Рішення № 101901792, 30.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5739/21

2/760/6443/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Фареник А.О.

представника позивача- Святецького В.І.

представника відповідачів- ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства» Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 3-я особа: Служба в справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати відповідачів такими, що втратили право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-зняти відповідачів з реєстраційного обліку в квартирі.

Посилається в позові на те, що рішенням № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення про припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до п.п.1.2. правонаступництво АТ`Альфа-Банк» щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає з 15 жовтня 2019 року.

Тобто, станом на дату подачі позову АТ «Альфа-Банк» є правонаступником прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк».

АТ «Альфа-Банк» належить на праві приватної власності двокімнатна квартира, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №380/1297/08-Пі, відповідно до якого банк надав останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 000,00 дол. США.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором №380/1297/08-Пі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як іпотекодавці, передали в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання по кредитному договору, банком було звернуто стягнення квартиру на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

03травня 2018 року державним реєстратором Поповою О.В. було зареєстровано право власності банку на спірну квартиру.

Вважає, що втративши право власності на квартиру, відповідачі втратили і право користування нею.

Згідно довідки Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 січня 2021 року в квартирі, власником якої є АТ «Альфа Банк», зареєстровані 4 особи: відповідачів справі.

Малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи.

Місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Крім того, фактично неповнолітній не має майнових прав на нерухоме майно, що перебуває у власності АТ «Альфа Банк».

Зазначає, що банк звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.

Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник продовжує користуватися квартирою та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

30 березня 2021 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи, відповідно до яких Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації заперечує проти позову.

Посилається на те, що позбавлення права користування житловим приміщенням фактично позбавить малолітнього права на проживання у вказаному житлі.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що батьки дитини мають інше житло, крім спірного, отже, виселення малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призведе до порушення його майнових прав.

Наголошує на тому, що виселення дітей без надання іншого житла суперечить моральним засадам суспільства, інтересам дітей та їх правам на належний рівень життя, які визначені ст. 8 Закону України « Про охорону дитинства» та п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини.

З метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить відмовити у задоволенні позову.

29 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачів, у якому останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що відповідно до умов Кредитного договору кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 11 травня 2023 року.

21 травня 2008 року було укладено Додаткову угоду №б/н про внесення змін до Договору відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п.1.1. якого встановлено новий графік погашення заборгованості, а кінцевим терміном погашення заборгованості встановлено 11 листопада 2023 року.

Право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, було набуто відповідачами до моменту укладення кредитного договору, квартира придбана не за кредитні кошти, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 23 серпня 2006 року.

Якщо іпотечне майно придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла.

Оскільки відповідачам не запропоновано будь-якого іншого житла одночасно з вимогою про виселення, вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зняття з реєстраційного обліку є такими, що суперечать закону.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 09 березня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 10 березня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ініціативою суду справа була призначена до розгляду з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст.ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що 12 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1297/08-Пі.

Відповідно до п. 1.1.1. даного договору позичальнику був наданий кредит у розмірі 40 000, 00 доларів США з кінцевим терміном погашення 11 травня 2023 року.

В цей же день між банком та відповідачами був укладений Іпотечний договір № 04/І-280, за умовами якого останні передали кредитору в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 4.1. Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк», останній є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

/ а.с. 7 - 12; 14 - 15, 19 - 25 /

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.37 Закону України « Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 лютого 2021 року № 245491535, 02 травня 2018 року на підставі договору іпотеки, укладеного між сторонами 12 травня 2008 року, право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Тобто, з точки зору даної норми закону позивач має довести не лише своє право власності на спірну квартиру, а й ту обставину, що набуте ним право власності на квартиру тягне за собою такі наслідки для відповідачів, як колишні власників, як втрата ними права користування житловим приміщенням, і, як наслідок, зняття з реєстрації місця проживання та подальше виселення.

За містом ст.ст. 386, 391 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом виселення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З даного аналізу випливає, що особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на спірну квартиру в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку», в тобто в порядку позасудового врегулювання спору.

З копії Свідоцтва про право власності на житло від 23 серпня 2006 року, виданого відділом приватизації державного житла Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, передана відповідачами в іпотеку банку квартира набута ними у власність у порядку приватизації, тобто не за кредитні кошти, отримані позиЧальником за умовами укладеного з банком кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що інше житло відповідачам при направленні вимоги про виселення не пропонувалося.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої 31 березня 2021 року у справі №753/72/17 / 61-18178ск20 /, вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у разі її задоволення, має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, їх виселення.

Проте таке позбавлення права має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, але й бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та співмірним із тим тягарем, який у зв`язку із втратою житла покладається на сторону відповідача, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Враховуючи викладене вище, підстави набуття відповідачами права власності на спірну квартиру, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Щодо зняття з реєстраційного обліку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Тобто, за змістом даної норми закону зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 5) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що даний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом знаття з реєстрації місця проживання.

Крім того, відповідно до п. 34 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначене свідчить, що питання зняття особи з реєстраційного обліку є похідним від вирішення питання про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користуватися квартирою, відсутні підстави для задоволення вимог позивача і в цій частині.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст.9, 109 ЖК Української РСР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові Акціонерного товариства» Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 грудня 2021 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва