Рішення № 101911356, 11.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/2614/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Сінергія»

прo стягнення 552 325,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Сінергія» (надалі – відповідач) прo стягнення 552 325,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2021 року відкрито провадження у справі № 911/2614/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.10.2021 року.

У судовому засіданні 21.10.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 21.10.2021 року не з`явився, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладвся на 11.11.2021 року.

В судове засідання 11.11.2021 року сторони не з`явились, позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 11.11.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Сінергія» (Покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 24/05-01 від 24.05.2018 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати Покупцеві продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Товар на передбачених цим Договором умовах.

Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість Товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору.

Між Сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 24.05.2018 року на поставку Товару вартістю 850 000,00 грн., зобов`язання за якою було виконано у повному обсязі.

Крім того, між Сторонами було підписано Специфікацію № 2 від 02.07.2018 року, яка передбачала поставку Товару загальною вартістю 4 687 500,00 грн.

На виконання умов Специфікації № 2 від 02.07.2018 року до Договору поставки позивач поставив Покупцю Товар на загальну суму 4 687 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 781 250,00 грн., а саме відвантажено:

- за видатковою накладною № 34 від 22.08.2018 року на суму 2 149 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 358250,00 грн., рахунок на оплату № 37 від 02.07.2018 року; Товар отримано директором Покупця за довіреністю № 3 від 22.08.2018 року; транспортування Товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної № Р40 від 22.08.2018 року;

- за видатковою накладною № 36 від 05.09.2018 року на суму 2 538 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3000,00 грн., рахунок на оплату № 37 від 02.07.2018 року; Товар отримано директором Покупця за довіреністю № 4 від 05.09.2018 року; транспортування Товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної № Р36 від 05.09.2018 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки оплата вартості партії Товару (платежі) здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі, на умовах, погоджених Сторонами в Специфікаціях до цього Договору.

В п. 2 Специфікації № 2 від 02.07.2018 року Сторони узгодили наступні умови оплати шляхом попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту підписання Специфікації.

На виконання умов Договору щодо оплати Товару за рахунком на оплату № 37 від 02.07.2018 року відповідач в період з 03.07.2018 року по 06.07.2018 року здійснив попередню оплату на суму 2 828 175,00 грн., крім того 31.08.2018 року було сплачено 557 030,00 грн. та 03.12.2018 року 750 000,00 грн., усього на суму 4 135 175,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи, що Постачальником за Специфікацією № 2 від 02.07.2018 року було поставлено Товар на загальну суму 4 687 500,00 грн., а Покупцем здійснено оплату на загальну суму на суму 4 1 35 175,00 грн., заборгованість відповідача складає 552 325,00 грн.

В ході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 552 325,00 грн., відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання і відповідна сума боргу підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Сінергія» прo стягнення 552 325,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Сінергія» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, оф. 5, код ЄДРПОУ 41815332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3, код ЄДРПОУ 35300261) 552 325,00 грн. боргу та 8 284,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 15.12.2021 року