Вирок № 101940989, 16.12.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/6178/21

Дата документу 16.12.2021

Провадження №1-кп/554/395/2021

В И Р О К

Іменем України

16 грудня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченка А. Г.

за участю:

секретарів судового засідання Кіяшко К. В., Пащенко Д. С.

прокурора Хоми І. А.

представника потерпілої Павлухіна Д. Ю.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників обвинувачених Притули В. Д., Рубінського В. М., Поляка О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12020210010000409 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Георгієвськ Ставропольського краю Російської Федерації, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Російської Федерації, росіянина, освіта середньо-технічна, не одруженого, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Меркула Очамчирського району Республіки Грузія, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_2 , грузина, громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, судимого

01 лютого 2021 року Хмельницьким районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Краснодон Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_3 , мешканця АДРЕСА_4 , освіта неповна середня, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Контарне Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_5 , мешканця АДРЕСА_6 , освіта середня, не одруженого, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обставин встановлених судом

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділено в окреме провадження (далі - Особа 1) вчинили кримінальні правопорушення за таких обставин.

Е п і з о д № 1. На початку лютого 2020 року, в невстановлений органами досудового розслідування час, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які перебували в м. Дніпро, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, попередньо домовились про незаконне заволодіння шляхом обману грошовими коштами жителів України під приводом відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди та не притягнення до кримінальної відповідальності близьких родичів за нібито вчинення останніми дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Для полегшення реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 10 лютого 2020 року залучив до участі у скоєнні злочину Особу 1.

В цей же день, в період з 17 до 18 год, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб та на виконання умов вищезазначеної домовленості, спрямованої на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), визначили стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , що проживає по АДРЕСА_7 , для подальшого здійснення до неї дзвінка з метою повідомлення їй неправдивої інформації відносно її доньки та подальшого незаконного заволодіння коштами потерпілої шляхом шахрайства, на що у них виник злочинний умисел, для реалізації якого вони залучили Особу 1.

Реалізуючи його, близько 18 год, цього ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Дніпро, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснив дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_1 , на який відповіла ОСОБА_5 та в телефонній розмові, використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом останньої, видав себе за працівника поліції і повідомив їй завідомо неправдиву інформацію про те, що її донька скоїла дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан потерпілої ОСОБА_5 та її родинні зв`язки, ОСОБА_4 висунув вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки за нібито вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

В свою чергу, ОСОБА_5 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова ОСОБА_4 та будучи переконаною в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї доньки, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її доньки у випадку, якщо вона не виконає вищезазначеної вимоги, погодилася передати грошові кошти в сумі 10 000 гривень. Отримавши згоду ОСОБА_5 на передачу грошових коштів, ОСОБА_4 повідомив її про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, при цьому наказав постійно знаходитись із ним на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості ОСОБА_5 усвідомити події, які з нею відбуваються та з метою недопущення здійснення останньою телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього ОСОБА_4 , використовуючи стільниковий зв`язок, повідомив відомості про місце проживання ОСОБА_5 . Особі 1, яку для отримання грошових коштів підшукав ОСОБА_1 .

Надалі, Особа 1, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, направилася до місця проживання ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_8 , де отримала грошові кошти в розмірі 10 000 гривень нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності доньки ОСОБА_5 за вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5 . Особа 1 залишила місце вчинення злочину, а вказані кошти відповідно до розпоряджень ОСОБА_1 розподілила між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , залишивши при цьому заздалегідь обумовлену частку собі, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілої в розмірі 10 000 гривень.

Е п і з о д № 2. 12 липня 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували в м. Дніпро, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, попередньо домовились про незаконне заволодіння шляхом обману грошовими коштами жителів України під приводом відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди та не притягнення до кримінальної відповідальності близьких родичів за нібито вчинення останніми дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Для полегшення реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 залучив до вчинення злочину обвинуваченого ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, 12 липня 2020 року, в період часу з 15 до 16 год, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 , перебуваючи у орендованій квартирі в АДРЕСА_9 , використовуючи мобільний телефон із абонентським номером ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , здійснили дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_3 , на який відповіла ОСОБА_6 . В телефонній розмові з нею ОСОБА_4 , використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом ОСОБА_6 , видав себе за сина останньої та повідомив їй завідомо неправдиву інформацію про те, що він скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від його дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан потерпілої та її родинні зв`язки, ОСОБА_3 , представившись працівником поліції, висунув вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її сина за нібито вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілим.

