Постанова № 101889992, 13.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13146/21

3-зв/308/11/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву захисника ОСОБА_1 – адвоката Цімура Яромира Володимировича про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюка В.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення №308/13146/21, яка надійшла від Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 за ч.6 ст.481 Митного кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла справа №308/13146/21 за протоколом про порушення митних правил №1432/30500/21 від 24 вересня 2021 року, складеного відносно громадянина Сербії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.6 ст.481 Митного кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 року дана справа передана на розгляд судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюку Віталію Мирославовичу.

07 грудня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява захисника ОСОБА_1 – адвоката Цімура Яромира Володимировича, згідно якої просив відвести суддю Малюка В.М. від розгляду справи №308/13146/21 про адміністративне правопорушення за ч.6 ст.481 МК України відносно ОСОБА_1 (протокол про порушення митних правил №1432/30500/21).

Заява про відвід мотивована тим, що 22 жовтня 2021 року захисник подав клопотання судді Малюку В.М. в якому, зокрема просив судові засідання по справі №308/13146/21 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». Судове засідання було відкладено на 02.11.2021 року, відеоконференція не відбулась, проте ухвали про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про призначення відеоконференції постановлено не було. Судове засідання було призначено на 07.12.2021 року. 30 листопада 2021 року захисник подав повторно клопотання, в якому просив проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власник технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою від 01.12.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про призначення відеоконференції по цій справі. Захисник вважає, що в ухвалі від 01.12.2021 року суддею Малюком В.М. спотворено його позицію, та зазначено, що адвокат не бажає з`являтись в судові засідання через віддаленість суду та нічого не зазначено про карантинні обмеження. На думку сторони захисту у такий спосіб суддею обмежується доступ до правосуддя та належне представництво клієнта. Вказує, що в одних справах про адміністративне правопорушення суддя задовольняє клопотання захисника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а в іншій – відмовляє. Крім цього, звертає увагу, що з ЄДРСР вбачається, що інші судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області призначають судові засідання в режимі відеоконференції у справах про адміністративні, в тому числі, митні правопорушення. Вказує, що відмова в задоволенні клопотання захисника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в період жорстких карантинних обмеженнях, що пов`язані з розповсюдженням Covid-19 має наслідком відмову в доступі до правосуддя та свідчить про підставність його твердження про те, що існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, що згідно ч.5 ст. 80 КПК України є обгрунтованістю заявленого відводу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 року заява про відвід судді Малюк В.М. передана на розгляд судді Шумило Н.Б.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судової повістки.

Виходячи з принципу диспозитивності, згідно з яким сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених законом, вважаю за можливе розглянути питання щодо відводу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Ознайомившись із заявою про відвід та дослідивши матеріали справи №308/13146/21, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною 1 ст. 498 Митного кодексу України передбачено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право, зокрема, заявляти клопотання та відводи.

Митний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, які передбачають порядок розгляду заяви про відвід. Разом з тим вважаю за можливе застосувати аналогію права, та застосувати норми найбільш близької галузі права, тобто кримінального процесуального права, при вирішенні питання про відвід.

Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Згідно положень ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим.

Стаття 75 КПК України визначає підстави для відводу судді в кримінальному провадженні. Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

З матеріалів справи вбачається, що суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М. розглядається справа №308/13146/21 відносно ОСОБА_1 за ч.6 ст.481 МК України.

В даному випадку, захисник Цімура Яромир Володимирови як на підставу заявлення відводу вказує на те, що суддя Малюк В.М. відмовив у задоволенні клопотання про призначення відеоконференції у даній справі, вважає, що така відмова обмежує доступ до правосуддя, що на його переконання свідчить про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.

Ключовим аспектом відводу, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у його провадженні. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді у вирішенні справи, оскільки наведені особою, яка заявила відвід, обставини, не свідчать про упередженість, яка визначена п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, а є лише власними припущеннями та фактично вказують на незгоду з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи.

Суд зазначає, що непогодження з процесуальними діями судді не є підставою для його відводу, передбаченою п.4 ч.1 ст.75 КПК України. Сторона вправі не погоджуватись із прийнятими рішеннями, однак така позиція не може бути визначальною в оцінці об`єктивності та неупередженості дій судді під час розгляду справи. При цьому, норми законодавства не передбачено можливості судді перевіряти на предмет законності прийняті суддею, якому заявлено відвід, процесуальні рішення, аналізувати порядок їх прийняття.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Те, що сторона захисту, внаслідок суб`єктивних міркувань не погоджується з процесуальними діями та рішенням судді, які полягають у відмові в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не свідчить про його упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою його усунення від розгляду справи.

У заяві про відвід не наведено фактів прояву слідчим суддею Малюком В.М. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у розгляді справи, в межах якої подано заяву про відвід.

Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді в ході розгляду заяви про відвід, встановлено не було.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини також вказує, що необхідно перевірити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

На підставі наведеного приходжу до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки захисником ОСОБА_1 – адвокатом Цімура Я.В. не наведено підстав для відводу судді та не надано доказів упередженості або особистої заінтересованості судді, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюка В.М. слід відмовити.

Керуючись ст.498 Митного кодексу України, статтями 75, 80, Кримінального процесуального кодексу України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 – адвоката Цімура Яромира Володимировича про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюка В.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення №308/13146/21, яка надійшла від Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 за ч.6 ст.481 Митного кодексу України,- відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Шумило Н.Б.