Ухвала суду № 101881004, 13.12.2021, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17287/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 ,

про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100070002007 від 06.11.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому про-сить накласти арешт на приміщення горища під`їзду АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності не зареєстровані, перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча ком-панія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у криміна-льному провадженні №12021100070002007 кінцевого рішення.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021100070002007 від 06.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії - заволодіння та будівництво щодо технічних приміщень в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до отриманої в ході досудового розслідування інформації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 обслуговується та перебуває на балансі у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено права та обов`язки балансоутримувача. Зокрема, балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Балансоутримувач зобов`язаний: 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відтак, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» є балансоутримувачем неподільного майна, включаючи горище у складі допоміжних приміщень, яке перебуває у спільній власності всіх власників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , та має право вимагати відшкодування завданих збитків майну, що перебуває в нього на балансі.

У результаті самовільної реконструкції горища, яке є приміщенням загального користування (неподільним майном) і перебуває у власності мешканців та у володінні і управлінні балансоутримувача, це унеможливлює останньому реалізувати свої права і обов`язки.

Правова позиція щодо права власності на допоміжні приміщення та порядку його здійснення висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004, згідно якого допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним та відповідно до ст. 55 Конституції України забезпечується державою і захищається судом.

За загальним правилом та згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Оскільки горище будинку по АДРЕСА_2 є допоміжним приміщенням, яке перебуває у спільній сумісній власності всіх власників квартир цього багатоквартирного житлового будинку, розпоряджання цим приміщенням, включаючи приєднання його частини до вказаних квартир та влаштування мансарди, потребує згоди всіх співвласників цього приміщення, тобто згоди власників усіх квартир будинку.

Таким чином, здійснивши реконструкцію та обмеження входу до горища не отримавши згоду власників квартир будинку по АДРЕСА_2 невстановлені особи заволоділи чужим майном (частиною горища), яке перебуває у спільній власності усіх власників квартир.

Відповідно до листа №10663-3642 від 11.11.2021 року інформація щодо вибуття горища вказаного будинку із комунальної власності відсутня. Поряд з цим представниками КП за вказаною адресою розміщено лист-попередження щодо надання дозвільної документації на проведення ремонтно-будівельних робіт, проте вказану документації не надано.

25.11.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва здійснено огляд приміщень горища під`їзду АДРЕСА_1 залученням відповідних спеціалістів. В ході огляду встановлено, що на час огляду в одному приміщенні здійснюються будівельні роботи по реконструкції приміщення у житлове, а у іншому на праві оренди проживають люди. Також встановлено, що відчуження приміщень не відбувалось, будь-яких дозвільних та декларативних документів щодо будівництва не отримувалось.

У ході досудового розслідування, для забезпечення належного кримінального провадження, приміщення горища під`їзду АДРЕСА_1 - визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12021100070002007 від 06.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України. З метою збереження речового доказу, та недопущення його перетворення, зміни, пошкодження, використання, прокурор просить накласти на нього арешт із забороною розпоряджатися цим майном та використовувати його.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Клопотання підтримав, просив задовольнити.

Клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглянуто без повідомлення власників майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, зокрема, запобіганню його перетворення до розгляду клопотання по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у вста-новленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на від-чуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціаль-ній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридич-ної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправо-мірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Ко-дексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошко-дження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, пере-дачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та ро-зшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збе-реження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завда-ної внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини дру-гої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряд-дям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відо-мості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кри-мінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридич-ною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - за-побігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збере-ження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному прова-дженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої стат-ті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримі-нального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що відповідне майно є об`єктом кримінально протиправних дій, зберегло на собі його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встанов-люються під час кримінального провадження

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визна-ченим у ст. 98 КПК України критеріям, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу псування, перетворення, пошкодження, розпорядження, використання тощо певного майна, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також ураховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинува-чення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінально-го правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, провести ряд слідчих та процесуа-льних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах даного кри-мінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та накласти арешт на вищевказані нерухоме майно із забороною розпорядження та користування ним.

Також слід роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець май-на мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100070002007 від 06.11.2021 р. за ознаками криміна-льного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України задовольнити.

Накласти арешт на приміщення горища під`їзду АДРЕСА_1 , право власності на які не зареєстровано, які перебувають на обслуговуванні у КП «Керуюча ком-панія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111), та у спільній власності мешканців власників квартир у будинку АДРЕСА_2 , із забороною розпоряджатися та використовувати це майно.

Копію ухвали негайно вручити слідчому та прокурору для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1