В свою чергу, ОСОБА_6 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та будучи переконаною в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її сина у випадку, якщо вона не виконає вищезазначеної вимоги, погодилася передати грошові кошти в сумі 6 000 гривень, які знаходились на її банківській картці АТ «Ощадбанк» та ювелірні вироби. Отримавши згоду ОСОБА_6 на передачу грошових коштів та ювелірних виробів, ОСОБА_4 повідомив потерпілій про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, наказавши при цьому про необхідність постійно знаходитись із ним на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості потерпілій усвідомити події, які з нею відбуваються та з метою недопущення здійснення останньою телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього, ОСОБА_4 , використовуючи стільниковий зв`язок, повідомив відомості про місце проживання ОСОБА_6 ОСОБА_2 , який перебував у м. Київ та який зразу ж направився до місця проживання ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_10 .

ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , прибув до місця проживання ОСОБА_6 та отримав від останньої грошові кошти в розмірі 6 000 гривень і ювелірні вироби, а саме: золотий браслет, золотий годинник із золотим браслетом, пару золотих сережок із діамантами, золотий ланцюжок із золотим хрестиком із діамантом, платиновий перстень з діамантом нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_6 за вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, ОСОБА_2 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти та ювелірні вироби відповідно до вказівки ОСОБА_1 розподілив між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , залишивши при цьому заздалегідь обумовлену частку собі.

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, а саме: золотим браслетом 585 проби вагою 10 грам вартістю 30 000 гривень, золотим годинником із золотим браслетом 583 проби вагою 50 грам вартістю 80 000 гривень, парою золотих сережок із діамантами 585 проби вагою 10 грам кожна вартістю 58 000 гривень, золотим ланцюжком 585 проби вагою 20 грам вартістю 30 000 гривень із золотим хрестиком із діамантом 585 проби вагою 10 грам вартістю 45 000 гривень, платиновим перстнем з діамантом 850 проби вагою 7 грам вартістю 20 000 гривень - загальною вартістю 263 000 гривень - всього на загальну суму 269 000 гривень.

Е п і з о д № 3. ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , 30 червня 2020 року, в період часу з 14 до 17 год, визначив мобільний номер телефону НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , що проживає по АДРЕСА_11 для подальшого здійснення до неї дзвінка з метою повідомлення їй неправдивої інформації відносно її сина та незаконного заволодіння коштами останньої шляхом шахрайства.

Реалізуючи свій злочинний намір, в зазначений день і час, ОСОБА_4 , перебуваючи у орендованій квартирі в м. Дніпро, діючи умисно, використовуючи мобільний телефон із абонентським номером ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 , здійснив дзвінок на мобільний телефон НОМЕР_4 , на який відповіла ОСОБА_7 та якій в телефонній розмові, використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом останньої, він видав себе за працівника поліції та повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що її син скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від його дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_7 та її родинні зв`язки, ОСОБА_4 висунув вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її сина за нібито вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова ОСОБА_4 та будучи переконаною в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її сина у випадку, якщо вона не виконає вищезазначеної вимоги, погодилася передати грошові кошти в сумі 30000 доларів США та 20000 гривень. Отримавши згоду ОСОБА_7 на передачу грошових коштів, ОСОБА_4 повідомив її про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, при цьому наказав постійно знаходитись із ним на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості потерпілій усвідомити події, які з нею відбуваються та з метою недопущення здійснення нею телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього, ОСОБА_4 , використовуючи стільниковий зв`язок, повідомив відомості про місце проживання ОСОБА_7 ОСОБА_1 , який направився до місця проживання потерпілої по АДРЕСА_11 та отримав від неї грошові кошти в розмірі 20 000 гривень та 30 000 доларів США нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди за лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_7 за вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7 , ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти розподілив між ним та ОСОБА_4 .

Отже, своїми злочинними діями, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 в розмірі 20 000 гривень та 30000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України, який був встановлений на момент вчинення злочину, становило 801 000 гривень, спричинивши їй матеріального збитку на загальну суму 821 000 гривень.

Е п і з о д № 4. Крім цього, ОСОБА_1 , діючи умисно, у невстановлений органами досудового розслідування час, без передбаченого законом дозволу почав зберігати за місцем свого проживання в приміщенні житлового будинку в АДРЕСА_1 обріз мисливської рушниці, який є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби, виготовленою саморобним способом з гладкоствольної мисливської рушниці шляхом укорочування ствола та укорочення ложі.

19 листопада 2020 року під час проведення санкціонованого обшуку за вказаним місцем його проживання, виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці, який є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби.

Вказаними умисними діями, що виразилися у зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року (в редакції від 22.10.2020 року), Постанови Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 року, «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р. (в редакції від 29.10.2020р.), «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених шумовитими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС №622 від 21.08.1998р. (в редакції від 04.09.2020 року).

Кваліфікація дій обвинувачених органами досудового розслідування

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані: по епізоду № 1 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб; по епізоду № 2 за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах; по епізоду № 3 за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах; по епізоду № 4 за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), як зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 по епізодах № 1-3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, у великих та особливо великих розмірах.

Дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по епізоду № 2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

Позиції сторін

В ході судового розгляду 16 грудня 2021 року між прокурором, обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та захисником обвинувачених були укладені угоди про визнання винуватості.

Згідно з угодами ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 190 КК України, а обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угод обвинуваченим буде призначено покарання:

ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України 4 роки позбавлення волі. Остаточне покарання сторони визначили за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_2 : за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Сторонами узгоджено, що остаточне покарання обвинуваченому буде визначено за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хмельницького районного суду від 01 лютого 2021 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 1 рік, більш суворим за цим вироком у виді трьох років позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_3 : за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Остаточне покарання сторони визначили за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Прокурор вважала, що угоди укладено відповідно до вимог закону, а тому вони підлягають затвердженню.

Мотиви суду

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Окремі злочини, у вчиненні яких обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали себе винними, віднесені до тяжких та особливо тяжких, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у справі як потерпілі і які надали письмову згоду прокурору на укладення угоди.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цілком розуміють положення ч. 5 ст. 474 КПК України, відповідно до якої: 1) обвинувачений має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 3) характер кожного обвинувачення; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Розуміючи це, кожний із обвинувачених, погоджується на призначення узгодженого покарання, а також на застосування інших заходів, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Висновок суду про відповідність угоди вимогам закону

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угод про визнання винуватості між обвинуваченими, їх захисником та прокурором.

Вирішення цивільного позову

Цивільних позовів по матеріалах кримінального провадження не заявлено.

Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати по матеріалах кримінального провадження становлять 34920,34 грн і підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави в рівних частках по 8730,09 грн.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373, 374 та 475 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Угоди від 16 грудня 2021 року по кримінальному провадженню № 12020210010000409 про визнання винуватості, укладені між обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їх захисником та прокурором, - затвердити.

Визнати ОСОБА_1 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень;

за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України 4 роки позбавлення волі.

Остаточне покарання визначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_2 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Остаточне покарання обвинуваченому визначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного за вироком Хмельницького районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2021 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до одного року позбавлення волі, більш суворим за цим вироком у виді трьох років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_3 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень;

за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Остаточне покарання визначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі

На підставі ст. 75 КК України звільнити кожного із обвинувачених від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки кожного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 76 КК України покласти на кожного із обвинувачених обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази відповідно до постанови слідчого від 20 листопада 2020 року повернути за належністю.

Арешт, накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді від 02 грудня 2020 року, - зняти.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави 34920,34 грн судових витрат в рівних частках по 8730,09 грн з кожного.

Запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - скасувати.

Грошові кошти, внесені як заставу за вказаних обвинувачених, - повернути заставодавцям.

Вирок може бути оскаржений в Полтавський апеляційний суд через районний суд обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя А. Г. Савченко