Вирок № 101937048, 16.12.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1752/18

Провадження № 1-кп/175/120/18

Вирок

Іменем України

16 грудня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Пінчук Л.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальні провадження № 12018040440000243 і № 12019040440000567 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Асіновська-Сунженськи Чечено-Інгушетії, громадянина України, без освіти, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого 02.03.2020 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.186, ст.ст.75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим стоком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

04 березня 2018 року приблизно о 09.50 годині ОСОБА_2 знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний період часу він, будучи впевненим у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, через відчинені вхідні двері незаконно проник у приміщення вказаного будинку, звідки умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав приналежне ОСОБА_3 майно, а саме: швейну машинку «Зінгер», 1926 року випуску, чорного кольору з золотистими вставками та написами вартістю 200,00 грн., дві швейні машинки «Подолка», 1950 року випуску, чорного кольорів із написами вартістю 256,67 грн. кожна, один металевий лом вартістю 75,00 грн., металевий пристрій для ремонту взуття вартістю 125,00 грн., металеву м`ясорубку з пластмасовим кріпленням на опорі вартістю 55,00 грн. і дві металеві сапки вартістю 43,00 грн. кожна, які сховав у мішок, і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1054,34 грн.

20 квітня 2019 року близько 23.40 години ОСОБА_2 знаходився поблизу буд. № 65 по вул. Партизанській у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, переліз через паркан на територію домоволодіння та, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, таємно викрав з припаркованого під навісом автомобіля «ІЖ-408» реєстраційний номер НОМЕР_1 помаранчевого кольору приналежні ОСОБА_5 набір головок з тріскачкою для автомобіля та акумуляторну батарею для автомобіля «VARTA 6СТ-45 BLACK dynamic (В 19)», після чого, утримуючи при собі викрадене майно, переліз через паркан.

Таким чином, учинивши всі дії для скоєння крадіжки чужого майна загальною вартістю 1520,00 грн., довести свій злочинний умисел до кінця він не зміг із причин, що не залежали від його волі, оскільки одразу був виявлений та викритий сусідом ОСОБА_6 .

Крім того, 21 квітня 2019 приблизно о 18.14 годині ОСОБА_2 знаходився біля входу до магазину «АТБ», розташованого по вул. Центральній, 39 у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою, перебуваючи у зазначений час і у зазначеному місці він, упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав з велопарковки праворуч від входу до магазину приналежний ОСОБА_7 велосипед «ARDIS» вартістю 1610,00 грн., на якому з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду у вказаному розмір.

У судовому засіданні 26.09.2018 року ОСОБА_2 пояснив, що 04.03.2018 року о 09.00-10.00 годині він викрав приналежні ОСОБА_4 три швейні машинки, м`ясорубку, лом, металевий пристрій для ремонту взуття та дві сапи, які знаходилися у білому мішку на території домоволодіння АДРЕСА_3 на відстані 2 метрів від будинку, і відніс на пункт прийому металобрухту. У той час перебував у стані алкогольного сп`яніння. Бачив, що двері у занедбаному будинку були відчинені, всередині якого ніякого майна не брав. Сусід ОСОБА_8 бачив, як він ішов із мішком, а тому сказав йому, що викличе поліцію. Цивільний позов потерпілої визнав в частині викраденого майна та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. У ході подальшого судового розгляду він заперечив факт викрадення майна ОСОБА_4 і пояснив, що лише спав у будинку потерпілої. По епізодам замаху на крадіжку майна ОСОБА_9 і крадіжки майна ОСОБА_10 свою вину не визнав і відмовився від дачі показань, зазначивши лише, що не має відношення до цих фактів. Після перегляду у суді відеозапису з камер відеоспостереження поблизу магазину «АТБ» упізнав себе та вказав, що він викрав велосипед. У судових дебатах знову змінив свою позицію, та зазначив, що не причетний до жодної інкримінованої крадіжки.

Його провина у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка у суді пояснила, що кожну весну і літо вона часто навідувала будинок АДРЕСА_3 , який використовувала як дачу. Востаннє там вона була за 1,5-2 тижні до крадіжки. 04.03.2018 року вона знаходилася у себе вдома у м. Дніпрі. У цей час їй зателефонувала донька ОСОБА_11 і повідомила, що на дачу проник злодій. Окрім майна, зазначеного у обвинувальному акті, також зникло ще багато іншого майна та грошові кошти в сумі 5000 грн. У будинку у нетверезому стані було виявлено ОСОБА_12 , який пояснив, що жив там приблизно 3 дні. Просила стягнути з ОСОБА_12 20000 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди. У своїй заяві від 30.05.2018 року просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 6 років.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні повідомила про те, що 04.03.2018 року її сестрі ОСОБА_14 зателефонував сусід ОСОБА_8 , та повідомив, що у будинку їх матері по АДРЕСА_3 увімкнулося світло. З його слів, у будинку з середини зачинився «циган». Того ж дня приблизно о 20.00 годині вона із сестрою прибула за вищевказаною адресою. Після погроз викликати поліцію, двері відчинив ОСОБА_2 у стані сильного алкогольного сп`яніння. Через 15 хвилин приїхали працівники поліції, яким ОСОБА_2 пояснив, що проник до будинку щоб переночувати. У телефонному режимі її мати ОСОБА_4 назвала речі, які знаходилися у будинку і яких не виявилося при огляді.

Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка у суді пояснила, що 04.03.2018 року ближче до вечірнього часу їй зателефонував сусід ОСОБА_8 , та повідомив, що хтось проник до будинку АДРЕСА_3 . Цей будинок належить її матері ОСОБА_16 . По приїзду вона з сестрою ОСОБА_11 почали стукати у двері будинку, які з середини відчинив ОСОБА_2 у стані сильного алкогольного сп`яніння. На їх запитання обвинувачений повідомив, що проживає у будинку. Після цього одразу викликали поліцію. У будинку була порушена обстановка та стояла пляшка горілки. З будинку зникли три швейні машинки, гроші, насоси, поливні шланги, велосипед та інші речі. Через деякий час її мати зустріла сусідку ОСОБА_17 , яка бачила ОСОБА_12 , який котив велосипед, на якому знаходилася велика каструля з якимись предметами.

Показаннями свідка ОСОБА_18 , який у судовому засіданні повідомив, що весною, дату не пам`ятає, наприкінці дня сусідка ОСОБА_19 сказала йому про те, що хтось прошмигнув на територію домоволодіння ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 . Після цього разом з ОСОБА_20 він пішов за вказаною адресою, де виявив, що вхідні двері незачинені на замок. На його вимогу вийти з будинку - вийшов дуже п`яний ОСОБА_2 , який сказав, що трішки тут поспить і піде додому. У будинку була порушена обстановка. Оскільки ОСОБА_2 не погодився піти додому, то він зателефонував ОСОБА_14 , яка приїхала разом із ОСОБА_21 .

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у суді повідомив, що 20.04.2019 року приблизно опівночі по вул. Партизанській у смт. Обухівка він вигулював собаку і в цей час неподалік паркану помітив пакет чи мішок. Підійшовши ближче, помітив ОСОБА_12 , який сидів на паркані домоволодіння, у якому проживала жінка похилого віку. Побачивши його, обвинувачений зістрибнув у двір. Потім він почув звуки з іншої сторони паркану того домоволодіння, куди підійшов і побачив як тікає ОСОБА_22 останнього, він схопив ОСОБА_12 , але той зміг вирватися та втекти. Після цього він зателефонував до поліції та повідомив про дану подію.

Показаннями свідка ОСОБА_23 , який у судовому засіданні пояснив, що у березні 2018 року він, перебуваючи на добовому чергуванні, як слідчий за викликом прибув у смт. Обухівка, оскільки надійшло повідомлення про вчинення крадіжки з будинку. Заявниця ОСОБА_24 повідомляла, що до будинку не заходила. З дозволу заявниці він із понятими зайшов до будинку, де був безлад, а на дивані виявили сплячого ОСОБА_12 , якого зафіксували на фото-таблиці до протоколу огляду. Заявниця стверджувала, що вперше бачила обвинуваченого. Останній почав конфліктувати, говорити, що його запросили до цього будинку та намагався покинути місце події. ОСОБА_12 було доставлено до відділення поліції, але особисто він не здійснював його затримання та не складав відповідний протокол.

Матеріалами кримінального провадження № 12018040440000243, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Солодовника О.В. від 04.03.2018 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 3060, із якого вбачається, що цього дня зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_15 повідомила, що чоловік, який вчинив крадіжку майна з будинку АДРЕСА_3 , зачинився у будинку (а.к.п.5);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.03.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_15 повідомила про те, що у період часу з 24.02.2018 року по 04.03.2018 року невстановлена особа проникла до буд. АДРЕСА_3 , звідки таємно викрала приналежне ОСОБА_4 майно (а.к.п.6);

- протоколом огляду від 04.03.2018 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_15 у цей день у період часу з 20.15 години до 21.00 години у присутності понятих ОСОБА_25 і ОСОБА_26 проведено огляд місця вчинення крадіжки, яким є домоволодіння АДРЕСА_3 . На місці події у будинку виявлено ОСОБА_12 (а.к.п.17,18-24);

- протоколом огляду від 05.03.2018 року з фото-таблицею до нього, з яких убачається, що у цей день на території домоволодіння АДРЕСА_4 у присутності понятих оглянуті добровільно видані ОСОБА_27 три швейні машинки, лом, м`ясорубка, дві сапки та інші речі, які вона купила у ОСОБА_12 (а.к.п.35,36,37-41);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.03.2018 року, згідно якого ОСОБА_15 у присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 упізнала серед інших осіб на фото під № 2 ОСОБА_12 як такого, що скоїв крадіжку майна її матері ОСОБА_4 і був виявлений у будинку (а.к.п.45-46);

- висновком експерта № 790/18 від 07.03.2018 року, із якого убачається, що станом на 04.03.2018 року загальна ринкова вартість викраденого у ОСОБА_4 майна складала 1054,34 грн. (а.к.п.50-53);

- речовими доказами - приналежним потерпілій ОСОБА_3 майном, яке було викрадене з її будинку, вилучене та передане на відповідальне зберігання ОСОБА_15 (а.к.п.42-43,44).

Матеріалами кримінального провадження № 12019040440000567, а саме:

- рапортом о/у СКП Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Чикаліна В.П. від 24.04.2019 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 6291, із якого убачається, що 21.04.2019 року у період часу приблизно з 18.30 години до 18.40 години невідома особа біля входу до магазину «АТБ» по вул. Центральній, 39 у смт. Обухівка таємно викрала велосипед «ARDIS». У ході проведення оперативно-розшукових заходів був встановлений ОСОБА_2 , який причетний до крадіжки (а.к.п.6);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 24.04.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 просить органи поліції вжити заходів до невстановленої особи, яка 21.04.2019 року у період часу приблизно з 18.30 години до 18.40 години біля магазину «АТБ» по вул. Центральній, 39 у смт. Обухівка таємно викрала приналежний йому велосипед «ARDIS» (а.к.п.7);

- протоколом огляду від 24.04.2019 року з фото-таблицею до нього, з яких убачається, що у присутності понятих біля буд. № 11 «А» по вул. Оріховій у смт. Обухівка оглянутий приналежний потерпілому велосипед «ARDIS» (а.к.п.8-11);

- товарним чеком № 244 від 20.03.2015 року щодо придбання велосипеду «ARDIS» (а.к.п.24);

- протоколом огляду від 29.05.2019 року, з якого убачається, що у присутності свідка ОСОБА_30 переглянутий відеозапис з камери відеоспостереження, встановленої біля входу до магазину «АТБ» по вул. Центральній, 39 у смт. Обухівка, на якому зафіксовано як ОСОБА_2 таємно викрав приналежний ОСОБА_7 велосипед «ARDIS». Під час судового розгляду кримінального провадження вказаний відеозапис переглянутий за участю учасників провадження у судовому засіданні (а.к.п.26-27,34);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2019 року і довідкою до нього, згідно яких свідок ОСОБА_30 у присутності понятих упізнав серед інших осіб на фото під № 1 ОСОБА_12 як такого, що скоїв крадіжку велосипеда (а.к.п.28-30);

- висновком експерта № 2418-19 від 24.05.2019 року, із якого убачається, що станом на 21.04.2019 року середня ринкова вартість велосипеду «ARDIS» складала 1610,00 грн. (а.к.п.41-44);

- рапортами працівників Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_31 від 21.04.2019 року, ОСОБА_32 від 08.05.2019 року і ОСОБА_33 без дати, з яких убачається, що ОСОБА_6 виявив ОСОБА_12 , який намагався вчинити крадіжку майна з території домоволодіння АДРЕСА_4 (а.к.п.64-66);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 08.05.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_34 повідомила про те, що 21.04.2019 року приблизно о 00.00 годині по вул. Партизанській, 65 у смт. Обухівка невідома особа викрала особисте майно (а.к.п.67);

- протоколом огляду від 21.04.2019 року з фото-таблицею до нього, з яких убачається, що у присутності свідка ОСОБА_6 і понятих біля буд. № 65 по вул. Партизанській у смт. Обухівка оглянуті набір головок з тріскачкою для автомобіля та акумуляторна батарея для автомобіля «VARTA 6СТ-45 BLACK dynamic (В 19)» (а.к.п.72-75);

- протоколом огляду від 10.05.2019 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_34 у цей день у період часу з 16.45 години до 17.10 години у присутності понятих ОСОБА_35 і ОСОБА_36 проведено огляд місця вчинення крадіжки, яким є домоволодіння АДРЕСА_4 , де під навісом припаркований автомобіль «ІЖ-408» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.к.п.68,69-71);

- товарними чеками № 307 від 15.02.2015 року та № 51 від 20.01.2018 року щодо придбання набору головок з тріскачкою для автомобіля та акумуляторної батареї для автомобіля «VARTA 6СТ-45 BLACK dynamic (В 19)» (а.к.п.85,86);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2019 року і довідкою до нього, згідно яких свідок ОСОБА_6 у присутності понятих за зовнішніми ознаками упізнав серед інших осіб на фото під № 2 ОСОБА_12 як такого, що намагався скоїти крадіжку приналежного ОСОБА_37 майна (а.к.п.90-92);

- висновком експерта № 2417-19 від 24.05.2019 року, із якого убачається, що станом на 21.04.2019 року загальна вартість викраденого у ОСОБА_9 майна складала 1520,00 грн. (а.к.п.98-101);

- речовими доказами - майном, викраденим і у подальшому переданим на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 і ОСОБА_34 , відеозаписом з камери відеоспостереження, встановленої біля входу до магазину «АТБ» по вул. Центральній, 39 у смт. Обухівка (а.к.п.23,32-34,87,88).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальних актах від 27 квітня 2018 року та від 27 червня 2019 року, і його умисні дії кваліфікує: по першому епізоду - за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло; по другому епізоду - за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; по третьому епізоду - за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Доводи ОСОБА_12 про свою непричетність до вчинення інкримінованих злочинів, суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності та покарання за умисні злочини, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю всіх зазначених доказів, насамперед, послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_38 , ОСОБА_18 і ОСОБА_39 , а також відеозаписом із камер відеоспостереження, які безсумнівно «поза розумним сумнівом» свідчать про те, що саме ОСОБА_2 учинив ці злочини.

Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом, і не вбачає підстав для ухвалення виправдувального вироку, на чому наполягали обвинувачений і його захисник у судових дебатах.

Суд не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинуваченого.

Під час судового провадження потерпіла ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_24 указували про те, що обвинувачений також викрав ще й інше майно, зокрема, два поливні насоси, поливні шланги, посуд, велосипед, а також грошові кошти у сумі 5000 грн.

Суд не приймає до уваги ці показання виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні (ст.ст.91, 92 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року зазначено, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п.2 ст.6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

За приписом ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення…

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).

З урахуванням наведеного та обставин, що зазначені у обвинувальному акті від 27 квітня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 не обвинувачується у викрадені майна, про яке вказала потерпіла та свідки, а також приймаючи до уваги, що під час судового розгляду прокурор не змінив обвинувачення та не висунув додаткове обвинувачення, суд, у відповідності з ч.3 ст.337 КПК України, не може вийти за межі обвинувального акта.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, обставини справи та особу ОСОБА_12 , - на даний час має одну незняту та непогашену судимість, задовільно характеризується за місцем проживання, має сім`ю і на утриманні чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованих на прізвище цивільної дружини ОСОБА_44 , зі слів - фактично працював, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують його покарання, суд не вбачає.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року по справі № 759/7784/15-к (провадження № 51-2607 км 18) роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У суді ОСОБА_2 фактично не визнав свою вину по пред`явленим обвинуваченням, заперечуючи свою причетність до інкримінованих злочинів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає щирого каяття ОСОБА_12 і активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а тому не враховує ці обставини, як пом`якшуючі покарання, про що зазначено в обвинувальному акті від 27 квітня 2018 року.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Під час судового провадження ОСОБА_2 , а також свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_18 заявляли, що 04.03.2018 року обвинувачений, якого виявили по АДРЕСА_3 , вживав алкогольні напої та був напідпитку. Разом з тим, фабула обвинувального акта від 27.04.2018 року не містить посилання на вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи обмеження, встановлені ч.3 ст.337 КПК України, суд не може самостійно встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України), оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище обвинуваченого, а тому не вправі визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_12 «вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння» у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_12 , який вчинив умисні кримінальні правопорушення, віднесені ст.12 КК України до категорії нетяжких і тяжких злочинів, а також позиції прокурора та потерпілої ОСОБА_4 щодо виду і міри покарання, суд вважає необхідним призначити реальне покарання у виді позбавлення волі за правилами ч.1 ст.70 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року ОСОБА_2 засуджений за ст.ст.186 ч.3, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Із роз`яснень, що містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями) слідує, що якщо особа, у відношенні якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку по першій справі новий злочин, за який вона засуджується до покарання, яке необхідно відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Приймаючи до уваги, що інкриміновані ОСОБА_45 злочини вчиненні до засудження 02 березня 2020 року, і вироком за ці злочини призначається реальне покарання, принцип призначення покарань, передбачений ч.4 ст.70 КК України не підлягає застосування, у зв`язку з чим вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 березня 2020 року повинен виконуватися самостійно.

Запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 17 червня 2018 року, припинив свою дію. На даний час ОСОБА_2 утримується під вартою по іншому кримінальному провадженню. У зв`язку з цим дане питання судом не вирішується.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що 04.03.2018 року о 19.01 годині надійшло повідомлення на лінію 102 про те, що цього дня о 19.00 годині ОСОБА_2 зачинився в будинку АДРЕСА_3 та перебував під контролем свідків до прибуття поліції. З протоколу огляду місця події та фото-таблиці до нього слідує, що починаючи з 20.15 години 04.03.2018 року ОСОБА_2 був під контролем поліцейських. Іншої інформації щодо подальшого місця його перебування матеріали кримінального провадження не містять.

Під час судового провадження встановлено, що ОСОБА_12 було доставлено до Дніпровського РВП, де він перебував до наступного дня. Однак, протокол його затримання в порядку ст.208 КПК України не складався.

За приписом ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

З огляду на зазначене і вимог ст.209 КПК України, суд вважає необхідним зарахувати в строк відбуття покарання одну добу фактичного затримання ОСОБА_46 .

До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 заявила цивільний позов про стягнення на її користь 20000 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди.

Дослідивши надані потерпілою докази на обґрунтування позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з позову, потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_12 на її користь 20000 грн. матеріальної шкоди, в тому числі за майно, яке не зазначено в обвинувальному акті, на що суд звертав увагу раніше.

З висновку експерта № 790/18 від 07.03.2018 року слідує, що загальна вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_4 майна, що інкримінується обвинуваченому, становить 1054,34 грн.

Будь-яких доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_12 до викрадення вказаних потерпілою та її доньками майна, та його вартості, що зазначена у позові, суду потерпілою не надано.

Крім того, відповідно до розписки від 05 березня 2018 року доньці потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_14 повернуті на відповідальне зберігання речі, викрадення яких інкриміновано обвинуваченому.

З огляду на викладене та вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, яка покладає обов`язок доказування на позивача, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 у частині відшкодування матеріальної шкоди, не підлягаючими задоволенню.

Вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних і моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_4 у зв`язку з незаконними умисними діями ОСОБА_12 , враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 15000 грн. компенсує завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 314 грн. і 314 грн., що підтверджується актами здачі-приймання висновків судового експерта (експертного дослідження) (а.к.п.39,102).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню:

- по ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки,

- по ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік,

- по ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно, за сукупністю злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Строк покарання обчислювати з 16 грудня 2021 року і у строк відбуття покарання зарахувати час фактичного затримання з 04 по 05 березня 2018 року.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року - виконувати самостійно.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) на користь потерпілої ОСОБА_3 (ІПН невідомий) НОМЕР_2 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 в іншій частині залишити без задоволення.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 628 (шістсот двадцять вісім) гривень на користь держави (Р/р - UА828999980314090544000004457, ОКПО казначейства - 37988155, ГУК у Дніпропетровській обл./ОТГ Слобожанське/24060300, Казначейство України (ЕАП), Код платежу - 4060300, призначення платежу - за судові товарознавчі експертизи № 2418-19 від 24 травня 2019 року та № 2417-19 від 24 травня 2019 року, проведені Дніпропетровським НДІ судових експертиз).

Майно, прийняте на відповідальне зберігання ОСОБА_15 , ОСОБА_7 і ОСОБА_47 по розписках від 05 березня 2018 року, 25 квітня 2019 року та без дати, - після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні власників за належністю.

Скляну пляшку горілки «Пшенична», скляну пляшку пива «Чернігівське міцне» та пластикову пляшку пива «Рогань», поміщені до спецпакету «Національна поліція» № 4464316, які знаходяться у камері зберігання речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП Щербакова Д.О. від 06.03.2018 року по квитанції № 0000000215, - знищити після набрання вироком законної сили як такі, що не мають ніякої цінності.

Оптичний диск із відеозаписами з камер відеоспостереження ТОВ «АТБ-Маркет» за 21 квітня 2019 року, - зберігати у опечатаному конверті на 34 аркуші матеріалів кримінального провадження № 12019040440000567.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко