Ухвала суду № 101886397, 13.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 грудня 2021 року м. ПолтаваПровадження №ЗВ/440/88/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні,

В С Т А Н О В И Л А:

07 грудня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні, в якій заявник просить: замінити вибулого стягувача у відкритому виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису №430 від 03 лютого 2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №4337/4271BCLKA36К11 від 10 червня 2016 року - Акціонерного товариства "Кредобанк" (ідентифікаційний код 09807862) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" (ідентифікаційний код 37356981).

Вказана заява вмотивована тим, що заявник є правонаступником стягувача - Акціонерного товариства "Кредобанк" у виконавчому провадженні №61857580, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Гречин Н.В. та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №430 від 03 лютого 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №4337/4271BCLKA36К11 від 10 червня 2016 року.

Розглянувши матеріали заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації про виконавче провадження 16 квітня 2020 року приватним виконавцем Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №61857580 на підставі виконавчого напису нотаріуса №430 від 03 лютого 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франкіського МНО Личук Т.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованості в розмірі 67734,56 грн.

25 червня 2021 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1, відповідно до умов якого АТ "Кредобанк" відступає за плату ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" право вимоги до боржників за договорами, зокрема за договором №4337/4271BCLKA36К11 від 10 червня 2016 року із ОСОБА_1 .

Посилаючись на ці договірні відносини, а також на положення статей 442, 512 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", заявник просить замінити вибулого стягувача у виконавчому провадженні на нового в особі ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції".

При цьому заявник стверджує, що справа про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса (за відсутності рішення про стягнення винесеного в порядку цивільного судочинства), має розглядатися саме за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку такому твердженню заявника, суддя зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження урегульований статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України, що знаходиться в розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах".

Відповідно до частини першої цієї статті у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Наведене свідчить про те, що урегульований статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України порядок заміни сторони виконавчого провадження стосується виключно розгляду заяв, поданих у виконавчому провадженні, відкритому на виконання судового рішення в адміністративній справі.

На користь такого висновку свідчить як назва відповідного розділу процесуального закону - "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах", так і вжите законодавцем у положенні частини першої статті 379 КАС України словосполучення "суд, який розглядав справу як суд першої інстанції".

Суд зауважує, що виконавче провадження №61857580 відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду в адміністративній справі.

З урахуванням наведеного, положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у т.ч. й частини четвертої цієї статті, в силу якої її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, не можуть бути застосовані до цих відносин, адже ними передбачено заміну сторони виконавчого провадження виключно у разі виконання судового рішення в адміністративній справі.

Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування /частина шоста статті 7 КАС України/.

Положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки стосуються порядку розгляду адміністративним судом справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Стосовно посилання заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17, варто зазначити, що у цьому рішенні суд аналізував положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка з 15 грудня 2017 року втратила чинність, а тому такі висновки не є релевантними спірним відносинам.

При цьому суд виходить з того, що в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 стосувалася застосування положень частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд акцентує увагу на тому, що принциповою відмінністю між положеннями частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 379 названого Кодексу у відповідних редакціях є відсутність у першій нормі вказівки на те, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Натомість у частині першій статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України така вказівка є, що, на переконання суду, виключає можливість розгляду заяви вигодонабувача про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, внаслідок зміни законодавцем чинних положень норм процесуального права врахування судом під час розгляду цієї заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17, що ґрунтується на тлумаченні норми частини першої статті 264 КАС України, яка з 15 грудня 2017 року втратила чинність, суперечитиме діючим приписам процесуального закону, а саме - статті 379 КАС України, якою передбачено повноваження адміністративного суду щодо заміни сторони виконавчого провадження виключно під час виконання судових рішень в адміністративних справах.

Водночас суд звертає увагу заявника на те, що в силу частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

А відповідно до частин першої, другої статті 442 названого Кодексу у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Беззаперечно виконавчий напис нотаріуса є рішенням іншого (аніж суд) органу (посадової особи) у розумінні, вжитому законодавцем у наведених вище положеннях ЦПК України.

Отже, наведені вище положення Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції є підставою для висновку про те, що ними урегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження, у т.ч. у разі вибуття такої сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

На користь такого висновку свідчать як положення наведених вище статей, що містять вказівку на їх застосування до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), так і безпосередня назва розділу VI Цивільного процесуального кодексу України, в якому розміщені ці статті - "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".

У свою чергу виконавчий напис нотаріуса не є ані судовим рішенням адміністративного суду, ані виконавчим листом, що виключає можливість застосування до цих відносин положень статті 379 КАС України.

Порівняння наведених вище положень розділу IV КАС України та розділу VI ЦПК України є підставою для висновку, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" за чинного нормативно-правового регулювання має відбуватись у порядку, визначеному ЦПК України, адже виконавче провадження №61857580, в межах якого заявником ініційовано питання про заміну стягувача, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто рішення іншого органу (посадової особи), а саме - нотаріуса.

До того ж суд зауважує, що положення статті 442 ЦПК України не виключають можливості розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження виключно судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а положення частини другої статті 446 ЦПК України безпосередньо вказують на суд, до компетенції якого відноситься розгляд відповідної заяви, тоді як у КАС України такі процесуальні норми наразі відсутні.

Окрім вищевикладеного, суд також звертає увагу на те, що з моменту своєї процесуальної діяльності Велика Палата Верховного Суду з питань визначення підсудності (юрисдикційності) матеріалів виробила підхід, відповідно до якого загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Іншими словами, законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге – суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі – спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

Суд враховує, що в силу частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На цій підставі суд зауважує, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором передбачає, перш за все, перевірку компетентним судом дотримання учасниками спірних відносин процедури відступлення права вимоги за кредитним договором, що перебуває у площині цивільних (приватно-правових) відносин та не передбачає залучення при їх реалізації суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з предмета доказування у цьому процесі, компетентним судом з розгляду такої заяви буде саме суд цивільної, а не адміністративної юрисдикції.

При цьому суд вкотре звертає увагу на те, що в межах цього провадження не оспорюються рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, що виключає можливість застосування до розгляду заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" положень статті 287 КАС України, частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає помилковим посилання заявника на висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19 , адже у зазначеній справі колегія суддів суду касаційної інстанції не аналізувала наведені вище положення, зіславшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17, в якій судом наведені висновки щодо застосування у спірних відносинах положень статті 264 КАС України, які з 15 грудня 2017 року втратили чинність. У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №200/6545/20-а не сформульовані правові висновки щодо підсудності питання заміни боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса.

При цьому суд переконаний, що відповідно до положень частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тоді як у спірних правовідносинах адміністративний суд не розглядав справу відповідно до положень статті 287 КАС України як суд першої інстанції, а тому не уповноважений здійснювати заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Прийняття до провадження заяви (справи) судом, до компетенції якого її розгляд не відноситься, буде порушенням вимог статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, яка гарантує кожному розгляд його справи "судом, встановленим законом".

Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну боржника виконавчого провадження не відноситься до компетенції адміністративного суду. Натомість розгляд такої заяви має проводитись місцевим загальним судом у порядку, визначеному статтями 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження за цією заявою належить відмовити.

Керуючись статтями 7, 19, 170, 171, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні №61857580.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити особі, яка подала заяву, разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк