Рішення № 101920541, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 640/33209/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР, що потягнуло за собою неправильне обчислення страхового стажу і як наслідок у відмові призначити пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 та виплачувати пенсію за віком за заявою від 01 грудня 2020 року №17597, починаючи з 31 грудня 2020 року з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР до загального страхового стажу, оскільки спірний період роботи підтверджується відомостями трудової книжки.

Також позивач зазначає, що наявність в трудовій книжці відтиску печатки зі словами «УРСР» не може бути підставою для не зарахування трудового стажу, оскільки найманий працівник не зобов`язаний контролювати печатки підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії за віком є правомірною, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж (27 років).

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує подані клопотання позивача про прискорення розгляду даної справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком, в додаток до якої надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 року по день звернення; свідоцтво про народження.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 08 грудня 2020 року №2600-0303-8/174179 повідомило, що відповідно наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховано до стажу період роботи згідно записів трудової книжки з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР. Також повідомлено, що у разі підтвердження зазначеного періоду, загальний страховий стаж позивача складатиме 35 років 4 місяці 21 день.

В той же час, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років) у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 01 грудня 2020 року №17597 відмовлено.

Незгода позивача із даною відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (запис №10) ОСОБА_1 08 липня 1982 року прийнятий на роботу слюсарем-монтажником 3 розряду у Спеціалізовану пересувну механізовану колону №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР на підставі наказу №51-к від 08 липня 1982 року.

Згідно запису трудової книжки №17 позивач 01 листопада 1995 року звільнений із Спеціалізованої пересувної механізованої колони №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР відповідно до наказу №36-к від 01 листопада 1995 року.

Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії за віком.

Суд звертає увагу на те, що, записи в трудовій книжці про роботу позивача в період з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач та відбиток печаток підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Стосовно посилань відповідача на неможливість зарахування позивачу страхового стажу за вказаний період роботи у зв`язку з тим, що запис трудової книжки №17 від 01 листопада 1995 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи завірений печаткою не існуючої на той час Української Радянської Соціалістичної Республіки, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 7 лютого 2018 року у справі № 275/615/17.

Крім того, суд також не знаходить поважними посилання відповідача на незарахування спірного періоду до загального страхового стажу на те, що з актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Україна є незалежною, демократичною державою.

В той же час, позивач прийнятий на роботу ще у 1982 році.

Суд вважає необхідним вказати на те, що Україну проголошено незалежною державою 24 серпня 1991 року. До цього часу, на печатках підприємств, установ та організацій могла містити напис «УРСР». В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.

Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, такими, що не підлягають застосуванню або не чинними та неправдивими.

Висновок відповідача про те, що період роботи з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року зарахувати до страхового стажу неможливо у зв`язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою з написом УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Відтак суд критично ставиться до позиції відповідача, адже на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Запис про звільнення в трудовій книжці завірений печаткою на якій наявний напис УРСР, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 та від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, період роботи позивача з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

З врахуванням страхового стажу, який був визнаний відповідачем у листі від 08 грудня 2020 року №2600-0303-8/174179 - 22 роки 27 днів та з врахуванням спірного страхового стажу (період роботи у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2020 року (дата звернення за призначенням пенсії) становив понад 27 років, а саме - 35 років 4 місяці 21 день, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач досягнув такого віку ІНФОРМАЦІЯ_1 (60 років), а звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 01 грудня 2020 року. Відтак, з урахуванням вимог частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія позивачу повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та незарахування спірного періоду до загального страхового стажу, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком внаслідок неврахування до страхового стажу періоду роботи з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року пенсію за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 08 липня 1982 року по 01 листопада 1995 року у Спеціалізованій пересувній механізованій колоні №582 тресту «Київсільспецбуд» Мінсільбуду УРСР.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук