Рішення № 101903546, 14.12.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3148/21

Провадження №2/226/931/2021

РІШЕННЯ

іменем України

09.12.2021 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської міської ради про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції, вимоги позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на майно. В обґрунтування вимог вказав, що 27.04.1990 за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О.О. та зареєстрованим в реєстрі за №674, у ОСОБА_2 він придбав жилий будинок АДРЕСА_1 , з належними до нього господарськими будівлями. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці Димитровської (нині – Мирноградської) міської ради. Право власності позивач зареєстрував 03.05.1990 в Красноармійському БТІ за реєстровим №1026. 01.12.2020 в будинку позивача сталася пожежа, внаслідок чого були знищені його документи, в тому числі й зазначений договір купівлі-продажу. Донецьким обласним державним нотаріальним архівом було відмовлено у видачі дублікату договору купівлі-продажу через те, що всі документи Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори за 1990-2001 роки прийняті на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до них відсутній. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради видана довідка, в якій зазначено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Ця помилка сталася внаслідок допущення граматичної помилки під час складання договору купівлі-продажу. Через це позивач не може довести, що будинок є його власністю, а також позбавлений права розпорядження цим майном. Просив суд встановити факт належності йому договору купівлі-продажу будинку та визнати за ним право власності на будинок.

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи.

До суду позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача – Мирноградської міської ради також не прибув у судове засідання, від відповідача надійшов лист про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами, в якому зазначено про відсутність заперечень проти позовних вимог.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не подано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

23.10.2021 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання на 23.11.2021.

23.11.2021 підготовче провадження у справі ухвалою суду закрите, розгляд справи призначено на 09.12.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 27.04.1990, посвідченого державним нотаріусом Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №674, ОСОБА_4 придбав у власність жилий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , жилою площею 35,6 м2, з надвірними будівлями: літня кухня, сарай, туалет, паркан (а.с.20).

За відомостями КП «БТІ» Мирноградської міської ради від 05.05.2021, вих. №34, жилий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.1990, посвідченого державним нотаріусом Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О.О., реєстровий №674. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Красноармійському бюро технічної інвентаризації 03.05.1990, реєстровий №1026 (а.с.19).

Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 52,2 м2, житлова – 35,6 м2. До будинку належать господарські будівлі та споруди: а-1 прибудова, пг-1 погріб, №1 огорожа; І водопровід (а.с.13-16).

Як стверджує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, оригінал договору купівлі-продажу від 27.04.1990 ним втрачено, оскільки він був знищений під час пожежі 01.12.2020. Факт пожежі за місцем мешкання позивача підтверджується актом про пожежу від 01.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким 01.12.2020 сталася пожежа, якою знищено: 2 віконні дерев`яні блока, побутова техніка, речі п/в на площі 24 м2, ліжко дерев`яне (а.с.118).

22.04.2021 в.о. завідувача Донецького обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) письмово повідомила ОСОБА_1 про те, що документи Мирноградської (Димитровської) державної нотаріальної контори за 1990-2001 роки були передані на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву; видати дублікат договору купівлі-продажу від 27.04.1990 неможливо, оскільки всі документи, прийняті на зберігання до архіву, залишилися у архівосховищах в м. Донецьку і доступ до них відсутній (а.с.22).

У відповіді на звернення ОСОБА_1 про надання роз`яснень щодо можливості розпорядитися будинком шляхом укладення договору купівлі-продажу 08.07.2021 державний нотаріус Мирноградської державної нотаріальної контори Свиридова А.В. зазначила, що для розпорядження житловим будинком нотаріусу необхідно надати оригінал документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно (а.с.24).

Станом на 12.05.2021 ринкова вартість жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , становить 75300 грн згідно зі звітом про оцінку ФОП « ОСОБА_5 » (а.с.13-17).

Згідно з паспортом громадянина України, що виданий 23.12.2020 органом 1429, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Димитрові Донецької області (а.с.8)

Довідкою відділу ведення Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради №1372 від 04.02.2021 посвідчено, що ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному демографічному реєстрі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

15.06.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецької області повторно видане свідоцтво про народження на ім`я « ОСОБА_6 », батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.11).

28.02.2018 на ім`я ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.12).

Рішенням Мирноградської міської ради від 14.04.2021 №VIII/8-26 вулиця Карбишева перейменована у вулицю Ринкову (а.с.25).

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В позовній заяві ОСОБА_1 об`єднано вимоги, що мають розглядатися за різними видами провадження: окремого (про встановлення факту належності договору купівлі-продажу) та позовного (визнання права власності). Відповідно до ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки встановлення в судовому порядку факту належності юридичного документу безпосередньо пов`язане з подальшим визнанням права власності на житловий будинок, звернення із даною позовною заявою в позовному провадженні є виправданим та доцільним, оскільки похідна вимога (визнання права власності) залежить від задоволення основної вимоги (встановлення факту належності документу).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому, і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Отже, факт належності позивачеві договору купівлі-продажу будинку підтверджується співпадіннями особистих даних, зазначених у договорі та інших документах заявника, зокрема, у копіях свідоцтва про народження, картки платника податків, паспорті громадянина України, пенсійному посвідченні, які додані до матеріалів справи, та в яких збігаються ім`я, по-батькові, дата, місяць та рік народження позивача.

Статтею 41 Конституції України, частиною першою статті 319 та частиною першої статті 321 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями ст.328 ЦК України право власності набувається за підставами, які не заборонені законом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.1990, посвідченого державним нотаріусом Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О.О. 27.04.1990, зареєстрованого в реєстрі за №674. Проте оригінал договору ним втрачено через пожежу, факт настання якої за місцем його мешкання 01.12.2020 підтверджений відповідним актом.

Позивач ОСОБА_1 , набувши нерухоме майно у власність, виконав передбачені законом дії щодо реєстрації свого права власності у БТІ, що підтверджено наданими доказами.

В подальшому під час звернення до нотаріуса з метою розпорядження належним майном шляхом його продажу, позивач дізнався, що для укладення відповідного договору він має надати оригінал документу, що посвідчує його право власності. Через втрату договору та неможливість отримати його дублікат ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості вчинити дії щодо розпорядження власністю.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначену норму слід розуміти так, що особа має право звернутися до суду із позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Оскільки правовстановлюючий документ на будинок втрачено, належність ОСОБА_1 будинку підтверджена дослідженими у справі доказами, і позивач позбавлений можливості отримати з Донецького обласного державного нотаріального архіву дублікат договору купівлі-продажу через загальновідомий факт тимчасової непідконтрольності м. Донецька органам державної влади України, з метою забезпечення реалізації власником майна своїх прав, суд вважає за необхідне задовольнити його вимоги, пред`явлені до Мирноградської міської ради, визнавши за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мирноградської міської ради (85322, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, ЄДРПОУ 04052956) про визнання права власності на майно – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу одноповерхового житлового будинок АДРЕСА_1 , з належними до нього господарськими будівлями, посвідченого державним нотаріусом Третьої Красноармійської державної нотаріальної контори Бахуринською О.О. 27.04.1990, зареєстрованого в реєстрі за №674 та Красноармійському БТІ 29.04.1983 за №4392.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2 м2, житловою площею 35,6 м2, з належними до нього господарськими будівлями і спорудами: а-1 прибудова, пг-1 погріб, №1 огорожа; І водопровід.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 14.12.2021.

Суддя: В.С. Салькова