Ухвала суду № 101906262, 14.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14291/21

2-з/357/263/21

У Х В А Л А

іменем України

"14" грудня 2021 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І.

за участі секретаря – Сокур О.В.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 357/14291/21, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/14291/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2021 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.

Ухвалою судді від 29 листопада 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08 грудня 2021 року за вх. 58008 до Бідоцерківського міськрайонного суду Київської області поштовим відправленням надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 357/14291/21 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 365 від 20.03.2019 року вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 107348120 від 29.06.2013 року у загальному розмірі 16335,88 грн., за виконавчим провадженням № 58756775, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначила що вважає вищевказаний виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства, а тому останній підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, про що нею подано відповідний позов до суду.

На даний час вказаний виконавчий напис перебуває на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення поданого нею позову може в подальшому істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача. Адже, за час розгляду судом позовної заяви, на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватним виконавцем будуть вчинятись примусові виконавчі дії, спрямовані на позбавлення позивача грошових коштів та/або належного на праві власності майна.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 грудня 2021 року, заява про забезпечення позову була передана на розгляд судді Орєхова О.І. 13 грудня 2021 року, оскільки гідно наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 12/а/г від 29 листопада 2021 року суддя Орєхов О.І. був відряджений до Національної школи суддів України для проходження підготовки суддів місцевих загальних судів на період з 06 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих до суду матеріалів убачається, що 20 березня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кодратюком Віктором Станіславовичем було вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 365 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 107348120 від 29.06.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є акціонерне товариство «Банк Форвард».

Строк платежу за Кредитним договором, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.02.2015 року по 27.02.2018 року, а сума заборгованості становить 15485,88 грн., в тому числі:

заборгованість за сумою кредиту становить 15134,44 грн.;

заборгованість за процентами та комісіями становить 351,44 грн.;

плата за пропуск мінімальних платежів та плата за обслуговування кредитної заборгованості 0,00 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню згідно виконавчого напису з врахуванням витрат за послуги нотаріуса в розмірі 850,00 грн. становить 16335,88 грн.

01 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною за заявою стягувача акціонерного товариства «Банк Форвард» на виконання виконавчого напису нотаріуса № 365 від 20 березня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58756775.

З зазначеної постанови убачається, що боржником є ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 не погоджуючись з виконавчим написом нотаріуса зареєстрованим за № 365 від 20 березня 2019 року, вважаючи, що даний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства, звернулася до суду з позовною заявою про визнання вищезазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та не вчинення зазначених дій, завдасть заявнику ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки виконавчий напис нотаріуса, вчинений 20 березня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 365 є предметом судового розгляду та на даний час, приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії, направлені на виконання виконавчого документа, законність якого оспорюється позивачем. Не вжиття зазначених заходів, може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів, на які звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення виконання ( стягнення ) на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 20 березня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 365 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ: 4186061) заборгованості за Кредитним договором № 107348120 від 29.06.2013 року в сумі 15485,88 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 850,00 грн, в загальному розмірі 16335,88 грн., що здійснюється в межах виконавчого провадження № 58756775, яке відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення Особи, яким ухвала суду не була вручена у день її складення мають право на її оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов