Ухвала суду № 101951868, 16.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1663/17

4-с/465/41/21

У Х В А Л А

судового засідання

16.12.2021 року Франківський районний суд міста Львова, у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Недоумової А.О.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Недоумової А.О., яка полягає у не скеруванні органам поліції постанов державного виконавця від 28.04.2020 року про розшук автомобілів Volkswagen Crafter, 2014 року випуску, і Opel Vivaro, 2009 року випуску, належних боржнику ОСОБА_2 .

Скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова у справі 465/1663/17 від 26.09.2017 року присуджено стягувати з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , 2015 року народження, в розмірі ј всіх доходів, але не менше Ѕ прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду звернено до виконання шляхом направлення виконавчого листа до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк, де, згідно даних реєстру боржників, було відкрито виконавче провадження ВП 56478913 і виконання рішення суду здійснюється державним виконавцем Недоумовою А.О. Заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментах становить близько 100 000 гривень. Коштів на утримання дитини боржник ОСОБА_2 не сплачує зовсім.

Представник ОСОБА_1 14.04.2020 року звернувся з запитом до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк стосовно того, які заходи було вчинено виконавцями до арешту і вилучення, продажу належних боржнику ОСОБА_4 транспортних засобів Volkswagen Crafter, 2014 року випуску, і Opel Vivaro, 2009 року випуску.

Постановами державного виконавця Недоцмової А.О. від 28.04.2020 року оголошено в розшук автомобілі Volkswagen Crafter, 2014 року випуску, і Opel Vivaro, 2009 року випуску, належні ОСОБА_2 на праві власності.

Згідно листа заступника начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 04.09.2020 року представника скаржниці повідомлено, щ згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, держателем якого є МВС, станом на 03.09.2020 року відсутня інформація про накладені обмеження на транспортні засоби Volkswagen Crafter, 2014 року випуску, і Opel Vivaro, 2009 року випуску. Відповідно, всі зазначені обставини свідчать про не скерування державним виконавцем Недоумовою А.О. до органів МВС постанов виконавця про розшук автомобілів.

ОСОБА_1 вважає такі дії державного виконавця незаконними. На підставі вищевикладеного, просить скаргу задовольнити.

Представник скаржниці у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд скарги без його участі.

Державний виконавець на розгляд скарги не з`явилася про причини неявки суду не повідомила, однак, відповідно до ст. 450 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги та встановивши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті передбачено обсяг прав державний виконавець у процесі виконавчого провадження.

Відповідно дост.10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, п.п.3, 7, 14, 19, 21 ч.3, ч.5 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; - у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; - отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недоумової А.О., перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №465/7037/15-ц, виданого 08.12.2017 року Франківським районним судом м. Львова.

Державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби міста Львові Головного територіального управління юстиції у Волинській області Романовським Валентином Володимировичем 24.05.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №56478913, на підставі виконавчого листа №465/7037/15-ц, виданого 08.12.2017 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в розмірі ј з усіх видів доходів щомісячно на користь ОСОБА_1 .

Державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби міста Львові Головного територіального управління юстиції у Волинській області Романовським В.В. 26.06.2018 року, на підставі виконавчого листа №465/7037/15-ц, виданого 08.12.2017 року Франківським районним судом м. Львова, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

Старшими державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недоумовою Анною Олегівною винесено постанови від 28.04.2020 року про розшук майна боржника, а саме автомобіля Volkswagen Crafter, 2014 року випуску НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Opel Vivaro, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до відповіді на офіційний адвокатський запит представника ОСОБА_1 від 28.08.2020 року начальника Регіонального управління сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області повідомити, чи перебувають у розшуку згідно баз даних МВС транспортні засоби Volkswagen Crafter, 2014 року випуску та Opel Vivaro, 2009 року випуску. У свою чергу, згідно відповіді від 04.09.2020 року, працівниками РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області розглянуто запит та повідомлено, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, станом на 03.09.2020 року, інформація про накладені обмеження на транспортних засіб марки Volkswagen Crafter, 2014 року випуску та Opel Vivaro, 2009 року випуску відсутня.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Державного підприємства «Національні інформаційні системи» №4481/13.1-16 від 02.11.2020 року щодо скерування постанови про розшук транспортних засобів боржника та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, винесені державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 56478913, до Інформаційного порталу Національної поліції, та чи отримувались вони органами Національної поліції, судом встановлено наступне. Відповідно до Положення про інформацію з обмеженим доступом державного підприємства «Національні інформаційні системи», затвердженого наказом ДП «НАІС» від 29.07.2015 № 45 (із змінами від 31.10.2018), відомості з журналів реєстрації подій серверів баз даних та прикладного програмного забезпечення Інформаційних систем Єдиних та Державних реєстрів, зокрема, про формування та передачу запитів в Системі, належать до інформації з обмеж доступом.

За вимогами статтей 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши надані суду докази, суд приходить до переконання, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недоумовою А.О. до органів МВС постанов від 28.04.200 року про розшук майна боржника не скеровано.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Згідно п. 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень,у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, імя та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, імя та по батькові нового зберігача. Постанова підписується виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Факт передачі майна новому зберігачу засвідчується актом виконавця або актом приймання-передавання майна, який долучається до постанови про заміну зберігача.

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. (ст. 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2 ст. 451 ЦПК України).

Будь-яких відомостей про виконання чи вжиті заходи з примусового виконання рішення суду у справі 465/1663/17 у виконавчому провадженні №56478913, яке здійснюється державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Недоумовою А.О. суду не надано. Також, не надано копію вказаного виконавчого провадження для його огляду та долучення до матеріалів справи, яка витребовувалась судом.

Згідно ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі ст.452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В зв`язку з чим, суд вважає, що державний виконавець не вчинив всіх виконавчих дій на належне і повне виконання рішення суду, враховуючи встановлені судом обставини скарга підлягає частковому задоволенню в частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов`язання здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 1, 5, 18, 34, 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 76, 77, 81, 258 - 260, 268, 273, 447-453 ЦПК УкраїниЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Недоумової А.О. - задовільнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Недоумової А.О. щодо примусового виконання ВП№56478913 - неправомірною.

Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк вжити всі необхідні виконавчі дії у спосіб, порядку та строки, встановлені законом, з примусового виконання ВП№56478913, з метою поновлення порушених прав стягувачів.

Згідно ст.453 ЦПК України про виконання даної ухвали суду Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька повідомити суд і заявника ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Мартьянова С.М.