Ухвала суду № 101915006, 10.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16735/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви поданої від імені позивача ОСОБА_1 , адвокатом Мензак Юлієм Юлійовичем, до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання змінити статус житла та укласти договір найму,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мензак Юлій Юлійович, від імені позивача ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання змінити статус житла та укласти договір найму.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Так, відповідно ч.7 ст.177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частин 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Доручення — договір, за яким одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно із положенням ч.1 ст. 64 ЦПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Тобто, представник, через якого має право здійснювати свою участь сторона - є самостійним учасником процесу, який по суті наділений такими ж повноваженнями, як і особа, яку він представляє, саме тому довіритель у спеціально виданій йому довіреності визначає для представника обсяг повноважень, які останній має право здійснювати для представництва у будь-якому органі від імені довірителя. До того ж довіритель має право обмежити чи розширити коло повноважень представника та надати йому право на вчинення окремих процесуальних дій, які належать до спеціальних прав сторони.

Таким чином, єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем є належним чином оформлена від імені довірителя довіреність із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 810/739/15.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 31.05.2018 у справі № 813/4070/17.

З цього питання, також неодноразово висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначала, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Окрім того, в ухвалі від 29.11.2021 року справа №748/1739/21 Верховний Суд, повертаючи касаційну скаргу,зазначив, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера/довіреності, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, а саме особою, яка має повноваження на засвідчення копії. Зокрема, адвокат може посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів (відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі від 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16 визначено, що чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Відтак дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, навіть правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27) та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31)).

Зі змісту поданої позовної заяви, вбачається, що її підписано адвокатом Мензак Ю.Ю., який діє від імені позивача – Герц Н.П.

На підтвердження повноважень якого, до матеріалів позовної заяви додано ордер на надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, №б/н від «18» листопада 2021.

До матеріалів справи не надано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також не додано договору про надання правової допомоги. При цьому у ордері зазначено, що Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Разом з тим, договору про надання правової допомоги до матеріалів позовної заяви, яким підтверджується домовленість сторін про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії як підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 у договорі не надано.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повноважень адвоката Мензак Ю.Ю., як представника на вчинення процесуальних дій, а саме права подання заяви до суду з правом підпису, від імені особи, яку він представляє.

Тобто, довіреності або договору з переліком повноважень адвоката матеріали справи не містять. Відомостей про обумовленого права представника ОСОБА_2 , на підписання від імені ОСОБА_1 , як особи яку він представляє будь-яких документів до матеріалів позовної заяви не надано, а в ордері такі відомості відсутні. Жодної іншої довіреності або договору з переліком повноважень адвоката матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, слід вважати, що позовна заява підписана представником Мензак Ю.Ю. - адвокатом за відсутності підтвердження повноважень такої особи на її підписання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутній належним чином засвідчений відповідний документ, який підтверджував би рішення заявника, реалізувати своє право на звернення із позовною заявою до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання змінити статус житла та укласти договір найму до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не самостійно, а через представника, в тому числі враховуючи те, що вказана заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, або не надала документи на підтвердження права самому підписувати від імені ОСОБА_1 позовну заяву, оскільки таку, підписано особою, яка не має належних повноважень на її підписання, до матеріалів позовної заяви таких не надано, суддя дійшов висновку, що така відповідно п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України підлягає поверненню заявнику з усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись п. 1 ч.4 ст. 185, 260,353 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву, що подана від імені позивача ОСОБА_1 , адвокатом Мензак Юлієм Юлійовичем, до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання змінити статус житла та укласти договір найму,– повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена удень її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК Українив редакціїЗакону України від 03.10.2017 року № 2147-VIIIдо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош