Рішення № 101920341, 14.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/13314/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 06.10.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі – ГУПФУ в місті Києві), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несформування та ненаправлення йому подання про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати відповідача підготувати та направити йому подання про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 23 745,00 грн. згідно квитанції №П1433594 від 07.04.2021 при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Компанія з управління активами ''Валприм'', нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г., зареєстровано в реєстрі за №1234.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він придбав житло вперше, а тому звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.

Ухвалою судді від 21.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надання відзиву на позов.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому зазначив, що обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ОСОБА_1 , сплативши збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, не скористався наданим йому правом. При цьому, добровільна сплата позивачем вказаного збору свідчить про те, що майно придбавалося ним не вперше.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він правову позицію ОСОБА_1 підтримав та просив позов задовольнити.

Від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, у яких управління зазначило, що на відповідача покладено обов`язок щодо формування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 09.04.2021 між ТОВ «Компанія з управління активами «Валприм» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1234 (а.с. 12-14).

Відповідно до умов договору продавець передав у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 .

Інформація про купівлю-продаж позивачем квартири внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, ОСОБА_1 у відповідності до статті 49 Закону України «Про нотаріат» було сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23 745,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07.04.2021 (а.с. 15).

Надалі позивач звернувся до ГУПФУ в місті Києві із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 21-28).

Листом від 04.10.2021 відповідач відмовив ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зазначив, що зі змісту поданої позивачем заяви та доданих до неї документів не можна зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше. Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і не має повноважень запитувати вказану інформацію у компетентних органів. Перевірити достовірність даних щодо придбання ним нерухомого майна вперше немає можливості (а.с. 43-44).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

За змістом пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком №1740.

Згідно із абзацом 1 пункту 15-1 Порядку №1740 (тут й надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За положеннями пункту 15-2 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу змісту наведених норм права слідує, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу документів, передбачених пунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.

Як встановлено судом, підставою для відмови у формуванні позивачу подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування стало те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2021 нотаріусом не встановлено підстав для звільнення його від сплати вказаного збору, а відповідач не є уповноваженим органом щодо вирішення наведеного питання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.

Так, за положеннями пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно із додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 (збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна) покладено на Пенсійний фонд України.

Отже, саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок прийняття рішень про наявність чи відсутність підстав для повернення коштів на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У листі від 04.10.2021 відповідач, крім іншого, звернув увагу на те, що позивач не надав до заяви документи, передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.

Разом з тим, як встановлено судом, до заяви позивача про повернення помилково сплаченого збору було додано: копію квитанції від 07.04.2021, копію договору купівлі-продажу квартири від 09.04.2021, копію довідки ТВБВ №10024/0311 Філії – Чернігівського ОУ АТ «Ощадбанк», копію довідки виконавчого комітету Прилуцької міської ради, копію довідки КП «Прилуцьке МБТІ» Чернігівської обласної ради, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 . Крім того, у своїй заяві позивач зазначив, що квартиру придбав вперше та до 09.04.2021 не придбавав жодного нерухомого майна.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач взагалі не надав документів, передбачених підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740, не відповідають дійсності, та дають підстави для висновку, що відповідач при прийнятті рішення за його заявою від 15.09.2021 належним чином її не розглянув, не надав оцінку доводам, зазначеним у цій заяві, та не перевірив право ОСОБА_1 на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло.

З огляду на вищевказане, при прийнятті рішення про відмову у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідач не врахував всі обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому таке рішення є протиправним.

Оскільки відповідач у спірних правовідносинах належним чином не розглянув заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, та не перевірив його право на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло, також враховуючи те, що суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій, тому вимога про зобов`язання ГУПФУ в м. Києві підготувати та надати подання про повернення коштів у даному випадку є передчасною, а отже належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву від 15.09.2021 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 23 745,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 01.09.2021; акт здачі-прийняття наданих послуг, ордер на надання правової допомоги, детальний опис наданої правничої допомоги. Відповідно до наданих суду документів, винагорода виконавця є фіксованою та складає 5000,00 грн. (а.с. 29-33).

Разом з тим, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності. Крім того, суду не надано доказів того, що витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. були неминучими. Також ознайомлення з правовими позиціями судів не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону №5076-VI та, відповідно, здійснення вказаного виду роботи не може бути відшкодовано як витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 3608,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини щодо помилковості сплати позивачем до бюджету збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 04.10.2021, про відмову ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно із квитанцією від 07.04.2021 №П1433594.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2021 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно із квитанцією від 07.04.2021 №П1433594, з урахуванням висновків суду, викладених судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3608 (три тисячі шістсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, вул. Терещенківська, 11а, м. Київ, 01601)

Суддя С.В. Бородавкіна