Ухвала суду № 101925050, 16.12.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 485/396/20

2/212/1038/21

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дехта Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, –

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2020 року до суду надійшли матеріали цивільної справи № 458/396/20 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики за підсудністю на підставі Ухвали судді Покровського районного суду Дніпропетровської області Степанова О.С. від 16 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дехта Р.В. від 01.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Вказану Ухвалу суду 01.12.2020 року було направлено на адресу позивача в електронній формі.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов, з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (п.41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України, заява №3236/03, mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п.27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року, п.35 рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07 липня 1989 року) неодноразово констатував, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за її участю, вживаючи заходів, щоб дізнатись стан відомого їй судового провадження, а також добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, суд зазначає, що поведінка позивача, свідчить про втрату позивачем інтересу до своєї справи, оскільки у розумінні Європейського Суду з прав людини позивач, який ініціює процес, повинен з розумною періодичністю цікавитися своєю справою.

Таким чином, оскільки позивачем у встановлений ухвалою судді від 01 грудня 2020 року, не усунуто недоліки позовної заяви, визначені вказаною ухвалою судді, дана позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу. При цьому необхідним є роз`яснення позивачу, що у відповідності до ст.185 ч.7 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, позовна заява підлягає поверненню, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175-177 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.174, 175, 177, 185, 258-261, 351-355 ЦПК України, суддя, –

постановив:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики – вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Р. В. Дехта