Рішення № 101888709, 10.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року справа № 580/8074/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 з 10.02.2021 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

- скасувати рішення відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 10.02.2021 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках №2300-0502-8/42993 від 26.07.2021 та №2300-0502-8/42995 від 26.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 15 років, перед звернення за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, у зв`язку з цим має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону України “Про державну службу”, а тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 листопада 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головним управління прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, оскільки позивач не набула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а призначення пенсії по інвалідності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” не передбачено.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.11.2021 та витребувано від Головного управління копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача.

29 листопада 2021 року Головне управління подало до суду заяву про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів.

30 листопада 2021 року відповідно до довідки помічника судді судове засідання у справі № 580/8074/21 не відбулося, оскільки суддя перебував на лікарняному.

Повістками про виклик до Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться 09.12.2021.

07 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без її участі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

15 вересня 2021 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії.

20 вересня 2021 року Головне управління листом № 2300-0212-8/54941 повідомило позивача, що відповідачем прийняте рішення № 140 від 17.09.2021 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, так як позивач не набула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що за приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому зазначений вік визначається статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Частиною 9 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, що діяла до 1 травня 2016 року, передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Тобто особи зі стажем державної служби 10 і більше років, яким була встановлена інвалідність I або II групи, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, мали право на отримання пенсії по інвалідності у розмірах, визначених частини 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Згідно статті 32 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статті 32 цього Закону.

Особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 1 травня 2016 року втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у встановлених статті 33 цього Закону розмірах.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.

Як свідчать матеріали справи, 15 вересня 2021 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії.

Головне управління 17.09.2021 прийняло рішення №140 про відмову ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії.

Як на підставу для відмови, відповідач у даному рішенні послався на те, що:

- заявниця не набула пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- пенсія по інвалідності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” не передбачено.

Посилання Головного управління на те, що пенсія по інвалідності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” не передбачено, суд вважає хибним, оскільки таке право може зберігатися за позивачем, відповідно до пунктів 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ за умови дотримання відповідних умов.

Окрім того, посилання як на відмову у проведенні перерахунку позивачу на те, що заявниця не набула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, є загальним, оскільки стаття 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” має 5 частин та позивачем не зазначено чіткої частини вказаної статті чи віку, який має бути у позивача для переведення на інший вид пенсії.

Також, у рішенні позивач зазначає, що Головне управління відмовило позивачеві в проведенні перерахунку пенсії, однак ОСОБА_1 звертаючись до відповідача, просила перевести на інший вид пенсії, а не здійснити перерахунок.

Отже враховуючи, що оскаржуване рішення містить недоліки щодо підстав відмови без чіткого посилання на норми закону та зазначення конкретних обставин, за яких позивач не має права на переведення на пенсію по інвалідності державного службовця, то суд вважає таке рішення протиправним і таким, що має бути скасоване.

Щодо позовної заяви про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 10.02.2021 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 2300-0502-8/42993 від 26.07.2021 та № 2300-0502-8/42995 від 26.07.2021, то суд зазначає, що у даному випадку необхідно зобов`язати Головне управління повторно розглянути заяву від 15.09.2021 про перехід на інший вид пенсії та подані до неї документи та прийняти рішення з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 140 від 17.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2021 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.12.2021.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК