Рішення № 101882791, 14.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 160/19075/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними, скасування рішення, акт та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0081929-1305-0464 від 18.05.2021 року про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправним та скасувати Акт опису майна Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звільнити майно позивача, яке перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису майна № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року, та виключити його з відповідних державних реєстрів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем в порядку ст. 88, 89 розділу II Податкового кодексу України, у Державному реєстрі обтяжень, зареєстровано публічне обтяження, типу «податкова застава», на усе майно позивача. Відповідачем винесено рішення № 0081929-1305-0464 від 18.05.2021 року про опис майна у податкову заставу та акт опису майна № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року Підставою для накладення обтяження на майно позивача, є податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 527756,42 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.06.2020 року №131376-5240-0464 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду, оскарження якого є предметом касаційної скарги у справі № 160/9060/20. Позивач вважає рішення №0081929-1305-0464 від 18.05.2021 року про опис майна у податкову заставу та акт опису майна №969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року неправомірними, тобто такими, що суперечать нормам чинного законодавства оскільки вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується в касаційному порядку. Також, вказано, що позивачу не вручались податкова вимога, рішення про опис майна у податкову заставу. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

23.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику повідомлення сторін.

10.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по земельному податку з фізичних осіб від 30.06.2020 року №131376-5240-0464 за 2020 рік на суму 536 831,81 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку в межах справи №160/9060/20. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року по справі №160/9060/20 позовні вимоги позивача залишено без задоволення, тобто податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року №131376-5240-0464 про нарахування земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік на суму 536 831,81 грн. Вказана постанова є обов`язковою до виконання. Станом на теперішній час згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» по позивачу обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 527 756,42 грн., у зв`язку з несплатою сум податкового боргу відповідачем було сформовано податкову вимогу, рішення про опис майна у податкову заставу та акт опису майна, які були направлені позивачу. Таким чином, оскаржувані рішення та акт є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року №131376-5240-0464 відповідно до якого нараховано ОСОБА_1 земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 536 831,81 грн. за 2020 рік.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач зверталась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року у справі №160/9060/20 позов задоволено ,визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі №160/9060/20 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

18.05.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло рішення №0081929-1305-0464 про опис майна у податкову заставу, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 .

11.08.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі рішення №0081929-1305-0464 від 18.05.2021 року винесено акт опису майна Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №969/2199524104/13-05-64, відповідно до якого проведено опис майна відповідно до статті 89 ПКУ будь-яке рухоме майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності. Станом на 11.08.2021 року, згідно даних ІТС «Податковий блок» сума податкового боргу складає 527756,42 грн.

Позивач вважає вказані рішення про опис майна у податкову заставу та акт опису майна протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.88.1-88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. При цьому, опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Згідно підпунктів 1, 2 розділу ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, підпунктом 3 розділу ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Так, відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу можуть бути прийняті виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

Так, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року у справі №160/9060/20 позов задоволено ,визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі №160/9060/20 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Предметом спору була правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464 є чинним, а відтак у позивача наявний обов`язок сплачувати грошове зобов`язання, визначене таким податковим повідомленням-рішенням.

При цьому доводи позивача про те, що рішення суду апеляційної інстанції у справі №160/9060/20 оскаржено нею до Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Частина перша статті 325 КАС України передбачає, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Так як судове рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі №160/9060/20 набрало законної сили з дати його прийняття, визначена податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464 сума є узгодженою.

Суд звертає увагу на те, що згідно абз. 6 п. 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак станом на час прийняття оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу сума податкового боргу позивача значно перевищувала розмір ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» по позивачу обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 527756,42 грн.

Відповідно до вимог статті 59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу відповідачем сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 18.05.2021 року №0081929-1305-0464 на суму 527756,42 грн.

Як зазначено судом вище статтями 88 та 89 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу з подальшою реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна або нерухомого майна.

Опис майна на яке поширюється право податкової застави, здійснюється відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586, затвердженого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №859/30727 та на підставі рішення про опис майна у податкову заставу яке приймається керівником контролюючого органу та надається платнику, що має податковий борг.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача засобами поштового зв`язку направлено вимогу форми «Ф» від 18.05.2021 року №0081929-1305-0464, рішення про опис майна у податкову заставу від 18.05.2021 року №0081929-1305-0464 та акт опису майна № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року, та були отримані позивачем, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Крім того, суд зазначає, за приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, серед іншого, оскаржується Акт опису майна № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року.

Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Таким чином, суд вважає, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування Акту опису майна № 969/2199524104/13-05-64 від 11.08.2021 року відсутні.

Таким чином, судом не встановлено порушення норм ПК України при прийнятті відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна, тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними, скасування рішення, акт, та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв