Рішення № 101885715, 10.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11646/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2021 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» (далі - ТОВ «МБК») до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2021 року №№00/13235/0701, 00/13231/0701, 00/13235/0701, 00/13236/0701.

Ухвалою суду від 09.07.2021 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» залишено без руху.

15.07.2021 року (вх.№37833/21) від представника позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненим позовом, в якому відповідачем по справі визначено Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ ВП 44069166).

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «МБК» вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні рішення податкового органу, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному податковому законодавству. ТОВ «МБК» звертає увагу суду, що позивачем не допускалось заниження податкових зобов`язань, були виконані всі необхідні вимоги чинного податкового законодавства України та сплачені податки у повному та вірному обсязі, а відтак, спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Перевіряючи фактичну обґрунтованість мотивів, покладених ГУ ДПС в Одеській області в основу спірного податкового повідомлення-рішення №00/13235/0701 від 02.06.2021р., яким ТОВ МБК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 259 444,00 грн, а також суджень, відображених в акті перевірки, позивач вважає за необхідне зазначити, що таке рішення було прийнято безпідставно та без урахування всіх обставин справи та релевантних норм чинного законодавства.

На думку позивача, ГУ ДПС в Одеській області зроблено помилковий висновок про те, що ТОВ «МБК» заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2017р. по 30.09.2019 р. на суму 1 153 083,00 грн та порушення п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, рядка 2050 - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) відображено суму витрат без підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Яке стверджує позивач, матеріали справи підтверджують факт неправомірного та необґрунтованого встановлення порушення зі сторони ТОВ «МБК» пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 IV (із змінами і доповненнями), в результаті неправомірного рішення відповідачем встановлено збільшити суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств на суму в розмірі 207 555,00 грн, а також визначено грошове зобов`язання, нараховане як штрафну санкцію у розмірі 51 889,00 грн. Тому, як стверджує позивач, вказане повідомлення підлягає скасуванню.

У позові зазначено, що наступні повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №00/13231/0701, №00/13233/0701 підлягають також скасуванню судом, оскільки останні є результатом помилкових висновків, наведених у Акті перевірки в п.3.1.1.1, що відповідно виключають необхідність застосування відповідальності до ТОВ «МБК».

Щодо повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №00/13233/0701 від 02.06.2021р., то ТОВ «МБК» зазначає, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації про завищення податкового кредиту, у зв`язку з чим вказане повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що по контрагенту позивача ТОВ «Транс-Сервіс-1» в Акті перевірки зазначено, що не надано ТТН, та iншi первинні документи, які підтверджують господарські операції. Однак, ТОВ «МБК» зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. Поміж іншого, реальність господарських операцій підтверджена первинними документами, а тому для податкового обліку вказаних операцій у позивача були підстави. ТОВ «МБК» зазначає, що позивач отримував послуги по перевезенню вантажу в межах своєї господарської діяльності і з однозначним наміром (спрямованістю) на отримання позитивного економічного ефекту (ділової мети).

Як вказано позивачем, з висновків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення №00/13236/0701 вiд 02.06.2021р. вбачається, що ТОВ «МБК» порушено норми п.44.1. п.44.6 ст. 44 ПКУ, в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установленого статтею 44 цього кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. Однак, позивач зазначає, що вищевказані висновки спростовуються, оскільки ТОВ «МБК» забезпечує належним чином зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків, що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами. При цьому, товарно-транспортнi накладнi для ознайомлення посадовим особам контролюючого органу не надавались внаслідок того, що у позивача фактично був відсутній доступ до таких первинних документів, які здійснення перевірки, зважаючи на наступне.

Так, на виконання п. п.2.1.7 Договору, ТОВ «МБК» за результатами господарських операцій оформив та надав для підпису товарно-транспорні накладні та iншi супроводжувальні документи для ТОВ «Транс-Сервiс-1» в декількох екземплярах, в тому числі і для ТОВ «МБК». Однак, зважаючи на обмежений режим роботи на ТОВ «Транс-Сервіс-1» на період дії карантинних заходів, які були впроваджені Кабінетом Міністрів України постановою № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2 (продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 вiд 17.06.2020, №o 641 вiд 22.07.2020, №o 760 вiд 26.08.2020, № 956 вiд 13.10.2020, №o 1236 вiд 09.12.2020, № 104 вiд 17.02.2021, № 405 вiд 21.04.2021, № 611 вiд 16.06.2021), ТОВ «МБК» з незалежних від позивача причин було позбавлено об`єктивної можливості їх отримати, оскільки контрагент їх не повернув до моменту здійснення планової документальної перевірки ГУ ДПС в Одеській області. Отже, на думку позивача, ТОВ «МБК» надало всі первинні бухгалтерські та податкові документи, які зафіксували факти здійснення господарських операцій з поставки товарiв та/або послуг та які були в розпорядженні станом на період перевірки.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «МБК», вважає податкові повідомлення-рішення від 02.06.2021 р. №00/13235/0701 від 02.06.2021 р. на загальну суму 259 444, 00 грн, №00/13231/0701 від 02.06.2021 р. на загальну суму 137 524,00 грн, №00/13233/0701 вiд 02.06.2021 р. на загальну суму 233 484,00 грн, № 00/13236/0701 від 02.06.2021 р. на загальну суму 1 020,00 грн протиправним та не обґрунтованим, оскільки жодним чином не обґрунтовано протиправність дій Товариства.

Ухвалою суду від 30.07.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (в редакції уточнень за вх.№37833/21) і відкрито провадження в адміністративній справі.

16.08.2021 року (вх.№44786/21) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС в Одеській області, з покликанням на висновки, викладені в акті №9313/15-32-07-01-17 від 12.05.2021 року, зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області №347 від 05.02.2020 року (та змін до нього), направлень від 22.03.2021 року №№3044/15-32-07-01-15, 3045/15-32-07-01-15, 3046/15-32-07-01-15, 3047/15-32-07-01-15, 3048/15-32-07-01-15 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірки ТОВ “МБК” код ЄДРПОУ 3

1943276, податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, єдиного внеску загальнообов`язкове державне на соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 за результатами якої 12.05.2021 року складено акт №9313/15-32-07-01-17 (т.1 а.с.22-49).

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС»:

1) п. 44.1 , п.44.6, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI iз змінами в результаті занижено податок на прибуток за 207555 грн, у тому числі: 2 кв.2018 року на суму 194325 грн, 2 кв.2019 року на суму 6690 грн, 3 кв.2019 року на суму 6540 грн.

2) п.185.1 ст.185 та п.186.3 ст. 186, абз. а) п.198.1, абз. 1 п.198.3 ст.198 п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201, абз в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 VI (із змінами та доповнення занижено податок на додану вартість у сумі 110019 грн, у тому числі: - у вересні 2018 року у сумі 39967 грн, - у вересні 2019 року у сумі 70052 грн, та завищено від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 30.09.2019 на суму 233484 грн.

3) ст.6, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та таблиці 1 додатка 4 за 21.08.2017 (фактично наданий 31.08.2017 р.).

На підставі акту від 12.05.2021 року складено акт №9313/15-32-07-01-17 Головним управлінням ДПС в Одеській області 02.06.2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00/13235/0701, яким за порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 259444,00 грн, з яких: 207555 грн – за податковим зобов`язанням, 51889 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.50);

- №00/13231/0701, яким за порушення п.185.1 ст.185 та п.186.3 ст. 186, абз. а) п.198.1, абз. 1 п.198.3 ст.198 п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 137524 грн,з яких: 110019 грн – за податковим зобов`язанням, 27505 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.51);

- №00/13233/0701, яким за порушення абз в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларації №91438114460 від 18.10.2019 року за вересень 2019 року на 233484 грн (т.1 а.с.52);

- №00/13236/0701, яким за порушення п. 44.1 , п.44.6 Податкового кодексу України до товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» застосовано штрафні (фінансові) санкції (трафи) за платежем 21081103 у розмірі 1020 грн (т.1 а.с.53).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими Головним управлінням ДПС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2021 року №№00/13235/0701, 00/13231/0701, 00/13235/0701, 00/13236/0701, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" показників за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 18606083 грн. Перевіркою повноти декларування ТОВ "МБК” показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності” їх заниження на суму 1153083 грн, у тому числі : 2 кв.2018 року на суму 1079583 грн, 2 кв.2019 року на суму 37167 грн, 3 кв.2019 року на суму 36333 грн.

Як встановлено в п.3 розділу 3.1.1.1 Акту, за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ "МБК" задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 18606100 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено їх заниження на суму 1153083 грн, у тому числі: 2 кв.2018 року на суму 1079583 грн, 2 кв.2019 року на суму 37167 грн, 3 кв.2019 року на суму 36333 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "МБК" у перевіряємому періоді відображені у рядку 2050 - Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) витрати, які не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А саме, по послугам з перевезення металопрокату, які придбані від ТОВ "Транс Сервіс-1" (код 32602104) відсутні товаро-транспортні накладні до актів надання послуг перелік який наведено на 8-9 арк. Акту. У бухгалтерському обліку суми по вказаним актам відображені проводкою Дт 281, 64 Ет 37711 та Дт 902 Кт 281.

Витрати по наведеним актам відображено у бухгалтерському обліку на суму 1153083, в тому числі 06.2018 р. у сумі 1079583 грн, 06.2019 р. у сумі 37166,67 грн, 07.2019 р. у сумі 3833,33 грн, 08.2019 р. у сумі 12083,33 грн, 09.2019 р. у сумі 20416,67 грн ТОВ «МБК» включило суми по вказаним вище актам до складу витрат, які відображено у ряд. 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у звіті про фінансові результати за вiдповiднi періоди.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1 ст 9. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV iз змінами і доповненнями та п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 ТОВ «МБК» у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції(товарів,робіт, послуг) відображено суму витрат, без підтвердження первинними документами на суму 1153083 грн, у тому числі: 2 кв.2018 року на суму 1079583 грн, 2 кв. 2019 року на суму 37167 грн, 3 кв.2019 року на суму 36333 грн.

У розділі 3.1.1.6 Акту «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» вказано, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ "МБК" задекларовано податок на прибуток у сумі 3349094 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено заниження податку на прибуток у сумі 207555 грн, у тому числі 2 кв.2018 року на суму 194325 грн, 2 кв.2019 року на суму 6690 грн, 3 кв.2019 року на суму 6540 грн.

У розділі 3.1.2.1 Акту встановлено, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 р. ТОВ "МБК" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 340992258 грн перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено їх заниження на суму 43120 грн, у тому числі : У червні 2017 року у сумі 43120 грн. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 - 8) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено: 1.Перевіркою відображених у рядку 01 декларації(й) ,, Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України " показників за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 343019908 грн, встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації металопрокату (металопродукції).

Проведеною перевіркою відображеного показника за 01.04.2018 по 30.09.2018 в сумі 343019908 грн на підставі таких документів: журналів-ордерів по рахункам № 70.2, 70.3. актів приймання-передачі, видаткових накладних, а також журналів-ордерів по рахунку № 361, 31, 3 первинними до них, встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01 податкових декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України " на суму 43120 грн, у тому числі У червні 2017 року у сумі 43120 грн.

Як вказано в Акті, в порушення п.185.1 ст.185 та п.186.3 ст. 186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (iз змінами та доповненнями) ТОВ "МБК" не включило до складу податкових зобов`язань суму податку на додану вартість по покупцю ТОВ "ІНТОБУД" (код ЄДРПОУ 40973950). Так, ТОВ "МБК" в сдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну № 302 від 14.06.2017 на загальну суму 258719,8 грн, у тому числі 43119,97 грн. У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ІНТОБУД" відображено проводкою Дт 361 Кт 702 та Дт 311 Кт 361. В результаті допущеного порушення підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2017 року на 43119,97 грн.

У розділі 3.1.2.2 Акту «Податковий кредит» вказано, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ "МБК" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 420509297 грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено завищення на суму 300383. У тому числі: 07.2017 р. у сумі -545 грн (занижено), 11. 2017 р. у сумі 70020 грн, 06.2018 р. у сумі 215917 грн, 12.2018 р. у сумі 292 грн, 06.2019 р. у сумі 7433 грн, 07.2019 р. у сумі 767 грн, 08.2019 р. у сумі 2417 грн, 09.2019 р. у сумі 4083 грн.

Як вказано в Акті, враховуючи зміст порушень, викладених у п.3 розділу 3.1.1.1 акту, під час перевірки встановлено, що ТОВ «МБК» завищено податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих вказаних у п. 3.1.1.1 акту контрагентів на загальну суму 230617 грн, в тому числі : 06.2018 р. у сумі 215917 грн, 06.2019 р. у сумі 7433 грн, 07.2019 р. у сумі 767 грн, 08.2019 р. у сумі 2417 грн, 09.2019 р. у сумі 4083 грн.

Також, враховуючи зміст порушень, викладених у п. 3.1.1.1 акту, під час перевірки встановлено, що ТОВ «МБК» завищено податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від вказаних у п. 3.1.1.1 акту контрагентiв на загальну суму 310166 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 16 Декларацій «Вiд`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звiтного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у загальній сумi 79381487 грн встановлено, що ТОВ "МБК" у даному рядку відображено рядка 21 попереднього звiтного (податкового) періоду.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 у сумi 79381487 грн на підставі таких документів: Податкових декларацій з податку на додану вартість, встановлено завищення задекларованих ТОВ "МБК" показників у рядку 16 «Вiд`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму значення рядка 21 попереднього звiтного (податкового) періоду» на суму 69766 грн, у тому числі:

- у липні 2017 року занижено на 545 грн, - у листопаді 2017 року завищено на 70020 грн, - у грудні 2018 року завищено на 292 грн.

В порушення абз. в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «МБК» у рядку 16 декларації з Податку на додану вартість за липень 2017 року 19.08.2017 № 9167377374 внесена сума 2838932 грн, тоді як данi рядка 21 уточнюючої декларації за червень 2017 року 17.07.2018 N 9146998775 складають 2839477 грн.

В результаті у липні 2017 року занижено суму податкового кредиту на 545 грн, Аналогічно, у рядку 16 декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року 20.12.2017 № 9272578181 внесена сума 4362326 грн, тоді як дані рядка 21 уточнюючої декларації за жовтень 2017 року 27.12.2018 N 9290323316 складають 4292306 грн. В результаті у листопаді 2017 року завищено суму податкового кредиту на 70020 грн.

Аналогічно, у рядку 16 декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року 18.01.2019 № 9307692545 внесена сума 768598 грн, тоді як дані рядка 21 уточнюючої декларації за листопад 2018 року 15.01.2019 N 9000809612 складають 768306 грн.

В результаті у грудні 2018 року завищено суму податкового кредиту на 292 грн ТОВ «МБК» не здiйснювало також коригування рядків 21 у наступних перевіряємих періодах.

В розділі 3.1.2.3. акту «Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» встановлено, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ "МБК" задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 28167 грн та не значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 30.09.2019 року у сумі 233484 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 110019 грн, у тому числі: - у вересні 2018 року у сумі 39967 грн, - у вересні 2019 року у сумі 70052 грн, та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 30.09.2019 на суму 233484 грн.

Суд частково не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем спірних сум до складу податкового кредиту та витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Комбінат малоповерхового домобудівництва «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» зареєстровано як юридична особа 25.03.2002 (Дата запису: 08.12.2005, Номер запису: 15561200000015228) та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний); 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивача з 04.04.2002 року взято на податковий облік.

В період проведення перевірки позивач, був, зокрема, платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 12.01.2016 року між ТОВ «МБК» (Замовник) та ТОВ «Транс-Сервіс-1» (Перевізник) було укладено договір транспортного перевезення № 120116 (далі - Договір) (т.1 а.с.55-56), за умовами якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Згідно п.2.1.7 Договору, на вантаж який відправляється на перевезення Замовник своєчасно із змінами організовує забезпечує оформлення i всього супроводжувальних документів в залежності від товарно-транспортних накладних.

На виконання умов даного договору його сторонами складено податкові накладні, перелік яких наведено на 15-17 аркушах акту перевірки, акти, перелік яких викладено на 8-9 аркушах акту перевірки та копії яких надані позивачем до суду.

Як стверджує відповідач, витрати по наведеним актам відображено у бухгалтерському обліку на суму 1153083, в тому числі 06.2018 р. у сумі 1079583 грн, 06.2019 р. у сумі 37166,67 грн, 07.2019 р. у сумі 3833,33 грн, 08.2019 р. у сумі 12083,33 грн, 09.2019 р. у сумі 20416,67 грн ТОВ «МБК» включило суми по вказаним вище актам до складу витрат, які відображено у ряд. 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у звіті про фінансові результати за вiдповiднi періоди.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1 ст 9. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV iз змінами і доповненнями та п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 ТОВ «МБК» у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції(товарів,робіт, послуг) відображено суму витрат, без підтвердження первинними документами на суму 1153083 грн, у тому числі: 2 кв.2018 року на суму 1079583 грн, 2 кв. 2019 року на суму 37167 грн, 3 кв.2019 року на суму 36333 грн.

Судом встановлено, що 27.04.2021 року контролюючим органом на адресу позивача було направлено лист, в якому вказано на необхідність надання до перевірки первинних документів (товарно-транспортних накладних), які є необхідними для оприбуткування товарів, а також їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку (т.3 а.с.5-8).

28.04.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт №1214/15-32-07-01-1/31943276 «Про ненадання первинних документів ТОВ «МБК» код ЄДРПОУ 31943276 при проведенні документальної планової виїзної перевірки».

Представником позивача пояснено, що ТОВ «МБК» з незалежних від позивача причин було позбавлено об`єктивної можливості їх отримати, оскільки контрагент їх не повернув до моменту здійснення планової документальної перевірки ГУ ДПС в Одеській області, а саме: зважаючи на обмежений режим роботи на ТОВ «Транс-Сервіс-1» на період дії карантинних заходів, які були впроваджені Кабінетом Міністрів України постановою № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2 (продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 вiд 17.06.2020, №o 641 вiд 22.07.2020, №o 760 вiд 26.08.2020, № 956 вiд 13.10.2020, №o 1236 вiд 09.12.2020, № 104 вiд 17.02.2021, № 405 вiд 21.04.2021, № 611 вiд 16.06.2021),

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України), веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону

Згідно ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п.6 Положення №318 втратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 10 Положення №318 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно з п.11 Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Пункт 138.2. цієї норми визначає, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв`язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази фактичного отримання позивачем послуг від його контрагента – ТОВ «Транс-Сервіс-1», наявність ділової мети укладення вищевказаних договорів з метою використання цих послуг у межах здійснення господарської діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентом, з огляду на наступне.

Вирішуючи дане питання суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.03.2021 року по справі №420/3371/19, а саме: «… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю».

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки не міститься жодних зауважень до договору позивача, укладеного із ТОВ «Транс-Сервіс-1», до виписаних на його виконання первинних та інших супутніх ним документів.

Як вже зазначено вище, висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані, відсутності на час проведення перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження виконання умов договору, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Сервіс-1».

З приводу даного твердження, суд зазначає, що згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного суду від 01 липня 2021 року по справі № 820/1399/17:

«…Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

61. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку….

… сама собою наявність або відсутність окремих документів, як то товарно-транспортна накладна, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю».

Суд зазначає, що контролюючим органом не доведено, що у позивача та ТОВ «Транс-Сервіс-1» відсутня можливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

При цьому суд зазначає, що 29 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/3713/16, адміністративне провадження № К/9901/48931/18 (ЄДРСРУ № 96685120) досліджував питання щодо наслідків та законних підстав відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках та прийшов до наступних висновків: відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 810/3713/16.

Суд зазначає, що копії відповідних товарно-транспортних накладних надані позивачем до суду, а зміст первинних документів, які надавались ТОВ «МБК» при перевірці надавали контролюючому органу об`єктивну можливість становити правомірність віднесення витрат по договору, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Сервіс-1» до складу витрат.

Як встановлено судом під час дослідженні письмових доказів, позивачем надано усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ «Транс-Сервіс-1», вони не мають помилок в оформленні, не є дефектними, а тому твердження відповідача про не підтвердження здійснення господарських операції первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Сервіс-1» не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум витрат по операціям з ТОВ «Транс-Сервіс-1», що, в свою чергу вплинуло на фінансовий результат підприємства та показник від`ємного значення у податковій декларації №9243814460 від 18.10.2019 року за вересень 2019 року є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено суми, сплачені в ціні отриманих послуг за вищевказаним договором, укладеним із його контрагентом до складу податкового кредиту та до складу витрат і порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено. Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток позивачу є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень, зменшення суми від`ємного значення є також протиправним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення – рішення №00/13235/0701, яким за порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 259444,00 грн, з яких: 207555 грн – за податковим зобов`язанням, 51889 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №00/13231/0701, яким за порушення п.185.1 ст.185 та п.186.3 ст. 186, абз. а) п.198.1, абз. 1 п.198.3 ст.198 п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 137524 грн, з яких: 110019 грн – за податковим зобов`язанням, 27505 грн (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №00/13233/0701, яким за порушення абз в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларації №91438114460 від 18.10.2019 року за вересень 2019 року на 233484 грн, прийняті, в тому числі, у зв`язку із встановленими порушеннями позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Сервіс-1».

В то же час, як вже встановлено судом, висновки контролюючого орану в цій частині є необґрунтованими.

За вказаних обставин, суд вважає, що вказані податкові повідомлення рішення також є такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00/13236/0701, яким за порушення п. 44.1 , п.44.6 Податкового кодексу України до товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» застосовано штрафні (фінансові) санкції (трафи) за платежем 21081103 у розмірі 1020 грн, суд зазначає.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Таке правозастосування норм пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК відповідає сталій практиці Верховного Суду, прикладом якої є, зокрема постанови від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.03.2021 у справі №826/10493/16, від 19.03.2021 у справі № П/811/936/17.

В той же час, враховуючи, що суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутність при проведенні перевірки товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність самого факту придбання позивачем послуг з постачання, тому податкове повідомлення-рішення №00/13236/0701 є необґрунтованим.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності прийнятих рішень.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 9472,08 грн судового збору згідно платіжного доручення №10530 від 06.07.2021 року (а.с.19).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» судового збору у розмірі 9472,08 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.06.2021 року №№00/13235/0701, 00/13231/0701, 00/13235/0701, 00/13236/0701.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» судовий збір у розмірі 9472,08 грн (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «МОРСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» (Бугаївська, 35, офіс 615, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 31943276).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя Корой С.М.