Рішення № 101920967, 15.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року м. Київ № 640/2549/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві що полягають у відмові здійснити призначення пенсії з урахуванням пільгового стажу за період з 01.06.1995р. по 11.10.017р. в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням стажу роботи в державній установі «Інститут отоларингології ім.. проф.. О.С. Коломійченка Національної Академії медичних наук України» в бактеріологічній лабораторії клініки в подвійному розмірі з 16.09.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років, з огляду на відсутність необхідного стажу, адже позивач є такою, що набула право на зарахування періоду роботи в державній установі «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної Академії медичних наук України» в бактеріологічній лабораторії клініки в подвійному розмірі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 16.09.2019р. звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якій просила призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.11.2019р. № 176 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, з огляду на те, що стаж роботи за вислугу років складає 24 роки 1 місяць 5 днів, при необхідному не менш ніж 26 років та 6 місяців набутий до 11.10.2017р. Одночасно, повідомлено, що страховий стаж складає 40 років 6 місяців 10 днів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.12.2019р. № 3049701/03 позивачку повідомлено про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, з огляду на відсутність необхідного стажу роботи за вислугу. При цьому, зазначено, що до спеціального стажу враховано такі періоди роботи:

02.08.1993р. - 24.04.1995р. (1 рік 8 місяців 23 дні, робота на посаді лікаря-епідеміолога);

01.06.1995р. - 13.05.2001р. (5 років 11 місяців 13 днів, робота на посаді лікаря-бактеріолога);

14.05.2001р. - 21.07.2002р. (1 рік 2 місяці 8 днів, робота на посаді виконуючої обов`язки завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки);

22.07.2002р. - 11.10.2017р. (13 років 9 місяців 11 днів, на посаді завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки).

Позивач вважаючи відмову відповідача в зарахуванні в подвійному розмірі стажу роботи за вислугу років, що слугувало підставою в призначенні пенсії за вислугу років, звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV ).

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ст.60 вказаного Закону, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» дозволяє зробити висновок, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

При цьому, суд зазначає, що з набранням чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (з 1 січня 2004 року) для призначення пенсії обчислюється страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до абзацу 5 частини 3 та частини 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, трудовий стаж - це періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці, та який до 1 січня 2004 року зараховується як страховий стаж, а в подальшому - за умови сплати страхових внесків в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При обчисленні ж спеціального стажу, який є підставою для призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи за період роботи як до, так і після 1 січня 2004 року зараховується у подвійному розмірі.

Право на пенсію за вислугу років законодавець обумовив наявністю спеціального стажу роботи на посадах та в закладах, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

У розділі 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 визначено, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

У чинному законодавстві відсутнє тлумачення терміну «інфекційний заклад» (відділення). Проте, згідно з роз`ясненнями МОЗ України № 05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Зі змісту вказаного роз`яснення бактеріологічні лабораторії, як такі, що працюють з небезпечними патогенними агентами згідно з Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 22.06.1999, повинні мати дозвіл на право роботи із збудниками 3-4 групи патогенності (небезпечності).

З копії трудової книжки вбачається, що у період з 01.06.1995р. - 13.05.2001р. (5 років 11 місяців 13 днів, робота на посаді лікаря-бактеріолога); з 14.05.2001р. - 21.07.2002р. (1 рік 2 місяці 8 днів, робота на посаді виконуючої обов`язки завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки) та з 22.07.2002р. - 11.10.2017р. (13 років 9 місяців 11 днів, на посаді завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки) позивач обіймала посаду лікаря-бактеріолога, в.о. завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки та завідуючої бактеріологічної лабораторії клініки в Державній установі «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної Академії Медичних Наук України».

Факт роботи у вищезазначені періоди на вказаних посадах не є спірним та визнається відповідачем про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії.

Водночас, періоди роботи позивачки з 01.06.1995р. - 13.05.2001р.; з 14.05.2001р. - 21.07.2002р. та з 22.07.2002р. - 11.10.2017р. не зараховані до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, жодних доводів з наданням належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про необхідність зарахування вказаних періодів роботи у подвійному розмірі до стажу, пенсійним органом суд не повідомлено.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що факт роботи позивачки на відповідній посаді підтверджений наданими нею доказами та є достатньою підставою для зарахування подвійного стажу роботи.

З огляду на той факт, що спірні періоди роботи зараховані відповідачем до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, проте всупереч вищевикладених вимог не обраховані в подвійному розмірі, без надання жодних пояснень вказаного, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача зарахувати до стажу період роботи позивача з 01.06.1995р. по 11.10.2017р. в подвійному розмірі.

При цьому, враховуючи той факт, що підставою для відмови в призначення пенсії за вислугу років слугували висновки відповідача про недостатність спеціального стажу, однак оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлена протиправність в зарахуванні відповідних періодів роботи позивача в подвійному розмірі до спеціального стажу, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача у вказаній частині є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, а відтак зобов`язання призначити таку пенсію.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.06.1995р. по 11.10.2017р. до стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.11.2019р. № 176 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська