Рішення № 101935831, 25.11.2021, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/472/17

Провадження № 2/144/90/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2021 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Германа О.С.,

секретаря - Пігулі А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ляховської О.Т.,

представника відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною, в якому вказав, що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.1807 га, кадастровий номер 0523783000010000100, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, 05 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, 16 лютого 2012 року вказаний договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Теплицькому районі за № 052370004004070, тобто дія договору закінчилась 16 лютого 2017 року. 10 червня 2016 року ОСОБА_1 письмово повідомив ТОВ «Теплик-Агро» про те, що після закінчення дії договору оренди землі він не бажає поновлювати дію договору на новий термін, однак 23 березня 2017 року позивач у стало відомо, що 17 лютого 2014 року було здійснено державну реєстрацію та внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - угоду про внесення змін до договору оренди землі, яку укладено між позивачем та відповідачем від 24 вересня 2014 року строком на 10 років згідно договору оренди землі від 05 липня 2011 року, тому просить визнати недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24 вересня 2014 у зв`язку з тим що він її не підписував.

16.02.2021 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову а саме: про визнання угоди про внесення змін до договору землі недійсною на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Протокольною ухвалою від 01.04.2021 року судом прийнято до розгляду змінений позов.

12.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням клопотання про зміну предмету позову у відповідності до якого відповідач заперечує щодо обставин викладених в позові. Зокрема зазначає, позивачем ставиться вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, але належні докази, які підтверджують факт перешкоди ТОВ «Теплик-Агро» позивачу у користуванні даною ділянкою - відсутні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Ляховська О.Т. підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, що зазначені в позовній заяві, вказала, що відповідач не підписував угоду про внесення змін до договору оренди землі тому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, подала письмове клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат за надання правової допомоги.

Представник відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурський Б.В. позовні вимоги не визнав, вказав що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, та зазначив що ТОВ «Теплик-Агро» не чинить жодних перешкод для ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані документи і матеріали, відзив, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою шляхом її повернення, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дані правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Земельна ділянка за кадастровим номером 0523783000:01:000:0100 належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 103666 від 15.09.2004.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі від 05 липня 2011 року, строком на 5 років, який зареєстровано 16 лютого 2012 року за № 052370004004070(а.с. 10-13).

У відповідності до угоди про внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2014, між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» продовжено договір оренди земельної ділянки, площею 3,1807 га (кадастровий номер 0523783000:01:000:0100), строком на 10 років, терміном до 30 листопада 2024 року.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 12-П від 13.02.2018 у цивільній справі № 144/472/17 від 13.02.2018 підписи від імені ОСОБА_1 в угоді про внесення змін до договору оренди землі укладеного 24.09.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.(а.с. 68-70).

Тобто, позивач не підписував зміни до договору оренди землі і у нього було відсутнє волевиявлення на вчинення таких дій.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідачем не заперечується існування договору оренди землі від 05 лютого 2011 року та змін внесених до нього, про те заперечує ту обставину, що ТОВ «Теплик-Агро», на даний час будь-яким чином чинить перешкоди відповідачу у користуванні його земельною ділянкою, тобто не здійснює будь-яких сільськогосподарських робіт та не використовує її взагалі.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Також, відповідно до приписів ст. 319, 320, 321 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 ЗК України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 187 ЗК України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України - державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності ст. 190 ЗК України - громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Тобто для встановлення порушення права, щодо використання земельної ділянки є відповідні державні органи, які мають право фіксувати відповідні порушення, в тому числі і чинення перешкод будь-якими особами. Позивачем такі докази суду не надані.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, щодо протиправності дій відповідача, а саме не доведено факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користування та розпорядження майном, а також не підтверджено факти на які позивач посилається у позовній заяві, щодо перешкоджання в користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності, тому відсутні підстави для задоволення вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України - судові витрати по сплаті судового збору, витрати на експертизу та правову допомогу, слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06.12.2021.

Суддя