасливому і з колеса автомобіля ОСОБА_27 (т. 12, а.с. 410, т. 19. а.с. 80) залишити в кулегільзотеці ДНДЕКЦ МВС України.

Судові витрати за проведення експертиз в сумі 90 гривень 56 копійок та в сумі 423 гривні 68 копійок слід стягнути з підсудних ОСОБА_9., ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 на користь КНДІСЕ і НДЕКЦ при ГУМВС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року), ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року), ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року), ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року), ч. 1 ст. 263 КК України (2001 року), за ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і призначити йому покарання:

по п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року) 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) 1 рік виправних робіт в місцях, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт, але в районі проживання засудженого, з утриманням 20% заробітку засудженого в дохід держави;

за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 1 ст. 263 КК України (2001 року) три роки позбавлення волі;

за ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) арешт строком на 6 місяців.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) звільнити ОСОБА_9 від покарання за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року), за ч. 1 ст. 263 КК України, за ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) у звязку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 42 КК України (1960 року) призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 15 (пятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з 21 травня 2010 року.

До вступу вироку у законну силу обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області.

Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 19, п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року) за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) та за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) і призначити йому покарання:

за ч. ч. 4, 6 ст. 19, п. п. «а», «г» ст. 93 КК України (в редакції від 6.03.1992 року) 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції від 12.01.1983 року) пять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ст. 49 та ч. 4 ст. 74 КК України (2001 року) звільнити ОСОБА_8 від покарання за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) та за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) у звязку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_8 до відбування покарання 8 (вісім) позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання старший лейтенант міліції.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з 24 березня ОСОБА_8 року, зарахувавши до строку покарання попереднє увязнення.

Запобіжний захід ОСОБА_8 тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області залишити без змін.

Визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року), ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року), ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) та ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) 2 роки виправних робіт за місцем роботи, з утриманням 20% заробітку засудженого в дохід держави;

за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року) 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) один рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) звільнити ОСОБА_10 від покарання за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) у звязку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 42 КК України ( 1960 року) призначити ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з 21 травня 2010 року.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_10 підписку про невиїзд змінити на утримання під вартою у ВЗДС Служби Безпеки України.

Визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року), ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року), ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року)- 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції від 17.06.1992 року 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) один рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) звільнитиОСОБА_12 від покарання за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) у звязку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 42 КК України (1960 року) призначити ОСОБА_12 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 років 6 місяців (шести років шести місяців) позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

Строк відбуття покарання ОСОБА_12 рахувати з 17 травня 2005 року, зарахувавши до строку покарання попереднє увязнення.

Запобіжний захід ОСОБА_12 тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області залишити без змін.

Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року), ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і призначити йому за цими статтями покарання:

за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) 2 роки виправних робіт в місцях, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт, але в районі проживання засудженого, з утриманням 20% заробітку засудженого в дохід держави;

за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) звільнити ОСОБА_11 від покарання за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) та ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) у звязку із закінченням строків давності.

Визнати винним ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року), ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції від 26.01.1993 року) 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) один рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (2001 року) звільнити ОСОБА_13 від покарання за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції від 12.01.1983 року) та за ст. 353 КК України (в редакції від 11.07.2003 року) у звязку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_13 - підписку про невиїзд залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_27 на суму 150 гривень залишити без розгляду.

Майно, описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна: 63 долари 59 центів США, ланцюжок і сережка з білого металу, годинник « Seiko», які належать ОСОБА_8, (т. 4,а.с. 417-420) звернути на користь держави в рахунок конфіскації майна; мобільний телефон «Nokia 6100» (т. 10, а.с. 137) - повернути ОСОБА_13

Речові докази: радіостанцію «Maxon» моделі 27-LP(т. 3, а.с. 155-156, 175-176) залишити у камері схову речових доказів Генеральної прокуратури України;

автомобіль «Ford Sierra», державний номер НОМЕР_5 (т. 4, а.с. 144-146) залишити ОСОБА_95;

музичний центр «Sony HST-D 107» № 3302799 і дві акустичні системи до нього «SS-A-107» №№ 5142507, 5142508 (т. 5. а.с. 187-188) та документи на телефон-факс «Panasonic» моделей KX-F 65, KX-F 50, KX-F 50В і лазерний принтер «Hewlett Packard С2007А» (т. 13, а.с. 33-34) передати потерпілій ОСОБА_35;

автомобіль «АЗЛК-2141» державний реєстраційний номер М0384 КІ (т. 7, а.с.119-123) залишити ОСОБА_25;

сліди пальців рук (т. 12, а.с. 410) і квитанції автостоянки (т. 19, а.с. 18-21) залишити в матеріалах кримінальної справи;

кулі і гільзи, вилучені з місця пригоди в с. Щасливому і з колеса автомобіля ОСОБА_27 (т. 12, а.с.410, т. 19. а.с.80) залишити в кулегільзотеці ДНДЕКЦ МВС України.

Стягнути з ОСОБА_9., ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 судові витрати за проведення експертиз: 1) в сумі по 22 гривні 64 копійки з кожного на користь КНДІСЕ р/р 31255272210579 ГУ ДКУ м. Києва МФО 820019 код ЗКПО 02883096 «За проведення експертизи»;

2) в сумі по 108 гривень 92 копійки на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві р/р 35221100105031 в УДК у Київській області, МФО 821018 код 25575285, примітка «За проведення експертизи та дослідження».

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженими, які перебувають під вартою - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий

Суддя

Народні засідателі