Рішення № 101877594, 13.12.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2021

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Фалькової І.М.,

Справа № 629/6231/21

Номер провадження 2/629/1652/21

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області

третя особа - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання договору міни дійсним

у с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 про визнання договору міни дійсним, посилаючись на те, що 28 грудня 2001 року вона, її чоловік ОСОБА_3 , від свого імені та від імені неповнолітніх дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали договір № 172 міни квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їм в рівних долях та житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 який належав ОСОБА_2 . Даний договір був укладений в Лозівській товарній біржі та посвідчений підписом продавця, покупця, та віце-президентів біржі, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, а саме: ОСОБА_2 за власним бажанням передав їм у власність майно на підставі договору міни від 28.12.2001 р. № 172. Зазначений договір міни квартири та житлового будинку був зареєстрований в Лозівському БТІ (реєстрова книга № 22, запис № 470), Після обміну квартири на будинок позивач з чоловіком та дітьми мешкали в домоволодінні, зареєструвалися за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача ОСОБА_3 помер. Після смерті чоловіка позивачка не зверталась до нотаріальної контори для прийняття спадщини, а саме 1/4 частини будинку, у зв`язку з тим, що на момент смерті чоловіка була зареєстрована з чоловіком за однією адресою та вважала себе такою, що прийняла спадок. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка звернулась до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття права власності в порядку спадкування, а саме 1/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що залишилась після смерті доньки. Постановою Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області від 23 вересня 2021 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що з 01 січня 2004 року Цивільного кодексу України всі правочини стосовно не тільки житлових будинків, але взагалі будь-якого нерухомого майна, підлягають нотаріальному посвідченню, а не затвердженню товарною біржею. Оскільки всі зобов`язання за договором міни квартири та житлового будинку сторонами виконані в повному обсязі, тому договір міни квартири та житлового будинку може бути визнаний дійсним в судовому порядку, що передбачено ст. 220 ЦК України, за якою якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В такому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Даний факт унеможливлює розпоряджатись майном на власний розсуд. На підставі вищевикладеного, просить визнати дійсним договір міни квартири та житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які діяли від свого імені та імені неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований Лозівською товарною біржою, 28 грудня 2001 року, за № 172, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, в наданій суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області у судове засідання не з`явилась, в наданій суду просила розгляд справи проводити за її відсутності, вирішення справи залишила на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст.82 ЦПК України вказує, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, ст. 241 ЦК України (в редакції 1962 року, яка діяла на час укладання договору) зазначала, що за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідно ст. 242 ЦК України (в редакції 1962 року, яка діяла на час укладання договору) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Судом встановлено, що 28.12.2001 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що діяла за себе та від імені неповнолітніх дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 на Лозівській товарній біржі було укладено договір № 172 міни квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та житлового будинку , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.10-11/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 /а.с.9/.

ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Звада В.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Лозівськох державної нотаріальної контори Харківської області Звада В.В. від 23.09.2021 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ј частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було відмовлено, у зв`язку з тим, що Договір міни квартини та зазначеного житлового будинку не було нотаріально посвідчено /а.с. 10-11/.

Так, в статті 1 Закону України «Про товарну біржу» визначено, що товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Стаття 8 цього Закону (в редакції на час спірних правовідносин) передбачала, зокрема, що членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі.

Член товарної біржі має право сам або через свого представника, зокрема, здійснювати біржові операції на біржі, користуватися всіма послугами біржі /ст. 9 цього Закону/.

Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу», про яку зазначено у договорі № 172 міни квартири та житлового будинку від 28.12.2001 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що діяла за себе та від імені неповнолітніх дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , встановлювала, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому в статті було вказано, що біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

В договорі міни квартири та житлового будинку від 28.12.2001 зазначено, що сторони діяли через брокерів. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що сторони являлися членами біржи.

Однак, повноваження брокерів чітко викладені в ст. 16 цього ж Закону, і обов`язки брокерів полягали у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

Крім того, ч. 1 ст. 47 ЦК України (в редакції 1962 року, яка діяла на час укладання договору) передбачала, що у певних випадках, зазначених у законі, нотаріальне посвідчення угод являється обов`язковим.

І в статті 227 ЦК України (в редакції 1963 року) було зауважено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а також попереджено, що недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Стаття 153 ЦК України (в редакції 1963 року) встановлювала, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Недодержання в випадках, які зазначених у законі, нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), а саме, по недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», (який діяв на час укладання договору) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження

Суд погоджується з висновками державного нотаріуса Лозівськох державної нотаріальної контори Харківської області Звада В.В. від 23.09.2021, викладеними в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.09.2021, про те, що на момент укладання зазначеного договору міни сторони повинні були керуватися нормами Цивільного кодексу УРСР, який у ст.277 передбачає наступне: «Договір про відчуження житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору» та відповідно до ст. 242 «Застосування до договору міни правил купівлі-продажу» до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено відповідними відносинами сторін. Тотожна норма була введена Цивільним кодексом України 2004 року і діє по теперішній, а саме ст. 657 ЦКУ передбачає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд враховує, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст. 210, 657 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін. Договір міни нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України

Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідним є не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

Судом встановлено, що біржова угода міни нерухомості від 28.12.2001 нотаріально не посвідчена.

Позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору міни дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору та порушення прав позивача.

За таких обставин, вимоги позивачки про визнання дійсним договору міни є такими, що не підлягають задоволенню

Керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 263, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 про визнання договору міни дійсним - відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3

третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 02893539, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Михайла Грушевського, буд. 7

третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