Рішення № 101920966, 15.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року м. Київ № 640/2062/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 176644/02/К-10187 від 05.08.2019р. про відмову у зарахуванні періодів роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. до загального стажу та про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.02.1992р. по 30.06.1992р. та довідки від 03.03.1997р. про заробітну плату за період з 01.08.1992р. по 28.02.1997р. виданих Кооперативом «Спектр-4», ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. до загального стажу та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня виникнення права для призначення пенсії, а саме з 19.05.2019р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію на підставі про заробітну плату за період з 01.02.1992р. по 30.06.1992р. та довідки від 03.03.1997р. про заробітну плату за період з 01.08.1992р. по 28.02.1997р. виданих Кооперативом «Спектр-4» і провести виплату перерахованої пенсії з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме 13.11.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача в зарахуванні до загального стажу спірних періодів та перерахунок пенсії на підставі поданих довідок є протиправною, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що відмова є законною, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та з 19.05.2019р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17.07.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до загального стажу періодів роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.08.2019р. № 176644/02/12-10187 позивача повідомлено про те, що йому необхідно надати додаткові документи для підтвердження записів трудової книжки.

Також, 13.11.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.02.1992р. по 30.06.1992р. та довідки від 03.03.1997р. про заробітну плату за період з 01.08.1992р. по 28.02.1997р. виданих Кооперативом «Спектр-4», ОСОБА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.12.2019р. № 299343/03 позивача повідомлено про те, що для перерахунку пенсії останньому необхідно звернутись до пенсійного органу із заявою встановленого зразка та із довідками, які відповідають формі визначеній постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1.

Позивач вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до загального стажу спірних періодів та перерахунок пенсії на підставі поданих довідок протиправним, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.08.2019р. № 176644/02/К-10187 про відмову у зарахуванні періодів роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. до загального стажу та зобов`язання останнього зарахувати такі періоди роботи, суд зазначає таке.

Щодо періоду роботи позивача з 16.10.1990р. по 17.07.1992р., суд зазначає таке.

Як вбачається з відзиву на адміністративний позов, підставою для неврахування вказаного періоду слугували висновки відповідача про те, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення, засвідчений печаткою старого зразка (бувша УРСР).

Водночас, суд вважає доводи відповідача у вказаній частині помилковими, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на арк. 14-15 трудової книжки наявний запис № 21 від 16.10.1990р. про призначення позивача на посаду голови Кооперативу «Спектр-4» та запис № 22 від 17.07.1992р. про звільнення з вказаної посади. Водночас, вказані записи в трудовій книжці завірені печаткою, на відбитку якої зазначено УРСР.

Водночас, зі змісту записів № 21, 22 вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в Кооперативі «Спектр-4» з 16.10.1990р. по 17.07.1992р., а також містить посилання на протоколи на підставі яких зроблено запис про призначення та звільнення з роботи.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993р. № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Також, суд наголошує, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Висновок відповідача про те, що період роботи з 16.10.1990р. по 17.07.1992р.зарахувати до страхового стажу не можливо в зв`язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою УРСР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, оскільки положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992р. «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XII та «Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993р. № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.02.2018р. у справі № 275/615/17, адміністративне провадження № К/9901/768/17.

Щодо періоду роботи позивача з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., суд зазначає таке.

Як вбачається з відзиву на адміністративний позов, підставою для неврахування вказаного періоду слугували висновки відповідача про те, що дата наказу про звільнення містить виправлення.

Водночас, суд вважає доводи відповідача у вказаній частині помилковими, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на арк. 6-7 трудової книжки наявний запис № 8 від 25.04.1984р. про призначення позивача головою учнів ТУ-5 в Київському виробничому кооперативі «Комуніст» та запис № 9 від 18.09.1986р. про звільнення з вказаної посади.

Водночас, як вбачається із запису № 9 відомості про дату містять виправлення.

Попри вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказаний період, а також містить посилання на відповідні протоколи на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993р. № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Більше того, відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на вказане доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періодів його роботи до страхового стажу з 25.04.1984р. по 18.09.1986р. та з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. є помилковими та необґрунтованими, а відтак вимоги в частині зобов`язання зарахувати вказані періоди підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи той факт, що позивачу відмовлено в зарахуванні спірних періодів саме листом та, як вбачається з копії матеріалів пенсійної справи окремих рішень про відмову в зарахуванні таких періодів відповідачем не приймалось, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмови в зарахуванні таких періодів та зобов`язання зарахувати їх.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.02.1992р. по 30.06.1992р. та довідки від 03.03.1997р. про заробітну плату за період з 01.08.1992р. по 28.02.1997р. виданих Кооперативом «Спектр-4» позивачу та зобов`язання відповідача перерахувати пенсію на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.02.1992р. по 30.06.1992р. та довідки від 03.03.1997р. про заробітну плату за період з 01.08.1992р. по 28.02.1997р. виданих Кооперативом «Спектр-4» і провести виплату перерахованої пенсії з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме 13.11.2019р., суд зазначає таке.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно п. 4.10 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Отже, після отримання «відповідної заяви (додаток 3)» від позивача про пееррахунок пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Водночас, судом встановлено, що дійсно, ані заява, ані долучені довідки встановленій порядком формі не відповідають.

Таким чином, при вирішенні спору слід враховувати правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2018р. по адміністративному провадженню №К/9901/6458/18 у справі №601/198/16 відповідно до якого підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Згідно матеріалів справи, позивач не подав до відповідача заяву про перерахунок пенсії встановленого зразка, а саме подана заява викладена в письмовій формі, не містить обов`язкових реквізитів та до неї не долучено оригінали необхідних документів, а саме довідок встановленої форми (додаток 5), як того вимагає п.2.23 Порядку №22-1, тобто заявник не дотримався порядку звернення для перерахунку пенсії.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом рішення належної форми про відмову в перерахунку пенсії позивачу не приймалось, а листом від 10.12.2019р. № 299343/03 позивача повідомлено про те, що для перерахунку пенсії останньому необхідно звернутись до пенсійного органу із заявою встановленого зразка та із довідками, які відповідають формі визначеній постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1.

Тобто, позивачу надана відповідь на звернення щодо перерахунку пенсії.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, оскільки за письмовим зверненням надав письмову відповідь, що узгоджується з положеннями Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи вищевикладене, відповідач не мав достатніх законних підстав для прийняття рішення щодо перерахунку пенсії, а тому діяв у межах повноважень визначених чинними законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.04.2018р. у справі №601/198/16.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладену в листі від 05.08.2019р. № 176644/02/К-10187 про відмову у зарахуванні періодів роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. до загального стажу ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи з 25.04.1984р. по 18.09.1986р., з 16.10.1990р. по 17.07.1992р. до загального стажу та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дня виникнення права для призначення пенсії, а саме з 19.05.2019р.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська