Рішення № 101966229, 16.12.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.12.2021 227/4577/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Лагутіній К.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – Добропільський ВДРАЦС у Покровському районі Донецької області СМУМЮ (м. Харків), про встановлення факту смерті, яка була уточнена заявою від 19.11.2021 року. В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сніжне від цирозу печінки помер брат заявниці – ОСОБА_2 , 1961 р.н. В належний спосіб зареєструвати смерть свого брата заявниця не має можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України та видане свідоцтво про смерть не відповідає вимогам чинного законодавства України. На підставі викладеного заявниця просить встановити факт смерті брата – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжне Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проведення державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.11.2021 року за вказаною заявою було відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, заінтересованим особам роз`яснено їх право на подання до суду пояснень або заперечень на заяву про встановлення факту.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином. Заявниця надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги просить суд задовольнити. Начальник Добропільського ВДРАЦС у Покровському районі Донецької області СМУМЮ (м. Харків) надав до суду лист, в якому повідомив, що в архіві відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник ГУ ПФУ в Донецькій області жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не подавав.

Суд, розглянувши справу у межах заявлених вимог, дослідивши письмові докази, представлені в обґрунтування заяви, вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що заявниця по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.1971 року та серії НОМЕР_2 від 12.05.1978 р.н., згідно яких матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 . Внаслідок укладення шлюбу заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 11.11.1998 року, виданого 11.11.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Сніжне Донецької області. (а.с.9,10,11)

Згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом РАЦС Сніжнянського міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої ДНР 07.05.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сніжне, актовий запис № 387 від 07.05.2020 року. Факт смерті ОСОБА_2 також підтверджується копією довідки про причину смерті № 173 від 07.05.2020 року та фотознімками з місця поховання. (а.с.14,15,16-17)

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Втім, згідно консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Суд вважає за необхідне прийняти до уваги копії свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, оскільки інформація, яка міститься в них, підтверджується іншими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні, а саме відомостями, зазначеними в заяві про встановлення факту смерті та фотознімками.

Судом також встановлено, що листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 2742/21.6-73 від 12.11.2021 року заявниці було відмовлено в державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки для підтвердження факту його смерті було пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. (а.с.23)

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, із змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 ; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно абзацу другого ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду. У порядку ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті брата в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразку.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що заінтересовані особи Добропільський ВДРАЦС у Покровському районі Донецької області СМУМЮ (м. Харків) та ГУ ПФУ в Донецькій області не надали заперечень проти задоволення заяви про встановлення факту смерті, і заява не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зазначеної заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , тому що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявниці отримати свідоцтво про смерть.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 295, 317, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту смерті – задовольнити.

Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сніжне, Донецька область, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя В.В. Корнєєва

16.12.2021