Рішення № 101948362, 14.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2825/2021

Справа № 243/9743/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю

секретаря судового засідання Прилуцької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 29 червня 1992 року він працевлаштувався та почав свою трудову діяльність з посади помічника машиніста електровозу локомотивного депо Іловайськ, Донецької залізниці. З 18 липня 2016 року прийнятий до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». На теперішній час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови КМУ від 31.10.2018 року № 938 перейменовано в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Згідно із Наказом від 10.07.2017 року № 5285/ДН-ос його було звільнено на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. Проте після звільнення з ним до теперішнього часу не було проведено повного розрахунку, не була виплачена заробітна плата за період з березня по липень 2017 року, не було виплачено компенсацію за 40 днів щорічної відпустки, та вихідну допомогу у розмірі не менше середнього заробітку у відповідності до положень ст. 44 КЗпП України.

Просить суд, стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 12 599,31 грн, компенсацію за 40 днів відпустки, а також вихідної допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача відомості про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також розмір компенсації за невикористані 40 днів щорічної відпустки та розмір заборгованості по виплаті вихідної допомоги при звільненні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ Українська залізниця розташованих, зокрема, у м. Донецьку, у відповідача з 17.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання АТ Українська залізниця обов`язків, передбачених, зокрема ст.ст. 115,116 КЗпП України, та є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Таким чином та враховуючи, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Українська залізниця» своїх обов`язків перед позивачем, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

З 18 липня 2016 по 17 липня 2017 року позивач працював на посаді машиніста тепловоза цеха експлуатації у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с.12-17).

Відповідно до розрахунків заробітної плати позивача, останньому була нарахована заробітна плата у період:

- за березень 2017 року – 8225,90 грн, сума до виплати 6542,35 грн;

- за квітень 2017 року – 955,12 грн., сума до виплати 759,50 грн.;

- за травень 2017 року – 3796,60 грн, сума до виплати 3018,99 грн.;

- за червень 2017 року – 764,10 грн., сума до виплати 607,60 грн.;

- за липень 2017 року – 2101,25 грн., сума до виплати 1670,87 грн.

Загальна сума нарахованої позивачу заробітної плати за період березень-липень 2017 року згідно доданих до позовної заяви розрахунків заробітної плати становить 12 559,31 грн.

З копії наказу (розпорядження) № 5285/ДН-ОС від 10 липня 2017 року встановлено, що позивача ОСОБА_1 звільнено з 17 липня 2017 року з посади машиніста тепловозу цеху експлуатації локомотивів оборотного депо у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 40 невикористаних днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. З вказаним наказом (розпорядженням) позивач ознайомлений 17 липня 2017 року під підпис. Факт звільнення позивача також вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 17-18).

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст.13, 18 КЗпП.

Системний аналіз ч. 1 ст. 83 КЗпП, ч. 2ст.21 Закону України «Про відпустки» та п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004р оку № 5 свідчить про те, що компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена у день звільнення працівника.

Позивач як на підставу вимог посилався на незаконне не проведення відповідачем із ним повного розрахунку при звільненні, у тому числі із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та виплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової України від січня 2018 року №126/2/21-10.2.

Відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих документів, вбачається, що відповідачем визнається той факт, що позивач знаходився з АТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах.

Доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває Операція об`єднаних сил, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

Також суд виходить з роз`яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 12 599,31 грн.

Суд приймає до уваги надані позивачем розрахункові листи, табелі обліку використання робочого часу, як належні та допустимі докази факту нарахування на користь позивача роботодавцем заробітної плати та інших виплат, їх розміру та складу, оскільки дані, які в них містяться, не містять суперечностей та не дають суду підстав сумніватися у їх достовірності. Відповідачем зазначені дані не спростовані наданням суду будь-яких переконливих належних та допустимих доказів.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення невикористаних 40 днів щорічної відпустки та заборгованості по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Відповідно до копії наказу (розпорядження) № 5285/ДН-ОС від 10 липня 2027 року, позивач ОСОБА_1 має 40 днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація, та має право на виплату вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку.

З наданих позивачем розрахункових листів вбачається, що останньому зазначені суми не нараховувалися.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач має право на отамання компенсації за невикористані 40 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, однак за матеріалами справи відсутній розмір зазначених виплат, крім того, на вимогу суду відповідач зазначені відомості не надав, суд приходить до висновку про визначення способу захисту права позивача на отримання спірних сум шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу невикористаних 40 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку.

Посилання представника відповідача на висновки Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, як на поважність невиплати заробітної плати, суд не приймає до уваги, виплата працівникові заробітної плати є гарантією, встановленою Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

З огляду на викладене, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908,00 грн. (на день звернення до суду).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 12 599 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію за невикористані 40 днів щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку, з утриманням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, Казначейство України, код класифікації бюджету 22030106.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 16 грудня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна