Ухвала суду № 101911363, 02.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

"02" грудня 2021 р. Справа № 911/3039/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання виконавчим документом

у справі № 911/3039/19

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ»

до Приватного акціонерного товариства «Факел»

про стягнення 10 092 556,66 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Факел»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ»

про визнання недійсним договору

Учасники судового процесу:

представник стягувача: Гуменник І.П.;

представник заявника: Архіпов О.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2020 року у справі № 911/3039/19 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» до Приватного акціонерного товариства «Факел» про стягнення 10 092 556,66 грн. відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Факел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» про визнання недійсними договору задоволено, визнано недійсним договір поставки №05/02-2019 від 05.02.2019, укладений між Приватним акціонерним товариством «Факел» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» на користь Приватного акціонерного товариства «Факел» 2 102,00 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 911/3039/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2020 у справі № 911/3039/19 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 911/3039/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» до Приватного акціонерного товариства «Факел» про стягнення 10 092 556,66 грн. задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Факел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» 10 092 556,66 грн., у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Факел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» про визнання недійсним договору відмовлено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Факел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» судові витрати у розмірі 151 388,35 грн. судового збору за подання позовної заяви, 230 235,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 306 980,70 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

11.10.2021 Верховним Судом видано відповідний наказ про примусове виконання зазначеної постанови.

16.11.2021 від Приватного акціонерного товариства «Факел» до Господарського суду Київської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом у справі № 911/3039/19.

Враховуючи те, що суддя Ярема В.А. знаходився на навчанні у школі суддів, то згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями зазначена заява була передана для розгляду судді Сокуренко Л.В..

Ухвалою суду від 18.11.2021 прийнято справу № 911/3039/19 для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом та призначено розгляд заяви на 25.11.2021 о 15:45.

25.11.2021 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення щодо заяви. Ухвалою суду від 25.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом на 02.12.2021.

02.12.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» надійшло заперечення на заяву Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом.

02.12.2021 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення щодо заяви.

02.12.2021 в судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Факел» підтримав, подану раніше, заяву про зупинення виконання за виконавчим документом.

В обґрунтування поданої заяви, ПрАТ «Факел» зазначає, що постановою приватного виконавця Ніколаєва С.В. від 18.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67174233 щодо примусового виконання постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 та наразі приватним виконавцем активно вчиняються виконавчі дії. На думку заявника, підставою для тимчасового зупинення виконання за виконавчим документом необхідне з метою уникнення негативних наслідків, пов`язаних із вирішенням питання про визнання виконавчого документу таким, що частково не підлягає виконанню.

02.12.2021 в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АСУ» заперечував щодо задоволення заяви відповідача про зупинення виконання за виконавчим документом. На думку ТОВ «НВП АСУ», здійснення виконавчих дій приватним виконавцем на виконання наказу Верховного Суду від 11.10.2021 року у справі № 911/3039/19 не можуть бути підставою для задоволення заяви, оскільки проведення примусового виконання за виконавчим документом є законними діями, а припущення заявника про те, що такі дії загрожують його нормальній господарській діяльності та платоспроможності не підтверджені належними доказами.

Дослідивши зазначену заяву Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з такого.

Відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішення питання стосовно зупинення виконання за виконавчим документом або заборони приймати виконавчий документ є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, Кодексом встановлена обов`язкова умова щодо вчинення таких дій як зупинення виконання за виконавчим документом, а саме відсилання до ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (до розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню). Реалізація судом цього повноваження має бути мотивована, у тому числі, із фактичних обставин справи. Тобто, Кодексом ці дві процесуальні дії, стосовно виконавчого документа (визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання за виконавчим документом до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню) взаємопов`язані.

У судовому засіданні представник заявника повідомив суд про подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, яка перебуває на розгляді в іншого судді та розгляд такої заяви призначений на іншу дату.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає необхідність тимчасового зупинення виконання за виконавчим документом. Заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні вищенаведених норм на підтвердження такої необхідності.

Суд звертає увагу, що, оскільки в даному судовому процесі суд не може дослідити матеріали і підстави заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, підстави щодо такої заяви перебувають на розгляді в іншого судді, то у суду відсутні процесуальні підстави для її задоволення.

При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukrainе) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, враховуючи, що ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України кореспондує право суду зупинити виконання за виконавчим документом, а не обов`язок, а також враховуючи, що відповідач належним чином не обґрунтував необхідність зупинення виконання за виконавчим документом та належних доказів на підтвердження відомостей щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, о не підлягає виконанню суду не надав, суд приходить до висновків про відмову в задоволенні заяви про зупинення виконання за виконавчим документом.

Відповідно до аб. 2 ч. 6 ст. 233 ГПК України, складання повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Керуючись ч. 3 ст. 328, ст. ст. 233, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Факел» б/н від 16.11.2021 про зупинення виконання за виконавчим документом відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п. п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Київської області протягом 10 днів з дня підписання останньої.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.12.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко