Рішення № 101920340, 14.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 751/2403/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулась до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФУ), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні їй пенсії по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України ''Про прокуратуру'' від 14.10.2014 №1697-VII;

- зобов`язати відповідача призначити їй пенсію по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України ''Про прокуратуру'' від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, а саме: з 07.03.2017;

- зобов`язати відповідача здійснити їй виплату пенсії по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України ''Про прокуратуру'' від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, а саме: з 07.03.2017;

- зобов`язати відповідача зарахувати до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012;

- зобов`язати відповідача зарахувати до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії.

Позов мотивовано тим, що позивач працює в органах прокуратури та має достатній стаж роботи для отримання права на спірну пенсію. При цьому, вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність застосування у спірних правовідносинах Закону України від 02.03.2015 №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки вказаний закон прийнятий в часі пізніше ніж Закон України від 14.10.2014 «Про прокуратуру». Також відповідачем протиправно не враховано період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, оскільки зміна назви посади не може бути підставою для виключення певного періоду роботи із загального стажу. Крім того, Чернігівським ОУПФУ, в порушення вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не зараховано половину строку її навчання на денній формі в Одеській національній юридичній академії.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29.05.2017 справу передано на розгляд до Деснянського районного суду міста Чернігова.

Постановою Верховного Суду від 25.08.2021 скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.09.2021 справу №751/2403/17 передано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді від 20.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; замінено відповідача на належного – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області); установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 14.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило у їх задоволенні відмовити та зазначило, що відповідно до положень Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» посади помічників, прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів, зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу – стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону. У зв`язку з наведеним, період роботи позивача на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012 неможливо зарахувати до прокурорського стажу. Щодо періоду навчання на денній формі в Одеській національній юридичній академії, відповідач зазначив, що вони не враховані в прокурорський стаж роботи, але зараховані до вислуги років, що надає право на пенсію згідно статті 86 Закону №1697-VII.

Також ГУПФУ в Чернігівській області зазначило про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію по інвалідності з огляду на те, що на момент розгляду її заяви від 30.03.2017 діяло законодавство, яке передбачало, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених, в тому числі, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити зазначивши, що доводи щодо розмежування стажу роботи не були підставами для відмови їй у призначенні спірної пенсії. Так, згідно розрахунку відповідача, який зазначений і в касаційній скарзі, загальний стаж її роботи в органах прокуратури складає 10 років та 17 днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2007, працювала на різних посадах в органах прокуратури (а.с. 43-48, 53-74, 77-89, 92-95 т.2), а саме:

- з 01.03.2007 по 15.07.2007 – в.о. помічника прокурора Козелецького району;

- з 16.07.2007 по 09.07.2009 – помічник прокурора Козелецького району;

- з 10.07.2009 по 24.01.2011 – помічник прокурора міста Чернігова;

- з 25.01.2011 по 05.06.2012 – старший помічник прокурора міста Чернігова;

- з 06.06.2012 по 25.03.2013 – у зв`язку із частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області призначена на посаду старшого прокурора прокуратури міста Чернігова;

- з 26.03.2013 по 29.01.2015 – прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури області;

- з 30.01.2015 по день звернення до територіального органу із заявою про призначення пенсії – прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області (з 14.04.2016 згідно наказу ГПУ від 12.04.2016 №49м відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області перейменований на відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженням слідчих регіональної прокуратури).

Крім того, у період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась на денній формі в Одеській національній юридичній академії (а.с. 18-21 т.1).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 23.03.2017 серії АВБ №044740, з 07.03.2017 позивачу на строк до 01.04.2019 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання по зору) (а.с. 11 т.1).

Згідно із довідкою прокуратури Чернігівської області №11-1/821вн-17, станом на 26.04.2017 трудовий стаж позивача в органах прокуратури становить 10 років 1 місяць 26 днів (а.с. 12 т.1).

Враховуючи наведене, 30.03.2017 позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ із заявою та відповідним пакетом документів для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 17 т.1).

Листом від 21.04.2017 за №11810/06 Чернігівське ОУПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсії мотивуючи тим, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються. Також повідомлено, що до прокурорського стажу позивача не зараховано період її роботи на посаді старшого помічника прокурора міста Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 56 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, в період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась в Одеській національній юридичній академії. Згідно з наданими документами, до стажу роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах зараховано 9 років 3 місяці 25 днів та до вислуги – 8 місяців 22 дні. Повідомлено, що загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 10 років 17 днів (а.с. 15-16 т.1).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

До 15.07.2014 спеціальним законом, який визначав права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був Закон України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон №1789-ХІІ).

З 15.07.2014 набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 86 Закону №1697-VІІ).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, у тому числі, мотивуючи тим, що положеннями пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі - Закон №213-VІІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Оцінюючи правомірність такої відмови, суд звертає увагу на те, що аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України №1789-ХІІ «Про прокуратуру».

У свою чергу, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VIІ, який є чинним як на момент звернення позивача до Чернігівського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії, так і на даний час.

Отже, питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється статтею 86 Закону №1697-VIІ.

Відтак, суд вважає, що посилання пенсійного органу у спірних правовідносинах на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки вони виникли після набрання чинності Законом №1697-VIІ.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 (справа №727/8035/16-а), від 25 жовтня 2019 року (справа №676/4071/16-а) та від 03 лютого 2021 року (справа № 674/840/17).

Разом з тим, зі змісту норми частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VIІ право на призначення пенсії по інвалідності може бути реалізовано виключно за двох умов: визнання прокурора особою з інвалідністю І або ІІ групи та наявність у нього стажу роботи в органах прокуратури - не менше 10 років. Цей стаж також є спеціальним і враховує періоди роботи в органах прокуратури саме на прокурорських посадах.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 звернув увагу на необхідність визначення які саме періоди роботи ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до трудового стажу роботи на прокурорських посадах, з наявністю якого пов`язана можливість застосування норми частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII, а які підлягають зарахуванню безпосередньо до вислуги років, що дає право на пенсію у відповідності до норм частини шостої статті 86 Закону №1697-VII.

Так, за підрахунками відповідача, на момент виникнення спірних правовідносин, загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури складав 10 років 17 днів, із них: стаж роботи на прокурорських посадах – 9 років 3 місяці 25 днів та 8 місяців 22 дні – стаж, який враховується при призначенні пенсії за вислугою років.

При цьому, до стажу роботи на прокурорських посадах не враховано період роботи позивача з 20.05.2012 по 05.06.2012 на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова та половину періоду навчання ОСОБА_1 в Одеській національній юридичній академії з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007.

Визначаючись щодо можливості зарахування вказаних періодів до трудового стажу роботи позивача, який надає право на пенсію відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII, суд зазначає таке.

Частиною шостою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Аналіз норм Закону №1697-VII свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуга років, що дає право на пенсію» і «стаж роботи на прокурорських посадах». При цьому, посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Подібну правову позицію щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 19.08.2020 (справа №264/5989/16-а) та від 25.08.2021 (справа №751/2403/17).

При цьому, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на вказаних посадах до прокурорського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, з 25.01.2011 ОСОБА_1 була переведена на посаду старшого помічника прокурора м. Чернігова, 10.02.2011 вона прийняла Присягу працівника прокуратури. З 26.03.2013 позивач переведена на посаду прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури області, яку займала до 30.01.2015.

На момент прийняття позивача на роботу до органів прокуратури були чинними положення Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру».

У статті 46 Закону №1789-ХІІ були передбачені вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.

Згідно із частинами 1, 2 цієї статті прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури". Текст присяги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

Статтею 56 Закону №1789-ХІІ надано роз`яснення поняття «прокурор», а саме під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Відповідно до цієї ж норми (у редакції Закону України від 17.05.2012 №4711-VI) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п`ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, статтях 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

З огляду на наведене, законодавством, чинним як на час роботи позивача протягом спірного періоду так і на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, посада «старший помічник прокурора» не охоплювалась поняттям «прокурор», визначення якого міститься у статті 56 Закону №1789-ХІІ, і не відноситься до прокурорських посад, зазначених у статті 15 Закону №1697-VII.

Разом з тим, робота позивача в органах прокуратури на посаді старшого помічника прокурора в період з 20.05.2012 по 05.06.2012 зараховується до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років за статтею 86 Закону №1697-VII, однак ця посада не належить до прокурорських посад та не враховується у спеціальний стаж роботи в органах прокуратури на посадах прокурорів.

Такий самий підхід розмежування часу роботи на прокурорських посадах при визначенні права особи на той чи інший вид пенсії (за вислугою років або по інвалідності) можливо застосувати і до інших випадків, перелічених в частині шостій статті 86 Закону №1697-VII.

Так, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні чи достатній у особи час роботи на прокурорських посадах для призначення йому пенсії за вислугою років.

Зважаючи на наведене, суд погоджується із позицією відповідача про відсутність правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на прокурорських посадах половини періоду її навчання в Одеській національній юридичній академії та старшим помічником прокурора м. Чернігів з 20.05.2012 по 05.06.2012, оскільки вказані посади та період не визначені статтею 15 Закону №1697-VII.

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII, стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах (спеціальний стаж) становив менше 10 років, що в силу наведених вище вимог законодавства є недостатнім для отримання нею права на спірну пенсію.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна